Рішення № 139168771, 24.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22356/26 2-о/760/492/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2026 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Нестеренко Т.В.

при секретарі судового засідання Панкєєвій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник заявників Ігнатова Олеся Євгенівна, заінтересована особа: Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,

В С Т А Н О В И В:

Представник заявників адвокат Ігнатова О.Є. звернулась до Солом`янського районного суду міста Києва з заявою про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України.

Вимоги заяви обґрунтуванні тим, що 06 червня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 в пологовому будинку в м. Севастополь, Україна у заявників народився син ОСОБА_4 . При народженні дитини заявниці ОСОБА_1 було видано виписний епікриз про народження. У зв`язку з тим, що медичні документи про народження, отримані на території АР Крим зразка Російської Федерації є недійсним, а довідка про народження дитини видана компетентною установою України - відсутня, заявники позбавлені можливості отримати свідоцтво про народження на території України в позасудовому порядку. У зв`язку з цим, на даний час, вони не мають можливості навіть вивезти дитину на не окуповану територію України, де оформити закордонний паспорт, щоб мати можливість реалізувати законні права дитини. Враховуючи викладене, представник заявників просив встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь, Україна від батьків: матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України та батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.

Заявники та представник заявників просили розгляд даної заяви проводити без їх участі.

Представник заінтересованої особи Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове не з`явився.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що заява про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до копії паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , орган, що видав 6531, дата видачі 25.11.2019, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 19.11.2004 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

06 червня 2017 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, прізвище дружини змінено на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб виданого Дніпровським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, серії НОМЕР_3 , актовий запис 150.

Згідно копії виписного епікризу про народження серія від 10 жовтня 2023 року, в пологовому будинку в м. Севастополь, Україна о 08 год. 25 хв. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила сина.

Так, ст. 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суди розглядають справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження, що відповідає п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.

Особливості провадження у справах про встановлення факту народження визначені ст. 317 ЦПК України.

Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрації актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Згідно ч. 1 ст. 144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження, має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

У відповідності до наказів Міністерства юстиції України № 246/7 від 25 листопада 2014 року та № 935/5 від 17 червня 2014 року всі органи та підрозділи, які підпорядковані Міністерству юстиції України, повинні були переміститися з тимчасово непідлеглих територій в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та перереєструватись, тому всі акти та документи, видані органами не переміщеними в населені пункти, на територіях яких органи державної влади України здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не перереєструвались з 01 грудня 2014 року, вважаються недійсними.

Тобто, будь-які медичні свідоцтва про народження та безпосередньо самі свідоцтва про народження, видані на тимчасово окупованій території, не мають юридичної сили на території України.

Статтею першою 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Лоізіду проти Туреччини», «Кипр проти Туреччини»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії», «Іласку та інші проти Молдови та Росії»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. В контексті цього не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки, це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Застосовуючи зазначений висновок у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це ставило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Як вбачається з матеріалів справи, у заявників, у м. Севастополь, Україна, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .

Даючи оцінку допустимості наданим представником заявників доказів, в тому числі обмінній картці про народження, довідкам з лікарні, як документів, що видані установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки вищезазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Крім того, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Згідно зі ст. 18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту цивільного стану орган державної реєстрації актів цивільного стану проводить відповідний запис на підставі рішення суду.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження ОСОБА_4 для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про народження, суд, як виняток, приймає до уваги надані заявниками та їх представником документи (копію медичного свідоцтва про народження) та оцінює їх в сукупності з копіями інших документів та приходить до обґрунтованого висновку, що заявлені вимоги слід задовольнити та встановити факт народження дитини ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь, Україна від батьків: матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянки України та батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, що надасть можливість заявникам отримати видане державним органом України свідоцтво про народження дитини.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що факт про встановлення якого просять заявники та їх представник знайшов своє підтвердження. Встановлення зазначеного факту має для заявників юридичне значення. За таких обставин заява підлягає задоволенню.

Згідно ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-8, 10, 18, 76-89, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 315 - 319, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав 6531, дата видачі 25.11.2019), ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданого Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 19.11.2004 року), заінтересована особа Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: б-р Вацлава Гавела, буд. 1/28, м.Київ, ЄДРПОУ 26087820) про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території - задовольнити.

Встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополь, Україна від батьків: матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України та батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Нестеренко