Ухвала суду № 139175399, 19.08.2026, Господарський суд Вінницької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

19 серпня 2026 р. Справа № 902/49/26

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

боржника: ОСОБА_2

арбітражний керуючий Бігдан О.А.

ТОВ "Факторинг Партнерс": Фоменко А.В.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/49/26 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 24.03.2026 року відкрито провадження у справі № 902/49/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Бігдана О.А. Призначено попереднє засідання у справі.

25.03.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

30.04.2026 року до суду від ТОВ "Факторинг Партнерс" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 29.04.2026 року (вх. № 01-32/624/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 100 467,50 грн у справі № 902/49/26.

Ухвалою від 04.05.2026 року вказану заяву призначено до розгляду на 19.08.2026 року.

15.06.2026 року від представника боржника надійшло повідомлення б/н від 15.06.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Факторинг Партнерс" у даній справі.

13.07.2026 року до суду від ТОВ "Факторинг Партнерс" надійшла заява № 1-9947 від 08.07.2026 року на виконання ухвали суду від 04.05.2026 року.

04.08.2026 року від арбітражного керуючого Бігдана О.А. надійшло повідомлення б/н від 04.08.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Факторинг Партнерс" у даній справі.

В судове засідання на визначену дату з`явились представники боржника, заявника та арбітражний керуючий.

В ході розгляду справи представник заявника надав пояснення щодо обставин справи, підтримав її вимоги та просив задоволити. Також пояснив суду, що відповідно до умов кредитного договору, боржник зобов`язаний здійснити плату за неправомірне користування коштами в розмірі погодженому між позикодавцем та позичальником.

Представник боржника зазначила про часткове визнання заявлених кредиторських вимог до боржника у даній справі, з підстав наведених у поданому раніше до суду повідомленні.

Арбітражний керуючий надав пояснення щодо позиції, наведеної у повідомленні та зазначив, що заявлені грошові вимоги до боржника не визнаються в повному обсязі, однак зауважив, що розмір відповідальності боржника за кредитним договором не повинен перевищувати 3 500,00 грн.

Після уточнюючого запитання суду щодо позиції арбітражного керуючого стосовно кредиторських вимог, пояснив, що визнає заявлені вимоги частково, у розмірі: 7000 грн. - тіло кредиту; 2205 грн. - відсотки відповідно до умов договору; 3500 грн. - відповідальність згідно ст. 21 ЗУ "Про споживче кредитування".

Суд, заслухавши учасників справи та оглянувши матеріали справи, дійшов такого висновку.

За змістом кредиторської заяви та наявних матеріалів справи вбачається наступне.

29.01.2021 року між ТОВ "Інфінанс" та ОСОБА_1 на підставі Заявки-анкети № 3458330 на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики, що акцептована Боржником, шляхом підписання електронним підписом Боржника, було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0680531009/2 (надалі - Договір позики).

Відповідно до умов викладених в Оферті, Пропозиція (Оферта), Акцепт оферти, Правила та Заявка-анкета становлять єдиний документ - Договір позики.

Відповідно до умов Договору позики:

Розмір кредиту 7000.00 грн.,

Строк дії Договору - 3 роки,

Відсоткова ставка - 1.75% за один день користування кредитом.

Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору.

Всі інші умови які визначають порядок і умови надання ТОВ "Інфінанс" грошових коштів у позику на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов Договору та Електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між Товариством і Позичальником викладені у ПРАВИЛАХ, з якими ознайомився Позичальник до укладення Договору, та які є невід`ємною частиною Договору (Оферти та Акцепту Оферти).

Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер Клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення Клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.

Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом Боржника (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України), в якості аналога власноручного підпису Позичальника.

Пропозиція (Оферта) укласти Договір надання позики та надання кредиту згідно Заявки-анкети № 3458330 від 29.01.2021 року підписано Кредитодавцем, а Акцепт оферти на укладання Договору надання позики та отримання кредиту згідно Заявки-анкети № 3458330 від 29.01.2021 року підписано Позичальником, електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений Позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця.

Підписанням договору боржник підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, боржник здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

22.06.2022 року укладено договір №22/06-22 відповідно до якого ТОВ "Інфінанс" відступило на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0680531009/2.

23.05.2024 було укладено договір №23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0680531009/2.

Таким чином, ТОВ "Факторинг Партнерс" наділено правом вимоги до боржника за договором №0680531009/2.

Отже, загальна сума кредиторських вимог становить 100 467,50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 7 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 93 467,50 грн.

Також, у заяві повідомлено, що ТОВ "Факторинг Партнерс" не є заінтересованою особою відносно боржника, в розумінні ст. 1 КУзПБ та договір на підставі якого Товариство заявляє свої кредиторські вимоги до боржника, є таким, що не забезпечений заставою (є беззаставним).

На підставі викладеного, Заявник просить суд визнати кредиторські вимоги ТОВ "Факторинг Партнерс" до боржника в сумі 100 467,50 грн та 5 324,80 грн - судового збору.

Представник заявника у поданій до суду заяві від 08.07.2026 року на виконання ухвали суду від 04.05.2026 року, зазначає таке.

29.01.2021 року між ТОВ "Інфінанс" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0680531009/2 (далі - Договір №0680531009/2 та/або Кредитний договір).

Укладення зазначеного правочину здійснювалося із використанням інформаційно- телекомунікаційної системи Кредитодавця, розміщеної на вебсайтах www.moneyboom.ua та/або www.infinance.com.ua, відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Законів України "Про електронну комерцію", "Про електронні документи та електронний документообіг", а також Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту за програмою "МоnеуВООМ Loyal", затверджених наказом №15/1 від 18.11.2020 року, які були чинними на момент укладення Договору.

Для укладення Договору Позичальник пройшов процедуру реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця, заповнив відповідну електронну заявку із зазначенням персональних даних, ознайомився з умовами кредитування, Правилами надання кредиту та іншими документами, що є невід`ємною частиною договірних відносин сторін.

Водночас умовами зазначеного Договору передбачено можливість надання кредитних коштів окремими траншами.

Зокрема, 29.01.2021 року первісним кредитором - ТОВ "Інфінанс" було сформовано та запропоновано Пропозицію про укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0680531009/2 від 29.01.2021 р. та отримання кредиту згідно та Заявки - анкети № 3458330 від 29.01.2021 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Розмір кредиту (траншу) становить 7 000 грн.

Кредитор не є установою, через яку безпосередньо здійснювався переказ коштів на платіжний засіб відповідача, а тому не є розпорядником банківської інформації та не формує банківські виписки чи меморіальні ордери щодо рахунку отримувача. Відомості про виконання переказу фіксуються та зберігаються відповідними надавачами платіжних послуг.

Отже, з огляду на те, що у даній справі кредиторами є небанківські фінансові установи, а кредитний договір укладено відповідно до вимог ЗУ "Про електронну комерцію", то норми саме цього закону повинні застосовуватись до даних правовідносин.

Так, згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Пунктом 3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України №164 від 29.07.2022 року, визначено ряд термінів, зокрема:

8) документ за операцією з використанням платіжних інструментів - документ, що підтверджує виконання операції з використанням платіжного інструменту;

12) емісія платіжних інструментів (далі - емісія) - платіжна послуга, що надається емітентом платіжних інструментів на договірних засадах із користувачем, яка полягає у випуску (наданні) користувачу платіжного інструменту для ініціювання та оброблення платіжних операцій;

13) емітент платіжних інструментів (далі - емітент) - надавач платіжних послуг, який надає послугу емісії платіжних інструментів та має право на надання такої послуги відповідно до законодавства України.

Своєю чергою, згідно з пунктом 159 вищевказаного Положення документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

У свою чергу, первісний кредитор, яким є ТОВ "Інфінанс" є небанківською фінансовою установою та здійснювала свою діяльність на підставі спеціальної ліцензії та відповідно до норм чинного законодавства. Так, станом на дату укладення Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0676636539 ТОВ "Інфінанс" діяло на підставі ліцензії НАЦКОМФІНПОСЛУГ від 01.01.2016 року на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Надання кредитних коштів за вказаним договором здійснювалося шляхом їх безготівкового перерахування на платіжні засоби (банківські картки), реквізити яких були зазначені Позичальником під час оформлення кредиту, згідно положень ст. 13 ЗУ "Про електронну комерцію", ст.ст. 5, 10 ЗУ "Про платіжні послуги".

Безпосереднє виконання платіжних операцій з перерахування кредитних коштів забезпечувалося надавачами платіжних послуг, які відповідно до вимог законодавства мали право на здійснення таких операцій та формували документи, що підтверджують їх проведення.

Зокрема, для перерахування кредитних коштів за договором №0680531009/2 від 29 січня 2021 року ТОВ "Інфінанс" використовувало послуги ТОВ "Універсальні платіжні рішення", яке на момент здійснення операції мало право на надання послуг з переказу коштів без відкриття рахунків.

При цьому кредитодавець не є розпорядником банківської інформації щодо рахунків Позичальника та не формують банківські виписки, меморіальні ордери чи інші документи банку щодо рахунку отримувача коштів. Відомості про здійснення платіжних операцій фіксуються та зберігаються відповідними надавачами платіжних послуг, які безпосередньо забезпечують виконання переказу коштів на платіжний засіб Позичальника.

Крім того, кредитодавці не отримують та не зберігають повні реквізити платіжних карток позичальників, оскільки обробка таких даних здійснюється відповідними платіжними сервісами та платіжними установами відповідно до вимог законодавства у сфері платіжних послуг.

Так, на підтвердження перерахування кредитних коштів за Договором №0680531009/2 від 29.01.2021 року Кредитор надав лист ТОВ "Універсальні платіжні рішення" Вих. №3158 250611114138 від 30.07.2025 року, який містить підтвердження здійснення переказу грошових коштів 2021-01-29 року о 19:23 на банківську картку відповідача за первісним позовом № НОМЕР_2 (номер транзакції в системі iPay.ua - 78939918) у розмірі 7000,00 грн.

Крім того, ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 03.07.2026 року у справі №127/33011/25 цивільну справу за позовом ТОВ "Факторинг Партнере" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №0680531009/2 від 29.01.2021 передано для розгляду Господарському суду Вінницької області в межах справи №902/49/26 про неплатоспроможність Боржника. У зв`язку з цим, Кредитор подає до матеріалів даної справи докази, отримані під час розгляду зазначеної цивільної справи, які стосуються тих самих сторін, того самого кредитного договору та підтверджують факт перерахування кредитних коштів Боржнику.

Зокрема, Кредитор подає копію відповіді AT КБ "ПриватБанк", отриманої на виконання ухвали Немирівського районного суду Вінницької області, яка містить відомості щодо належності платіжної картки № НОМЕР_3 Боржнику та підтверджує факт зарахування 29.01.2021 року грошових коштів у сумі 7 000,00 гри.

Таким чином, відповідь AT КБ "ПриватБанк" додатково підтверджує обставини, викладені у листі ТОВ "Універсальні платіжні рішення", щодо фактичного зарахування кредитних коштів на платіжний засіб Боржника.

Таким чином, зазначений документ містять індивідуальні ідентифікатори платіжних операцій, дату здійснення переказу, суму платежу та реквізити електронного платіжного засобу отримувача, що дає можливість однозначно ідентифікувати відповідні транзакції та виключає сумніви щодо факту перерахування кредитних коштів.

Більше того, факт отримання кредитних коштів узгоджується з подальшою поведінкою відповідача, який після укладення кредитних договорів не заявляв кредитодавцям про неотримання коштів, не оскаржував факту укладення договорів та не звертався із заявами щодо помилковості або несанкціонованості зарахування коштів на належний йому платіжний засіб.

Таким чином, матеріали справи містять належні докази на підтвердження перерахування грошових коштів за Кредитними договорами.

Відсутність у позивача доступу до банківської інформації щодо рахунку відповідача не спростовує факту видачі кредиту, оскільки такий факт підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів.

Водночас Кредитор не є власником рахунку (платіжної картки) Боржника, відкритого в AT КБ "ПриватБанк", не є розпорядником інформації, що становить банківську таємницю, та об`єктивно позбавлений можливості самостійно отримати банківську виписку або інший первинний документ банку щодо руху коштів по зазначеному рахунку.

Представник боржника у повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог, визнає вимоги частково, зазначаючи, зокрема, наступне.

Докази, які надані кредитором, безумовно не свідчать про те, що одноразовий ідентифікатор був використаний саме боржником, а не іншою особою.

З аналізу усіх наданих Кредитором доказів до заяви про грошові вимоги вбачається, що Кредитором взагалі не було надано суду документу, який підтверджував би факт перерахування грошових коштів Відповідачеві за спірним кредитним договором.

Згідно ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та судової практики, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відсутність в матеріалах справи належних первинних банківських документів не тільки позбавляє Боржника і Суд можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником грошових коштів за кредитним договором, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків, в тому числі і поза межами строку кредитування.

Зважаючи на те, що Кредитором не було надано жодного доказу про надання будь-яких грошових коштів Боржнику відповідно до спірного кредитного договору, і, тим паче - доказів користування Боржником цими коштами й ґрунтовних доказів повного або часткового неповернення таких грошових коштів будь-якому з кредиторів, оформленого у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - позовна заява підлягає відмові у задоволенні вимог, враховуючи вищевказані доводи та посилання на актуальну усталену практику Верховного Суду й норми закону.

Представником Боржника було отримано виписку по картковому рахунку Боржника НОМЕР_2 . Із наданої виписки вбачається, що 29.01.2021 року було безліч вхідних транзакцій із призначенням платежу "Зарахування переказу", жодного переказу із призначенням "Зачисление 7000 на карту" або "Відповідно до кредитного договору" або "кредитні кошти" не було.

ТОВ "Факторинг Партнерс" було надано суду абсолютно необґрунтований та протиправний розрахунок заборгованості, навмисно надано суду недостовірні відомості про строк кредитування за спірним кредитним договором.

Як зазначає Кредитор "строком дії Договору" є 3 роки. Відповідно, Позивач має на увазі, що і строком кредитування (строком користування позикою) є ці ж 3 роки.

Втім, це твердження є хибним і необґрунтованим, адже відповідно до Акцепту оферти від 29 січня 2021 р. на укладення Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0680531009/2 від 29 січня 2021 р. та отримання кредиту згідно та Заявки - анкети № 3458330 від 29 січня 2021 р. (далі - акцепт), буквально ДРУГОЮ стрічкою умов кредиту вказується про те, що строк користування кредитом становить 18 днів (!), а не 3 роки. Тобто, строк, протягом якого позикодавець мав право нараховувати відсотки за користування кредитом, становить 18 днів.

Жодних доказів того, що позичальник просив кредитодавця про продовження 18-денного строку кредитування та, відповідно до п. 8.2., Правил, дотримався двох умов для пролонгації, ТОВ "Факторинг Партнерс" не надало суду взагалі.

Вимоги пред`явлено до позичальника не було, а тому враховуючи наведені у повідомленні постанови ВП ВС, строк кредитування у спірному кредитному договорі якраз становить 18 днів, а не 3 роки, як вважає Кредитор.

Кредитор у розрахунку заборгованості та у тексті позову цілком неправомірно намагається довести, що строк, протягом якого слід обраховувати відсоткову ставку за спірним кредитним договором - це 3-річний строк дії кредитного договору відповідно до абзацу 3 Умов кредиту з Акцепту, а не 18-деннний строк користування кредитом відповідно до абзацу 2 Умов кредиту з Акцепту.

В той же час, Кредитор бажає стягнути заборгованість, нараховану за 3 роки строку дії договору, що повністю суперечить судовій практиці, адже слід обраховувати відсотки за 18 днів строку кредиту.

Навіть у разі, якби строк кредитування за спірним кредитним договором дійсно становив би 3 роки, розмір нарахованих відсотків в такому разі є несправедливо непомірним із тілом кредиту.

Враховуючи, що сума виданого кредиту становить 7000 грн, а розмір відсотків, які Кредитор неправомірно й необґрунтовано просить стягнути, становить тринадцятикратно більшу суму, а саме 93 467,50 грн, це суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, слід дійти висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума неповернутого кредиту в розмірі 7000 грн. та узгоджений сторонами кредитного договору розмір процентів за ставкою 1,75 % на день в сумі 2205,00 грн. в межах строку кредитування (18 днів) (контррозрахунок додається).

На переконання представника боржника, оскільки первісним кредитором протиправно були нараховані відсотки в силу ст. 625 ЦК України, а договором відповідальність взагалі не передбачена (а в публічному просторі відсутні правила надання кредиту) - заявлені грошові вимоги ТОВ "Факторинг Партнерс" підлягають частковому визнанню в загальній сумі 9 205,00 грн, яка складається з: 7 000, 00 грн - тіло кредиту, 2 205,00 грн - відсотки відповідно до умов договору.

Посилаючись на наведене, боржник визнає заявлені вимоги в розмірі 9 205,00 грн.

Арбітражний керуючий Бігдан О.А. у повідомленні про результати розгляду вимог ТОВ "Факторинг Партнерс", зазначає, окрім іншого, таке.

Кредитором не надано доказів реєстрації Боржника на веб-сайті ТОВ "Інфінанс" та відкриття Особистого кабінету; доказів генерації та надсилання Боржнику одноразового ідентифікатору; доказів введення Боржником згенерованого ключа у відповідне поле для підписання договору.

Кредитором не доведений належним чином факт укладення Договору позики між Боржником та первинним кредитором - ТОВ "Інфінанс".

В якості підтвердження перерахування Боржнику кредитних коштів, Кредитором надано довідку від 30.07.2025р. третьої особи - ТОВ "Універсальні рішення", що не є кредитором Боржника, про перерахування 29.01.2021р. суми кредиту в розмірі 7 000,00грн.

Довідка третьої особи щодо перерахування коштів на користь Боржника від імені первинного кредитора, не є належним доказом отримання Боржником коштів на виконання умов Договору позики. Згідно із наведеними правовими висновками Верховного суду, таким доказом є або касовий документ банку, або виписка з рахунку Боржника.

Беручи до уваги надану представником Боржника виписку по картковому рахунку Боржника, відкритого в АТ "Приватбанк", згідно якої 29.01.2021р. наявна транзакція з зарахування на картковий рахунок Боржника в розмірі 7 000,00 грн., керуючим реструктуризацією боргів направлений на адресу АТ КБ "Приватбанк" запит про надання відомостей про особу, яка 29.01.2021р. здійснила платіж в розмірі 7 000,00грн. (копія запиту додається).

Згідно до листа АТ КБ "Приватбанк" від 14.07.2026р. (додається), повідомлено, що у АТ КБ "Приватбанк" відсутні відомості про особу, яка сплатила кошти 29.01.2021р.

Отже, наведене є додатковим підтвердженням відсутності належних доказів надання Кредитором Боржнику грошових коштів у заявленому розмірі.

Щодо суми нарахованих первинним кредитором відсотків в розмірі 93 467,00 грн. за користування кредитом, у повідомленні зазначено наступне.

Як вбачається з умов Договору позики, строк, на який надавався кредит Боржнику, складав 18 днів, із відсотковою ставкою в розмірі 1,75% щоденно.

Відповідальність позичальника за порушення умов договору, в тому числі за неповернення кредиту у встановлений строк, врегульовано розділом 10 "Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту" ТОВ "Інфінанс", долучених до заяви.

Зокрема, згідно до п.10.2 Правил, позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, зобов`язаний, зокрема, сплатити 1 277,5% річних (3,5% щоденно) від простроченої суми як плата за неправомірне користування чужими грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу.

Як вбачається з наданого Кредитором розрахунку заборгованості Боржника за Договором позики, із 30.01.2021р. по 16.02.2021р. первинним кредитором нараховано відсотки за користування кредитом в розмірі 1,75% щоденно (122,5грн.), в сумі 2 205,00грн. За період із 17.02.2021р. (початок прострочення повернення суми кредиту) по 24.02.2022р. первинним кредитором, згідно до п.10.2 Правил, нараховано відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5% щоденно (245,00грн.), в сумі 91 140,0грн., в якості відповідальності за порушення зобов`язання з повернення кредиту.

З огляду на положення ст. 21 ЗУ "Про споживче кредитування", ст. 58 Конституції України та ст. 625 ЦК України, якщо навіть визнати факт укладення Договору позики між Боржником та первинним кредитором, а також перерахування коштів на користь Боржника, заборгованість Боржника перед Кредитором не може бути визнана у розмірі більш ніж 12 705,00 грн., в тому числі: 7 000,00грн. - сума заборгованості за кредитом; 2 205,00 грн. - сума нарахованих відсотків за строк користування кредитом; 3 500,00 грн. - розмір відповідальності Боржника за порушення строку повернення кредиту, згідно до приписів ст. 21 ЗУ "Про споживче кредитування".

З огляду на наведене, грошові вимоги ТОВ "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 у справі №902/49/26, не підлягають визнанню в повному обсязі.

При цьому, як зазначено раніше, в судовому засіданні, після уточнюючого запитання суду щодо позиції арбітражного керуючого стосовно кредиторських вимог, арбітражний керуючий пояснив, що визнає заявлені вимоги частково, у розмірі: 7000 грн. - тіло кредиту; 2205 грн. - відсотки відповідно до умов договору; 3500 грн. - відповідальність згідно ст. 21 ЗУ "Про споживче кредитування".

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 25.03.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Факторинг Партнерс" б/н від 29.04.2026 року (вх. № 01-32/624/26) надійшла до суду 30.04.2026 року (сформована в системі "Електронний суд" - 29.04.2026 року), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст.45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1077 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору), предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Так, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок правонаступництва.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 29.01.2021 року між ТОВ "Інфінанс" (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) на підставі Заявки-анкети № 3458330 на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики, що акцептована Боржником, шляхом підписання електронним підписом Боржника (одноразовий ідентифікатор 9n8j9f), було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0680531009/2.

За змістом оферти, відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації;

Річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації;

Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 2 205,00 грн., за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації;

Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%, за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації;

Номінальна відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується у випадках передбаченими Правилами;

Номінальна річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується у випадках передбаченими Правилами;

Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 2 205,00 грн., при використанні Номінальної відсоткової ставки;

Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%, при використанні Номінальної відсоткової ставки.

Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору;

Максимальна річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору;

Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 4 410,00 грн., за умови неналежного виконання умов Договору;

Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 1277,5%, за умови неналежного виконання умов Договору.

Всі інші умови викладені у ПРАВИЛАХ, з якими я ознайомився до укладення Договору, та які є невід`ємною частиною Договору (Оферти та Акцепту Оферти), у тому числі:

порядок укладення Договору фінансового кредиту, надання Фінансового кредиту Потенційному позичальнику (п.6 Правил);

порядок застосування та нарахування процентів, за користування кредитом (п. 7 Правил);

умови взаєморозрахунків (п. 7 Правил);

порядок зміни і припинення дії Договору (п.8. Правил);

права та обов`язки сторін (п.9. Правил);

відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору (п.10 Правил);

умови ініціювання здійснення переказу с банківської платіжної картки в рахунок погашення заборгованості за Договором (п.7.14 Правил).

умови ініціювання здійснення переказу с банківської платіжної картки з метою забезпечення належного та своєчасного виконання грошових зобов`язань Позичальника перед надавачем товарів/робіт/послуг за договором, укладеним з ним (п.7.15 Правил).

Укладення Договору в електронному вигляді відбувається відповідно до процедури викладеної у Правилах.

У разі укладання Договору в електронній формі, а саме: на сайті Товариства www.moneyboom.ua, беззаперечним прийняттям (акцептом) умов даного Договору Позичальником є проставлення в особистому кабінеті на сайті Товариства спеціальної відмітки про згоду укласти договір на запропонованих Товариством умовах та підписання Акцепту. Підписання Позичальником договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Виконання вищезазначених дій означає прийняття Позичальником всіх умов Договору та його укладання в електронному вигляді, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до укладення Договору в письмовому вигляді, у зв`язку з чим створює для Позичальника та Товариства такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Ця Пропозиція (Оферта), Акцепт оферти, Правила та Заявка - анкета становлять єдиний документ - Договір. Приймаючи Оферту та підписуючи Акцепт Ви одночасно підписуєте Заявку Анкету на отримання кредиту, надану на розгляд Товариству та підтверджуєте, що вся інформація, яка міститься в ній є точною та правдивою.

За змістом Акцепту (одноразовий ідентифікатор 9n8j9f), Яровенко М.П. згоден(а) з умовами оферти від 29 січня 2021 р. ТОВ "ІНФІНАНС", умовами ПРАВИЛ НАДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОЗИКУ, В ТОМУ ЧИСЛІ І НА УМОВАХ ФІНАНСОВОГО КРЕДИТУ ЗА УМОВАМИ ПРОГРАМИ "МоnеуВООМ Loyal", затверджених наказом № 15/1 від 18.11.2020 р., надалі за текстом "ПРАВИЛА", згоден укласти Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0680531009/2 від 29 січня 2021 р., для надання йому кредиту на нижчевикладених умовах, викладених в цьому Акцепті та дає згоду на використання при укладенні цього правочину одноразового ідентифікатора, в якості аналога мого власноручного підпису.

Розмір кредиту 7 000 гри.;

Строк користування кредитом 18 днів;

Строк дії Договору 3 роки.

Відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації;

Річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації;

Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 2 205,00 грн., за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації;

Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%, за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації;

Номінальна відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується у випадках передбаченими Правилами;

Номінальна річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується у випадках передбаченими Правилами;

Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 2 205,00 грн., при використанні Номінальної відсоткової ставки;

Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%, при використанні Номінальної відсоткової ставки.

Максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору;

Максимальна річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору;

Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 4 410,00 грн., за умови неналежного виконання умов Договору;

Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 1277,5%, за умови неналежного виконання умов Договору.

Всі інші умови викладені у ПРАВИЛАХ, з якими я ознайомився до укладення Договору, та які є невід`ємною частиною Договору (Оферти та Акцепту Оферти), у тому числі:

порядок укладення Договору фінансового кредиту, надання Фінансового кредиту Потенційному позичальнику (п.6 Правил);

порядок застосування та нарахування процентів, за користування кредитом (п. 7 Правил);

умови взаєморозрахунків (п. 7 Правил);

порядок зміни і припинення дії Договору (п.8. Правил);

права та обов`язки сторін (п.9. Правил);

відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору (п.10 Правил);

умови ініціювання здійснення переказу с банківської платіжної картки в рахунок погашення заборгованості за Договором (п.7.14 Правил).

умови ініціювання здійснення переказу є банківської платіжної картки з метою забезпечення належного та своєчасного виконання грошових зобов`язань Позичальника перед надавачем товарів/робіт/послуг за договором, укладеним з ним (п.7.15 Правил).

Акцентуючи оферту підтверджує, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Товариством надана.

Акцентуючи оферту підтверджує отримання пояснень Товариства з метою забезпечення Позичальнику можливості оцінити, чи адаптовано Договір до його потреб та фінансового стану.

Підтверджує, що самостійно перед укладанням Договору повністю ознайомився з Правилами, викладеними на веб-сайті Товариства, Проектом Договору і який відповідає умовам даного Договору, та погоджується з ними. Акцентуючи оферту підтверджує, що уклав цей Договір на сприятливих для себе умовах, у тому числі з отриманням повної інформації від Товариства, достатньої та необхідної для прийняття мною рішення щодо укладення цього Договору, що відповідає його внутрішній волі.

Підписуючи Акцепт розуміє, що одночасно підписує Заявку - Анкету на отримання кредиту та підтверджує, що вся інформація, яка міститься в ній є точною та правдивою.

Згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми "МоnеуВООМ Loyal", затверджених наказом № 15/1 від 18.11.2020 р.,

Згідно розділу 7, 7.1. Проценти за користування поточною сумою Фінансового кредиту нараховуються на суму Фінансового кредиту з дня отримання включно та по день фактичного повернення включно. Сторони окремо погодили, що у випадку прострочення виконання Позичальником взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту у строк користування кредитом, обумовлений у Договорі, проценти за користування кредитом нараховуються по дату фактичного повернення кредиту у повному обсязі виходячи з Максимальної відсоткової ставки з урахуванням положень п. 1.3. Правил.

7.2. Розмір процентів за користування поточним Фінансовим кредитом залежить від суми та строку отриманого Фінансового кредиту, а також від здійснення Позичальником Пролонгації, а також у випадку неналежного виконання умов Договору та нараховується за один календарний день від залишку суми Основного боргу в день такого нарахування згідно загальних умов надання першого та наступного кредиту, вказаних в Договорі.

7.3. Плата за користування кредитом у вигляді процентів є фіксованою та складає:

7.3.1. У випадку належного виконання Позичальником умов Договору - в розмірі Відсоткової ставки встановленої Договором;

7.3.2. У випадку дострокового виконання Позичальником повернення взятих на себе зобов`язань по Договору - в розмірі Відсоткової ставки встановленої Договором;

7.3.3. У випадку належного виконання Позичальником умов Договору та здійснення Позичальником Пролонгації раніше строку повернення кредиту, якщо Відсоткова ставка дорівнює 1,75 % за один день користування кредитом - на період до дня здійснення Пролонгації в розмірі Відсоткової ставки встановленої Договором, на період Пролонгації застосовується Номінальна відсоткова ставка;

7.3.4. У випадку належного виконання Позичальником умов Договору та здійснення Позичальником Пролонгації в строк (дату повернення кредиту) повернення кредиту, якщо

Відсоткова ставка дорівнює 1,75% за один день користування кредитом - на період до дня здійснення Пролонгації в розмірі Відсоткової ставки встановленої Договором, на період Пролонгації застосовується Номінальна відсоткова ставка;

7.3.5. У випадку належного виконання Позичальником умов Договору та здійснення Позичальником часткового повернення взятих на себе зобов`язань по Договору до закінчення строку користування Кредитом з одночасним здійсненням Позичальником Пролонгації, якщо Відсоткова ставка дорівнює 1,75 % за один день користування кредитом - на період до дня здійснення Пролонгації в розмірі Відсоткової ставки встановленої Договором, на період Пролонгації застосовується Номінальна відсоткова ставка;

7.3.6. У випадку неналежного виконання Позичальником умов Договору, якщо Відсоткова ставка дорівнює 1,75 % за один день користування кредитом - на період строку користування Кредитом в розмірі Відсоткової ставки встановленої Договором, на період прострочення Позичальником строків сплати поточного кредиту та процентів за користування кредитом застосовується Максимальна відсоткова ставка;

7.3.7. У випадку неналежного виконання Позичальником умов Договору, якщо Позичальник допустив прострочення виконання зобов`язань по Договору та в період прострочення сплатив всі нараховані проценти та здійснив Пролонгацію, якщо Відсоткова ставка дорівнює 1.75 % за один день користування кредитом - на період строку користування Кредитом в розмірі Відсоткової ставки встановленої Договором, на період прострочення Позичальником строків сплати поточного кредиту та процентів за користування кредитом, до моменту здійснення Позичальником Пролонгації застосовується Максимальна відсоткова ставка, після здійснення Пролонгації, на період її дії, застосовується Номінальна відсоткова ставка;

7.3.8. У випадку неналежного виконання Позичальником умов Договору, якщо Відсоткова ставка є меншою за 1,75 % за один день користування кредитом - на період строку користування Кредитом в розмірі Номінальної відсоткової ставки встановленої Договором, на період прострочення Позичальником строків сплати поточного кредиту та процентів за користування кредитом застосовується Максимальна відсоткова ставка;

7.3.9. У випадку неналежного виконання Позичальником умов Договору, якщо Позичальник допустив прострочення виконання зобов`язань по Договору та в період прострочення сплатив всі нараховані проценти та здійснив Пролонгацію, якщо Відсоткова ставка є меншою за 1,75% за один день користування кредитом - на період строку - користування Кредитом в розмірі Номінальної відсоткової ставки встановленої Договором, на період прострочення Позичальником строків сплати поточного кредиту та процентів за користування кредитом, до моменту здійснення Позичальником Пролонгації застосовується Максимальна відсоткова ставка, після здійснення Пролонгації, на період її дії, застосовується Номінальна відсоткова ставка.

7.4. Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно. Нарахування процентів здійснюється також у неробочий чи святковий день.

7.7. Сторони окремо погодили, що у випадку користування Позичальником Кредитом понад строк, встановлений в Договорі фінансового кредиту або додатковими угодами між Сторонами, зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом.

Згідно розділу 10, 10.2. Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, на вимогу Товариства, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 1277,5% річних від простроченої суми, як плата за неправомірне користування чужими грошовими коштами (понадстрокове користування грошовими коштами) в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Встановлені цим пунктом проценти нараховуються на прострочену суму кредиту та або процентів за весь час прострочення, починаючи з першого дня прострочення по день фактичної сплати простроченої суми.

10.3. Заборгованість за Договором фінансового кредиту вважається простроченою з дня (дати), наступного за днем, коли така Заборгованість мала бути сплачена, згідно з умовами Договору фінансового кредиту, без врахування Пролонгації кредиту.

10.4. Сплата коштів за неправомірне користування чужими грошовими коштами не звільняє Позичальника від виконання зобов`язань за Фінансовим кредитом та оплати процентів за користування Фінансовим кредитом.

10.5. Товариство має право вимагати від Позичальника сплатити кошти за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Отже, зважаючи на викладене вище, суд, надавши оцінку вказаному кредитному договору - № 3458330 від 29.01.2021 року, боржником підписано вказаний кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 29.01.2021 року, 9n8j9f, дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою та викладеними у ньому умовами є кредитним договором, який укладено у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому, судом встановлено, що отримання боржником коштів згідно укладеного з ТОВ "Інфінанс" кредитного договору № 3458330 від 29.01.2021 року на його банківську карту № НОМЕР_2 , що була зазначена у Заяві-Анкеті в якості реквізитів банківської платіжної картки Позичальника - НОМЕР_4, підтверджується:

- листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" № 3158_250611114138 від 30.07.2025 року, за змістом якого, відповідно до укладеного з ТОВ "Інфінанс" договору на переказ коштів ФК-П-17/08-04 від 2017-08-03 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 2021-01-29 19:23 на суму 7 000 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 78939918, призначення платежу: Зачисление 7000 грн на карту НОМЕР_2 ;

- листом АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-2604115/85938-БТ від 21.04.2026 року, за змістом якого повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4. По рахунку НОМЕР_4 29.01.2021 року було зарахування коштів на суму 7 000,00 грн за період 29.01.2021-10.02.2021р.

Відповідно до п. 53, п. 94 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Фінансова установа, що має право на надання платіжних послуг, - небанківська фінансова установа, що не має статусу платіжної установи або установи електронних грошей та має право надавати окремі фінансові платіжні послуги, перелік яких визначений законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Згідно ч. 3 ст. 31 Закону України "Про платіжні послуги", якщо платіжна операція ініціюється через надавача послуги з ініціювання платіжної операції, надавач послуги з ініціювання платіжної операції негайно після ініціювання платіжної операції зобов`язаний надати платнику та отримувачу (за потреби) таку інформацію: 1) підтвердження про успішне ініціювання платіжної інструкції надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку платника; 2) відомості (посилання на них), які дають змогу платнику та отримувачу ідентифікувати платіжну операцію, а також отримувачу - ідентифікувати платника, та будь-які відомості, що супроводжують платіжну інструкцію; 3) суму платіжної операції; 4) суму всіх комісійних винагород надавача послуг з ініціювання платіжної операції, які будуть стягнуті з користувача під час виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо).

Надавач послуги з ініціювання платіжної операції також зобов`язаний забезпечити надання відомостей (посилання на них) про платіжну операцію надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника.

Відповідно до підпунктів 8, 11 п. 3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 (далі - Положення), документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція) - документ, що підтверджує результат ініціювання операції з використанням платіжного інструменту.

Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

За змістом пунктів 153, 157, 158, 159 Положення, документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів: 1) складаються та друкуються державною мовою; 2) можуть бути складені іншою мовою за домовленістю сторін відповідно до законодавства України або якщо платіжний пристрій дає користувачу технічну можливість здійснити вибір мови.

Паперова квитанція може не оформлятися в разі дотримання однієї з таких умов: 1) розрахунки за товари (послуги) здійснюються держателем на суму до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) держатель відмовився від її отримання; 3) таке право передбачене правилами відповідної платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі); 4) суб`єктом господарювання надано держателю встановлений законодавством України розрахунковий документ, який містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 5) іншим надавачем платіжних послуг надано держателю документ, який підтверджує ініціювання платіжної операції через цього надавача та містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 6) емітент не надав дозволу на проведення операції з використанням платіжного інструменту.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Крім того, як зазначено Верховним Судом у постанові 12.06.2023 року у справі № 263/3470/20, судом не прийнято до уваги доводи касаційної скарги, що у матеріалах справи немає бухгалтерських документів про видачу кредиту, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є безпідставним.

Отже, суд надавши оцінку згаданому вище листу ТОВ "Універсальні платіжні рішення" № 3158_250611114138 від 30.07.2025 року, дійшов висновку, що останній містить відомості, передбачені описаними вище нормами законодавства, які вказують про перерахування на електронний платіжний засіб Боржника - НОМЕР_4, грошових коштів в сумі 7 000,00 грн за кредитним договором № 3458330 від 29.01.2021 року.

Крім того, за змістом листам АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-2604115/85938-БТ від 21.04.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4. По рахунку НОМЕР_4 29.01.2021 року було зарахування коштів на суму 7 000,00 грн за період 29.01.2021-10.02.2021р. При цьому, як свідчать матеріали справи, будь-яких інших зарахувань на карту Боржника за 29.01.2021 року в розмірі 7 000,00 грн. здійснено не було.

Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Інфінанс" (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) кредитного договору № 3458330 від 29.01.2021 року, та надання Товариством кредиту згідно цього договору Позичальнику в сумі 7 000,00 грн.

В подальшому, 22.06.2022 року між ТОВ "Інфінанс" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір №22/06-22 відповідно до якого ТОВ "Інфінанс" відступило на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0680531009/2.

23.05.2024 року між ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір №23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0680531009/2.

Таким чином, ТОВ "Факторинг Партнерс" набуло право вимоги до боржника за договором №0680531009/2 від 29.01.2021 року.

При цьому, суд зауважує, що боржником при зверненні до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, додано список кредиторів та боржників станом на 29.12.2025 року, серед яких зазначено і кредитора - ТОВ "Факторинг Партнерс" (до якого перейшло право вимоги від ТОВ "Інфінанс") з сумою заборгованості в розмірі 100 467,50 грн. за договором від 29.01.2021 року.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів щодо звернення боржника до правоохоронних органів щодо несанкціонованого використання електронного підпису чи шахрайських дій при підписанні кредитного договору № 3458330 від 29.01.2021 року.

Наведені вище обставини та положення закону у їх сукупності, спростовують доводи боржника та арбітражного керуючого щодо неможливості ідентифікації чи належить картковий рахунок боржнику та ким саме був використаний одноразовий ідентифікатор, щодо підписання договору боржником та щодо отримання коштів за вказаним кредитним договором в розмірі 7 000,00 грн.

Станом на дату подання цієї заяви, Боржник свої грошові зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості, кредитором нараховано заборгованість на загальну суму у розмірі 100 467,50 грн., з яких: 7 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 93 467,50 грн. - заборгованість по процентам за період з 29.01.2021 року по 23.02.2022 року.

Водночас, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16, щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України:

81. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

82. Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

83. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

84. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

85. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

86. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

87. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

88. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.

89. Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц сформульовано такі висновки.

Строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом установленого договором строку.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.

Сторони за домовленістю можуть визначити порядок здійснення повернення коштів за строковим вкладом - шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, шляхом видачі готівкою через касу банку або іншим шляхом. Зазначені вище норми не містять обмежень при виборі сторонами такого договору способу виконання зобов`язання з повернення коштів банку перед вкладником.

У разі якщо договором банківського вкладу передбачено повернення вкладу коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок вкладника, із чим погодились обидві сторони, укладаючи такий договір, то після здійснення зазначеної операції правовідносини сторін трансформуються у правовідносини банківського рахунку відповідно до положень частини третьої статті 1058 ЦК України.

Така трансформація означає, що вкладник має право отримати готівкою повернуті банком на поточний рахунок кошти за вкладом, але до правовідносин між ними вже не можуть застосовуватись положення договору строкового банківського вкладу у зв`язку з тим, що строк його дії закінчився.

90. Близькі за змістом висновки також сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

91. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

92. Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

93. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

94. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України:

95. Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

96. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

97. На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

98. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.

99. Якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

100. Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

101.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за "користування кредитом", розмір якої не може бути зменшений судом.

102.Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов`язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов`язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.

103. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

104. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

105. Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

106. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

107. Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за "користування кредитом", розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

108. Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування:

109. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

110. Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

111. Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

112. У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

113. У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

114. Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

115. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

116. Тобто твердження скаржників про те, що проценти за "користування кредитом" нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

117.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

118.Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за "користування кредитом" за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за "користування кредитом" (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

119.Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

120.Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

121.Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

122. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

123. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, як свідчать матеріали справи, кредитором згідно розрахунку, нараховано заборгованість по процентам в розмірі 93 467,50 грн. за період з 29.01.2021 року по 23.02.2022 року, з яких: за період 29.01.2021-16.02.2021 в розмірі 1,75% за кожен день; за період 17.02.2021-23.02.2022 в розмірі 3,5% за кожен день.

При цьому, суд зауважує, що нарахування відсотків здійснено до дати відкриття провадження у справі - 24.03.2026 року. Також, суд звертає увагу на передбачені сторонами у договорі положення щодо строку користування кредитом 18 днів; строку дії Договору 3 роки; щодо нарахування відсотків, їх розміру (1,75% за один день, 638,75% річна - за умови належного виконання умов договору та 3,5% за один день, 1 277,5% річна - за умови неналежного виконання умов договору) та правової природи, зокрема у розділах 7, 10 Правил, в т.р. п. 10.2. Правил (щодо сплати Позичальником 1277,5% річних від простроченої суми, як плата за неправомірне користування чужими грошовими коштами (понадстрокове користування грошовими коштами) в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведене, суд перевіривши розрахунок заявлених до визнання грошових вимог в частині нарахування відсотків, дійшов висновку, що вони нараховані в межах норм чинного законодавства та згідно визначених сторонами умов кредитного договору, з огляду на, що такі вимоги підлягають визнанню.

При цьому, з огляду на наведені вище обставини та визначені сторонами у кредитному договорі положення щодо нарахування відсотків, суд дійшов висновку, про те, що в даному випадку не застосовуються обмеження, передбачені ч. 2 ст. 21 ЗУ "Про споживче кредитування", на які посилається арбітражний керуючий.

Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо спростування або ж погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Факторинг Партнерс" за згаданим кредитним договором, до суду не надано.

Отже, зважаючи на викладене, суд перевіривши розрахунок заборгованості боржника перед ТОВ "Факторинг Партнерс", дійшов висновку, що заявлені до визнання заявником кредиторські вимоги до боржника в розмірі 100 467,50 грн., є конкурсними, відповідають умовам даного кредитного договору та наявним у справі доказам, а тому є правомірними та підлягають визнанню.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Факторинг Партнерс" б/н від 29.04.2026 року (вх. № 01-32/624/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/49/26, підлягає задоволенню, а вимоги в розмірі 100 467,50 грн. визнанню, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 133 КУ з процедур банкрутства.

Крім того, визнанню підлягають вимоги кредитора в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

При цьому, заперечення боржника та арбітражного керуючого щодо невизнання заявлених кредиторських вимог, зокрема, щодо відсутності доказів на підтвердження існування правовідносин між боржником та первісним кредитором, щодо відсутності доказів перерахування коштів боржнику та щодо неналежності боржнику карткового рахунку, на яку боржнику було перераховано кредитні кошти, щодо неправомірного нарахування відсотків не приймаються судом, оскільки такі доводи не знайшли свого документального підтвердження та спростовуються наявними матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Факторинг Партнерс" б/н від 29.04.2026 року (вх. № 01-32/624/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/49/26, в повному обсязі.

2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (вул.Ґедройця Єжи, 6, офіс 521; м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 42640374) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 100 467,50 грн. (друга черга задоволення); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/49/26.

3. Арбітражному керуючому Бігдану О.А. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/49/26.

4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ОСОБА_1 , адвокату Цимбал А.А. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Бігдану О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ТОВ "Факторинг Партнерс" - office@factoringp.in.ua, представнику ТОВ "Факторинг Партнерс" адвокату Мікрюкову С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4

Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.