Рішення № 139173697, 17.08.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1454/26

17 серпня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючої-судді: Міськевич О.Я.,

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 03.02.2022 між ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем, тобто відповідачем по даній справі, укладено договір оренди майна з правом викупу №1144220203026, у порядку, визначеному ЦК України та ЗУ «Про електронну комерцію».

Зокрема, 03.02.2022 орендар через веб-сайт орендодавця (https://domcomfort.ua), на якому станом на момент укладення договору була розміщена публічна оферта договору оренди майна з правом викупу з усіма його істотними умовами, в особистому кабінеті подала заявку на укладення договору з наданням необхідної інформації та копій документів для вчинення електронного правочину.

Після цього боржник здійснила послідовність дій в особистому кабінеті у порядку визначеному статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» (вхід до особистого кабінету за допомогою ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі, ознайомлення з офертою договору, вибрала опцію «підписати» та підписала одноразовим ідентифікатором із отриманого на її телефон: 380973923827 електронного повідомлення про прийняття умов (підписання), щодо укладення договору в інформаційно-телекомунікаційній системі).

За умовами договору оренди орендодавець надав орендарю у строкове платне володіння та користування об`єкт оренди (тип товару: смартфон; модель товару : Smart/tel Xiaomi Redmi Note 10 Pro 6/128 Onyx Gray) з подальшим переходом права власності на умовах, передбачених Правилами надання майна у оренду, які є невід`ємною частиною договору та на момент укладення договору були розміщені на веб-сайті орендодавця у вільному доступі для необмеженого кола осіб. Орендар у свою чергу зобов`язалася прийняти об`єкт оренди у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, на визначених умовах, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Орендодавець відповідно до умов Договору оренди передав об`єкт оренди шляхом відправлення на адресу орендаря оператором поштового зв`язку ТОВ «Нова пошта», що підтверджується транспортною накладною (експрес-накладною, копію якої долучено до матеріалів справи) оператора поштового зв`язку.

Таким чином, передавши об`єкт оренди орендареві, орендодавець свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі. Сторонами відповідно до умов Договору оренди, погоджено строк оренди майна на 12 місяців та щомісячним платежем у розмірі 1789,00 гривень, а також вартість об`єкту оренди: при викупі за 12 місяців складатиме 21468,00 гривень (пункт 2 Договору оренди майна з правом викупу).

Сплата орендної плати у розмірі 1789,00 грн. (в тому числі ПДВ 298,17 грн.) здійснюється орендарем до 03-го числа (включно) кожного наступного календарного місяця, що слідує за місяцем укладення Договору протягом усього строку оренди, який становить 12 місяців, де днем внесення останнього платежу є 03.02.2023 року. Орендар в свою чергу не виконувала свої зобов`язання за договором неналежним чином, у зв`язку із чим починаючи із 03.03.2022 за договором виникла прострочена заборгованість за орендними платежами.

Зазначає, що відповідно до пункту 4 Договору оренди та пункту 8.4 Правил до договору оренди за прострочення орендних платежів, орендодавець має право нараховувати орендарю пеню в розмірі до 3% (трьох відсотків) від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, починаючи з першого дня прострочення, але не більше 50% від загальної суми прострочених орендних платежів за цим Договором оренди. Орендодавець відповідним правом скористався і нараховував пеню. Також вказує, що станом на дату складення відповідної позовної заяви унаслідок порушення орендарем умов викупу об`єкту оренди, до орендаря не перейшло власності на об`єкт оренди.

03.07.2023 року між ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (після перейменування - ТОВ «СВЕА ФІНАНС»), тобто позивачем по даній справі (Фактор) було укладено договір факторингу № 01.02-28/23, відповідно до умов якого ТОВ «Будинок Комфорту» (Клієнт) передає (відступає) Фактору, а Фактор набуває права вимоги Клієнта за Договорами та сплачує Клієнту за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Також звертає увагу, що відповідно до п.8.5 «Правил надання майна в оренду» (що згідно умов Договору є його невід`ємною частиною), у разі не здійснення оплати орендарем орендної плати протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту останнього платежу або укладання Договору оренди майна з правом викупу, орендодавець в односторонньому порядку має право розірвати Договір оренди майна з правом викупу, повідомивши орендаря за 15 (п`ятнадцять) днів до фактичної дати такого розірвання.

Відповідно до п. 6.4.6 «Правил Надання майна в оренду» у разі припинення Договору оренди майна з правом викупу, в тому числі і в разі одностороннього його розірвання за ініціативи орендодавця, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати вартості об`єкту оренди за вирахуванням суми вже внесених на момент припинення Договору оренди майна з правом викупу орендних платежів. Позивач таким правом скористався і як правонаступник орендодавця 05.07.2024 направив відповідачу сповіщення про розірвання договору оренди майна з правом викупу, із вимогою сплатити заборгованість за договором. Станом на дату складання даної позовної заяви орендар дане сповіщення проігнорував.

Стверджує, що орендар на користь позивача жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснювала, тому станом на дату складання позовної заяви заборгованість, яка не оспорюється орендарем, за договором №1144220203026 від 03.02.2022 року становить: 1. заборгованість за простроченими орендними платежами 21468,00 грн.; 2. заборгованість за пенею за договором 10734,00 грн.; 3. заборгованість за вартістю орендного майна, донарахована позивачем 21468,00 грн. 4. загальна заборгованість 53670,00 грн.

На підтвердження вищенаведеного позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок заборгованості за договором №1144220203026, в якому відображено інформацію щодо всіх нарахувань, періодів та підстави таких нарахувань а також інформацію щодо внесених на користь ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» платежів, деталізовано принципи складення такого розрахунку.

Виходячи з викладеного, позивач вважає, що орендарем було порушено умови Договору оренди майна з правом викупу і станом на дату складання позовної заяви несплачена заборгованість складає: 53670,00 грн.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Стислий виклад позицій сторін:

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, у поданій позовній заяві просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022 року у розмірі 53670,00 грн. та стягнути сплачені судові витрати по справі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, про час і місце слухання справи повідомлялася завчасно належним чином рекомендованою кореспонденцією, надсиланням відправлення на електронну адресу, СМС-повідомленнями. Як зазначено вище, відзив на позовну заяву від відповідача не надходив, заяви про слухання справи у її відсутності не поступало.

З даного приводу суд зазначає наступне:

В судове засідання, призначене на 11.06.2026 відповідач ОСОБА_1 не прибула, надіслала на електронну адресу суду лист, в якому зазначила, що на даний час відсутня за місцем свого проживання і в зв`язку із станом здоров`я вона не може прибути до суду. Разом з тим вказала, що нею внесено десять платежів, тому причина виникнення заборгованості їй невідома.

В судове засідання, 27.07.2026 відповідач також не з`явилася, надіслала на електронну адресу суду лист, в якому просила відкласти дане засідання.

В судове засідання, призначене на 17.08.2026 відповідач ОСОБА_1 також не прибула, надіслала на електронну адресу суду лист, в якому зазначила, що на даний час її немає на території України, повідомивши, що прибуде в грудні місяці.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 до суду повторно не прибула, не надала суду письмових пояснень чи заперечень з приводу заявлених до неї позовних вимог, а також доказів внесення нею платежів згідно договору оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022, на що вона посилається у своїй заяві, надісланій на електронну адресу суду, відзиву на позов, як вказано вище, також не подавала.

Суд констатує, що згідно ч.3 ст.13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд прийняв заходи для повідомлення особи про час та місце розгляду справи, забезпечивши відповідачу можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі, тому визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст.7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктами 1 ч.3 ст.223 ЦПК України, визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таке положення пов`язане з дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами та із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Цивільний процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку поважних причин неявки до суду, однак зобов`язує суд оцінювати неявку до суду у кожному конкретному випадку залежно від підстав поважності наведених причин з тим, щоб забезпечити учасника процесу конституційною гарантією змагальності у процесі та доведення суду переконливості своїх доводів (п.4 ч.3 ст.129 Конституції України).

Крім цього, у відповідності до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини, констатує, що розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету розгляду для заявника (рішення у справі «Писатюк проти України»).

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 , оскільки остання будучи, в розумінні ЦПК України, належним чином повідомленою про судове засідання до суду повторно не прибула, письмових письмових пояснень чи заперечень з приводу заявлених до неї позовних вимог, а також доказів внесення нею платежів згідно договору оренди з правом викупу не надала, відзиву на позов, також не подала.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01.06.2026 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що 03.02.2022 між ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем, тобто відповідачем по даній справі, укладено договір оренди майна з правом викупу №1144220203026, у порядку, визначеному ЦК України та ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с. 6).

Зокрема, 03.02.2022 орендар через веб-сайт орендодавця (https://domcomfort.ua), на якому станом на момент укладення договору була розміщена публічна оферта договору оренди майна з правом викупу з усіма його істотними умовами, в особистому кабінеті подала заявку на укладення договору з наданням необхідної інформації та копій документів для вчинення електронного правочину.

Після цього відповідач здійснила послідовність дій в особистому кабінеті у порядку визначеному статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» (вхід до особистого кабінету за допомогою ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі, ознайомлення з офертою договору, вибрала опцію «підписати» та підписала одноразовим ідентифікатором із отриманого на її телефон: 380973923827 електронного повідомлення про прийняття умов (підписання), щодо укладення договору в інформаційно-телекомунікаційній системі).

До позовної заяви позивачем долучено копію Log-file із послідовністю дій і одноразовими ідентифікаторами, що були використані при підтвердженні вчинення дій в системі орендодавця орендарем (а.с.24-25).

Таким чином, договір оренди між орендодавцем і відповідачем був укладений у спосіб, визначений статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» та підписаний відповідно до статті 12 цього ж Закону. Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 не заперечує факту укладення договору оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022 та отримання нею об`єкту оренди, а саме телефону - Smart/tel Xiaomi Redmi Note 10 Pro 6/128 Onyx Gray.

Відповідно до умов договору, узгоджених сторонами по справі, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне володіння та користування майно, що визначене в п.2 цього договору (надалі - «Об`єкт оренди»), з наступним переходом права власності на такий об`єкт оренди від орендодавця до орендаря на умовах, передбачених правилами надання майна у оренду (а.с.8-12), які є невід`ємною частиною цього договору‚ а орендар зобов`язується прийняти об`єкт оренди у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, на визначених умовах, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату (п.1 договору).

Як наведено в п.2 даного договору, об`єктом оренди є - Smart/tel Xiaomi Redmi Note 10 Pro 6/128 Onyx Gray, кількість - 1; строк оренди - 12 місяців; щомісяч ний платіж (грн.) - 1789,00; вартість включаючи ПДВ (грн.) при викупі 12 місяців - 21468,00 (в т.ч ПДВ 3578,00 грн.); вартість включаючи ПДВ (грн.) при викупі 90 днів - 16739,00 (в т.ч ПДВ 2789,83 грн).

Орендар має право достроково викупити об`єкт оренди. У разі здійснення викупу протягом третього місяця оренди (не пізніше спливу 90 днів від дати укладення Договору), викупна вартість об`єкта оренди складатиме 16739,00 грн., в тому числі ПДВ 2789,83 грн., при цьому сплачені орендарем орендні платежі враховуються в якості часткової оплати зазначеної суми. Якщо орендар не здійснює викуп об`єкта оренди в перші 90 днів оренди, він втрачає право на наведені в цьому пункті умови викупу і подальший достроковий викуп може бути здійснений лише за загальними правилами (розділ 7 Правил надання майна в оренду), а саме за умови дострокового погашення орендної плати та викупу об`єкта оренди відповідно до його дійсної вартості, що складає: 21468,00 грн., в т.ч ПДВ 3578,00 грн.

Згідно п.3 договору, передача об`єкта оренди орендодавцем та приймання його орендарем у користування здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладення договору за товарно-транспортною накладною, в тому числі за електронною або паперовою товарно-транспортною накладною оператора поштового зв`язку «Нова пошта», або іншим документом перевізника, що підтверджує факт передачі орендодавцем та отримання об`єкту оренди орендарем у користування. Передача об`єкта оренди може здійснюватися у магазинах орендодавця, через кур`єрів орендодавця, а також з використанням логістичних операторів, в тому числі через оператора поштового зв`язку «Нова Пошта».

Підписанням документу про передачу у користування, орендар підтверджує, що об`єкт оренди отриманий у належному стані та будь-які претензії щодо стану об`єкту оренди відсутні. У разі виявлення недоліків під час передачі об`єкту оренди, орендар повинен відмовитись від приймання такого об`єкту оренди та одразу повідомити орендодавця про відмову від прийняття та недоліки об`єкту оренди.

Також, як передбачено даним пунктом договору, сплата орендної плати у розмірі 1789,00 грн. (в тому числі ПДВ 298,17 грн.) здійснюється орендарем до 03-го числа (включно) кожного наступного календарного місяця, що слідує за місяцем укладення договору протягом усього строку оренди, який становить 12 місяця, де днем внесення останнього платежу є 03.02.2023 року.

Як вбачається із пункту 4 договору оренди та пункту 8.4 Правил до договору оренди за прострочення орендних платежів, орендодавець має право нараховувати орендарю пеню в розмірі до 3% (трьох відсотків) від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, починаючи з першого дня прострочення, але не більше 50% від загальної суми прострочених орендних платежів за цим Договором оренди.

Отже, за умовами договору оренди орендодавець надав орендарю у строкове платне володіння та користування об`єкт оренди (тип товару: смартфон; модель товару: Smart/tel Xiaomi Redmi Note 10 Pro 6/128 Onyx Gray) з подальшим переходом права власності на умовах, передбачених Правилами надання майна у оренду, які є невід`ємною частиною договору та на момент укладення договору були розміщені на веб-сайті орендодавця у вільному доступі для необмеженого кола осіб (а.с.8-12).

Орендар у свою чергу зобов`язалася прийняти об`єкт оренди у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, на визначених умовах, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Орендодавець відповідно до умов договору оренди передав об`єкт оренди шляхом відправлення на адресу орендаря оператором поштового зв`язку ТОВ «Нова пошта», що підтверджується транспортною накладною (експрес-накладною) оператора поштового зв`язку, копію якої долучено до матеріалів справи (а.с.26).

Таким чином, передавши об`єкт оренди орендареві, орендодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Як зазначено вище, сторонами відповідно до умов Договору оренди, погоджено строк оренди майна на 12 місяців та щомісячним платежем у розмірі 1789,00 гривень, а також вартість об`єкту оренди: при викупі за 12 місяців складатиме 21468,00 гривень (пункт 2 Договору оренди майна з правом викупу).

Однак, орендар в свою чергу не виконувала свої зобов`язання за договором неналежним чином, у зв`язку із чим починаючи із 03.03.2022 за договором у неї виникла прострочена заборгованість за орендними платежами.

Також в матеріалах справи наявна додаткова угода № 1 від 03.02.2022, до договору оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022, відповідно до умов якої орендодавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених в цій Додатковій угоді, надати орендареві послуги відносно об`єкту оренди в межах сервісу, визначеного в п.2 цієї Додаткової угоди, а орендар зобов`язується оплатити такий сервіс (п.1 додаткової угоди).

Як наведено в п.2 даної додаткової угоди, найменування об`єкту оренди - Smart/tel Xiaomi Redmi Note 10 Pro 6/128 Onyx Gray; найменування сервісу - залиття рідиною; кількість - 1; строк дії - 12 місяців; вартість включаючи ПДВ (грн.) - 150,00 (а.с.7).

Разом з тим, про стягнення з відповідача вартості даної послуги, згідно додаткової угоди № 1 від 03.02.2022, до договору, позивач не заявляє.

В подальшому, 03.07.2023 року між ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (після перейменування - ТОВ «СВЕА ФІНАНС»), тобто позивачем по даній справі (Фактор) було укладено договір факторингу № 01.02-28/23, відповідно до умов якого ТОВ «Будинок Комфорту» (Клієнт) передає (відступає) Фактору, а Фактор набуває права вимоги Клієнта за Договорами та сплачує Клієнту за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим Договором (а.с.31(зворотня сторона)-41, 42-44).

Відповідно до п.8.5 «Правил надання майна в оренду» (що згідно умов Договору є його невід`ємною частиною), у разі не здійснення оплати орендарем орендної плати протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту останнього платежу або укладання Договору оренди майна з правом викупу, орендодавець в односторонньому порядку має право розірвати Договір оренди майна з правом викупу, повідомивши орендаря за 15 (п`ятнадцять) днів до фактичної дати такого розірвання.

Відповідно до п.6.4.6 «Правил надання майна в оренду» у разі припинення Договору оренди майна з правом викупу, в тому числі і в разі одностороннього його розірвання за ініціативи орендодавця, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати вартості об`єкту оренди за вирахуванням суми вже внесених на момент припинення Договору оренди майна з правом викупу орендних платежів. Позивач таким правом скористався і як правонаступник орендодавця 05.07.2024 направив відповідачу сповіщення про розірвання договору оренди майна з правом викупу, із вимогою сплатити заборгованість за договором (а.с.30-31). Станом на дату складання даної позовної заяви орендар дане сповіщення проігнорував.

Як встановлено і не спростовано в ході судового розгляду справи, орендар на користь позивача жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснювала, тому станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №1144220203026 від 03.02.2022 року становить наступне: заборгованість за простроченими орендними платежами 21468,00 грн.; заборгованість за пенею за договором 10734,00 грн.; заборгованість за вартістю орендного майна, донарахована позивачем 21468,00 грн.; загальна заборгованість 53670,00 грн., що відображено в розрахунку заборгованості за договором №1144220203026 від 03.02.2022, а також інформацію щодо внесених на користь ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» платежів, які в даному розрахунку відсутні (а.с.27-29).

Мотиви, з яких виходить суд та застовані норми права:

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо укладення договору оренди з правом викупу та передачі об`єкту оренди.

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

У ч.ч.1, 3 ст.509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч.ч.7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст.12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 243/6552/20, який є обов`язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2022 між ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем, тобто відповідачем по даній справі, укладено договір оренди майна з правом викупу №1144220203026, у порядку, визначеному ЦК України та ЗУ «Про електронну комерцію».

Зокрема, 03.02.2022 орендар через веб-сайт орендодавця (https://domcomfort.ua), на якому станом на момент укладення договору була розміщена публічна оферта договору оренди майна з правом викупу з усіма його істотними умовами, в особистому кабінеті подала заявку на укладення договору з наданням необхідної інформації та копій документів для вчинення електронного правочину.

Після цього відповідач здійснила послідовність дій в особистому кабінеті у порядку визначеному статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» (вхід до особистого кабінету за допомогою ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі, ознайомлення з офертою договору, вибрала опцію «підписати» та підписала одноразовим ідентифікатором із отриманого на її телефон: 380973923827 електронного повідомлення про прийняття умов (підписання), щодо укладення договору в інформаційно-телекомунікаційній системі).

В укладеному між сторонами договорі оренди майна з правом викупу погоджено всі істотні умови щодо об`єкту оренди, її строку, розміру щомісячних платежів, вартості об`єкту оренди, тощо.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Як визначено ч.ч.1, 2, 5 ст.762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Частиною 1 статті 785 ЦК України, передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами укладеного договору оренди майна з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022, узгодженими сторонами по справі, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне володіння та користування майно, що визначене в п.2 цього договору (надалі - «Об`єкт оренди»), з наступним переходом права власності на такий об`єкт оренди від орендодавця до орендаря на умовах, передбачених правилами надання майна у оренду, які є невід`ємною частиною цього договору‚ а орендар зобов`язується прийняти об`єкт оренди у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, на визначених умовах, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату (п.1 договору).

Згідно п.2 даного договору, об`єктом оренди є - Smart/tel Xiaomi Redmi Note 10 Pro 6/128 Onyx Gray, кількість - 1; строк оренди - 12 місяців; щомісяч ний платіж (грн.) - 1789,00; вартість включаючи ПДВ (грн.) при викупі 12 місяців - 21468,00 (в т.ч ПДВ 3578,00 грн.); вартість включаючи ПДВ (грн.) при викупі 90 днів - 16739,00 (в т.ч ПДВ 2789,83 грн).

Законодавство України, зокрема ст.ст.207 та 1055 ЦК України, а також спеціальні норми Закону України «Про електронну комерцію», прямо передбачають можливість укладення кредитних договорів в електронній формі. Стаття 12 цього Закону визначає, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного правочину, який за своїми юридичними наслідками прирівнюється до власноручного підпису.

Відповідач здійснила послідовність дій в особистому кабінеті у порядку визначеному статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» (вхід до особистого кабінету за допомогою ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі, ознайомлення з офертою договору, вибрала опцію «підписати» та підписала одноразовим ідентифікатором із отриманого на її телефон: 380973923827 електронного повідомлення про прийняття умов (підписання), щодо укладення договору в інформаційно-телекомунікаційній системі).

Таким чином, відповідач вчинила активні дії, що свідчать про її волевиявлення на укладення договору на запропонованих умовах. Договір був укладений в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України, містить усі істотні умови, укладені з дотриманням вимог законодавства щодо електронної форми правочину, а тому є дійсним та обов`язковим до виконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином судом встановлено, що договір оренди майна з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022 підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання правочину між ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач таких також не надала, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Щодо передачі об`єкту оренди, судом з`ясовано, що орендодавець відповідно до умов договору оренди передав об`єкт оренди шляхом відправлення на адресу орендаря оператором поштового зв`язку ТОВ «Нова пошта», що підтверджується транспортною накладною (експрес-накладною) оператора поштового зв`язку, копію якої долучено до матеріалів справи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 не заперечує факту укладення договору оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022 та отримання нею об`єкту оренди, а саме телефону - Smart/tel Xiaomi Redmi Note 10 Pro 6/128 Onyx Gray.

При цьому суд зазначає, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі №559/1622/19).

Позивач надав суду всі наявні в нього докази, які підтверджують наявність правовідносин між сторонами та розмір заборгованості за ними, а також їх правомірність та відповідно й отримання об`єкту оренди відповідачем, натомість відповідач не довела суду, що у неї немає обов`язку щодо сплати заборгованості, яка підлягає стягненню.

Відтак суд дійшов висновку про доведеність укладення договору оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022 між ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем, тобто відповідачем по даній справі, та отримання відповідачем об`єкту оренди - Smart/tel Xiaomi Redmi Note 10 Pro 6/128 Onyx Gray.

Щодо переходу прав вимоги за договором.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст.512 ЦК України).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); (б) дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Отже, для стягнення заборгованості за договором суд на підставі відступлення права вимоги до інших осіб, повинен перевірити на підставі належних та допустимих доказів як факт наявності в Клієнта права вимоги до боржників, так і факт переходу права вимоги до Фактора, зокрема, здійснення повної оплати Фактором Клієнту права вимоги, що переходить.

03.07.2023 року між ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (після перейменування - ТОВ «СВЕА ФІНАНС»), тобто позивачем по даній справі (Фактор) було укладено договір факторингу № 01.02-28/23, відповідно до умов якого ТОВ «Будинок Комфорту» (Клієнт) передає (відступає) Фактору, а Фактор набуває права вимоги Клієнта за Договорами та сплачує Клієнту за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Сторони, на виконання вказаного договору факторингу підписали реєстр боржників, акт приймання-передачі документації за договором факторингу від 03.07.2023 року, №01.02-28/23, також в матеріалах справи наявна платіжна інструкція №9196 від 10.07.2023, згідно яких від ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (після перейменування - ТОВ «СВЕА ФІНАНС»), тобто позивача по даній справі, відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022, у розмірі зазначеному у реєстрі боржників.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість переходу прав вимоги до «СВЕА ФІНАНС».

Щодо визначення розміру заборгованості за договором оренди з правом викупу.

Згідно зі ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено і не спростовано в ході судового розгляду справи, орендар на користь позивача жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснювала, тому станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №1144220203026 від 03.02.2022 року становить наступне: заборгованість за простроченими орендними платежами 21468,00 грн.; заборгованість за пенею за договором 10734,00 грн.; заборгованість за вартістю орендного майна, донарахована позивачем 21468,00 грн.; загальна заборгованість 53670,00 грн., що відображено в розрахунку заборгованості за договором №1144220203026 від 03.02.2022, а також інформацію щодо внесених на користь ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» платежів, які в даному розрахунку відсутні.

Отже, доказів сплати відповідачем заборгованості за орендними платежами в сумі 21468,00 грн., матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив, що відповідач отримала об`єкт оренди у користування, що нею не заперечується, однак взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів за договором оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022, належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за простроченими орендними платежами в сумі 21468,00 грн.

Доказів сплати заборгованості, її часткового погашення, повернення об`єкта оренди ТОВ «Будинок Комфорту» чи його правонаступнику - ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а також інших доказів належного виконання зобов`язань за договором матеріали справи не містять.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вартістю орендного майна, донарахованої позивачем ТОВ «СВЕА ФІНАНС», в розмірі 21468,00 грн., суд зазначає наступне:

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.705 ЦК України за договором найму-продажу до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар покупець є наймачем (орендарем) цього товару. Покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу, з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.759 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Закономможуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Отже, за своїми правовими ознаками договір найму-продажу є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої наймодавець передає покупцю товар у користування за плату з правом його викупу та набуває право вимоги оплати товару з розстроченням платежу, а покупець несе зобов`язання прийняти та оплатити товар.

Такий договір є змішаним договором, оскільки він містить елементи купівлі-продажу та майнового найму. Договір найму-продажу між фізичною та юридичною особою має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти договір найму-продажу в електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-28/23 від 03.07.2023, ТОВ «Будинок Комфорту» (Клієнт) передає (відступає) Фактору, а Фактор набуває права вимоги Клієнта, в даному випадку до відповідача ОСОБА_1 за договором оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022, в сумі 32202,00 грн., що підтверджує і сам позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, право на яку (заборгованість) на підставі договору факторингу набув позивач.

Разом з тим, як вбачається із розрахунку заборгованості за договором оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022, складеного ТОВ «СВЕА ФІНАНС», період нарахування: з 03.03.2022 по 18.06.2024, позивачем нараховано заборгованість в розмірі 53670,00 грн., яка складається з наступного: заборгованість за простроченими орендними платежами 21468,00 грн.; заборгованість за пенею за договором 10734,00 грн.; заборгованість за вартістю орендного майна, донарахована позивачем 21468,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що умови укладеного сторонами договору оренди з правом викупу встановлені Правилами надання майна в оренду.

Проте, суд звертає увагу, що вказані Правила надання майна в оренду не підписані ОСОБА_1 , і матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розуміла відповідач, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи договір договір оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022.

За таких обставин надані позивачем Правила надання майна в оренду не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору оренди з правом викупу.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, який згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

З огляду на викладене, суд приймає до уваги лише умови, викладені безпосередньо в договорі, підписаному сторонами, без врахування умов, визначених Правилами надання майна в оренду.

Суд констатує, що відповідно до умов договору оренди майна з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022, укладеного між ТОВ «БУДИНОК КОМФОРТУ» та ОСОБА_1 , орендар набуває право власності на об`єкт оренди після сплати всіх орендних платежів, а тому вартість об`єкта оренди фактично включена до складу орендних платежів за договором.

У зв`язку з наведеним, стягнення 21468,00 грн. вартості об`єкта оренди призвело б до подвійного стягнення вартості набутого відповідачем майна, а тому в цій частині позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на переконання суду є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Крім того, суд приходить до висновку, що вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 10734,00 грн. пені не підлягають задоволенню.

Зокрема, відповідно до ст.4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Як закріплено у ч.4 ст.14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (п. 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (п. 78), від 29.06.2022 у справі № 477/874/19 (п. 69)).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Згідно з п.18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Зокрема, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23 зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки пеня за кредитним договором нарахована в період дії на території України воєнного стану, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем грошових зобов`язань, що випливають із договору оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, і відповідно ОСОБА_1 звільняється від обов`язку її сплати на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Викладення Законом України від 22.11.2023 № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» п.6 розд.ІV Закону № 1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами у період воєнного стану.

З огляду на викладене, посилання позивача на обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, не відповідають закону.

Відносно посилання відповідача щодо внесення нею платежів за даним договором, і відповідно незгоди із розміром заборгованості, суд зазначає наступне:

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, згідно з ч.4 ст.81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Разом з тим, суд констатує, що відповідачем ОСОБА_1 на підтвердження сплати нею платежів за договором оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022, не надано суду жодних доказів, в розумінні ЦПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованості за договором оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022, в розмірі 21468 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за простроченими орендними платежами - 21468,00 грн. Натомість вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованості за вартістю орендного майна в сумі 21468,00 грн. та заборгованості за пенею в сумі 10734,00 грн., задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат:

Згідно ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн, що підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів № 239 від 13.01.2025 та № 256 від 25.05.2026 (а.с.4-зворотня сторона, 5).

Однак, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на суму 21468,00 грн, що становить 40,00% від ціни позову (53670,00 грн), розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1064,96 грн (2662,40 грн/100*40,00%).

Висновки суду:

Враховуючи викладене, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, суд приходить до висновку що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, і з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість за договором оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022, в розмірі 21468 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за простроченими орендними платежами - 21468,00 грн.

У задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованості за вартістю орендного майна в сумі 21468,00 грн. та заборгованості за пенею в сумі 10734,00 грн., необхідно відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1064,96 грн. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.3, 6, 204, 207, 509, 526, 530, 563, 625, 626-629, 638, 639, 651, 655, 705, 759, 760, 762, 763, 783, 1054, 1055, 1077, п.18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст.3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст.6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», керуючись ст.ст.4, 12, 19, 76, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 37616221, місцезнаходження: м.Київ, вул.Іллінська, будинок 8, 04070, - заборгованість за договором оренди з правом викупу №1144220203026 від 03.02.2022, в розмірі 21468 грн. 00 коп. (двадцять одна тисяча чотириста шістдесят вісім гривень), з яких: заборгованість за простроченими орендними платежами - 21468,00 грн.

У задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованості за вартістю орендного майна в сумі 21468,00 грн. та заборгованості за пенею в сумі 10734,00 грн - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 37616221, місцезнаходження: м.Київ, вул.Іллінська, будинок 8, 04070, - 1064 грн. 96 коп. (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 37616221, місцезнаходження: м.Київ, вул.Іллінська, будинок 8, 04070.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 21.08.2026.

Суддя Міськевич О.Я.