Рішення № 139176200, 24.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.08.2026Справа № 910/3157/26За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ТРК" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3157/26,

за позовом Фізичної особи-підприємця Михальчука Ярослава Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ТРК"

про стягнення 350400,87 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ТРК"

до Фізичної особи-підприємця Михальчука Ярослава Володимировича

про стягнення 438923,69 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ТРК" (далі - відповідач) на користь Фізичної особи-підприємця Михальчука Ярослава Володимировича (далі - позивач) боргу та санкцій за договорами підряду №1-1610/24/БГ від 16.10.2024 та №1-2207/24/БГ від 22.07.2024, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань вчасно та повністю оплатити надані йому роботи.

У судовому засіданні 15.07.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Первісний позов задоволено повністю. Зустрічний позов задоволено частково на загальну суму 308961,48 грн.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що остаточний розмір судових витрат та докази понесення судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом цієї справи будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Через систему "Електронний суд" 21.07.2026 від відповідача (за первісним позовом) надійшла заява датована від 20.07.2026 про ухвалення додаткового рішення. У поданій заяві останній просить суд покласти на позивача 30000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду цієї справи.

Ухвалою суду від 24.07.2026 вище вказану заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду та встановлено позивачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.

Від позивача жодних пояснень чи заперечень щодо відповідачем до стягнення суми понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду не подавалося.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ТРК" про ухвалення додаткового рішення, дослідивши наявні докази, які долучені до цієї заяви та які мають значення для її розгляду, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються адвокатські витрати у цій справі, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано: копію Договору про надання правничої допомоги №030426/01 від 03.04.2026, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ТРК" та адвокатом Щетініним Максимом Юрійовичем, копію акта приймання-передачі наданих послуг б/н від 16.07.2026, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Згідно з п. 5.1 Договору про надання правничої допомоги №030426/01 від 03.04.2026 (далі - Договір) сторони домовились, що розмір винагороди за надання правничої допомоги визначається за домовленістю сторін в залежності від об`єму послуг, які мають бути надані або вже надані адвокатом, а їхня вартість вказується в акті приймання-передачі наданих послуг, який підписаний сторонами.

Так, згідно з долученим до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу актом приймання-передачі наданих послуг б/н від 16.07.2026 сторони погодили, що відповідачу було надано наступні адвокатські послуги: правовий аналіз документів, юридична консультація вартістю 2000 грн, підготовка та подача зустрічної позовної заяви вартістю 12000 грн, підготовка та подача відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву вартістю 8000 грн, участь адвоката у двох судових засіданнях вартістю 8000 грн.

Відповідно до п. 2 вище наведеного акта вартість адвокатських послуг, які були надані відповідачу у зв`язку із розглядом цієї справи становить 30000 грн.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 06.02.2020 у справі №916/1830/19 підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати.

Частиною 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Як вже було вище наведено, з матеріалів справи вбачається, що жодних заперечень стосовно наданих відповідачем доказів із заявою про розподіл судових витрат від позивача не надходило.

Враховуючи вище наведені обставини, за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ТРК" про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 ГПК України.

Разом із тим, нормами цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі, судом враховано, що розмір винагороди визначено за погодженням відповідача та адвоката Щетініна М.Ю., а адвокатські послуги були реально надані і це підтверджується наявними доказами, долученими до матеріалів справи.

Судом також враховано рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.

Таким чином, зважаючи на вищенаведені обставини, дослідивши питання щодо відповідності розміру правничої допомоги критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у вказаній справі, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, детально проаналізувавши опис наданих відповідачу адвокатських послуг та оцінивши витрати останнього з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача, з покладанням на позивача обов`язку відшкодувати понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду цієї справи.

Водночас, суд звертає увагу представників сторін, що внаслідок часткового задоволення зустрічних позовних вимог та за змістом частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із урахуванням вимог статті 129 ГПК України, дослідивши питання щодо пропорційності розміру витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору у вказаній справі, беручи до уваги, що зустрічні позовні вимоги були задоволені частково, суд вважає за доцільне покласти на позивача понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом цієї справи пропорційно розміру задоволеним зустрічним позовним вимогам у сумі 21117,21 грн.

Керуючись статтями 126, 129, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Михальчука Ярослава Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУПА ТРК" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 4; ідентифікаційний код 42059067) 21117 (двадцять одну тисячу сто сімнадцять) грн 21 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.