Ухвала суду № 139169579, 22.07.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

22.07.26

справа № 1519/2-148/11

провадження № 6/521/1137/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.

за участю секретаря судового засідання Каліній П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу міста Одеси Притуляка Валерія Миколайовича, стягувач: ПАТ «Укргазбанк», боржник: ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла,

ВСТАНОВИВ:

22.07.2026 року приватний виконавець виконавчого округу міста Одеси Притуляк В.М. звернувся до суду з поданням, в якому просить суд вирішити питання щодо примусового проникнення до нежитлових підсобних приміщень № 520, які складаються з нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 45,1 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування подання зазначив, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Одеси Притуляка В.М. знаходиться виконавче провадження № 79585425 з примусового виконання виконавчого листа № 1519/2 148/11, виданого 29.10.2024 Малиновським районним судом м. Одеси про: В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 160-08/П від 16.05.2008, що становить 171812,26 доларів США та 1815254,76 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки, нежитлові підсобні приміщення № 520, які складаються в цілому з нежитлових приміщень 1-го поверху, загальною площею 45,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, 1 посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Левенець Т.П. від 15.05.2008, за реєстраційним №756, зареєстрованого в КП МБТІ і РОН за №23055869, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмету іпотеки, визначеною суб`єктом оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - в особі законного представника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКІІ НОМЕР_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

12.11.2025 приватним виконавцем на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79585425, копію якої надіслано сторонам виконавчого проваджень рекомендованою кореспонденцією, що вказана у виконавчому документі. Також, вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Згідно частини першої статті 28 Закону боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Приватним виконавцем, з метою реального виконання вимог виконавчого винесено постанову про накладення арешту на майно боржника, про що відомості внесено до відповідних реєстрів. Згідно Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме: нежитлові підсобні приміщення № 520, які складаються в цілому з нежитлових приміщень 1-го поверху, загальною площею 45,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нортаріального округу, Левенець Т.П. від 15.05.2008, за реєстраційним №756, зареєстрованого в КП МБТІ і РОН за №23055869. 16.07.2026 під час виходу приватного виконавця за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 17, з метою проведення огляду предмета іпотеки та здійснення виконавчих дій встановлено, що вбачається проведення реконструкції нежитлових підсобних приміщень № 520. Разом із тим доступ до зазначених приміщень відсутній, у зв`язку з чим потрапити всередину та провести їх детальний огляд не виявилося можливим. Внаслідок цього приватний виконавець позбавлений можливості встановити фактичний стан об`єкта нерухомого майна, обсяг проведених реконструктивних робіт, відповідність характеристик майна відомостям державних реєстрів, а також здійснити необхідні виконавчі дії для подальшого виконання рішення суду. Неможливість доступу до вказаного нерухомого майна унеможливлює проведення оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, визначення його фактичних характеристик та підготовку майна до реалізації в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», що, у свою чергу, перешкоджає виконанню рішення суду.У зв`язку з вищевикладеним, звертається до суду з даним поданням.

Відповідно до ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

З 20.07.2026-24.07.2026 суддя перебував у щорічній відпустці.

Згідно із ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки ст. 439 ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи. Судове засідання у даному випадку не проводиться.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника-фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку з залученням працівників поліції, вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Згідно ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду. Однак, конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Невід`ємною засадою виконавчого провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» є обов`язковість виконання рішення суду, а згідно ст. 18 вказаного закону виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим законом заходи щодо примусового виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

При цьому, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права. Судове рішення про надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника має бути вмотивованим, тобто суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.

В підтвердження викладеного, до подання про примусове проникнення до житла боржника приватним виконавцем додано:

- копію заяви про відкриття ВП від 12.11.2025,копію виконавчого листа від 29.10.2024, копію рішення від 25.12.2014, копію постанови від 16.12.2020 року, копію довіреності № 261, копію супровідного листа від 12.11.2025№ 28324, копію постанови про відкриття ВП № 79585425 від 12.11.2025,копію постанови про стягнення основної винагороди від 12.11.2025,копію постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.11.2025,копію постанови від 12.11.2025 про арешт коштів боржника, список згрупованих відправлень від 13.11.2025, відповідь на запит № 300835537 від 12.11.2025,відповідь на запит № 300835539 від 12.11.2025, інформацію з ДРРП № 452123480, копію технічного паспорта від 15.05.2008, копію акту приватного виконавця від 16.07.2026 року.

Разом з тим, Акт державного виконавця, що підтверджує факт виходу за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 17 , складені в порушення ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» без участі понятих, залучення яких у даному конкретному виправку є обов`язковим, а тому суд не приймає ці докази до уваги.

Згідно з положенням ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1, п.1,4 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Відповідно до частиною 1 статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Як зазначено в ст.30 Конституції України, ст. 311 ЦК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Разом з тим, конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, яка ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому, питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

У постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року у справі №757/41727/19-ц зазначено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

У постанові Верховного Суду від 25.06.2018 року у справі за № 678/282/16-ц також зазначено, що право виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань.

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що боржник перешкоджав державному виконавцю у вчиненні виконавчих дій, приховував майно або вчиняв інші дії щодо умисного ухилення від виконання судового рішення. Акт виконавця від 16.07.2026 року про недопуск до вказаного приміщення за відсутності доказів, що боржник був повідомлений про дату, час та місце проведення виконавчих дій та мав знаходитись за вказаною адресою у визначений виконавцем час, або забезпечити допуск у приміщення через свого представника, не є доказом ухилення боржника від виконання судового рішення та перешкоджання встановленню виконавцем належного боржникові майна.

Крім того, матеріали справи хоча і містять копії постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, , проте державним виконавцем взагалі не надано документів на підтвердження направлення адресованого боржнику виклику їх боржнику або обізнаності боржника про їх існування. Державним виконавцем також не надано доказів повідомлення боржника іншими способами зв`язку (на електронну адресу, за наявними в матеріалах виконавчого провадження номерами телефонів).

Відтак, державним виконавцем не доведено факту умисного невиконання боржником рішення суду та свідомого недопущення виконавця до іншого володіння особи.

Для надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.

Примусове проникнення до приміщення боржника не є першочерговим засобом, а навпаки є одним з крайніх заходів примусового виконання рішення суду. Матеріали подання не містять належних та достатніх доказів, які б вказували на свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, що дійсно були вжиті першочергові заходи виконавчого провадження, та вжиття інших заходів виконання не забезпечить його ефективність, що в свою чергу обґрунтовувало б наявність підстав для такого втручання в особисті охоронювані законом права боржника.

Таким чином, судом встановлено, що вказані обставини свідчать про необґрунтованість доводів державного виконавця, а тому подання про надання дозволу на примусове проникнення до іншого володіння особи, в якої знаходиться майно боржника, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та, керуючись ч. 2 ст. 247, ст. ст. 260, 261, 353, 354, 439 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Притуляка Валерія Миколайовича, стягувач: ПАТ «Укргазбанк», боржник: ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла,- відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня її підписання, але може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя: