Ухвала суду № 139168687, 25.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

757/34081/26-к

1-кс-35236/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 52024000000000202 від 26.04.2024,

УСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором першого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 52024000000000202 від 26.04.2024.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчими Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000202 від 26.04.2024 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212 (чинна до 25.09.2019), ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України.

Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.

Досудовим розслідуванням установлено, що наказом Волинської митниці Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) від 27.01.2017 № 51-о старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС ОСОБА_4 з 01.02.2017 переведено на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ОСОБА_4 у період перебування на посаді, був особою, на яку покладено обов`язок діяти в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією і Законами України, а також у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» він є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є службовою особою, оскільки постійно здійснює функції представника влади - працівника правоохоронного органу, уповноваженого здійснювати митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, відмовляти у митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів.

Посадовою інструкцією старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС, з якою ОСОБА_4 ознайомився 01.02.2017, визначено завдання та обов`язки останнього:

- здійснення митного контролю та митне оформлення у зоні діяльності митного поста «Ягодин» товарів та транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі у пункті контролю;

- контроль правильного застосування та неухильного дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи, здійснення заходів щодо запобігання їх виконанню;

- у межах наданих повноважень забезпечення контролю за дотриманням суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України (здійснення митного контролю та митне оформлення товарів; контроль кількісних та якісних показників товарів при здійсненні митного оформлення; здійснення митного огляду товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України та ін.);

- реалізація заходів з управління ризиками шляхом виконання митних формальностей, визначених за результатами застосування системи управління ризиками, та внесення інформації про результати їх виконання до автоматизованої системи митного оформлення товарів;

- забезпечення повного та своєчасного внесення інформації до автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор») тощо.

Крім того, згідно із доповненнями до посадової інструкції старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС, з якими ОСОБА_4 ознайомився 21.11.2017, до завдань та обов`язків останнього належало виявлення митних оформлень, що здійснюються з порушенням законодавства України з питань державної митної справи, складення протоколів про порушення митних правил, та внесення інформації до модуля «Провадження по справах про ПМП» АСМО «Інспектор».

Для реалізації зазначених завдань та обов`язків старший державний інспектор відділу митного оформлення № 5 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС має право:

- вимагати від громадян, декларантів і перевізників документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

- проводити огляд товарів та транспортних засобів, що перебувають під митним контролем;

- застосовувати адміністративні затримання осіб, які порушили митні правила; опитувати осіб щодо обставин, пов`язаних із порушенням митних правил, зі складанням відповідного протоколу;

- відмовити в прийнятті митної декларації, митному оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Митного кодексу України (надалі - МК України) визначено, що посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, для чого використовується єдина автоматизована інформаційна система органів доходів і зборів України.

Згідно зі ст. 326 МК України до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, органами доходів і зборів можуть застосовуватися засоби забезпечення ідентифікації. Забезпечення ідентифікації здійснюється шляхом накладення митних забезпечень, в тому числі і складання опису товарів, транспортних засобів комерційного призначення, виготовлення фотографій.

Вимогами ст. 335 МК України встановлено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості при перевезенні автомобільним транспортом:

- документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);

- транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);

- комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;

- відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки, найменування товарів, вага брутто товарів (у кілограмах) або об`єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.

Згідно зі ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

- перевірки документів та відомостей, які, відповідно до ст. 335 МК України, надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

- митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

- обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;

- усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

- перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;

- направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів;

- пост-митний контроль.

Також відповідно до ст. 337 МК України визначено порядок перевірки документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 МК України подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань митної справи.

Також згідно зі ст. 338 МК України огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред`явлених органу доходів і зборів (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення. За результатами застосування системи управління ризиками огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути ідентифікаційним - без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу, частковим - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу та повним - з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу. Огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Отримана від правоохоронних органів офіційна інформація опрацьовується митними органами самостійно із застосуванням системи управління ризиками. Порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 розділу 3 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 № 1316, при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду. У разі якщо виявлені розбіжності вказують на порушення митних правил, складається протокол про порушення митних правил.

Крім того, згідно зі ст. ст. 544, 569 МК України ОСОБА_4 , обіймаючи посаду в митному органі, є посадовою особою та державним службовцем на якого, зокрема, покладено завдання здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо, аналізу та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю та забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених законодавством України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів.

Згідно із приміткою до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Слідчий зазначає, що за таких обставин ОСОБА_4 , обіймаючи посаду старшого державного інспектора ВМО № 5 МП «Ягодин» Волинської митниці ДФС, мав повноваження на здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, виконував функції представника влади та відповідно під час виконання цих функцій, згідно з пунктом 1 примітки до статті 364 КК України, був службовою особою.

Як установлено в ході досудового розслідування, не виконавши всіх вимог вказаних нормативно-правових актів, про які державному інспектору ОСОБА_4 було достовірно відомо, останній, діючи умисно, вчинив зловживання своїм службовим становищем службовою особою Волинської митниці ДФС, а також службове підроблення за наступних обставин.

02.05.2019 учасники злочинної організації, створеної та очолюваної ОСОБА_9 (матеріали стосовно якого, а також ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших осіб виділені в окреме провадження і скеровані з обвинувальним актом до суду), реалізуючи схему незаконного ввезення комерційних товарів за допомогою вантажних автомобілів з причепами, при якій здійснювалося декларування так званих «товарів прикриття», митна вартість яких значно менша, ніж митна вартість фактично імпортованих товарів, забезпечили проходження прикордонного та митного контролю в МАПП «Ягодин» вантажним автомобілем з причепом із номерними знаками НОМЕР_1 відповідно до поданої від імені ТОВ «ПРОЕКТ БУД ІНВЕСТ» до Волинської митниці ДФС недостовірної митної декларації типу «ІМ 40 ЕЕ» № UA205000/2019/909647, насправді перемістивши вказаним транспортним засобом на митну територію України комерційні товари відповідно до ВМД з реєстраційними номерами (MRN) 19DE460505076219E8, 19DE460505076188E3, 19PL394010E0318053, 19PL394010E0317795.

Після виїзду з МАПП «Ягодин» зазначений вантажний автомобіль з причепом прибув до складських приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 0723310100:01:000:1031, де ОСОБА_11 організував вивантаження незаконно ввезених на митну територію України комерційних товарів. Надалі ОСОБА_11 , діючи відповідно до визначених йому ОСОБА_9 функцій, використовуючи свій мобільний термінал «Xiaomi Mi A2 Lite», діючи за координації ОСОБА_10 , виготовив цифрові фотографії вантажного автомобіля з причепом з номерними знаками НОМЕР_1 а також «товару прикриття», який ніби завантажений до причепу, та 03.05.2019 близько 12:37 надіслав їх ОСОБА_10 , який організував їх обробку за допомогою програм графічного редактора для можливого надання службовим особам митного органу призначення.

ОСОБА_10 , діючи відповідно до визначених йому ОСОБА_9 функцій, використовуючи ЕЦП директора ТОВ «ПРОЕКТ БУД ІНВЕСТ», забезпечив подання митної декларації типу «ІМ 40 ДЕ» № UA205020/2019/012092, тобто додаткової декларації до попередньої митної декларації при ввезенні товарів у режимі імпорту (випуск для вільного обігу), та товаросупровідних документів, в яких були зазначені завідомо неправдиві відомості щодо придбання, експорту з митної території ЄС з метою імпорту на митну територію України «товарів прикриття».

03.05.2019 вантажний автомобіль з причепом із номерними знаками НОМЕР_1 прибув до митного органу призначення - ВМО № 5 МП «Ягодин» Волинської митниці ДФС, що розташований за адресою: Волинська область, Ковельський район, село Старовойтово, вулиця Прикордонників, 1. Здійснення митного контролю та подальше митне оформлення товарів, які ніби переміщалися вантажним автомобілем з причепом із номерними знаками WI2319W/ НОМЕР_2 , відповідно до митної декларації типу «ІМ 40 ДЕ» № UA205020/2019/012092, було розподілено на старшого державного інспектора ВМО № 5 МП «Ягодин» Волинської митниці ДФС ОСОБА_4 .

Після початку митного оформлення відбулося спрацювання системи ризиків АСАУР, яке зобов`язувало ОСОБА_4 здійснити форми митного контролю, які б викрили факт незаконного переміщення товарів, у тому числі: «забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки», «проведення часткового митного огляду - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації».

Того ж дня ОСОБА_10 , діючи відповідно до визначених йому ОСОБА_9 функцій, із залученням інших учасників злочинної організації, з числа працівників очолюваного ним ПП «СІА-БРОК», робоче місце яких знаходилося безпосередньо в МАПП «Ягодин», у не встановлений досудовим розслідуванням спосіб схилив ОСОБА_4 до вчинення зловживання своїм службовим становищем, шляхом нездійснення заходів щодо документування протиправної діяльності, виявленої в ході здійснення митного контролю, внесення до АСМО «Інспектор» завідомо неправдивої інформації, складання завідомо неправдивого акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі чи багажу.

ОСОБА_10 із залученням інших учасників злочинної організації, з числа працівників очолюваного ним ПП «СІА-БРОК», надав ОСОБА_4 заздалегідь виготовлені, редаговані за допомогою програми графічного редактора цифрові фотографії «товару прикриття», який ніби завантажений до причепу з номерними знаками НОМЕР_2 та вантажного автомобіля з номерними знаками НОМЕР_3 .

ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими особами (матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження і скеровані з обвинувальним актом до суду), використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди іншими особами внаслідок незаконного ввезення на митну територію України комерційних товарів без належної сплати митних платежів, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, склав завідомо неправдивий офіційний документ - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, багажу, в який вніс завідомо неправдиві відомості щодо проведення огляду та відповідності наявних в вантажному автомобілі з причепом із номерними знаками НОМЕР_1 товарів тим, які декларувалися відповідно до митної декларації типу «ІМ 40 ДЕ» № UA205020/2019/012092.

Надалі ОСОБА_4 завантажив до АСМО «Інспектор» вказаний акт та заздалегідь виготовлені та редаговані учасниками очолюваної ОСОБА_9 злочинної організації цифрові фотографії «товару прикриття», який ніби завантажений до причепу з номерними знаками НОМЕР_2 , вантажного автомобіля з номерними знаками НОМЕР_2 , та «товару прикриття», як такі, які ніби виготовлені ним у ході здійснення митного огляду. Разом з цим, ОСОБА_4 , діючи умисно, в інтересах вказаних осіб та «замовників товарів», вніс до АСМО «Інспектор» неправдиві відомості щодо проведення митних процедур, а саме: «Контроль із застосуванням систем управління ризиками», «Проведення митного огляду товарів», «Перевірка правильності класифікації та кодування товарів», «Перевірка правильності визначення митної вартості товарів», «Перевірка правильності нарахування митних платежів» та інших, після чого 03.05.2019 о 16:39, не здійснивши заходів щодо документування виявленої ним протиправної діяльності, закінчив митне оформлення та вантажний автомобіль з причепом виїхав із зони митного контролю.

У клопотанні зазначено, що вчиняючи зазначені дії, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із іншими особами, діяв явно всупереч інтересам служби, оскільки усвідомлював, що його вчинки прямо суперечать завданням митних органів України, закріпленим у ст. 544 МК України. Замість забезпечення митної безпеки, контролю за правильністю обчислення та повнотою сплати митних платежів, ОСОБА_4 умисно нівелював систему управління ризиками та сприяв незаконному переміщенню товарів.

Досудовим розслідуванням установлено, що внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_4 , сума митних платежів, нарахованих та сплачених до бюджету під час митного оформлення вказаних товарів, склала лише 190 991,08 гривень, тоді як сума обов`язкових митних платежів, що фактично підлягали нарахуванню та сплаті при здійсненні імпорту на митну територію України 02.05.2019 товарів вантажним автомобілем з причепом із номерними знаками НОМЕР_1 , становить 1 007 976,15 гривень.

За викладених обставин ОСОБА_4 , за попередньою змовою та у співучасті з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , вчинено зловживання службовим становищем, що спричинило майнову шкоду Державному бюджету України у вигляді ненадходження митних платежів, яка складає 816 985,07 гривень, що більш ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і відповідно є тяжкими наслідками.

Крім того слідством установлено, що 02.05.2019 учасники злочинної організації, створеної та очолюваної ОСОБА_9 (матеріали стосовно якого, а також ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших осіб виділені в окреме провадження і скеровані з обвинувальним актом до суду), забезпечили проходження прикордонного та митного контролю в МАПП «Ягодин» вантажним автомобілем з причепом із номерними знаками НОМЕР_1 відповідно до поданої від імені ТОВ «ПРОЕКТ БУД ІНВЕСТ» до Волинської митниці ДФС недостовірної митної декларації типу «ІМ 40 ЕЕ» № UA205000/2019/909647, насправді перемістивши вказаним транспортним засобом на митну територію України комерційні товари відповідно до ВМД з реєстраційними номерами (MRN) 19DE460505076219E8, 19DE460505076188E3, 19PL394010E0318053, 19PL394010E0317795.

Надалі зазначений вантажний автомобіль з причепом прибув до складських приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 0723310100:01:000:1031, де ОСОБА_11 , діючи відповідно до визначених йому ОСОБА_9 функцій, використовуючи свій мобільний термінал «Xiaomi Mi A2 Lite», діючи за координації ОСОБА_10 , виготовив цифрові фотографії вантажного автомобіля з причепом з номерними знаками НОМЕР_1 , а також «товару прикриття», який ніби завантажений до причепу, та 03.05.2019 близько 12:37 надіслав їх ОСОБА_10 , який організував їх обробку за допомогою програм графічного редактора для можливого надання службовим особам митного органу призначення, з метою їх використання останніми при складанні завідомо неправдивих офіційних документів чи внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей при здійсненні митних формальностей.

Разом з тим, ОСОБА_10 , діючи відповідно до визначених йому ОСОБА_9 функцій, використовуючи ЕЦП директора ТОВ «ПРОЕКТ БУД ІНВЕСТ», забезпечив подання митної декларації типу «ІМ 40 ДЕ» № UA205020/2019/012092 та товаросупровідних документів, в яких були зазначені завідомо неправдиві відомості щодо придбання, експорту з митної території ЄС з метою імпорту на митну територію України «товарів прикриття».

03.05.2019 вантажний автомобіль з причепом із номерними знаками НОМЕР_1 прибув до митного органу призначення - ВМО № 5 МП «Ягодин» Волинської митниці ДФС, що розташований за адресою: Волинська область, Ковельський район, село Старовойтово, вулиця Прикордонників, 1. Здійснення митного контролю та подальше митне оформлення товарів, які ніби переміщалися вантажним автомобілем з причепом із номерними знаками НОМЕР_1 , відповідно до митної декларації типу «ІМ 40 ДЕ» № UA205020/2019/012092, було розподілено на старшого державного інспектора ВМО № 5 МП «Ягодин» Волинської митниці ДФС ОСОБА_4 .

Після початку митного оформлення відбулося спрацювання системи ризиків АСАУР, яке зобов`язувало ОСОБА_4 здійснити форми митного контролю, в тому числі: «забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки», «проведення часткового митного огляду - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації», за результатами чого скласти відповідні документи та внести відповідні відомості до АСМО «Інспектор», що б викрило факт незаконного переміщення товарів.

Того ж дня ОСОБА_10 , діючи відповідно до визначених йому ОСОБА_9 функцій, із залученням інших учасників злочинної організації, з числа працівників очолюваного ним ПП «СІА-БРОК», робоче місце яких знаходилося безпосередньо в МАПП «Ягодин», у не встановлений досудовим розслідуванням спосіб схилив ОСОБА_4 до вчинення службового підроблення, а саме до внесення до АСМО «Інспектор» завідомо неправдивої інформації, складання завідомо неправдивого акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі чи багажу.

ОСОБА_10 , діючи відповідно до злочинного плану ОСОБА_9 , із залученням інших учасників злочинної організації, надав ОСОБА_4 заздалегідь виготовлені, редаговані за допомогою програми графічного редактора цифрові фотографії «товару прикриття», який ніби завантажений до причепу з номерними знаками НОМЕР_2 та вантажного автомобіля з номерними знаками НОМЕР_3 , для подальшого використання їх при вчиненні службового підроблення.

ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими особами, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи умисно, в інтересах вказаних осіб та «замовників товарів», усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, склав завідомо неправдивий офіційний документ - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, багажу від 03.05.2019, в який вніс завідомо неправдиві відомості щодо відповідності кількості місць, опису, кількості, маркування наявних товарів, відповідності наявних у вантажному автомобілі з причепом із номерними знаками НОМЕР_1 товарів тим, які заявлені у митній декларації типу «ІМ 40 ДЕ» № UA205020/2019/012092 та товаросупровідних документах.

Надалі ОСОБА_4 вніс до АСМО «Інспектор», завідомо недостовірну інформацію, яка підтверджує певні події та яка спричинила наслідки правового характеру та може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, тобто вніс завідомо недостовірні відомості до офіційного документа.

Так, ОСОБА_4 , маючи регламентований доступ та особисті атрибути доступу (логін і пароль користувача) до АСМО «Інспектор», навички роботи в програмно-інформаційних комплексах та комп`ютерних мережах митних органів, завантажив до АСМО «Інспектор» вказаний акт та заздалегідь виготовлені й редаговані учасниками очолюваної ОСОБА_9 злочинної організації цифрові фотографії «товару прикриття», який ніби завантажений до причепу з номерними знаками НОМЕР_2 , вантажного автомобіля з номерними знаками НОМЕР_2 , як такі, які ніби виготовлені ним у ході здійснення митного огляду.

Окрім зазначеного, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , діючи умисно та в інтересах вказаних осіб, вніс до АСМО «Інспектор» неправдиві відомості щодо належного проведення ним митних процедур, а саме: «Контроль із застосуванням систем управління ризиками», «Проведення митного огляду товарів», «Перевірка правильності класифікації та кодування товарів», «Перевірка правильності визначення митної вартості товарів», «Перевірка правильності нарахування митних платежів», після чого закінчив митне оформлення та вантажний автомобіль з причепом виїхав із зони митного контролю.

За викладених обставин ОСОБА_4 , за попередньою змовою та у співучасті з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , вчинено службове підроблення.

Ураховуючи вищевказане, слідчим за погодженням з прокурором 18.06.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме: у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України; у службовому підробленні, а саме у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий вважає достатніми підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:

- ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду);

- ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення).

- ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні).

- ризик, передбачений, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином).

Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, так як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного та з огляду на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, унеможливлюють застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки з урахуванням обґрунтованості підозри та фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, їх тяжкості, орган досудового розслідування дійшов висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисник підозрюваного заперечував щодо задоволення клопотання, з огляду на те, що ризики, зазначені у клопотанні та на які посилався прокурор в судовому засіданні, стороною обвинувачення не доведено, підозра необґрунтована. Просив урахувати, стан здоров`я підозрюваного, що останній має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, позитивно характеризується, має на утримані неповнолітню дитину, батьків, які потребують сторонньої допомоги, тому просив відмовити у задоволені клопотання та застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Підозрюваний підтримав думку захисника.

Вивчивши клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

18.06.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме: у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для інших осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України; у службовому підробленні, а саме у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ураховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена, серед іншого, у рішеннях по справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що докази, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, долучено до матеріалів клопотання, а саме: висновком експерта від 01.02.2021 № СЕ-19/103-21/523-ПЧ, висновком експерта від 12.12.2019 № 19/23/3/77-СЕ/19 (фототехнічна експертиза), протоколом додаткового огляду від 23.07.2019 мобільного телефону Xiaomі MiA2 Lite імеі: НОМЕР_4 (вилученого за місцем проживання ОСОБА_11 ), висновком економічної експертизи № СЕ-19/103-22/8982-ЕК та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

З огляду на викладене, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та в доданих матеріалах та з того, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.

Зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому, з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Згідно зі ст. 178 цього Кодексу при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, репутацію.

Ввідповідно до положень ч. 3 ст. 176 цього Кодексу слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому, найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Слід зазначити, що відповідно до рішення у справі «Боротюк проти України» від 16.12.2010 ЄСПЛ в частині правозастосування ст. 5 Конвенції зазначив, що: «… існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справах «Бойченко проти Молдови» від 11.07.2006, «Худоєров проти російської федерації» від 08.11.2005, «Биков проти російської федерації»10.03.2009).

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (позиція ЄСПЛ у рішеннях по справах «Белевитський проти росії» від 01.03.2007, «Харченко проти України» від 10.01.2011).

Вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У той же час, слідчий суддя у повній мірі не може погодитися з існуванням ризиків, які б давали підстави для застосування виняткового запобіжного заходу та про які зазначив слідчий у своєму клопотанні, що було підтримано прокурором у судовому засіданні з огляду на наступне.

Як указує сторона обвинувачення, враховуючи те, що підозрюваний усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що повністю підтверджує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою.

У справі «МакКей проти Сполученого Королівства» від 03.10.2006 ЄСПЛ зазначив, що основна мета ст. 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

При оцінці позбавлення свободи будь-кого Суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними (рішення у справах «Боцано проти Франції» від 18.12.1986, «Ходорковський проти росії» від 31.05.2011).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.03.2015 «Котій проти України» зазначив, що п. 1 ст. 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства, він також має бути необхідним за конкретних обставин (аналогічна позиція висвітлена в рішеннях у справах «Хайредінов проти України» від 14.10.2010, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Таран проти України» від 17.10.2013, «Нештяк проти Словаччини» від 27.02.2007). Один із встановлених практикою Суду загальних принципів полягає у тому, що тримання під вартою вважатиметься «свавільним» в разі, коли, незважаючи на дотримання букви національного закону, має місце недобросовісність або введення в оману органами влади або коли органи влади нехтують спробами правильного застосування відповідного законодавства (рішення у справі «Руслан Яковенко проти України» від 04.06.2015).

При цьому, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» від 23.02.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

У контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для застосування до особи запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі (рішення у справах «Строган проти України» від 06.10.2016, «Єлоєв проти України» від 06.11.2008, «Свершов проти України» від 27.11.2008, «Тодоров проти України» від 12.01.2012, «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Панченко проти російської федерації» від 08.02.2005, «Бекчієв проти Молдови» від 04.10.2005, «Летельєр проти Франції» від 26.06.1991).

Крім того, дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08.07.2003 у справі № 14-рп/2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов`язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України» від 16.12.2010 у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів. Аналогічні висновки ЄСПЛ дійшов у рішеннях по справах «Буров проти України» від 17.03.2011, «Іловецький проти Польщі» від 04.10.2001, «Смірнова проти російської федерації» від 24.07.2003, «Вренчев проти Сербії» від 23.09.2008. Ці та інші обставини повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин особи, які виправдовують його тримання під вартою (рішення у справі «Алексанян проти російської федерації» від 22.12.2008), мати конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення у справах «Клішин проти України» від 20.06.2012, «Бекчієв проти Молдови» від 04.10.2005).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчієв проти Молдови» від 04.10.2005, «Смірнови проти російської федерації» від 24.07.2003). Крім того, на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (рішення у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000). При цьому відсутність в особи роботи та сім`ї не є доказом того, що вона може схилиться до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця проживання не є доказом того, що особа зникне (рішення у справах «Пшевечерський проти російської федерації» від 24.05.2003, «Сулаоя проти Естонії» від 15.02.2005). Не може бути доказом можливої втечі особи і наявність кількох місць проживання (рішення у справі «Олександр Макаров проти російської федерації» від 12.03.2009).

Оцінюючи заявлений стороною обвинувачення ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя з огляду на положення КПК України та прецедентну практику ЄСПЛ відмічає, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що підозрюваним вчинялись дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та суду, з огляду на що, твердження сторони обвинувачення з приводу існування такого ризику є формальним та сумнівним, з урахуванням встановлених обставин, ґрунтується на припущеннях та не може свідчити про настільки високу ймовірність настання даного ризику, яка б слугувала підставою для застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, сторона обвинувачення вказує на ризик ймовірного впливу на свідків, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час розслідування, та інших осіб причетних до вчинення вказаного злочину, проте вказане можна уникнути шляхом покладення на підозрюваного обов`язку утримуватися від спілкування з певними особами у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя відмічає, що з огляду на початкову стадію досудового розслідування такий ризик гіпотетично може існувати, проте настання таких дій з боку підозрюваного можливо уникнути шляхом покладення на нього обов`язку утримуватися від спілкування з певними особами у кримінальному провадженні. До того ж, ЄСПЛ у своєму рішенні «Москаленко проти України» від 20.05.2010 зазначає, що ризик того, що заявник примушуватиме свідків давати неправдиві показання має вимірюватися наявністю достатніх підтверджуючих даних. Він не може ґрунтуватися лише на ймовірності суворого покарання, а повинен бути пов`язаний із конкретними фактами (рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії [ВП]» від 28.11.2017).

Ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами. (Рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови»).

Згідно з наданими слідчим документами, речові докази у справі перебувають на зберіганні в сторони обвинувачення та не передавались на зберігання фізичним особам. Тому зазначений вище слідчим ризик в судовому засіданні не підтверджений.

Ризик перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином не містить в собі ґрунтовних тверджень на можливість вчинення таких дій та приймається слідчим суддею як припущення сторони обвинувачення.

Частиною 4 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За викладених обставин убачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до його застосування.

Разом з цим, ураховуючи викладене, а також тяжкість покарання за вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_4 , наявність постійного місця проживання, позитивної характеристики, утримання неповнолітньої дитини та батьків, які потребують сторонньої допомоги, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків, належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування, доказів порушення якої стороною обвинувачення в ході судового розгляду не надано, зважаючи на необхідність дотримання цілей та принципів кримінального провадження, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та частково доведено актуальність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави в сумі 332 800 грн з покладенням на нього процесуальних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вважає, що встановлені в ході судового розгляду обставини у своїй сукупності свідчать про те, що саме такий вид запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та буде достатнім для виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 132, 176-178, 182, 193, 194, 196, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає в сумі 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень, з одночасним покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України, у межах строку проведення досудового розслідування, тобто до 17.08.2026 включно, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися із Волинської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування як особисто, так і через третіх осіб із обвинуваченими у кримінальному провадженні № 52018000000001172: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 щодо обставин вчинення кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:

р/р № UA128201720355259002001012089

Отримувач: ТУДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО 820172

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ.

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Підозрюваний ОСОБА_4 зобов`язаний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу внести кошти на вищевказаний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_4 , у тому числі до фактичного внесення коштів на зазначений рахунок, підозрюваний та заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1