Рішення № 139176808, 12.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1418/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Шаповаловій Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод інноваційного машинобудування», 61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126 до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування", 61001, м. Харків, вул. Морозова, 13 простягнення 4 536 346,20 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод інноваційного машинобудування» (Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" замінено сторону (позивача) її правонаступником відповідно до ухвали суду від 24.06.2026 року) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" про стягнення заборгованості за договором № 613дп/63283 від 08.08.2017 року у загальній сумі 4 536 346,20 грн. Також, до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачам зобов`язань за договором № 613дп/63283 від 08.08.2017 року про надання послу, в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13 травня 2026 року о 12:45 год.

12.05.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 11458/26) про долучення доказів.

13.05.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 11540/26) про перенесення судового засідання, у якому останній, просить суд, надати додатковий строк для ознайомлення із позовом та підготовкою відзиву.

Ухвалою суду від 13.05.2026 року клопотання відповідача (вх. № 11540/26 від 13.05.2026 року) - задоволено. Продовжено відповідачу встановлений ухвалою суду від 29.04.2026 року процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву по 20.05.2026 року включно. Відкладено вирішення клопотання позивача (вх. № 11458/26 від 12.05.2026 року) про долучення доказів до наступного судового засідання. Продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. Підготовче засідання у справі відкладено на 10 червня 2026 року о 11:30 год.

Ухвалою суду від 10.06.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом долучено до матеріалів справи клопотання позивача (вх. № 11458/26 від 12.05.2026 року) про долучення доказів та подальший розгляд справи ведеться із його урахуванням.

Ухвалою суду від 10.06.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у зв`язку із тим, що у місті Харкові станом на час розгляду справи триває тривоги, та у зв`язку із реальною загрозою життю, здоров`ю та безпеці учасників справи, працівників апарату суду та суддів, задля збереження безпеки учасників судового процесу та працівників суду у підготовчому засіданні оголошено перерву до 17 червня 2026 року о(б) 11:20 год.

17.06.2026 року від позивача через канцелярію суд надійшло клопотання (вх. № 14757/26) Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод інноваційного машинобудування» про заміну сторони її правонаступником у якій останній просить суд, замінити сторону позивача Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, ЄДРПОУ 14315629) у справі № 922/1418/26 на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод інноваційного машинобудування» (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, ЄДРПОУ 14315629).

Ухвалою суду від 17.06.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом долучено вищевказані документи до матеріалів справи, та відкладено розгляд клопотання до наступного судового засідання.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 24 червня 2026 року о(б) 11:00 год.

23.06.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 15220/26) про поновлення процесуального строку.

23.06.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15228/26).

24.06.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення доказів у підтвердження повноважень представника (вх. № 15364).

Ухвалою суду від 24.06.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено заяву представника відповідача про поновлення процесуального строку (вх. № 15220/26 від 23.06.2026 року), долучено їх до матеріалів справи, та подальший розгляд справи ведеться із їх урахуванням.

Ухвалою суду від 24.06.2026 року клопотання (вх. № 14757/26 від 17.06.2026 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод інноваційного машинобудування» про заміну сторони її правонаступником - задоволено. Замінити сторону позивача Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" у справі № 922/1418/26 на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод інноваційного машинобудування».

Ухвалою суду від 24.06.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з метою забезпечення права кожного із учасника у даній справі на належний судовий захист, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі по суті спору, продовжено строк підготовчого провадження у справі відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та здійснити розгляд справи в продовж розумного строку.

Ухвалою суду від 24.06.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом приймаючи до уваги те, що під час підготовчого провадження у даній справі було вчинено усі необхідні процесуальні дії для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 липня 2026 року о(б) 13:30 год.

25.06.2026 року від відповідача через канцелярію суд надійшла заява (вх. № 15480/26) про розгляд справи без участі представника.

29.06.2206 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 15781/26).

Ухвалою суду від 08.07.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом долучено вищевказані документи до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 08.07.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання відповідача (вх. № 15480/26 від 25.06.2026 року) про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою суду від 08.07.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 05 серпня 2026 року о(б) 13:20 год.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, суд у судовому засіданні перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку із чим, повідомляє сторін у справі, що оголошення рішення скороченого (вступної та резолютивної) частини відбудеться 12 серпня 2026 року о(б) 10:25 год. Явку учасників справи визнано не обов`язковою.

Уповноважені представники сторін у призначене судове засідання 12.08.2026 року не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд у судовому засіданні 12.08.2026 року перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

При цьому, оскільки у судове засіданні 12.08.2026 року уповноважені представники позивача та відповідача не з`явились, судом у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України було підписано рішення скорочене (вступну та резолютивну) його частини без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивача, 08.08.2017 року між Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" (відповідач, замовник) та Державним підприємством "Завод імені В.О.Малишева" (позивач, виконавець, відповідно до ухвали суду від 17.06.2026 року замінено сторону позивача на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод інноваційного машинобудування») було укладено договір № 613дп/63283 про надання послуг.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2018 року, але у будь-якому разі до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором, що виникли з цього договору і здійснення повних взаєморозрахунків по цьому договору (пункт 12.1. договору).

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з технічного обслуговування (надалі послуги) агрегатів і комплектуючих виробів, що входять до складу танків Т-32 у кількості 30 одиниць (надалі вироби), які є власністю Міністерства оборони Ефіопії (надалі кінцевий замовник).

Послуги, вказані у пункті 1.1. цього договору надаються замовником по розробленому та узгодженому замовником та кінцевим замовником плану надання послуг і графіку проведення технічного обслуговування, з яким ознайомлюються представники виконавця до початку надання послуг.

Місце надання послуг зазначається у заявках замовника на надання послуг (далі заявки замовника) (зразок заявки замовника на надання послуг додаток № 1) (пункти 1.2. -1.3. договору).

Згідно пункт 1.4. договору, сторони при виконанні зобов`язань, передбачених цим договором, керуються чинним законодавством України.

Пунктом 2.1. договору, сторони погодили, що загальна вартість цього договору не регламентується і визначається сумарно вартістю послуг, згідно актів наданих послуг (зразок актів наданих послуг додаток № 3).

Вартість надання послуг 1 фахівцем виконавця протягом 1 дня, враховуючи витрати на відрядження 1 фахівця (транспортні витрати, крім транспортних витрат у країні кінцевого замовника, добові, витрати на оплату проживання та харчування тощо) складає 24 664,80 грн. у т.ч. ПДВ 20 % - 4 110,80 грн., та зазначається в протоколі погодження договірної ціни (додаток № 2).

Згідно пункту 2.2. договору, розрахунок здійснюється у національній валюті України гривні. Усі розрахунки між сторонами здійснюються виключно в безготівковій формі. Вартість послуг переглядається у разі зміни рівня заробітної плати працівників більше, ніж на 10 % та витрати та транспортування фахівців виконавця.

У вищезазначених випадках зміни провадиться шляхом укладання додаткової угоди до договору на підставі письмового повідомлення виконавця про зміну ціни з додатком нової калькуляції вартості послуг та проєкту додаткової угоди у 2-х примірниках. Замовник протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання такого повідомлення і відповідної додаткової угоди зобов`язаний підписати її зі своєї сторони і направити 1 екземпляр виконавцю, в іншому випадку договір вважається розірваним.

Відповідно до пункту 2.3. договору, замовник здійснює оплату послуг виконавця згідно рахунків, виставлених виконавцем. Оплата послуг здійснюється замовником наступним чином:

2.3.1. 50 % вартості послуг, зазначених у відповідному протоколі погодження договірної ціни здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання відповідного протоколу договірної ціни;

2.3.2. решта 50 % вартості послуг здійснюється протягом 15 робочих днів з моменту підписання обома сторонами акту наданих послуг на підставі отриманого замовником рахунку на оплату.

Згідно пункту 3.1. договору, замовник не пізніше ніж через 3 робочих дня після підписання цього договору обома сторонами, передає виконавцю у письмовому вигляді заявку завірену своєю печаткою на відрядження фахівців, у якій вказує спеціалізацію та посади, які необхідні для надання послуг, кількість необхідних фахівців, місце надання послуг, кількість днів надання послуг та період надання послуг.

Виконавець відряджає фахівців, які відповідають вимогам, зазначеним у заявці для надання послуг, вказаних у пункті 1.1. цього договору. Строк надання послуг фахівцями виконавця не може бути більше, ніж максимальний строк, вказаний у відповідній заявці на надання послуг (пункт 3.2. договору).

Періодом надання послуг вважається час з моменту виїзду фахівця виконавця до місця надання послуг і до їх повернення в м. Харків та підтверджується табелем відпрацьованого часу, погодженого замовником із співробітниками виконавця (пункт 3.4. договору).

Після отримання передоплати, виконавець відряджає своїх фахівців на адресу, вказану у заявці замовником (пункт 3.5. договору).

Також, сторонами погоджено додатки до договору, а саме:

- № 1 бланк замовлення;

- № 2 протокол погодження договірної ціни;

- № 3 акт наданих послуг.

За твердженнями позивача, 10.08.2017 року відповідачем було подано заявку на надання послуг № 381 на період з 14.08.2017 року по 11.11.2017 року на 90 діб за вищезазначеним договором фахівцем Коваленко А.М.

Наказом № 394-в від 11.08.2017 року зазначений фахівець був відправлений у відрядження, про що свідчить також акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УМ-0000259 від 11.08.2017 року (на суму 26 288,00 грн.) щодо бронювання, оформлення та придбання авіаквитків, авіаквитками, відмітками у паспорті, посвідченням про відрядження № 551, видом на проживання, та табелем обліку робочого часу, та звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

По закінченню надання послуг фахівцем Коваленко А.М. було складено Звіт про відновлення технічного стану танків в Ефіопії у період з 15.08.2017 року по 10.11.2017 року, примірник якого було надано відповідачу.

25.10.2027 року відповідачем було подано заявку на надання послуг № 501 на період з 06.11.2017 року по 03.02.2018 року на 90 діб за вищезазначеним договором фахівцем Мащенко В.П.

У зв`язку із підготовкою до надання послуг та забезпеченням працівника запасними частинами та приладдям в країні кінцевого замовника наказом № 574-в від 30.11.2017 року фахівець Мащенко В.П. був відправлений у відрядження на період з 05.12.2017 року по 05.03.2018 року, про що свідчить також проїзний документ ЄП № 063520, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000207 від 08.12.2017 року (на суму 24 430,00 грн.) щодо придбання авіаквитків, авіаквитками, відмітками у паспорті, посвідченням про відрядження № 829, видом на проживання, табелем обліку робочого часу, та звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

По закінченню надання послуг фахівцем Мащенко В.П. було складено Звіт про відновлення технічного стану танків в Ефіопії у період з 06.12.2017 року по 04.03.2018 року, примірник якого було надано відповідачу.

За твердженнями позивача, згідно з підпунктом 5.1.7 пункту 5.1 договору № 613дп/63283 замовник зобов`язаний ініціювати оформлення та підписання акту приймання-передачі наданих послуг та протягом 10 календарних днів після закінчення надання послуг передати виконавцю один примірник акту наданих послуг.

Враховуючи вищевикладене та умови договору, вказаний акт, відповідач повинен був оформити та надати позивачу:

- у терміни до 21.11.2017 року щодо відрядження ОСОБА_1 ;

- у терміни до 25.03.2018 року щодо відрядження ОСОБА_2 , які мали бути підставою для оформлення позивачем рахунків-фактур для оплати.

Проте, відповідач уникав складення та підписання зазначених актів.

Також позивач зазначає, що листом № 1975/29 від 19.04.2019 року було повідомлено відповідача після закінчення відрядження та згідно пункту 5.1.6. договору, щодо оформлення та підписання акту приймання передачі наданих послуг.

Листом № 1917/24 від 30.04.2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено сформовані останнім акти приймання-передачі наданих послуг для підписання та повернення одного примірника.

Листом № 002-16/022/2761 від 14.05.2021 року позивачем було направлено нагадування відповідачу щодо підписання актів приймання-передачі наданих послуг та повернення одного примірника позивачу.

Відповідачем листом № 165 від 21.05.2021 року у якому зокрема було повідомлено позивача, що послуги виконавцем згідно договору були надані у 2017 році. По результатам цієї роботи виконавця (Коваленко А.М., Мащенко В.П.) повинні були скласти звіт з переліком виконаних робіт на основі якого у тому ж 2017 році складені ці акти, які в свою чергу винні бути затверджені головним інженером виконавця та виконуючим обов`язки керівника замовника на той час. Тому, підписати ці акти у 2020 році у мене, як виконуючого обов`язки керівника замовника немає ніяких підстав, тому було повернуто виконавцю без підписання відповідні акти.

Листом № 002-16/022/628 від 06.02.2025 року позивач просив замовника розглянути зазначене питання, сформувати акти приймання-передачі наданих послуг спеціалістами, які були у відряджені в Ефіопії, підписати зі свого боку та передати їх для оформлення та підписання на «ДП ЗІМ».

Листом № 63 від 14.04.2025 року, відповідач зокрема повідомив, що фактично для виконання послуг було направлено Коваленка Анатолія Миколайовича - заступника головного конструктора відділу 63, терміном на 90 діб з 14.08.2017 року по 11.11.2017 року (фактичне перебування у відрядженні 89 діб); та - ОСОБА_2 - заступника начальника цеху 430, терміном на 91 добу з 05.12.2017 року по 05.03.2018 року (фактичне перебування у відрядженні 91 доба). Таким чином термін підписання акту приймання-передачі наданих послуг минув 16 березня 2018 року. Проте, акти приймання-передачі наданих послуг відмовився оформляти та надавати позивачу.

Листом № 002-16/022/64 від 09.01.2026 року щодо оплати заборгованості за договором № 613дп/63283 від 08.08.2017 року позивач просив відповідача, підписати вказані акти наданих послуг та один примірник кожного підписаного акту повернути позивачу та сплатити заборгованість у сумі 4 536 346,20 грн. за надані послуги за договором про надання послуг № 613дп/63283 від 08.08.2017 року на зазначені у листі реквізити. Також, до листа було додано повторно пакет документів для підписання.

Також, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 002-16/013/525 від 05.02.2026 року, у якій вимагав впродовж 5 календарних днів з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість за договором № 613дп/63283 від 08.08.2017 року у загальній сумі 4 536 346,20 грн. До претензію було додано рахунки фактур від 05.02.2026 року № ДП-0000149 на суму 2 316 514,20 грн. та від 05.02.2026 року № ДП- 0000146 на суму 2 219 832,20 грн.

Проте, вказана вимога позивача, залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, оскільки за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, оскільки його предметом є не передача майна чи виконання робіт зі створення нового матеріального результату, а надання виконавцем послуг з технічного обслуговування техніки.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, 10.08.2017 року відповідачем було подано заявку на надання послуг № 381 на період з 14.08.2017 року по 11.11.2017 року на 90 діб за фахівцем Коваленко А.М.

Наказом позивача № 394-в від 11.08.2017 року фахівець Коваленко А.М. був відправлений у відрядження, про що свідчить акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УМ-0000259 від 11.08.2017 року (на суму 26 288,00 грн.), бронювання та придбання авіаквитків, авіаквитки, відмітки у паспорті, посвідченням про відрядження № 551, вид на проживання, табель обліку робочого часу, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт. та складний звіт про відновлення технічного стану танків в Ефіопії у період з 15.08.2017 року по 10.11.2017 року.

25.10.2027 року відповідачем було подано заявку на надання послуг № 501 на період з 06.11.2017 року по 03.02.2018 року на 90 діб за фахівцем Мащенко В.П.

Наказом позивача № 574-в від 30.11.2017 року фахівець Мащенко В.П. був відправлений у відрядження на період з 05.12.2017 року по 05.03.2018 року, про що свідчить проїзний документ ЄП № 063520, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000207 від 08.12.2017 року (на суму 24 430,00 грн.), бронювання на придбання авіаквитків, авіаквитки, відмітками у паспорті, посвідченням про відрядження № 829, вид на проживання, табель обліку робочого часу, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та звіт про відновлення технічного стану танків в Ефіопії у період з 06.12.2017 року по 04.03.2018 року.

Проте, відповідач в порушення умов підпунктом 5.1.7 пункту 5.1 договору № 613дп/63283 після закінчення надання послуг не здійснив оформлення та підписання акту приймання-передачі наданих послуг у строки визначені договором, а саме:

- у терміни до 21.11.2017 року щодо відрядження ОСОБА_1 ;

- у терміни до 25.03.2018 року щодо відрядження ОСОБА_2 .

Про вказане також свідчить листування між сторонами, а саме:

- листом № 1975/29 від 19.04.2019 року було повідомлено відповідача після закінчення відрядження та згідно пункту 5.1.6. договору, щодо оформлення та підписання акту приймання передачі наданих послуг;

- листом № 1917/24 від 30.04.2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено сформовані останнім акти приймання-передачі наданих послуг для підписання та повернення одного примірника;

- листом № 002-16/022/2761 від 14.05.2021 року позивачем було направлено нагадування відповідачу щодо підписання актів приймання-передачі наданих послуг та повернення одного примірника позивачу;

- листом № 165 від 21.05.2021 року відповідача у якому зокрема було повідомлено позивача, що послуги виконавцем згідно договору були надані у 2017 році. По результатам цієї роботи виконавця (Коваленко А.М., Мащенко В.П.) повинні були скласти звіт з переліком виконаних робіт на основі якого у тому ж 2017 році складені ці акти, які в свою чергу винні бути затверджені головним інженером виконавця та виконуючим обов`язки керівника замовника на той час. Тому, підписати ці акти у 2020 році у мене, як виконуючого обов`язки керівника замовника немає ніяких підстав, тому було повернуто виконавцю без підписання відповідні акти;

- листом № 002-16/022/628 від 06.02.2025 року позивач просив замовника розглянути зазначене питання, сформувати акти приймання-передачі наданих послуг спеціалістами, які були у відряджені в Ефіопії, підписати зі свого боку та передати їх для оформлення та підписання на «ДП ЗІМ»;

- листом № 63 від 14.04.2025 року, відповідач зокрема повідомив, що фактично для виконання послуг було направлено Коваленка Анатолія Миколайовича - заступника головного конструктора відділу 63, терміном на 90 діб з 14.08.2017 року по 11.11.2017 року (фактичне перебування у відрядженні 89 діб); та - ОСОБА_2 - заступника начальника цеху 430, терміном на 91 добу з 05.12.2017 року по 05.03.2018 року (фактичне перебування у відрядженні 91 доба). Таким чином термін підписання акту приймання-передачі наданих послуг минув 16 березня 2018 року. Проте, акти приймання-передачі наданих послуг відмовився оформляти та надавати позивачу.

- листом № 002-16/022/64 від 09.01.2026 року щодо оплати заборгованості за договором № 613дп/63283 від 08.08.2017 року позивач просив відповідача, підписати вказані акти наданих послуг та один примірник кожного підписаного акту повернути позивачу та сплатити заборгованість у сумі 4 536 346,20 грн. за надані послуги за договором про надання послуг № 613дп/63283 від 08.08.2017 року на зазначені у листі реквізити. Також, до листа було додано повторно пакет документів для підписання.

Та направлена позивачем на адресу відповідача претензія № 002-16/013/525 від 05.02.2026 року, у якій останній вимагав впродовж 5 календарних днів з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість за договором № 613дп/63283 від 08.08.2017 року у загальній сумі 4 536 346,20 грн. До претензію було додано рахунки фактур від 05.02.2026 року № ДП-0000149 на суму 2 316 514,20 грн. та від 05.02.2026 рок у№ ДП- 0000146 на суму 2 219 832,20 грн., та яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже за розрахунком позивача, у відповідача наявна заборгованість за договором № 613дп/63283 від 08.08.2017 року за надані позивачем послуги у загальному розмірі 4 536 346,20 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

При цьому, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 15228/26 від 23.06.2026 року) зазначає, що тривалий час позивачем, згідно з його листами від 19.04.2019 року, 30.04.2020 року, 14.05.2021 року, 06.02.2023 року та 09.01.2026 року висувалась єдина вимога підписання актів наданих послуг № 1 та № 2 від 30.04.2020 року. Проте, документи, що слугують підставою для оплати наданих послуг згідно з пунктом 2.3. договору, а саме: рахунки № ДП-0000146 та № ДП-0000149, надані позивачем лише 05 лютого 2026 року, що виключає будь-яку можливість з оплати наданих послугу у визначений договором строк.

Також, відповідач зазначає, що такі рахунки не містять обов`язкового, згідно з пунктом 2.4. договору, реквізиту у вигляді точної адреси замовника через що не можуть вважатися належним та допустимим доказом з виникнення обов`язку з оплати за договором. Також, позивач вимагає оплати наданих послуг у повному обсязі, однак, згідно з пунктом 2.3.1 договору, 50% вартості послуг сплачуються згідно з протоколом погодження договірної ціни, що, відповідно до підписаної версії протоколу погодження договірної ціни від 08.08.2017 року, становить 12 332,40 грн. Вимоги щодо сплати цієї суми коштів позивачем висунуто не було.

Відповідач зазначає, що позивач приступив до надання послуг з порушенням умов договору. За приписами пункту 3.1. договору замовник не пізніше 3 (три) робочих дні після підписання цього договору обома сторонами, передає виконавцю у письмовому вигляді заявку завірену своєю печаткою на відрядження фахівців, в якій вказується спеціальність та посади, які необхідні для надання послуг, кількість необхідних фахівців, місце надання послуг, кількість днів надання послуг та період надання послуг. Заявка № 501 від 25.10.2017 року на фахівця Мащенко В.П. та № 381 від 10.08.2017 року на фахівця Коваленко А.М. не містить печатки відповідача та можуть вважатися належним та допустимим доказом про виникнення підстави для надання послуг за договором, що дозволяє розцінювати подальші дії замовника як самодіяльність. Також, відповідач зазначає про недотримання позивачем вимог договору про звітування перед замовником за надані послуги. За змістом пункту 6.3 договору інші витрати фахівців виконавця компенсуються, якщо вони здійснені по узгодженню з замовником, підтверджені відповідними документами та відповідають діючому законодавству України. Доказів щодо належного виконання позивачем своїх зобов`язання за договором, таких як звіту про наданні послуги та акту про проведений ремонт підписаного кінцевим замовником (Міністерством оборони Ефіопії) суду надано не було, через що неможливо встановити обставини, необхідні для підписання акту наданих послуг та подальшої оплати, у зв`язку із чим, просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив (від 29.06.2206 року вх. № 15781/26) позивач зокрема зазначив, що відповідачем у своїй відповіді на нашу претензію № 10 від 31.03.2026 року, визнано наявність грошового боргу. Проте, посилаючись на скрутне фінансове становище, відповідач безпідставно уникає підписання первинних документів, а саме актів наданих послуг та не здійснює оплату за договором. Щодо оплати в порядку пункту 2.3.1 договору, необхідно зауважити, що відповідачем невірно тлумачаться умови договору у цій частині. Пунктом 2.1. договору вартість надання послуг 1 фахівцем виконавця протягом 1 дня, враховуючи витрати на відрядження 1 фахівця виконавця (транспортні витрати, крім транспортних витрат у країні кінцевого замовника, добові, витрати на оплату проживання та харчування тощо) складає 24 664,80 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 4 110,80 грн. та зазначається в Протоколі погодження договірної ціни (додаток №2). Відповідно ціна, погоджена сторонами у Протоколі погодження договірної ціни (додаток № 2) є вартістю послуг за один день їх надання. Періоди роботи фахівців виконавця сумарно склали 90 та 91 день, що чітко підтверджується табелями обліку робочого часу, наказами, звітами про виконані роботи, авіаквитками та відмітками в паспортах (в т.ч., наданими суду разом з клопотанням про долучення доказів). Тобто, 50% вартості Послуг, зазначених у відповідному Протоколі погодження договірної ціни дорівнюють 24 664,80 * 90 = 2 219 832,00 грн. та 24 664,80 * 91 = 2 316 514,20 грн. відповідно (ціну визначено з урахуванням ПДВ). Вимога з оплати наданих послуг висловлена на повну ціну у зв`язку з порушенням відповідачем свого обв`язку з оплати за припасами пункту 2.3.1. так і пункту 2.3.2. Договору.

Отже, на думку позивача, необґрунтованим є твердження відповідача про відсутність звіту про наданні послуги. Фахівцями відповідача, ОСОБА_3 та Мащенко В.П., наданні відповідні звіти про відновлення технічного стану танків в Ефіопії за період з 06.12.2017 року по 04.03.2018 року та за період з 15.08.2017 року по 10.11.2017 року, копії яких долучені до матеріалів справи та наданні відповідачу разом з позовною заявою. Акт про проведений ремонт підписаного кінцевим замовником (Міністерством оборони Ефіопії) взагалі не є обов`язковим, за умовами договору, документом на підтвердження надання послуг. Підтримання комунікації з кінцевими замовником, згідно з пунктом 5.2. договору, є обов`язком відповідача, однак, зі свого боку відповідачем не надано будь-яких доказів з неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

Суд, дослідивши матеріали справи, відзив відповідача та відповідь позивача на відзив відповідача, зазначає наступне.

Як вбачається із умов пункту 2.1. договору, сторони погодили, що загальна вартість цього договору не регламентується і визначається сумарно вартістю послуг, згідно актів наданих послуг (зразок актів наданих послуг додаток № 3).

Вартість надання послуг 1 фахівцем виконавця протягом 1 дня, враховуючи витрати на відрядження 1 фахівця (транспортні витрати, крім транспортних витрат у країні кінцевого замовника, добові, витрати на оплату проживання та харчування тощо) складає 24 664,80 грн. у т.ч. ПДВ 20 % - 4 110,80 грн., та зазначається в протоколі погодження договірної ціни (додаток № 2).

Згідно пункту 2.2. договору, розрахунок здійснюється у національній валюті України гривні. Усі розрахунки між сторонами здійснюються виключно в безготівковій формі. Вартість послуг переглядається у разі зміни рівня заробітної плати працівників більше, ніж на 10 % та витрати та транспортування фахівців виконавця.

У вищезазначених випадках зміни провадиться шляхом укладання додаткової угоди до договору на підставі письмового повідомлення виконавця про зміну ціни з додатком нової калькуляції вартості послуг та проєкту додаткової угоди у 2-х примірниках. Замовник протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання такого повідомлення і відповідної додаткової угоди зобов`язаний підписати її зі своєї сторони і направити 1 екземпляр виконавцю, в іншому випадку договір вважається розірваним.

Відповідно до пункту 2.3. договору, замовник здійснює оплату послуг виконавця згідно рахунків, виставлених виконавцем. Оплата послуг здійснюється замовником наступним чином:

2.3.1. 50 % вартості послуг, зазначених у відповідному протоколі погодження договірної ціни здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання відповідного протоколу договірної ціни;

2.3.2. решта 50 % вартості послуг здійснюється протягом 15 робочих днів з моменту підписання обома сторонами акту наданих послуг на підставі отриманого замовником рахунку на оплату.

Вказане спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки пунктом 2.3.1. договору визначено що 50 % вартості послуг, зазначених у відповідному протоколі погодження договірної ціни здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання відповідного протоколу договірної ціни, згідно пункту 2.3.2. договору, решта 50 % вартості послуг здійснюється протягом 15 робочих днів з моменту підписання обома сторонами акту наданих послуг на підставі отриманого замовником рахунку на оплату, будь-яких доказів належного виконання умов договору, ані матеріали справи , ані відзив на позовну заяву не містять.

Також, у матеріалах справи наявні заявки від відповідача (замовника) від 10.08.2017 року № 381 на період з 14.08.2017 року по 11.11.2017 року на 90 діб на фахівця Коваленко А.М. та від 25.10.2027 року № 501 на період з 06.11.2017 року по 03.02.2018 року на 90 діб на фахівця Мащенко В.П. за підписом в.о. генерального конструктора директор ДП «ХКБД» - О.Ю. Фрід.

Вказане фактично свідчить про направлення замовником заявок на надання передбачених договором послуг із визначенням конкретних фахівців, періоду та строку їх надання. Також, позивачем було додано до позовної заяви акти наданих послуг, табелі відпрацьованого часу, рахунки та документи щодо передоплати, що спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Крім того, у матеріалах справи наявне листування між позивачем та відповідачем, з якого слідує, що саме відповідач ухиляється від складання та підписання актів наданих позивачем послуг.

Відповідно до листа відповідача від 31.03.2026 року вих. № 10 відповідачем було зазначено, що Державне підприємство «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» у відповідь на претензію № 002-16/013/525 від 05.02.2026 року повідомило, що визнає заборгованість, яка виникла перед Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» за договором про надання послуг № 613дп/63283 від 08.08.2017 року внаслідок несплати за отримані послуги за період з 15.08.2017 року по 10.11.2017 року та з 06.12.2017 року по 04.03.2018 року і яка на теперішній час складає у суму загальному розмірі 4 536 346,20 грн. Також, відповідач у даному листі послався на скрутне матеріальне становище, та зазначив, що на теперішній час не має можливості сплатити зазначену заборгованість. Вказаний лист було підписано в.о. директора відповідача О.Тринза (т. 1, а.с. 18).

Судом також було здійснено запит до сайту Міністерства юстиції України та отримано безкоштовний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи відповідача ЄДРПОУ 14313582, Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» з якого вбачається, що Тризна Олександр Васильович, є в.о. директора з 16.01.2026 року та покладено виконання обов`язків директора, згідно наказу АТ "Українська оборонна промисловість" № 7-К від 15.01.2026 року 256 - 30.12.2025 року) керівник. Також визначено, повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо, подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи представник.

З вищевикладеного слідує, що лист від 31.03.2026 року вих. № 10 відповідача було підписано повноважною особою останнього.

Вказане спростовує викладені у відзиві на позовну заяву твердження відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог.

Також, суд враховує принципи "естопель" та "заборони суперечливої поведінки".

Так, частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Доктрина "естопель" бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

Доктрина римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Суд звертає увагу на те, що поведінка відповідача не відповідають принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 визначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У статті І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права закріплено, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Одним із способів захисту добросовісної сторони є принцип естопелю: особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції.

Обов`язкові умови для застосування естопелю: (a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель; (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони; (c) очевидна несправедливість підриву довіри.

a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель. Довіра добросовісної сторони має стати результатом попередньої поведінки недобросовісної сторони, здатної сформувати таку довіру (наприклад, будь-яких заяв, обіцянок, фактичної поведінки, що формує в іншої сторони обґрунтовані очікування, у тому числі й бездіяльності).

(b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони У добросовісної сторони мають виникнути певні очікування щодо подальшої поведінки іншої особи. Сторона має розумні підстави для того, щоб покладатися на поведінку контрагента.

(с) очевидна несправедливість підриву довіри. Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки.

(Добросовісність поведінки у практиці ЄСПЛ 1) рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року, заява № 9815/82, пункт 46; 2) рішення у справі «Фрессо і Руар проти Франції» від 21 січня 1999 року, заява № 29183/95, пункт 55; 3) рішення у справі «Карабет та інші проти України» від 17 січня 2013 року, заяви №№ 38906/07 і 52025/07, пункт 276)

З аналізу вищевикладеного слідує, що поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, визнала суму наданих послуг (лист відповідача від 31.03.2026 року вих. № 10, т. 1, а.с. 18), а після цього відмовляється виконувати зобов`язання за спірним договором посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів з виникнення обов`язку з оплати за спірним договором.

Вказане свідчить, що якщо поведінка сторони давала іншій стороні підстави вважати, що договір виконувався належним чином сторонами протягом тривалого часу, то наступне висунення вимог про відмову виконання за ним зобов`язань є зловживанням правом.

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 року у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

За змістом частини другої статті 13 Цивільного кодексу України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів Цивільного кодексу України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 Цивільного кодексу України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов`язується з виною, то такі діяння є винними (див. висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 року у справі № 311/2145/19).

У постанові від 08.05.2018 року у справі № 910/1873/17 Верховний Суд зазначив, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов`язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Отже, як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, позивач своєю добросовісною поведінкою надав відповідачу послуги за № 613дп/63283 від 08.08.2017 року як то визначено пунктом 1.1. договору, а саме послуги з технічного обслуговування агрегатів і комплектуючих виробів, що входять до складу танків Т-32 у кількості 30 одиниць, які є власністю Міністерства оборони Ефіопії на загальну суму 4 536 346,20 грн., яку було визнано відповідачем у листі від 31.03.2026 року вих. № 10, т. 1, а.с. 18, а відповідач, як недобросовісна сторона, не виконала прийняті на себе добровільні за договором зобов`язання та не здійснив розрахунку за надані послуги, що говорить про те, що такі дії протирічать першочерговій поведінці відповідача.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд приймає до уваги, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив і Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 року у справі № 922/3928/20.

При цьому, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №924/233/18.

Згідно з частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 613дп/63283 від 08.08.2017 року у загальному розмірі 4 536 346,20 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 54 436,15 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 185, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" (61001, м. Харків, вул. Морозова, 13, ЄДРПОУ 14313582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод інноваційного машинобудування» (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, ЄДРПОУ 14315629, IBAN № НОМЕР_1 , АТ Укрексімбанк, м. Київ, Україна, МФО 322313) заборгованість за договором № 613дп/63283 від 08.08.2017 року у загальній сумі 4 536 346,20 грн., та судовий збір у розмірі 54 436,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод інноваційного машинобудування» (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, ЄДРПОУ 14315629);

відповідача: Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" (61001, м. Харків, вул. Морозова, 13, ЄДРПОУ 14313582).

Повне рішення складено "24" серпня 2026 р.

СуддяО.О. Ємельянова