Ухвала суду № 139175803, 24.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/110/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.08.2026 Справа № 908/2033/26

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка Артура Олеговича, розглянувши матеріали заяви Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі № 908/2033/26

за позовом: Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915 (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНТРАНСЕНЕРГО», ідентифікаційний код юридичної особи 00110993 (пров. Вологодський, буд. 30, м. Запоріжжя, 69041)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТРЗ», ідентифікаційний код юридичної особи 42518543 (вул. Демократична, буд. 73, м. Запоріжжя, 69067)

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКОМАТИВ-РЕСУРС», ідентифікаційний код юридичної особи 39561468 (пров. Вологодський, буд. 30, м. Запоріжжя, 69041)

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

21.08.2026 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд») надійшла позовна заява Запорізької міської ради про стягнення з:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНТРАНСЕНЕРГО» доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.02.2021 по 30.11.2025 в розмірі 2 064 817,23 грн;

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТРЗ», доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 16.06.2021 по 30.11.2025 в розмірі 148 539,21 грн;

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКОМАТИВ-РЕСУРС» доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.02.2021 по 30.11.2025 в розмірі 4 020 716,96 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 21.08.2026 справу передано на розгляд судді Науменку А.О.

24.08.2026 позов призначено до розгляду.

21.08.2026 Позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2026 заяву передано на розгляд судді Науменку А.О.

Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України:

1. Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

2. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Стаття 137. Заходи забезпечення позову

1. Позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, заява подана до подання позову, підписана уповноваженою особою. За заявою сплачено судовий збір у встановленому порядку та розмірі.

Заява мотивована таким.

З моменту набуття права власності за період з 01.02.2021 по 30.11.2025 Відповідачі користувалися земельними ділянками з кадастровими номерами 2310100000:04:025:0012 та 2310100000:04:025:0241 без укладання договорів оренди земель та не сплачували плату за користування вказаними ділянками. Безоплатне та безпідставне використання Відповідачами земельними ділянками комунальної форми власності, з кадастровими номерами 2310100000:04:025:0241 та 2310100000:04:025:0012 без правовстановлюючого документу, за період з 01.02.2021 по 30.11.2025, що є порушенням вимог ст.206 ЗК України щодо платності використання землі. Беручи до уваги, що за вищевказаний період часу Відповідачі користувалися вказаними земельними ділянками з кадастровими номерами 2310100000:04:025:0241 та 2310100000:04:025:0012 без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав або міг одержати від безпідставно набутого майна. Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для Відповідачів жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов, як і фактичний добросовісний землекористувач. Не накладення арешту на майно Відповідачів у подальшому унеможливить виконання судового рішення, що, у свою чергу, призведе до порушення принципу обов`язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України. До Відповідачів, кожного окремо, заявлені позовні вимоги, про стягнення 6 234 073,40 грн, а саме: Відповідача 1 - 2 064 817,23 грн, Відповідача 2 -148 539,21 грн, Відповідача 3 - 4 020 716,96 грн. Таким чином, співмірним заходом забезпечення про стягнення коштів буде накладення арешту на належне Відповідачам майно.

Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов висновку про її задоволення, з таких підстав:

Згідно ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно ч.ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Так, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зауважує, що в даному випадку досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Європейський суд з прав людини у справі Горнсбі проти Греції наголошує, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 Конституційний Суд України також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог.

До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан правовідносин ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (п. 27 постанови Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).

Отже, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, адекватними відповідно до вимог, на забезпечення яких він вживається, повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Предметом позову в справі № 908/2033/26, згідно позовної заяви, є стягнення з Відповідачів доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, а саме: з Відповідача 1 - 2 064 817,23 грн, Відповідача 2 - 148 539,21 грн, Відповідача 3 - 4 020 716,96 грн.

Запорізька міська рада позбавлена можливості використати фактично належні їй грошові кошти на користь мешканців міста, тим більш в умовах воєнного стану.

Таким чином, у даному випадку позовні вимоги спрямовані, перш за все, на задоволення потреб територіальної громади міста Запоріжжя.

Відповідно до сформованої на офіційному сайті Фонду державного майна України довідки про оціночну вартість об`єкту нерухомого майна вартість адміністративно-побутового корпусу інв№35, загальною площею 5 772,4 кв.м., який належить на праві власності Відповідачу 1 та розташований за адресою: м.Запоріжжя, пров. Вологодський, буд. 30 становить 83 845 019,88 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 16.06.2021, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 балансова вартість інструментально-роздавальної майстерні ІМК-10 інв.№15-949, загальною площею 413,3 кв.м., який належить на праві власності Відповідачу 2 та розташований за адресою: м. Запоріжжя, пров. Вологодський, буд. 30 становить 55 836,78 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.04.2016р., укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 3 розмір ремонтної дільниці по ремонту обладнання інв.№11, загальною площею 180,6 кв.м., який належить на праві власності Відповідачу 3 та розташований за адресою: м. Запоріжжя, пров. Вологодський, буд. 30 становить 39 600 грн. Також, відповідно до договору купівлі- продажу нерухомого майна від 27.04.2016, укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 3 розмір контори котельного цеху інв.№01-65, загальною площею 155,9 кв.м., який належить на праві власності Відповідачу 3 та розташований за адресою: м. Запоріжжя, пров. Вологодський, буд. 30 становить 15 000,00 грн.

Наявність рішення суду першої інстанції про стягнення з Відповідачів коштів без попереднього його забезпечення, дозволить Відповідачам вчинити дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, що в подальшому унеможливить або суттєво ускладнить виконання судових рішень.

Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду та вплинути на виконання цього рішення.

Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно Відповідачів в межах заявлених вимог щодо кожного в межах заявлених вимог щодо кожного і предметом спору, співмірність і адекватність, суд дійшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Відповідачів

Отже, для забезпечення позову заявника необхідним є накладення арешту на майно Відповідачів в межах заявленої щодо кожного позовної вимоги.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачам, не позбавить їх конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідачів реалізувати вказане майно третім особам.

Обраний заявником вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачам на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у праві № 908/2382/21.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Таким чином, суд вважає, що заявником доведено обґрунтованість, адекватність, співрозмірність заявлених заходів забезпечення позову із позовними вимогами.

Аналогічний висновок щодо спірного питання міститься і в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у справі № 908/7271/22.

Аналогічна позиція міститься також і у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у праві № 908/2382/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 року).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч.ч. 7-10 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Питання щодо стягнення судового збору за даною заявою буде розглянуто за результатами вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову задовольнити.

2. З метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі № 908/2033/26 законної сили, накласти арешт в межах суми заявлених позовних вимог 2 064 817 (два мільйони шістдесят чотири тисячі вісімсот сімнадцять) грн 23 коп. на нерухоме майно: адміністративно-побутовий корпус інв№35, загальною площею 5 772,4 кв.м., який розташований за адресою: м. Запоріжжя, пров. Вологодський, буд. 30, зареєстрований на підставі наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №66 від 15.06.1994 (реєстраційний номер майна 297475323101) та відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності Приватному акціонерному товариству «ПІВДЕНТРАНСЕНЕРГО» (ЄДРПОУ 00110993).

3. З метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі № 908/2033/26 законної сили, накласти арешт в межах суми заявлених позовних вимог 148 539 (сто сорок вісім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн 21 коп. на нерухоме майно: інструментально-роздавальну майстерню ІМК-10 інв.№15-949, загальною площею 413,3 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пров. Вологодський, буд. 30, зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2021 №4647 (реєстраційний номер майна 2371594923101) та відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗТРЗ» (ЄДРПОУ 42518543).

4. З метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі № 908/2033/26 законної сили, накласти арешт в межах суми заявлених позовних вимог 4 020 716 (чотири мільйони двадцять тисяч сімсот шістнадцять) грн 96 коп. на нерухоме майно: ремонтну дільницю по ремонту обладнання інв.№11 загальною площею 180,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пров. Вологодський, буд. 30, зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2016 №1218 (реєстраційний номер майна 301406123101) та контору котельного цеху інв. №01-65, загальною площею 155,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пров. Вологодський, буд. 30, зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2016р. №1208 (реєстраційний номер майна 301484223101) і відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності Товариству обмеженою відповідальністю «ЛОКОМОТИВ-РЕСУРС» (ЄДРПОУ 39561468).

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 24.08.2024, є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст.144 ГПК України). Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).

Стягувачем за даною ухвалою є: Запорізька міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915 (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105).

Боржниками за даною ухвалою щодо арешту:

адміністративно-побутовий корпус інв№35, загальною площею 5 772,4 кв.м., який розташований за адресою: м. Запоріжжя, пров. Вологодський, буд. 30, зареєстрований на підставі наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №66 від 15.06.1994 (реєстраційний номер майна 297475323101)

є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНТРАНСЕНЕРГО», ідентифікаційний код юридичної особи 00110993 (пров. Вологодський, буд. 30, м. Запоріжжя, 69041).

Боржниками за даною ухвалою щодо арешту:

інструментально-роздавальну майстерню ІМК-10 інв.№15-949, загальною площею 413,3 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пров. Вологодський, буд. 30, зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2021 №4647 (реєстраційний номер майна 2371594923101)

є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗТРЗ», ідентифікаційний код юридичної особи 42518543 (вул. Демократична, буд. 73, м. Запоріжжя, 69067).

Боржниками за даною ухвалою щодо арешту:

Ремонтна дільниця по ремонту обладнання інв.№11 загальною площею 180,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пров. Вологодський, буд. 30, зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2016 №1218 (реєстраційний номер майна 301406123101) та контору котельного цеху інв. №01-65, загальною площею 155,9 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, пров. Вологодський, буд. 30, зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2016р. №1208 (реєстраційний номер майна 301484223101)

є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОКОМАТИВ-РЕСУРС», ідентифікаційний код юридичної особи 39561468 (пров. Вологодський, буд. 30, м. Запоріжжя, 69041).

Оригінал даної ухвали з підписом судді та гербовою печаткою суду надіслати заявникові у трьох примірниках щодо кожного боржника.

Ухвала підлягає оскарженню.

Суддя Артур Олегович Науменко