Рішення № 139176574, 24.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1973/26

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/1973/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Електрокомплект» (01135, м. Київ, вул. Казарменна, буд. 6-Г, кв. 156, код ЄДРПОУ 38923099)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпостач СТСВ» (73034, м. Херсон, вул. Джона Говарда, буд. 2, прим. 31,31А, код ЄДРПОУ 38928667)

про стягнення 135 094,88 грн,

обставини справи:

18.05.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ЕК Електрокомплект», в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Будпостач СТСВ» 46 580,59 грн основного боргу, 84 310,87 грн штрафу, 3 188,94 грн інфляційних витрат, 1 014,48 грн 3% річних, 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «ЕК Електрокомплект» посилається на порушення відповідачем умов договору поставки від 12.12.2024 № 121224/К2 шляхом часткової неоплати вартості поставленого товару.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 25.05.2026: прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/1973/26; постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Щодо строку розгляду справи господарський суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

установив:

12.12.2024 між ТОВ «ЕК Електрокомплект» (Постачальник) та ТОВ «Будпостач-СТСВ» (Покупець) був укладений договір поставки № 121224/К2 (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку визначеним цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю електротехнічне обладнання та кабельно-провідникову продукцію (надалі іменується Товар), а Покупець зобов`язується приймати цей Товар та своєчасно здійснювати за нього оплату.

Найменування Товару, асортимент, одиниця вимірювання, кількість Товару кожній партії Товару зазначається у рахунках і видаткових накладних (п. 1.3. Договору).

Відповідно п. 2.8. Договору, датою поставки відповідної партії Товару вважається дата, що зазначена у видатковій накладній, а право власності на партію Товару переходить від Позивача до Відповідача у момент фактичного отримання Відповідачем Товару (п. 2.9. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору приймання - передача Товару здійснюється уповноваженими представниками Сторін в місці поставки, визначеному даним Договором.

Відповідно до п. 3.2. Договору постачальник зобов`язаний передати Покупцю разом з кожною партією Товару оформлені належним чином:

- оригінал видаткової накладної підписаної з боку Постачальника,

- товарно-транспортну накладну (за умови доставки Товару підприємством-перевізником та/або кур`єрською службою).

Документи, що супроводжують кожну партію Товару можуть пересилатися Покупцю разом з Товаром.

Покупець зобов`язується проставити на видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, підпис, прізвище та ініціали уповноважених на підписання цих документів осіб та один екземпляр вказаних документів надіслати на адресу Продавця протягом 30 днів з моменту поставки партії Товару. Якщо у вказаний строк Постачальник не отримує від Покупця вказаних документів оформлених належним чином або претензії щодо ненадання Постачальником товаросупровідних документів, поставка буде вважатися здійсненою Постачальником належним чином за наявності будь-якого іншого документа, який підтверджує фактичне передання Товару Покупцю незалежно від наявності підписаної видаткової накладної (п. 3.2.1. Договору).

Розділом 5 Договору сторони погодили вартість товару і порядок розрахунків, зокрема:

- Ціна за одиницю Товару та загальна вартість кожної партії Товару визначається у рахунках Постачальника і видаткових накладних (п. 5.1).

- Загальна сума цього Договору визначається, як сума вартостей всіх партій Товару, поставленого протягом дії даного Договору(п. 5.2).

- Оплата за поставлений Товару проводиться в гривнях (п. 5.3).

- Оплата за Товар здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 5.4).

- Повний розрахунок за поставлений Постачальником Товар здійснюється Покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки Товару. У разі введення в Україні воєнного стану. Постачальник залишає за собою право поставляти Товар, тільки після 100% попередньої оплати його вартості (п. 5.5).

Позивач на підставі рахунків: № ЕК2-011613 від 12.08.2025, № ЕК2-011614 від 12.08.2025, № ЕК2-011638 від 13.08.2025, № ЕК2-011641 від 13.08.2025 поставив Товар, а відповідач в свою чергу прийняв Товар на загальну суму 51 580,59 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № ЕК2-005318 від 18.08.2025 на суму 8 219,32 грн, № ЕК2-005319 від 18.08.2025 на суму 25 716,55 грн, № ЕК2-005320 від 18.08.2025 на суму 17 391,42 грн, № ЕК2-005321 від 18.08.2025 на суму 253,30 грн.

Господарський суд зауважує, що договір поставки та видаткові накладні підписано сторонами та скріплено печатками без зауважень.

Відповідач частково сплатив грошові кошти за отриманий Товар по вищезазначеним видатковим накладним у розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1222 від 07.11.2025.

Оскільки відповідач не сплачує залишок заборгованості за поставлений товар у розмірі 46 580,59 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до п. 6.4. Договору за прострочення оплати поставленого Товару понад 30 календарних днів Постачальник отримує право в односторонньому порядку розірвати Договір, а також Покупець виплачує Постачальникові штраф у розмірі 1% від вартості несвоєчасно сплаченого Товару за кожен день прострочення платежу.

Посилаючись на п.6.4. Договору, ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 84 310,87 штрафу, 3 188,94 інфляційних витрат за час прострочення, 1 014,48 3 % річних з простроченої суми, які просить стягнути з відповідача.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав, явку представника не забезпечив.

Ухвала суду від 25.05.2026 направлена в електронний кабінет відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце та час судових засідань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов такого висновку.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, між сторонами у справі склалися правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та поставив Товар, на загальну суму 51 580,59 грн, який був прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № ЕК2-005318 від 18.08.2025 на суму 8 219,32 грн, № ЕК2-005319 від 18.08.2025 на суму 25 716,55 грн, № ЕК2-005320 від 18.08.2025 на суму 17 391,42 грн, № ЕК2-005321 від 18.08.2025 на суму 253,30 грн

Як убачається із п. 5.5 Договору відповідач був зобов`язаний провести повний розрахунок з позивачем за поставлений Товар не пізніше 03.09.2025.

Відповідач оплатив вартість поставленого товару частково у розмірі 5 000 грн.

Доказів оплати залишку заборгованості за поставлений товар матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, заборгованість ТОВ «Будпостач-СТСВ» перед ТОВ «ЕК Електрокомплект» по оплаті за поставлений товар становить 46 580,59 грн, та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з п. 6.1. Договору за порушення виконання своїх зобов`язань згідно цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього Договору і чинного законодавства України.

Відповідно до умов пункту 6.3 Договору за прострочення оплати поставленого Товару понад 30 календарних днів Постачальник отримує право в односторонньому порядку розірвати Договір, а також Покупець виплачує Постачальникові штраф у розмірі 1% від вартості несвоєчасно сплаченого Товару за кожен день прострочення платежу

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено, що він є правильним, у зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 84 310,87 грн.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що він є арифметично правильний і стягненню з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 1 014,48 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 188,94 грн.

За таких обставин та правового регулювання, суд приходить до висновку що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви ТОВ «ЕК Електрокомплект» також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Як убачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, відповідно до якого розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000 грн.

14.05.2026 між ТОВ «ЕК Електрокомплект» (Клієнт) та ФОП Сидоренко Валентин Вадимович (Адвокат) укладено Договір про надання правничої допомоги №14/05/26 (далі Договір №14/0526), згідно з п. 1.1. якого клiєнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати правничу допомогу в об`ємi та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору 14/05/26 адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнтовi правничу допомогу щодо стягнення з ТОВ «Будпостач-СТСВ» (код ЄДРПОУ 39828667) (надалi Боржник) на користь КЛІЄНТА заборгованостi за поставлений товар по договору поставки № 121224/К2 вiд 12.12.2024 (далi-Договiр № 121224/К2).

Відповідно до п. 4.1. Договору 14/05/26 грошовi кошти за надану адвокатом правничу допомоrу клієнту, останнiй оплачує в строки та порядку передбачених даним договором. Грошовi кошти, якi сплачує клієнт адвокату за умовами даного договору, є гонораром адвоката та поверненню не пiдлягають.

Згідно з п. 4.2. Договору 14/05/26 сторони договору домовились, що сума гонорару за надання правничої допомоги, визначеноi п. 2.1. даного договору, розраховується шляхом множення кiлькостi годин витрачених адвокатом на надання правничої допомоги клієнту на вартiсть ставки однiєї години роботи адвоката, визначеної в п.п. 4.2.1. даного договору.

Вартiсть ставки почасової роботи адвоката складає - 2000 (двi тисячi) гривень та 00 коп., без пдв (п. 4.2.1. Договору 14/05/26 )

Відповідно до п. 4.3. Договору 14/05/26 оплата гонорару передбаченого п. 4.2. даного договором здiйснюсrься клієнтом на протязi 3 (трьох) робочих днiв з моменту отримання клієнтом рахунку вiд адвоката.

Детальний перелiк наданих послуг та час витрачений адвокатом зазначається в актi(-ах) (п. 4.4. Договору 14/05/26).

В Акті №1 про надання правничої допомоги від 18.05.2026 зазначено, що сторони склали даний акт про те, що адвокат, відповідно до умов визначених п. 2.1. договору про надання правничої допомоги № 14/05/26 від 14.05.2026 надав клієнту правничу допомогу по стягненню заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпостач-СТСВ» (код ЄДРПОУ 39828667) на користь клієнта по договору поставки № 121224/К2 від 12.12.2024 (далі - Договір № 121224/К2, а саме:

- проведений Адвокатом детальний аналіз Договору №121224/К2 та первинних документів до нього та надана консультація клієнту щодо судової перспективи по аналогічним спорам 2 000 грн (1 год).

- проведений Адвокатом розрахунок основної суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми заборгованості та пені за порушення Договору № 121224/К2 2 000 грн (1 год).

- підготовлена Адвокатом позовна заява до Господарського суду Одеської області про стягнення заборгованості по Договору № 121224/К2, підготовлені докази по справі (сканування додатків до позовної заяви) та надана консультація клієнту щодо розміру та порядку оплати судового збору 6 000 грн (3 год).

Загальна вартість наданих правових послуг складає 10 000 грн.

Адвокатом виставлено рахунок №1 від 18.05.2026 на суму 10 000 грн, який сплачено позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №5884 від 18.05.2026, із призначенням платежу: оплата за договором про надання правничої допомоги №14/05/26 від 14.05.26. Без ПДВ.

Господарський суд зазначає, що Договір про надання правничої допомоги №14/05/26 від 14.05.26 та Акт №1 про надання правничої допомоги від 18.05.2026 підписано сторонами та скріплено печатками без зауважень.

Представником позивача у справі №916/1973/26 був адвокат Сидоренко Валентин Вадимович на підставі ордеру серії АА №1712446 від 18.05.2026.

За змістом статті 1 Закону України,,Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України,,Про адвокатуру і адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У відповідності до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту представлених позивачем документів (Договору про надання правничої допомоги №14/05/26 від 14.05.2026, Акту №1 про надання правничої допомоги від 18.05.2026) вбачається, що адвокатом Сидоренко В.В. надано позивачу правничу допомогу щодо стягнення заборгованості за поставлений товар.

Господарський суд звертає увагу сторін, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, підтвердження оплати наданих адвокатських послуг не є необхідним.

Відтак, позивачем доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Зважаючи на предмет спору та заявлений розмір позовних вимог, те, що розгляд справи було здійснено у порядку спрощеного позовного провадження, задоволення позовних вимог у повному обсязі, господарський суд вважає обґрунтованим заявлений розмір витрат вартістю 10 000 грн.

За таких обставин та правового регулювання, суд приходить до висновку що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

В силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 145, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Електрокомплект» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпостач СТСВ» (73034, м. Херсон, вул. Джона Говарда, буд. 2, прим. 31,31А, код ЄДРПОУ 38928667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Електрокомплект» (01135, м. Київ, вул. Казарменна, буд. 6-Г, кв. 156, код ЄДРПОУ 38923099) заборгованість з оплати за поставлений товар за договором поставки №121224/К2 від 12.12.2024 у розмірі 46 580,59 грн, штраф у розмірі 84 310,87 грн, 3% річних у розмірі 1 014,48 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 188,94 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з приписами ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24 серпня 2026 р.

Суддя Т.І. Демченко