Рішення № 139176346, 24.08.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокуСправа № 912/1891/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/1891/26

за позовом Олександрійської міської ради, пр. Соборний, б. 59, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Будконструкція", Звенигородське шосе, буд. 8, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000

про стягнення 140 303,00 грн

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Олександрійської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Будконструкція" з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 140 303,00 грн, з покладенням судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач використовує земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:16:708:0033, що належить до земель комунальної власності Олександрійської територіальної громади, проте належним чином не оформив право користування цією земельною ділянкою, що є підставою для сплати безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Ухвалою від 10.07.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1891/26, ухвалив справу №912/1891/26 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач не подав відзив на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань щодо розгляду справи не заявив.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно сформованого судом запиту до підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" встановлено відсутність електронного кабінету у відповідача, з підстав чого суд направив відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі в паперовій формі.

Конверт із вкладенням (ухвала суду від 10.07.2026), направлений на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), повернуто органом поштового зв`язку із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

З урахуванням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду від 10.07.2026.

Повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверта з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" свідчить, що ухвала не вручена з причин, які не залежать від суду, який в установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом.

Крім того, суд намагався повідомити відповідача про розгляд справи засобами телефонного зв`язку, однак за вказаним у ЄДР номером телефону НОМЕР_1 за даними оператора мобільного зв`язку не активний; за номером 0502149797 відповіла Дяченко Л.Д, за її твердженням колишній головний бухгалтер підприємства відповідача (телефонограма №б/н від 29.07.2026).

Таким чином, судом вжито всіх належних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Окрім того, відповідач мав право та можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 ст. 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

З підстав викладеного та в межах законодавчо визначених строків, а також враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

З архівної довідки Комунального підприємства "Олександрійське міжміське бюро технічної інвентаризації" № 336 від 05.04.2016 (а.с. 7) та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 481949566 від 16.06.2026 (а.с. 8-9) вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Будконструкція" на підставі свідоцтва про право власності від 04.04.2000 являється власником об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 33830353, а саме: 1/5 частки будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Олександрія, Звенигородське шосе, буд. 8 (спільна часткова власність).

03.03.2025 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:16:708:0033, місце розташування: Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Олександрія, Звенигородське шосе, 8, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.06.2026 № НВ-9970448142026 (а.с. 11-17).

За змістом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №481949566 від 16.06.2026 земельна ділянка з кадастровим номером 3510300000:16:708:0033 комунальної форми власності, власником якої є Олександрійська міська рада, є сформованою як об`єкт цивільних прав з 03.03.2025.

Позивач в позові зазначає, що з моменту набуття права власності на 1/5 частки нерухомого майна (будівлі та споруди) за адресою: м. Олександрія, Звенигородське шосе, буд. 8 та по даний час відповідач використовує земельну ділянку площею 11,1967 га, кадастровий номер 3510300000:16:708:0033, що належить до земель комунальної власності Олександрійської територіальної громади в особі Олександрійської міської ради.

Однак, відповідач, будучи власником 1/5 частки об`єкта нерухомого майна (будівлі та споруди), розташованого за адресою: м. Олександрія, шосе Звенигородське, буд. 8 (спільна часткова власність), належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій перебувають зазначені будівлі та споруди та не уклав з Олександрійською міською радою відповідного договору оренди.

Рішенням Олександрійської міської ради від 12.05.2023 №609 "Про місцеві податки і збори" встановлено на території Олександрійської територіальної громади місцеві податки і збори згідно з додатком, за яким за земельні ділянки з цільовим призначенням 11.02 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" встановлено ставку податку 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 21-25).

Згідно з Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-3500375522026 від 17.06.2026 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:16:708:0033 становить 46 767 696,67 грн (а.с. 18).

Таким чином, відповідач є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:16:708:0033, яка знаходиться за адресою: м. Олександрія, Звенигородське шосе, 8, без передбаченого чинним законодавством договору оренди земельної ділянки та не сплачує передбачену чинним законодавством плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого порушує права власника в особі Олександрійської міської ради щодо отримання орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

Відповідно до наведених обставин, позивач нарахував до стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за період з 01.01.2026 до 30.06.2026 в загальному розмірі 140 303,00 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глави 82, 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Статтею 206 Земельного кодексу України унормовано, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно Податкового кодексу України, плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди; (підп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14). Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1. ст. 288).

В ст. 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки, у тому числі, які розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

В ст. 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

За ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 1 ст. 93 та ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно ст. 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Приписами ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 120 Земельного кодексу України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований.

У разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Наведений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

За правилами ч. ч. 1, 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86).

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Будконструкція" є власником об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 481949566, а саме: 1/5 частки будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Олександрія, Звенигородське шосе, 8 (спільна часткова власність), та використовує земельну ділянку площею 11,1967 га, кадастровий номер 3510300000:16:708:0033, що зареєстрована на праві комунальної власності в особі Олександрійської міської ради.

Отже, з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна Публічне акціонерне товариство "Будконструкція" стало фактичним користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 3510300000:16:708:0033, на якій розташовано майно, а тому у нього виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою, а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Матеріали справи не містять документально підтверджених відомостей щодо прав, на яких земельна ділянка перебувала у попереднього землекористувача (власника нерухомого майна).

В даному випадку відповідач не є власником земельної ділянки та не може набувати право постійного користування землею в силу законодавчо встановленого ст. 92 Земельного кодексу України обмеження осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок.

За вказаних обставин суд вважає обґрунтованими доводи позивача стосовного того, що в даному випадку відповідач може набути право користування на земельну ділянку на умовах оренди, а тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю є орендна плата.

Підпунктом 288.5.1. Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно з ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Так, згідно рішення Олександрійської міської ради №609 від 12.05.2023 "Про місцеві податки і збори", яке введено в дію з 01.01.2024 визначено, що ставка податку (орендної плати) за земельні ділянки з цільовим призначенням 11.02 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" встановлено у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-3500375522026 від 17.06.2026 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:16:708:0033 становить 46 767 696,67 грн.

Суд враховує, що чинне земельне законодавство, в тому числі ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 29.05.2020 у справі №922/2843/19).

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, результатом нормативної грошової оцінки земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), яка надається відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена та не зазнала змін у цей період.

Як вже зазначено судом, згідно з ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 289.2. наведеної норми, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних

ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до положень Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться щодо розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років (ст. 18); за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація (ст. 20).

Отже, є правомірним використання позивачем для розрахунку плати розміру нормативної грошової оцінки, зазначеного Витягу.

Окрім того, відповідно до п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

За відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини, суд вважає обґрунтованим та правомірним застосування п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за аналогією у спірних правовідносинах і як наслідок з цього доходить до висновку, що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.

Наведеного висновку дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 04.10.2022 у справі № 922/2828/20, від 17.08.2022 у справі №922/1646/20.

У відповідності до викладеного та згідно розрахунку позивача, розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період 01.01.2026 - 30.06.2026 становить 140 303,00 грн (46 767 696,67 грн х 1/5 х 3% х 6/12 = 140 303,00 грн), де:

- 46 767 696,67 грн - нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:16:708:0033, загальною площею 11,1967 га по Звенигородському шосе, 8 в м. Олександрії,

- 1/5 - частка будівель та споруд, власником яких є відповідач,

- 3% - орендна ставка,

- 6/12-6 (шість) календарних місяця за які нараховувалася орендна плата.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 247-250, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Будконструкція" (Звенигородське шосе, буд. 8, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 0511478) на користь Олександрійської міської ради (просп. Соборний, буд. 59, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 33423535, р/р UA148999980314050544000011561, отримувач - ГУК у Кіров.обл./тг м.Олексан/24060300; код отримувача - 37918230; банк отримувача - Казначейство України безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 140 303,00 грн, а також 3 328,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати позивачу (до електронного кабінету), відповідачу (засобами поштового зв`язку: Звенигородське шосе, буд. 8, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000).

Повне рішення складено 24.08.2026.

Суддя В.Г. Кабакова