Рішення № 139176322, 24.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" серпня 2026 р.

м. Київ

Справа № 911/1190/26

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Вишгородської окружної прокуратури (Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, 13, 07301, код 0290999625) в інтересах держави в особі:

1. Димерської селищної ради (07330, Київська обл., Вишгородський р-н, селище міського типу Димер, вул. Соборна, будинок 19, код 04359488)

2. Державної екологічної інспекції столичного округу (03035, місто Київ, вул. Солом`янська, будинок 1, код 42163667)

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, код 44768034)

про стягнення 53796,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Димерської селищної ради, Державної екологічної інспекції столичного округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 53796,59 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2026 відкрито провадження у справи та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Через систему «Електронний суд» 20.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Через систему «Електронний суд» 21.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечував проти доводів викладених у відзиві на позов, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін.

Вишгородська окружна прокуратура Київської області звернулася до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Димерської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 53796,59 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що Вишгородською окружною прокуратурою під час виконання повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», було вивчено інформацію Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та матеріали Філії «Димерське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», за результатами чого виявлено обставини, які, на думку прокурора, свідчать про порушення вимог законодавства у сфері охорони, захисту та раціонального використання лісових ресурсів.

Прокурор зазначає, що 23.01.2024 працівниками Департаменту безпеки ДСГП «Ліси України» під час обстеження лісових масивів виявлено факт незаконної порубки 22 дерев породи сосна звичайна сухостійна у кварталі 44, виділі 13 території Ясногородського лісництва Філії «Димерське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», що розташований в адміністративних межах Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області.

За результатами виявлення незаконної рубки 23.01.2024 провідним інженером з охорони і захисту лісу ОСОБА_1 за участю провідного інженера лісового господарства Дейнека В. та інженера лісового господарства 1 категорії з відводів Любонька І. складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.

Відповідно до розрахунку шкоди, проведеного провідним інженером з охорони та захисту лісу Подгайною Н.В. на підставі такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», розмір заподіяної державі шкоди внаслідок незаконної порубки 22 дерев визначено у сумі 53796,59 грн.

Прокурор також зазначає, що Державне підприємство «Димерське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 944. При цьому, згідно з наведеними у позовній заяві положеннями наказу, ДСГП «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Димерське лісове господарство».

Зазначено, що наказом ДСГП «Ліси України» від 05.01.2023 № 217 за Філією «Димерське лісове господарство» закріплено майно, права та обов`язки, передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 05.01.2023 № 48.

Прокурор посилається на те, що відповідно до Положення про Філію «Димерське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» Філія є відокремленим структурним підрозділом підприємства, не має статусу юридичної особи та здійснює господарську діяльність на земельних ділянках, які перебувають у постійному користуванні ДСГП «Ліси України».

За твердженням прокурора, відповідач є постійним лісокористувачем та відповідно до вимог лісового законодавства зобов`язаний забезпечувати охорону, захист, відтворення та раціональне використання лісів, зокрема вживати заходів щодо недопущення незаконних рубок.

Прокурор зазначає, що постійний лісокористувач несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов`язків щодо охорони та захисту лісів, у тому числі у випадку незаконної рубки дерев третіми, невстановленими особами на території, яка перебуває у його користуванні.

На думку прокурора, внаслідок неналежного виконання працівниками Філії «Димерське лісове господарство» обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень від незаконних рубок державі завдано шкоди у розмірі 53796,59 грн.

При цьому прокурор зазначає, що встановлення безпосередніх осіб, які здійснили незаконну порубку дерев, не виключає відповідальності постійного лісокористувача, оскільки, за його твердженням, підставою відповідальності останнього є невиконання покладених на нього обов`язків щодо охорони лісу.

Також у позовній заяві зазначено, що кошти, стягнуті як відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягають зарахуванню до відповідних бюджетів за місцем заподіяння шкоди. Оскільки незаконну порубку вчинено на території Димерської селищної ради, прокурор просить стягнути відповідну суму на користь Димерської селищної ради на зазначений у позовній заяві рахунок за кодом бюджетної класифікації 24062100.

Обґрунтовуючи право на звернення до суду, прокурор зазначає, що Державна екологічна інспекція Столичного округу є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, у тому числі охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також має повноваження щодо розрахунку розміру шкоди та звернення до суду з відповідними позовами.

Разом із тим прокурор посилається на те, що Державною екологічною інспекцією Столичного округу заходів щодо стягнення шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев у кварталі 44, виділі 13 Ясногородського лісництва, не вживалося. На підтвердження зазначеного прокурор посилається, зокрема, на лист Державної екологічної інспекції Столичного округу від 09.01.2026 № 9/6/2-30/66.

Крім того, прокурор зазначає, що Димерська селищна рада також не вживала заходів щодо стягнення вказаної шкоди, що підтверджується, за твердженням прокурора, листом Димерської селищної ради від 25.12.2025 №4176/03-18. За результатами моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень прокурором також не встановлено звернення зазначених органів до суду з позовами про стягнення з ДСГП «Ліси України» спірної суми шкоди.

З огляду на це прокурор вважає, що Державною екологічною інспекцією Столичного округу та Димерською селищною радою не здійснено належного захисту інтересів держави, у зв`язку з чим, на думку прокурора, наявні передбачені статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Прокурор також зазначає, що порушення інтересів держави полягає у ненадходженні до спеціального фонду відповідних місцевих бюджетів коштів у вигляді грошового стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок незаконної порубки дерев, а також у незабезпеченні належного відшкодування шкоди, заподіяної лісовим ресурсам.

З урахуванням викладеного прокурор просить стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Димерської селищної ради 53796,59 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що Державна екологічна інспекція Столичного округу, на його думку, не є належним позивачем у цій справі та не має повноважень на звернення до суду з вимогою про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Відповідач послався на те, що Інспекцією не проводилася перевірка відповідача, не складався акт перевірки чи протокол про адміністративне правопорушення, а також не здійснювався розрахунок збитків. За таких обставин, на думку відповідача, підстави для звернення Інспекції до суду відсутні, а прокурор не може своїм представництвом замінити відсутність відповідних повноважень у позивача.

Посилаючись на положення статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідач зазначив, що для застосування відповідальності за завдану шкоду необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини. За твердженням відповідача, відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість притягнення особи до цивільної відповідальності.

При цьому відповідач послався на правові позиції Верховного Суду щодо необхідності встановлення безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та заподіяною шкодою. Зазначив, що шкода, заподіяна державі внаслідок незаконної рубки дерев, виникла безпосередньо внаслідок дій осіб, які незаконно зрубали дерева, а не внаслідок дій чи бездіяльності постійного лісокористувача, на якого покладено обов`язок охорони лісу.

Відповідач зазначив, що прокурором не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження протиправної поведінки відповідача, зокрема його бездіяльності щодо охорони та збереження лісу. На думку відповідача, позовна заява не містить відомостей про те, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог законодавства у сфері ведення лісового господарства, однак не вчинив.

Посилаючись на положення Статуту ДП «Ліси України», статті 89 Лісового кодексу України та Положення про державну лісову охорону, відповідач зазначив, що охорона лісів від незаконних порубок здійснюється, зокрема, державною лісовою охороною, працівники якої мають відповідні повноваження та обов`язки щодо охорони і захисту лісу.

Відповідач вказав, що 23.01.2024 працівниками державної лісової охорони ДП «Ліси України» під час обстеження лісових масивів було виявлено факт незаконної порубки 22 дерев породи сосна звичайна сухостійна у кварталі 44, виділі 13 території Ясногородського лісництва філії «Димерське лісове господарство» ДП «Ліси України». За цим фактом працівниками відповідача складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 23.01.2024, розрахунок розміру шкоди, матеріально-грошову оцінку ділянок та розрахунок діаметрів пнів.

Разом з тим відповідач зазначив, що акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, на його думку, є наслідком дій, спрямованих на отримання або перевірку доказів у конкретному кримінальному чи адміністративному провадженні, а не актом перевірки, складеним контролюючим органом за результатами заходу державного нагляду (контролю).

Відповідач послався на положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та зазначив, що акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення перевірки суб`єкта господарювання та містить інформацію про виявлені порушення вимог законодавства.

У зв`язку з цим відповідач вказав, що Державна екологічна інспекція Столичного округу не здійснювала заходу державного нагляду (контролю) щодо відповідача з приводу незаконної рубки дерев та не оформлювала результатів такої перевірки. За твердженням відповідача, акт огляду місця вчинення правопорушення від 23.01.2024 мав би бути додатком до акта планового чи позапланового заходу перевірки, який у цьому випадку не проводився.

Відповідач також зазначив, що зазначені матеріали не можуть бути належними та достатніми доказами факту правопорушення, вини та протиправної поведінки відповідача. Інших доказів на підтвердження правопорушення, за яке нараховано заявлену до стягнення суму шкоди у розмірі 53796,59 грн, на думку відповідача, суду не надано.

Крім того, відповідач наголосив, що доказова база позову ґрунтується виключно на внутрішніх документах відповідача, тоді як Державна екологічна інспекція Столичного округу не надала власних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Відповідач зазначив, що документи, складені лісокористувачем для передачі правоохоронним органам з метою відкриття кримінального провадження, не можуть бути єдиною підставою для покладення цивільної відповідальності на саме підприємство.

Посилаючись на статтю 105 Лісового кодексу України, відповідач зазначив, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть, зокрема, особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. За твердженням відповідача, правових підстав для покладення на нього відповідальності за шкоду, завдану іншими невстановленими особами, немає, оскільки відповідач є постійним лісокористувачем та вживав заходів щодо охорони лісів.

Також відповідач зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», на підставі якої здійснено розрахунок шкоди, передбачає визначення розміру шкоди, завданої незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев, а не шкоди, завданої внаслідок незабезпечення лісокористувачем збереження лісів та лісових насаджень.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що лісогосподарське підприємство може нести відповідальність у разі вчинення ним незаконної рубки або допущення ним порушень вимог щодо ведення лісового господарства. Водночас, за твердженням відповідача, він своєчасно та в повному обсязі здійснював комплекс заходів, спрямованих на охорону і збереження лісів від незаконних рубок, а зазначені обставини позовною заявою та доданими до неї документами не спростовуються.

Крім того, відповідач послався на положення статей 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України та статей 73, 74, 76 78 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок між такою поведінкою і заподіяною шкодою, тоді як відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні збитків.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог Вишгородської окружної прокуратури, заявлених в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Димерської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про стягнення 53796,59 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, у повному обсязі.

У відповіді на відзив прокурор заперечив проти доводів відповідача про недоведеність протиправної поведінки та вини останнього.

Зазначив, що відповідно до статей 19, 86, 89, 90 Лісового кодексу України на постійних лісокористувачів покладається обов`язок забезпечувати охорону та захист лісів, зокрема від незаконних рубок. На думку прокурора, встановлення факту незаконної порубки дерев на території, яка перебуває у постійному користуванні відповідача, за умови невстановлення осіб, які її здійснили, свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язків щодо охорони лісу.

Прокурор послався на статтю 1166 Цивільного кодексу України та зазначив, що у деліктних правовідносинах діє презумпція вини, у зв`язку з чим саме відповідач має довести відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Також прокурор зазначив, що ДП «Ліси України» є правонаступником ДП «Димерське лісове господарство», а Філія «Димерське лісове господарство» є його відокремленим підрозділом, який здійснює діяльність на землях, що перебувають у постійному користуванні відповідача.

Щодо посилань відповідача на припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану прокурор зазначив, що відповідні обмеження не припиняють обов`язків постійного лісокористувача щодо охорони та захисту лісів. На його думку, виконання лісовою охороною відповідних обов`язків не є заходом державного нагляду (контролю).

Прокурор також заперечив проти посилання відповідача на повідомлення правоохоронних органів про виявлення незаконної порубки, зазначивши, що такі дії були вчинені вже після виявлення правопорушення та самі по собі не свідчать про належне виконання відповідачем обов`язків щодо запобігання незаконній рубці.

Посилаючись на практику Верховного Суду в аналогічних спорах, прокурор зазначив, що цивільно-правова відповідальність може покладатися не лише на осіб, які безпосередньо здійснили незаконну порубку, а й на постійного лісокористувача у разі неналежного виконання ним обов`язків щодо охорони та збереження лісу.

За твердженням прокурора, протиправна бездіяльність відповідача перебуває у причинному зв`язку із заподіяною державі шкодою, а відповідачем не доведено відсутності його вини.

У зв`язку з викладеним прокурор просив врахувати подану відповідь на відзив та задовольнити позовні вимоги про стягнення з ДП «Ліси України» шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, у розмірі 53796,59 грн у повному обсязі.

Висновки господарського суду

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі, виходить із наступного.

За статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У відповідності до частини 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Статтею 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони, захисту, використання і відтворення лісів.

Функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Згідно п. п. 5 п. 2 Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 18 Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекції Столичного округу (нова редакція) (далі Положення), Інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; повноти та законності здійснених заходів щодо відтворення лісів, зокрема цінними та рідкісними породами дерев, породами, притаманними відповідному регіону, та повноти заходів з догляду за лісовими культурами на землях, призначених під відновлення лісу; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах тощо.

Враховуючи зазначене, позивач - Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому, є належним позивачем у даній справі.

Суд бере до уваги, що відповідно до статті 23 Закону України „Про прокуратуру прокурор перед зверненням до суду вживає належних заходів щодо з`ясування можливості самостійного захисту інтересів держави уповноваженими органами.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено невжиття Державною екологічною інспекцією Столичного округу та Димерською селищною радою заходів щодо захисту інтересів держави у судовому порядку, що свідчить про неналежне здійснення ними відповідних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даній справі наявні передбачені статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» правові підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді, а тому позов подано належним суб`єктом та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно вимог статті 17 Лісового кодексу України відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до пункту 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Статтею 86 Лісового кодексу України передбачено, що організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Статтею 93 Кодексу передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, та у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частини 2 статті 1166 ЦК України).

Згідно зі статтею 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення та запобігання свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу. Схожий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №906/366/20.

Судом встановлено, що 23.01.2024 під час обстеження території Ясногородського лісництва Філії «Димерське лісове господарство» ДП «Ліси України» у кварталі 44, виділі 13 виявлено незаконну порубку 22 дерев породи сосна.

Відповідно до наданого розрахунку розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, становить 53796,59 грн.

Відповідно до статей 19, 64, 86 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення та збереження лісів, а також здійснювати комплекс заходів, спрямованих, зокрема, на запобігання незаконним рубкам.

Суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність його протиправної поведінки з огляду на те, що осіб, які безпосередньо здійснили незаконну порубку дерев, не встановлено. Відповідальність постійного лісокористувача у спірних правовідносинах пов`язується не з безпосереднім здійсненням незаконної рубки, а з належним виконанням покладених на нього законом обов`язків щодо охорони та захисту лісів. Невстановлення безпосередніх порушників саме по собі не виключає відповідальності постійного лісокористувача у разі встановлення неналежного виконання ним відповідних обов`язків.

Посилання відповідача на введення воєнного стану та встановлені у цей період обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) також не свідчать про звільнення відповідача від обов`язків щодо охорони та захисту лісів. Такі обмеження стосуються здійснення державного нагляду (контролю) уповноваженими органами та не припиняють обов`язків самого постійного лісокористувача щодо забезпечення охорони лісових насаджень.

При цьому суд враховує доводи відповідача про виявлення незаконної порубки та повідомлення про неї правоохоронних органів. Разом з тим вчинення таких дій після виявлення незаконної рубки саме по собі не підтверджує належного виконання відповідачем обов`язків щодо попередження незаконних рубок та не спростовує обставин неналежної охорони лісових насаджень до моменту виявлення правопорушення.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належної охорони та захисту лісових насаджень на відповідній території, а також доказів, які б свідчили про відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Згідно зі статтями 614, 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе відсутність своєї вини. Отже, у спірних правовідносинах відповідач мав довести відсутність своєї вини у заподіянні шкоди. Належних доказів на спростування презумпції вини відповідачем суду не надано.

За встановлених обставин суд доходить висновку про наявність необхідних умов для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності, а саме наявності шкоди, протиправної бездіяльності відповідача, причинного зв`язку між неналежним виконанням ним обов`язків щодо охорони лісів та заподіяною шкодою, а також його вини, яка не спростована належними доказами.

Наданий до матеріалів справи розрахунок шкоди, складений уповноваженими посадовими особами, визначає розмір шкоди, заподіяної незаконною порубкою 22 дерев, у сумі 53796,59 грн. Доказів, які б спростовували правильність визначення розміру шкоди, відповідачем суду не надано.

Суд також враховує, що ДП «Ліси України» є правонаступником ДП «Димерське лісове господарство», а Філія «Димерське лісове господарство» є відокремленим структурним підрозділом відповідача, який здійснює господарську діяльність на земельних ділянках, що перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України». Відтак відповідач є належним суб`єктом обов`язку щодо забезпечення охорони та захисту відповідних лісових насаджень.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність доказів його протиправної бездіяльності, невстановлення безпосередніх осіб, які здійснили незаконну порубку, введення воєнного стану та обмеження державного нагляду (контролю), а також повідомлення правоохоронних органів про виявлену порубку не спростовують встановлених судом обставин неналежного виконання відповідачем покладених на нього обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень.

За наведених обставин позовні вимоги про стягнення з ДСГП «Ліси України» шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, у сумі 53796,59 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 29 та статті 691 Бюджетного кодексу України шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, стягується пропорційно в дохід спеціального фонду відповідної місцевої ради, обласного бюджету, Державного бюджету України.

Приписами статті 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 29, пункт 4 частина 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини 2 статті 671 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків.

Водночас за змістом пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.

Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.

Отже, заподіяну шкоду належить стягувати за місцем заподіяння шкоди, відповідно до статті 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, на казначейський рахунок спеціального фонду за реквізитами рахунку селищної ради згідно коду бюджетної класифікації.

В означеному випадку це грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, код класифікації доходів 24062100.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю. Зважаючи на те, що саме прокуратурою подано позовну заяву та сплачено судовий збір, стягнення цих витрат відбувається на користь заявника прокуратури.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, код 44768034) на користь Димерської селищної ради (07330, Київська обл., Вишгородський р-н, селище міського типу Димер, вул. Соборна, будинок 19, код 04359488) шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу у розмірі 53796,59 грн (код платежу: 24062100 "грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності").

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, ЄДРПОУ 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) - судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви у сумі 2662,40 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 24.08.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз