Рішення № 139171196, 13.07.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/1337/2026

Справа № 359/10821/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Кулакевич В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

08.09.2025 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області в системі «Електронний суд» від представника позивача Томилко О.Б. надійшла вище зазначена позовна заява, з проханням : стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за Кредитним договором №338289612 в розмірі 38869,80 грн., з яких : 12600,00 грн. - сума заборгованості по кредиту, 26269,80 грн. - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. ( а.с. 2-13).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05 листопада 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір кредитної лінії № 338289612, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у загальному розмірі 12600,00 грн. та зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним. Позивач зазначає, що кредитні кошти були перераховані відповідачу, однак останній належним чином свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

07 січня 2025 року первісний кредитор відступив ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за вказаним договором на підставі договору факторингу № МВ-ТП/16.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду загальна заборгованість становила 45169,80 грн., однак просить стягнути її частину у розмірі 38869,80 грн, з яких: 12600,00 грн. - заборгованість за кредитом та 26269,80 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом. Штрафні санкції до складу позовних вимог не включено.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5.000,00 грн.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2025 відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також витребувано докази з АТ КБ «Приватбанк» (а. с. 151-153).

У судове засідання представник позивача не з`явився, відповідно до поданою заявою представник ТОВ «Таліон Плюс» просив розглянути справу без його участі, позов підтримує.

Відповідач та його представник у судове засідання повторно не з`явилися, повідомлені належним чином.

12.07.2026 в системі «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Лабіка Г.І. надійшли письмові пояснення (а.с.198-206), за змістом яких проти задоволення позову заперечував, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

Зазначив, що відповідно до принципів змагальності сторін саме позивач повинен довести факт належного укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, правильність розрахунку заборгованості, законність усіх складових заявленої до стягнення суми та належний перехід до нього права вимоги. На думку представника відповідача, таких обставин позивач належними доказами не підтвердив.

Щодо укладення кредитного договору представник відповідача зазначив, що саме по собі посилання позивача на укладення договору в електронній формі та використання одноразового ідентифікатора не доводить, що правочин вчинений саме відповідачем. Вказав, що матеріали справи не містять журналів реєстрації користувача в інформаційній системі кредитодавця, технічних логів авторизації, інформації про IP-адресу, МАС-адресу чи інші технічні ідентифікатори пристрою, доказів надсилання відповідачу одноразового ідентифікатора та його отримання і використання саме відповідачем, а також належних доказів належності відповідачу на момент укладення договору зазначених у заявці номера телефону та електронної адреси. На думку представника відповідача, наведені позивачем відомості лише описують процедуру укладення електронного договору, але не підтверджують, що відповідні дії вчинив саме відповідач. Сам факт зазначення у договорі персональних даних відповідача, як зазначено у поясненнях, також не підтверджує вчинення ним електронного правочину, оскільки такі відомості могли бути використані третіми особами. Щодо отримання кредитних коштів представник відповідача зазначив, що позивач посилається на їх перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої, за твердженням позивача, були вказані відповідачем при оформленні заявки. Водночас, на думку сторони відповідача, матеріали справи не містять належних доказів належності цієї картки відповідачу на момент видачі кредиту, зокрема офіційної банківської довідки про належність карткового рахунку, банківської виписки про фактичне зарахування коштів, підтвердження завершення платіжної операції та документів банку-емітента щодо власника рахунку. Представник відповідача вказав, що подане позивачем підтвердження переказу свідчить лише про його ініціювання, але не доводить фактичного зарахування коштів відповідачу. Крім того, за твердженням сторони відповідача, кредит у загальній сумі 12600,00 грн був наданий чотирма окремими траншами, у зв`язку з чим необхідні докази щодо кожної платіжної операції, яких позивач суду не надав.

Щодо переходу права вимоги представник відповідача зазначив, що сам по собі договір факторингу не є безумовним доказом переходу права вимоги саме щодо відповідача. На думку сторони відповідача, позивач повинен довести існування відповідного права вимоги, його обсяг, факт переходу права, виконання умов договору факторингу щодо оплати ціни відступлення та належність саме цієї вимоги до переданого реєстру боржників. При цьому, як зазначено у поясненнях, позивач надав лише копії договору факторингу, витягу з реєстру боржників та акта приймання-передачі, але не надав належних доказів виконання сторонами договору факторингу в повному обсязі, зокрема доказів оплати ціни відступлення права вимоги, якщо така оплата є істотною умовою відповідного правочину. Представник відповідача також зазначив, що витяг із реєстру боржників не дає можливості перевірити повний зміст переданих прав, умови їх переходу та правильність визначення суми заборгованості. Отже, на його думку, не доведено набуття позивачем права вимоги саме в заявленому обсязі.

Крім того, у своїх поясненнях представник відповідача заперечує проти стягнення комісії за обслуговування кредиту, що комісія фактично нараховувалася автоматично у зв`язку з існуванням кредитного договору, а витрати кредитодавця на ведення бухгалтерського обліку, функціонування інформаційних систем, кол-центру, особистого кабінету та іншої інфраструктури є складовою його господарської діяльності і не можуть покладатися на споживача як плата за послуги. Звертає увагу на неспівмірність комісії, яка перевищує суму основного боргу. Також наведені заперечення щодо стягнення неустойки та водночас прохання на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України істотно зменшити розмір неустойки.

Також представник відповідача повторно заперечував проти стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 19 710,00 грн, зазначивши, що позивач не довів фактичного надання будь-яких додаткових послуг, за які нараховано зазначену суму. Вказав на відсутність актів надання послуг, заявок відповідача, підтверджень консультацій, використання додаткових сервісів чи інших документів, які б підтверджували реальне виконання платних послуг. На думку сторони відповідача, зазначена комісія була нарахована автоматично та фактично збільшувала вартість кредиту, а її розмір є неспівмірним із сумою основного боргу.

З огляду на викладене представник відповідача просив врахувати наведені заперечення, визнати недоведеними: факт належного укладення кредитного договору саме відповідачем, факт належного перерахування йому кредитних коштів, належний перехід права вимоги до позивача, безперервність належності такого права позивачу, правильність та законність розрахунку заборгованості, а також правомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування. У підсумку просив відмовити ТОВ «Таліон Плюс» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що 05.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) був укладений Договір кредитної лінії № 338289612, а також Додаткові угоди від 05.11.204 та від 06.11.2025, відповідно до яких сторони домовилися про надання кредиту у вигляді Кредитної лінії на загальну погоджену суму 12600,00грн. зі строком кредитування до 1826 днів, з яких 30 днів від дати отримання першого траншу - дисконтний період (який передбачав знижену процентну ставку) з можливість продовження та поновлення Дисконтного періоду шляхом здійснення оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав (а.с.42-72).

За змістом п.5.1 Договору та п.1.2 Додаткових угод надання кредиту здійснюється окремими траншами на рахунок Позичальника за реквізитами платіжної картки НОМЕР_3 .

Умовами договору також передбачено, що рекомендованою (не обов`язковою) датою повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 05.12.2024, а саме протягом 30/тридцяти) днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту змішується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору (п.7.1 Договору, п.1.4 Додаткових угод).

Умовами пп.7.4.2 п.7.4 Договору визначено, що після закінчення Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Відповідно до умов п.п. 8.1, 8.2 Договору За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

Процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою. Процентна ставка за Договором є фіксованою і не підлягає зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Разом з тим, Кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість Кредиту для Позичальника , що не є зміною істотних умов цього Договору. У разі якщо Позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду користування, то зобов`язання Позичальника по оплаті процентів за користування Кредитом визначаються шляхом множення Базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування Кредитом (від дати видачі першого Траншу до дати закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання). Фактичне значення загальних витрат за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку , описаному нижче.

За змістом п.8.3. Договору базова процентна ставка складає 1,00 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожен день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних

Та, як вбачається зі змісту у п.8.4 Договору - загальні витрати за користування сумою першого траншу - 3157,00грн. за весь строк користування - 1826 днів становлять 57646,82 грн. (3157,00грн. х 1% х 1826 днів).

За змістом п.7.3 Договору кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 05.12.2029.

Таким чином, умовами договору прямо передбачено нарахування процентів як у межах дисконтного періоду, так і після його спливу за базовою процентною ставкою (1% від суми залишку кредиту в день).

Встановлено, що Договір кредитної лінії № 338289612 від 05.11.2024, Паспорт споживчого кредиту «СМАРТ» до Договору №338289612 від 05.11.2024, а також Додаткові угоди від 05.11.2024 та від 06.11.2025 містять відомості про те, що вони підписані сторонами були підписані сторонами з накладенням електронних підписів, зокрема: директором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Сінченко Сергієм Анатолійовичем з використанням кваліфікованого електронного підпису та позичальником - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , мобільний телефон НОМЕР_4 ), з використанням направлений йому одноразових ідентифікаторів (а.с.41,64,66,69-70,72-73).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, надані позивачем кредитний договір, додаткові угоди та паспорт споживчого кредиту, у своїй сукупності підтверджують факт погодження сторонами істотних умов договору та укладення кредитного договору - Договору кредитної лінії №338289612 від 05 листопада 2024 року в електронній формі.

Крім того, в матеріалах справи міститься Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 05 листопада 2024 року, в якій наявна загальна інформації, персональні дані відповідача, його адреса та номер картки (а.с.37).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною другою цієї статті встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, в силу вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, надало відповідачу кошти на загальну суму 12600,00грн, а саме траншами: в сумі 3157,00грн. від 05.11.2024, в сумі 3023,00грн. від 05.11.2024, в сумі 3047,00грн. від 06.11.2024, а сумі 3373,00 грн. від 06.11.2024.

На підтвердження перерахування кредитних коштів на платіжну карту позичальника позивачем надано: підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, виданих фінансовою установою ТОВ «ПрофітГід» (а.с.82-85), довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.86-92).

Крім того, факт зарахування вказаних сум : 3157,00грн. - 05.11.2024, 3023,00грн.- 05.11.2024, 3047,00грн. - 06.11.2024, 3373,00 грн. - 06.11.2024, - підтверджується інформацією АТ КБ «Приватбанк» та наданою випискою по рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 (а.с.162,163).

Отже, сукупність досліджених судом доказів підтверджує факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором та отримання ним кредитних коштів. Доводи представника відповідача про недоведеність зазначених обставин не знайшли підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим суд їх відхиляє.

Судом встановлено, що 07.01.2025 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Договір факторингу № МВ-ТП/16, за умовами якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором, в тому числі за договором № 338289612 від 05.11.2024 (а.с. 20-28). Що підтверджується копії вказаного договору, витягом з реєстру прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору факторингу, право вимоги - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які настануть в майбутньому (а.с. 21).

Так, згідно із витягом з реєстру прав вимоги заборгованість складала 26773,80 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 12600,00грн., заборгованість за відсотками - 7873,80 грн., неустойка в сумі 6300,00грн. (а.с.37).

Згідно із розрахунком заборгованості, виконаним на 07.01.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.31), нарахування процентів здійснювалося на суму кредиту з урахуванням отриманих траншів : 05.11.2024 на загальну суму 6180,00грн. та 06.11.2024 на загальну суму 6420,00грн.. При цьому, у зв`язку з несплатою процентів до кінця визначеного сторонами Дисконтного періоду (зо днів з моменту отримання першого траншу), нараховані за зменшеною відсотковою ставкою проценти перераховані за базовою процентною ставкою (1% від суми залишку кредиту за кожен день). Крім того була нарахована неустойка. Отже, нарахована заборгованість станом на 07.01.2025 та на дату відступлення права вимоги становила 26773,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 12600,00грн., заборгованість за відсотками - 7873,80 грн., неустойка в сумі 6300,00грн. (а.с.31-32).

Згідно із розрахунком заборгованості, виконаним ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.33-34), позивачем здійснено донарахування процентів за період з 07.01.2025 по 02.06.2025 за погодженою процентною ставкою (1% від суми залишку кредиту за кожен день, або 126,00 грн. ), у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості на 02.06.2025 включно (тобто, в межах кредитування, визначених договором - 05.12.2029) становить 45169,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 12600,00грн., заборгованість за відсотками - 26269,80 грн., неустойка в сумі 6300,00грн. (а.с.31-32).

За змістом позовної заяви вбачається, що позовної вимоги щодо стягнення неустойки, а також будь-якої комісії, про що зазначено у поясненнях представника відповідача, позивач не заявляє.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивачем доведено розмір нарахованих процентів в сумі 26269,80 грн., з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту (12600,00), розміру базової відсоткової ставки 1,0% за кожен день прострочення та періоду кредитування.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив повністю чи частково наявну заборгованість за Кредитним договором.

Суд враховує, що звернення з позовом до суду також є вимогою фактора щодо виконання грошового зобов`язання, яка відповідачем у добровільному порядку на дату ухвалення судового рішення не виконана.

З огляду на викладене суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а саме: з відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» належить стягнути борг за Договором кредитної лінії №338289612 від 05.11.2024 в розмірі 38869,80 грн., з яких : 12600,00 грн. - сума заборгованості по кредиту, 26269,80 грн. - сума заборгованості по відсоткам.

При вирішенні питання щодо судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано:

- Договір про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року та Додаткову угоду №1279 від 07.08.2025 до Договору №5 від 02 грудня 2024 року (а.с.95-103, 104-105);

- Акт приймання-передачі правової допомоги від 07.08.2025 (а.с.106);

- платіжна інструкція №39 від 07.08.2025 на суму 5000,00грн. (а.с.107).

За змістом вказаного Акту приймання-передачі правової допомоги від 07.08.2025 фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги на загальну суму 5000,00 грн., яка складається з: підготовка до розгляду справи(аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій) (4 год.) - 1000,00 грн., підготовка і направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудова вимога) (2 год.) - 500,00 грн., підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі і направлення копії та доданих до неї документів до суду (10 год.) - 3500,00год.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню, суд враховує характер та складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, час, зазначений у детальному описі наданих послуг.

Проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що наведений в Акті перелік адвокатських послуг та визначений розмір їх вартості не відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності витрат на професійну правничу допомогу.

Так, суд не вбачає підстав для включення до витрат, що підлягають відшкодуванню, 1000,00 грн. за підготовку до розгляду справи, яка включала аналіз фактичних обставин, формування доказів, аналіз судової практики та надання юридичних консультацій, оскільки позивачем не доведено необхідність та обґрунтованість витрачання на зазначений комплекс послуг чотирьох годин роботи адвоката, з огляду на характер спору, його правову та фактичну складність, типовість такої справи для позивача,.

Суд також не вважає такими, що підлягають відшкодуванню, витрати у сумі 500,00 грн. за підготовку та направлення досудової вимоги, оскільки обов`язковий досудовий порядок врегулювання цього спору законом не передбачений, а необхідність понесення таких витрат саме у зв`язку з розглядом цієї справи позивачем не доведена.

Водночас витрати у розмірі 3500,00 грн. за підготовку позовної заяви та пов`язані з цим дії суд вважає підтвердженими належними доказами та співмірними з характером і складністю справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір (за подачу позову через систему «Електронний суд») в сумі 2422,40 грн. (а.с.1), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» суму заборгованості за Договором кредитної лінії №338289612 від 05.11.2024 в розмірі 38869 гривень 80 копійок (тридцять вісім тисяч вісімсот шістдесят дев`ять гривень вісімдесят копійок), з яких : 12600 гривень - сума заборгованості по кредиту, 26269 гривень 80 копійок - сума заборгованості по відсоткам.

, - а також судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та частину понесених витрат на правничу допомогу в сумі 3500 гривень (три тисячі п`ятсот гривень).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, юридична адреса: 14017, м.Чернігів, вул.Жабинського, буд.13.

Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня підписання рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів