Рішення № 139166578, 24.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 707/1957/25

Номер провадження2/711/131/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретарів судового засідання Овезової Ю.В., Дмитренка О.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Шолох О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України та ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шолох Ольга Володимирівна, через підсистему «Електронний суд», звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області з вказаною позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви представника позивача адвоката Шолох О.В. про зміну предмету позову від 11 лютого 2026 року (вхідний №5963/26 від 12 лютого 2026 року, а.с.42-45 т.2), просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з січня 2023 року по день його загибелі (смерті), яка настала під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Надія, Сватівського району, Луганської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову, ОСОБА_1 зазначає, що 19.03.2022 ОСОБА_3 був призваний по мобілізації до лав Збройних Сил України та, під час проходження ним військової служби в АДРЕСА_1 , у 2022 році ОСОБА_3 познайомився із позивачем в справі ОСОБА_1 та у них зав`язались романтичні відносини.

Надалі, починаючи з кінця 2022 року, вони почали спільно проживати в с. Старий Білоус Чернігівського району Чернігівської області за місцем проживання позивача. З січня 2023 року позивач проживала разом із ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_1 .

За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, між ними склались усталені відносини. ОСОБА_3 матеріально забезпечував позивача, вони робили спільні покупки.

Також позивач у позові зазначає про те, що ОСОБА_3 регулярно здійснював переказ грошових коштів на її банківський рахунок. Крім того в час проходження військової служби в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 віддавав заробітну плату позивачу, а коли ОСОБА_3 продовжив проходити службу в м. Черкаси, то він перераховував гроші позивачу на банківську картку.

Позивач також зазначає про те, що за час спільного проживання з ОСОБА_3 вони почали здійснювати будівельні роботи в будинку в АДРЕСА_1 . Зокрема, ОСОБА_3 здійснював замовлення та оплату будівельних матеріалів, встановлення вікон, що підтверджується відповідними рахунками-фактури, товарними чеками, видатковиминакладними.

Також позивач зазначає про те, що з 21.11.2024 ОСОБА_3 проходив військову службу в Донецькій області і саме за сприяння позивача уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Веремей Т.М. для отримання дозволу на проходження ВЛК та надалі всіма питання стосовно направлення ОСОБА_3 на ВЛК займалася саме позивач.

Крім того позивач звертає увагу суду, що саме вона займалася в травні 2024 року уточненням документів стосовно місці реєстрації проживання ОСОБА_3 та завдяки саме їй працівники сільської ради с. Журавка Прилуцького району Чернігівської області внесли зміни щодо правильної дати реєстрації ОСОБА_3 місцем проживання за відповідною адресою.

Додатково позивач зазначає про те, що саме її працівники військової частини, в якій проходив військову службу ОСОБА_3 , сповістили про те, що він зник безвісти; саме позивач надала контакти сестри ОСОБА_3 для здачі ДНК та якій надалі і прийшло сповіщення про зникнення безвісти ОСОБА_3 .

Позивач також звертає увагу суду, що саме вона передавала за ОСОБА_3 показники споживання води і газу за місцем його реєстрації проживання: АДРЕСА_2 , в тому числі і під час проходження ним служби в м. Черкаси. У цьому контексті позивач акцентує увагу суду на тому, що, під час проходження ОСОБА_3 військової служби в м. Черкаси, позивач часто приїздила до ОСОБА_3 .

15 листопада 2024 року ОСОБА_3 направили для проходження військової служби в Донецьку область. Навіть, перебуваючи в Донецькій області, як стверджує позивач, ОСОБА_3 постійно перебував на зв`язку з позивачем до середини січня 2025 року, тобто до часу зникнення безвісти.

Також позивач акцентує увагу суду на тому, що саме вона прикладала всі зусилля для того щоб встановити місце перебування ОСОБА_3 , зокрема саме позивач вчиняла дії щодо розшуку ОСОБА_3 , але оскільки шлюб між ними офіційно укладений не був, тому позивач не мала можливості надсилати листи та звертатися за допомогою в розшуку до відповідних органів.

Підсумовуючи викладене, позивач констатує, що наявність спільного побуту, спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, сімейної єдності позивача та ОСОБА_3 підтверджуються приєднаними до заяви доказами, зокрема: виписками з карткових рахунків позивача підтверджується те, що ОСОБА_3 здійснював регулярні перерахування коштів позивачу, що у свою чергу, на переконання позивача, свідчить про існування спільного бюджету; рахунками-фактури, товарними чеками, видатковими накладними на купівлю будівельних матеріалів для будівництва нерухомого майна, яке вони разом будували і якими, на переконання позивача, підтверджуються спільні права та обов`язки позивача та ОСОБА_3 .

Встановлення факту спільного проживання позивача та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінка без реєстрації шлюбу сприятиме позивачу у зверненні до відповідних органів для встановлення місцеперебування ОСОБА_3 . Окрім викладеного, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу сприятиме в отриманні виплат, пільг та компенсацій як дружині зниклого безвісти військовослужбовця.

Водночас, у заяві про зміну предмету позову позивач повідомила суд про те, що ОСОБА_3 загинув, а тому його статус змінився зі «зниклого безвісти» на «померлого».

Підсумовуючи викладене, позивач просить суд встановити факт її проживання разом із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період часу зі січня 2023 року до дня його загибелі.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 02 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України та ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.52-53 т.1).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України та ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; розгляд справи вирішено здійснювати в загального позовного провадження (а.с.61-62).

21 серпня 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Зибінською Галиною Вікторівною поданий відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.124-126 т.1).

Відзив на позовну заяву обгрунтований тим, що не може вважатися належним доказом довідка № 15.7.1-05/68, видана Новобілоусівською сільською радою 06.02.2025, про те, що разом з ОСОБА_1 проживає без реєстрації та веде спільне господарство ОСОБА_3 з січня 2023 по теперішній час. Такий висновок представник відповідача обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 не міг весь цей час фактично проживати за даною адресою, так як він з листопада 2024 проходив службу спочатку в м. Черкаси, потім в Донецькій області, а з 20.01.2025 вважається безвісти зниклим.

У цьому контексті представник відповідача звертає увагу суду на те, що більшість часу, вільного від служби, ОСОБА_3 проводив за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Журавського старостинського округу Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області № 210 від 08.04.2025. У зв`язку з цим, представник відповідача робить висновок, що ОСОБА_3 фактично проживав за місцем своєї реєстрації по сусідству з своєю сестрою ОСОБА_2 . Саме сестра і була його сім`єю, в періоди його тимчасової відсутності опікувалася його майном, сплачувала за нього комунальні послуги.

Також представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Зибінська Г.В. звертає увагу суду на те, що не можна вважати постійним місцем проживання ОСОБА_3 село Старий Білоус, адже все його майно, особисті, цінні речі та документи знаходяться у сестри ОСОБА_2 у селі Журавка, це, зокрема бойові нагороди, медалі, документи, а саме: посвідчення учасника бойових дій, свідоцтво про народження, свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок, свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, технічний паспорт на будинок та інші.

Підсумовуючи викладене, адвокат Зибінська Г.В. констатує, що основним місцем проживання зниклого ОСОБА_3 є село Журавка, а членами його сім`ї є сестра ОСОБА_2 . У цьому контексті представник відповідача Петріченко А.Г. звертає увагу суду на те, що сповіщення про зникнення безвісти ОСОБА_3 прийшло саме відповідачу ОСОБА_2 як рідній сестрі загиблого Захисника України, а не позивачу. Крім того саме ОСОБА_2 військова частина відправила всі особисті речі ОСОБА_3 , зокрема військовий квиток та мобільний телефон.

Крім того представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Зибінська Г.В. у відзиві зазначає про те, що серед документів, які знаходяться за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_3 в с. Журавка, є, зокрема договір банківського вкладу, що на переконання представника відповідача, підтверджує факт наявності у ОСОБА_3 прихованих від позивача збережень та спростовує доводи останньої про спільний бюджет з ОСОБА_3 .

Виписки з банківських рахунків із записами про перерахування ОСОБА_3 на рахунок позивача грошових коштів, на переконання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Зибінської Г.В., також не можуть вважатися доказами проживання позивача однією сім`єю з ОСОБА_3 як чоловіка та дружини. Адже перерахування коштів могло відбуватися з різних причин та мотивів. У цьому контексті адвокат Зибінська Г.В. звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 також отримувала від брата кошти.

Також представник відповідача адвокат Зибінська Г.В. звертає увагу суду на те, що не є доведеними твердження позивача про те, що ОСОБА_3 здійснював замовлення та оплату будівельних матеріалів для будинку в с. Старий Білоус. Такий висновок сторона відповідача грунтує на тому, що долучені до позовної заяви копії рахунків, товарні чеки, видаткові накладні не містять обов`язкових реквізитів, зокрема підписів покупця та продавця, а також печатки.

Крім того у відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Зибінська Г.В. зазначає про те, що не підтверджують факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у спірний період надані позивачем фото з ОСОБА_3 , оскільки з них неможливо встановити час, коли вони були зроблені, за яких обставин, та самі по собі фото не підтверджують обставин існування сімейних стосунків. Водночас ОСОБА_2 мала дуже близькі відносини зі своїм братом. У період проходження ним служби, вони постійно підтримували зв`язок, в тому числі брат розповідав сестрі і про своє особисте життя. З його розповідей було зрозумілим що він не розцінює відносини з позивачкою як сімейні.

У цьому контексті адвокат Зибінська Г.В. звертає увагу суду на те, що після отримання відповідачем від військової частини особистих речей брата, ОСОБА_2 побачила там листування з позивачем у месенджері «Viber». З даного листування вбачається, що спілкування позивача з ОСОБА_3 не мало постійного і систематичного характеру, між ними були часті сварки, довгі періоди, коли вони взагалі не підтримували зв`язок. Зокрема, представник відповідача звертає увагу суду на те, що в означеній переписці позивач сама стверджує про те, що між нею та ОСОБА_3 має місце лише дружба, а також про наявність в ОСОБА_3 відносин з іншими жінками. У зв`язку з цим, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Зибінська Г.В. робить висновок, що означена переписка підтверджує відсутність між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 любові та поваги, які є невід`ємною частиною шлюбних відносин.

Підсумовуючи викладене, адвокат Зибінська Г.В. як представник відповідача ОСОБА_2 констатує, що надані позивачем докази можуть свідчити лише про наявність між нею та ОСОБА_3 певних періодичних романтичних відносин, проте не можуть бути підставою для встановлення факту їх постійного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у справі № 707/1957/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України та ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (а.с.196-197 т.1).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.02.2026 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шолох О.В. про витребування доказів від 11 лютого 2026 року та витребувано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо державної реєстрації смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.70-71 т.2).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2026 року задоволене клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шолох О.В. про повернення зі стадії судового розгляду до стадії підготовчого провадження; здійснено повернення до стадії підготовчого провадження у справі №707/1957/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України та ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; призначене підготовче засідання у справі №707/1957/25 о 10 год 30 хв 03 квітня 2026 року (а.с.95-96 т.2).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2026 року прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шолох Ольги Володимирівни про зміну предмету позову від 11 лютого 2026 року (вхідний №5963/26 від 12 лютого 2026 року) та вирішено здійснювати розгляд цивільної справи №707/1957/25 на підставі позовної вимоги, що викладена в заяві про зміну предмету позову від 11 лютого 2026 року; підготовче засідання відкладене до 10 год 00 хв 29 квітня 2026 року (а.с.111-113 т.2).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі № 707/1957/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України та ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; розгляд справи по суті призначений о 15 год 00 хв 26 травня 2026 року (а.с.138-149 т.2).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.05.2026 було оголошено перерву в судовому засіданні до 09 год 10 хв 28 липня 2026 року для виклику свідків (а.с.173 т.2).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.07.2026 було оголошено перерву в судовому засіданні до 15 год 30 хв 13 серпня 2026 року (а.с.226 т.2).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 її представник адвокат Шолох О.В. вимоги, викладені у позовній заяві про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з урахуванням заяви про зміну предмету позову, підтримали повністю з підстав, що викладені у цих заявах по суті справи. Просили суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з січня 2023 року по день його загибелі (смерті), яка настала під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Надія, Сватівського району, Луганської області.

Додатково позивач повідомила суд про те, що з ОСОБА_3 вона познайомилася в грудні 2022 року, а із січня 2023 року вони стали проживати разом. Також позивач повідомила суд про те, що вона почала будувати будинок, а ОСОБА_3 допомагав позивачу його будувати, зокрема надавав грошові кошти на його будівництво, а також робив внутрішні роботи. У відпустку ОСОБА_3 вони їздили у с. Журавка, де садили город, доглядали за будинком ОСОБА_3 , оскільки його рідна сестра відмовилися доглядати за означеним житлом. Крім того позивач повідомила суд про те, що вони з ОСОБА_3 мали спільний бюджет, зокрема ОСОБА_3 надавав позивачу грошові кошти для проживання готівкою. Коли ж ОСОБА_3 перевели для продовження військової служби в м. Черкаси, то позивач неодноразово приїздила до нього. Також позивач повідомила суд, що у червні 2024 року вони з ОСОБА_3 брали кредит, з метою оформлення якого вона приносила відповідні документи до банківської установи. Після того як ОСОБА_3 перевили по службі до м. Покровськ, то позивач відправляла йому посилки. Також позивач повідомила, що коли у липні 2025 року їй передзвонили з м. Дніпра, щоб надати будь-які речі для проведення ДНК-експертизи, то з метою цього вона відвезла станок для гоління ОСОБА_3 . Крім того позивач підтвердила той юридичний факт, що саме відповідачу ОСОБА_2 були передані усі речі ОСОБА_3 після його зникнення безвісти. Коли стало відомо про те, що ОСОБА_3 зник безвісти, то саме позивач здійснювала активні дії щодо його розшуку, зокрема і зверталася до ОСОБА_4 на сам кінець позивач повідомила про те, що паспорт громадянина України, яким документований був ОСОБА_3 , а також його ключі лишилися саме у позивача, а також повідомила суд, що з метою оформлення відносин ОСОБА_3 придбав для неї обручку.

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України явку представника у судове засідання не забезпечила хоча про день, час та місце проведення розгляду справи була щоразу повідомлена належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», доказом чому є довідки про доставку електронних документів, що містяться в матеріалах справи.

Водночас, 21.04.2026 представник відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_5 , засобами електронного зв`язку, подав заяву про проведення розгляду справи у відсутність означеного учасника справи та його представника, а також у вирішенні даної справи покладався на розсуд суду (вхідний №17026 від 21.04.2026, а.с.130 т.2).

Відповідач Головне управління Національної гвардії України явку представника у судове засідання не забезпечило хоча про день, час та місце проведення розгляд справи було щоразу повідомлене належним чином, а саме: шляхом направлення судових повісток до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», доказом чому є довідки про доставку електронних документів, що містяться в матеріалах справи.

Водночас, 10.02.2026 представник відповідача Головного управління Національної гвардії України Марченко В.О., засобами електронного зв`язку, подав заяву про проведення розгляду справи у відсутність означеного учасника справи та його представника, а також у вирішенні даної справи покладався на розсуд суду (вхідний №5479 від 10.03.2026, а.с.35 т.2).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася хоча про день, час та місце проведення розгляду справи щоразу була повідомлена належним чином, а саме: шляхом направлення судових повісток про виклик у судові засіданні по суті спору на адресу місця проживання, що вказана у вступній частині позовної заяви: АДРЕСА_1 , що були отримані цим учасником справи особисто 05.05.2026 (а.с.156 т.2), 23.06.2026 (а.с.179 т.2), а також вручено члену сім`ї, що мало місце 08.08.2026 (а.с.238,239 т.2).

Пунктом 1 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача ОСОБА_2 про дати (26 травня, 28 липня та 13 серпня 2026 року), час (відповідно 15 год 00 хв, 09 год 10 хв та 15 год 30 хв) і місце (м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 3-й поверх) судових засідання щодо розгляду справи по суті.

Водночас 16.03.2026 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Коломієць Т.В., через підсистему «Електронний суд», подала заяву про проведення судового засідання 16.03.2026, а також усіх наступних судових засідань без участі як відповідача ОСОБА_2 , так і її представника; відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву; у задоволенні позову просить відмовити повністю (вхідний №10918/26 від 16.03.2026, а.с.90-91 т.2).

Також представники відповідача ОСОБА_2 адвокати Зибінська Г.В. та Коломієць Т.В. 09.04.2026 подали заяви, якими повідомили суд про те, що права та законні інтереси відповідача ОСОБА_2 вони вже не представляють у зв`язку з припиненням повноважень, а тому просили виключити їх з учасників справи у підсистемі «Електронний суд» (вхідні №15525/26 та 15524/26, а.с.124, 12-127 т.2).

Оскільки відповідачі та їх представники, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце проведення розгляду справи по суті, у судове засідання не з`явилися та уповноважених представників не направили, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подали, не повідомили про причини не прибуття, беручи до уваги думку як позивача ОСОБА_1 , так і її представника адвоката Шолох О.В. про процесуальну можливість розгляду справи у відсутність відповідачів, суд, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, постановив протокольну ухвалу про проведення судового засідання в справі №707/1957/25 за даної явки учасників справи.

13 серпня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 10 хв 24 серпня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши покази свідків, врахувавши процесуальні позиції позивача та її представника, висловлені як письмово, так і під час проголошення вступного слова, а також процесуальну позицію відповідачів, що висловлені письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, місцем реєстрації проживання якої є будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , що виданий у листопаді 2007 року Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області і яким документована позивач, а також листом Новобілоусівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області №15.7.1-05/68 від 06.02.2025 (а.с.11 зворот-12, 13 зворот т.1).

Крім того з листа Новобілоусівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області №15.7.1-05/68 від 06.02.2025 суд встановив, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ОСОБА_1 проживає без реєстрації та веде спільно господарство, починаючи із січня 2023 року і дотепер, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13 зворот т.1).

Із копії військового квитка серії НОМЕР_3 , яким документований ОСОБА_3 , суд встановив, що він 19.03.2022 був призваний до Збройних Сил України по мобілізації на підставі Указу Президента України №69/2022 (а.с.14-17 т.1).

Зі сповіщення сім`ї (близьких родичів) безвісти зниклого від 25.01.2025 суд встановив, що ОСОБА_2 була повідомлена про те, що її брат солдат ОСОБА_3 відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконуючи військовий обов`язок по захисту Батьківщини від російських загарбників зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Надія Сватівського району Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.17 зворот т.1).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив наказ командира військової частини НОМЕР_1 №45 о/с від 01.11.2024 зі змісту якого встановив, що на підставі рапорту ОСОБА_3 від 07.11.2024 останнього було призначено на рівнозначну посаду для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи (а.с.18-21 т.1).

Зі скриншоту, що міститься на а.с.21 зворот т.1, суд встановив, що 09.11.2024 була винесена постанова №4АВ08298727 про притягнення водія автомобіля марки Jeep, д.н.з. НОМЕР_4 до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год; місцем вчинення правопорушення є: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 21 (в напрямку вул. Корольова); розмір сплаченого штрафу становить 170 грн (а.с.21 зворот т.1).

Крім того в судовому засіданні суд безпосередньо дослідив виписку/особовий рахунок з 01.11.2024 до 31.01.2025 щодо банківського рахунку, відкритого АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_1 , зі змісту якого встановив, що позивачу було зараховано на означений рахунок сукупно 535 476,15 грн. У судовому засіданні представник позивача адвокат Шолох О.В. звернула увагу суду на те, що грошові кошти в сумі 14000 грн (13.11.2024), 3200 грн (18.11.2024), 200 грн та 2000 грн (23.11.2024), 20000 грн (28.11.2024), 16000 грн (07.12.2024), 600 грн (09.12.2024), 10000 грн (18.12.2024), 4000 грн (19.12.2024) та 6000 грн (15.01.2025) це є грошові кошти, що перераховані були ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 . Водночас, суд, безпосередньо дослідивши призначення означених платежів, встановив, що кожного разу зарахування на банківський рахунок позивача вказаних вище грошових коштів супроводжувався призначенням наступного змісту: «Операція зарахування _Money Transfer origination KHO00001 Privat Kyiv UA; карта * НОМЕР_5 » (а.с.22-27 т.1).

Водночас, зі скриншоту «Історія операцій» мобільного додатку суд встановив, що він містить інформацію про зарахування на банківський рахунок позивача грошових коштів, перерахованих ОСОБА_3 , зокрема: 20000 грн (28.11.2024), 200 грн та 600 грн (08.12.2024), 16000 грн (07.12.2024) та 6000 грн (15.01.2025) (а.с.28-29 т.1).

Також зі скриншоту щодо зарахування на банківський рахунок позивача грошових коштів суд встановив, що 18.12.2024 було зараховано відповідно 3000 грн та 2000 грн, які були перераховані ОСОБА_6 (а.с.29 зворот).

Із видаткових накладних від 05.07.2024, 12.07.2024, 18.07.2024, 03.09.2024, 04.12.2024, 12.12.2024, замовлень клієнта від 14.10.2024, 15.10.2024, 22.10.2024, рахунків-фактур від 19.12.2023, 01.02.2024 та 05.02.2024, а також товарних чеків від 15.10.2024 та 16.10.2024 суд встановив, що у різних постачальників були придбані різні будівельні матеріали (цвяхи, дюбеля, шурупи, скоби оцинковані, кронштейни, сітка кладочна, труби для зовнішнього водовідведення тощо), в яких відсутнє ім`я покупця, крім замовлення клієнта №20558 від 15.10.2024 та замовлення клієнта №21044 від 22.10.2024, в яких ім`я покупця зазначено як ОСОБА_7 (а.с.30-33 т.1).

Крім того із замовлення ID_1553 від 09.11.2023 суд встановив, що ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ) замовив виготовлення конструкції Rehau Euro-70 в кількості 4 одиниці загальною вартістю 74 035 грн (а.с.33 зворот-34).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив рахунок на оплату №21575 від 02.02.2024, що оформлений ФОП ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_9 на придбання планки J-trim «Золотий дуб» до сайдингу вартістю 651 грн (а.с.35 т.1).

Крім того в судовому засіданні суд безпосередньо дослідив фотознімки, що долучені позивачем до позовної заяви і знаходяться на а.с.35 зворот-36 т.1, та встановив, що на них зображені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у різні пори року та в різних місцях.

Із витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №7415-2153751-2018 від 02.11.2018 суд встановив, що ОСОБА_3 , починаючи з 21.08.2018, був зареєстрований проживанням за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.37 т.1).

Із переписки у месенджері між позивачем ОСОБА_1 та абонентом на ім`я « ОСОБА_10 » суд встановив, що ОСОБА_1 з`ясовує чи можливе скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , що була зроблена 21.08.2018; надалі «Паспортист Журавка» повідомив, що прописка змінена з 21.08.2018 на 21.09.2018 (а.с.37 зворот 38 т.1).

Також із переписки у месенджері між позивачем ОСОБА_1 та абонентом на ім`я « ОСОБА_11 » суд встановив, що абонент « ОСОБА_11 » 15.04.2024 звертається до ОСОБА_1 з проханням скинути показники води у випадку, якщо позивач у Журавці; на що ОСОБА_1 повідомляє про те, що наразі вони не в селі (38 зворот -39 т.1).

Крім того зі скриншотів із месенджера щодо подання показників спожитих житлово-комунальних послуг суд встановив, що позивачем 31.01.2024 здійснено передачу показників споживання природного газу по рахунку № НОМЕР_6 , власником якого є фізична особа на прізвище « ОСОБА_12 » (а.с.39 зворот 40 т.1).

Із фотокопії накладної ТОВ «Нова Пошта» №59001270280213 суд встановив, що 01.12.2024 ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_3 посилку (а.с.41 т.1).

Зі скриншотів із месенджера щодо спілкування ОСОБА_1 із абонентом на ім`я « ОСОБА_13 » суд встановив, що ОСОБА_1 з`ясовує причини відключеного телефону в особи, ім`я якої відсутнє в означеній переписці (а.с.41 зворот-42 т.1).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив результати діагностичного звіту від 06.01.2023 та результати огляду №5686624 від 18.04.2024, зі змісту яких встановив, що ОСОБА_3 звертався за медичною допомогою до лікаря ОСОБА_14 та лікаря-отоларинголога ОСОБА_15 , якими було відповідно проведено магнітно-резонансну томографію головного мозку, а також рекомендовано уникати гучних звуків (а.с.43 зворот-44 т.1).

Крім того з листів-відповідей військової частини НОМЕР_1 та Головного управління національної гвардії України на адвокатські запити адвоката Веремій Тетяни, направлені з метою надання правничої допомоги ОСОБА_3 , суд встановив, що адвокатські запити стосувалися надання інформації стосовно рапорту ОСОБА_3 про направлення на проходження військово-лікарської комісії, за результатами розгляду яких були надані відповідні відповіді (а.с.45 зворот, 46, 46 зворот т.1).

Із матеріалів службового розслідування по факту невідомого місцезнаходження та перебування солдата призваного по мобілізації ОСОБА_3 , що проведене Військовою частиною НОМЕР_1 , суд встановив, що службовим розслідуванням підтверджений факт невідомого місцезнаходження та перебування солдата, призваного по мобілізації, ОСОБА_3 , а також обставинами, що призвели до зникнення та неможливості встановлення місця знаходження та перебування військовослужбовця стало застосування противником дрону зі скиданням боєприпасів невстановленого типу 20.01.2025 о 02 год 45 хв в н.п. Надія Луганської області (а.с.112-114 т.1).

Із квитанції на оплату послуг Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 12.02.2025 суд встановив, що ОСОБА_2 сплатила 14000 грн за оплату вартості спожитого природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , згідно особового рахунку № НОМЕР_6 , що оформлений на ім`я ОСОБА_3 (а.с.129 т.1).

Також у судовому засіданні суд дослідив довідку Журавського старостинського округу Прилуцького району Чернігівської області №210 від 08.04.2025, зі змісту якої встановив, що ОСОБА_3 з 21.09.2018 по даний час зареєстрований на території Журавського старостинського округу за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстрований та проживав один (а.с.130 т.1).

Крім того з договору банківського вкладу фізичної особи, що укладений між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 , суд встановив, що 27.02.2024 ОСОБА_3 уклав означений правочин, яким обумовлено, зокрема умовами/параметрами розміщення банківського вкладу, а саме: початкова сума вкладу 10000 грн, термін 6 місяців, процентна ставка 13,5% річних (а.с.131 т.1).

Також зі змісту свідоцтв про право на спадщину за законом від 05.12.2021 у взаємозв`язку з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.12.2021 суд встановив, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_16 на спадкове майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_2 та земельні ділянки площами 0,1648 га та 0,1856 грн, які розташовані в с.Журавка, є його син ОСОБА_3 (а.с.134-136 т.1).

Із посвідчення серії НОМЕР_7 від 11.08.2015 суд встановив, що ОСОБА_3 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.139 т.1).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив скриншоти спілкування між ОСОБА_3 та абонентом на ім`я « ОСОБА_17 » (у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не заперечила, що це спілкування між нею та ОСОБА_3 ) у месенджері, зі змісту якого встановив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мало місце систематичне спілкування, зокрема, щодо, на переконання ОСОБА_1 , зради зі сторони ОСОБА_3 , яку останній категорично заперечував. Також із означеного спілкування суд встановив, що ОСОБА_1 повідомляє ОСОБА_3 о 14 год 57 хв (дата відсутня) про те, що у неї до нього «отвращение» (мовою оригіналу, а.с.147 т.1), вона просто дружила з ним (а.с.143-151 т.1).

Із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00056850971 від 03.03.2026, що підготовлений відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконання ухвали суду від 27.02.2026, суд встановив, 04.09.2025 Варвинською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області складений актовий запис №183 про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Надія Сватівського району Луганської області (а.с.84-85 т.2).

Свідок ОСОБА_18 показала суду, що ОСОБА_3 був відповідальною і дружньою людиною. Свідок суду повідомила, що їй відомо про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , після того як зійшлися, відбудовували батьківську хату ОСОБА_3 , купували меблі, люстру, зробили кухню, придбали ліжко з тумбочкою, а також обробляли город. Зокрема, свідок повідомила, що навесні 2023 року ОСОБА_3 приїхав у с. Журавка разом із ОСОБА_1 , яку свідку представив як дружину. Крім того свідок ОСОБА_18 повідомила суду про те, що ОСОБА_3 показував їй обручку, яку придбав для ОСОБА_1 , оскільки мав намір одружитися з нею. Також свідок повідомила, що коли ОСОБА_3 та ОСОБА_1 приїздили в с. Журавка, то відразу приходили до свідка. Свідок ОСОБА_18 повідомила суду про те, що ОСОБА_3 служив у ЗСУ, починаючи з 2014 року і саме свідок здійснювала догляд за батьківською хатою ОСОБА_3 , маючи ключі від неї. Лише після того як ОСОБА_3 зник безвісти ключі від батьківської хати у свідка забрала ОСОБА_2 . Свідок повідомила суду, що оплату житлово-комунальних послуг за батьківську хату сплачували саме ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . І на сам кінець свідок повідомила суду, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом у м. Чернігів.

Також у судовому засіданні суд допитав свідка ОСОБА_19 , який повідомив суду про те, що ОСОБА_1 є хрещеною його дочки. Свідку відомо про те, що з кінця 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом як сім`я. Свідок неодноразово був у них в гостях і безпосередньо бачив як ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживають як сім`я. Також свідок зауважив, що, на його переконання, ОСОБА_3 жити у с. Журавка не міг, оскільки військову службу проходив безпосередньо в м. Чернігів. Крім того, свідок ОСОБА_19 повідомив суду про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільно відбудовували будинок, оскільки щоразу під час спілкування свідка із ОСОБА_3 останній повідомляв скільки треба витратити коштів задля проведення ремонту. Свідок суду також показав, що ОСОБА_3 відносився до ОСОБА_1 як до дружини. Крім того свідок суду повідомив, що і дочка ОСОБА_20 добре відносилася до ОСОБА_21 .

Крім того в судовому засіданні суд допитав свідка ОСОБА_22 , яка повідомила, що є знайомою ОСОБА_3 . Із ОСОБА_1 познайомилася у 2023 році, коли ОСОБА_3 та ОСОБА_1 приїздили до с. Журавка. Також свідок ОСОБА_22 повідомила суд про те, що ОСОБА_3 розповідав їй, що має намір одружитися з ОСОБА_1 , при цьому постійно називаючи ОСОБА_1 дружиною. Крім того свідок показала суду, що вона приходила у гості до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і бачила як вони разом працюють по господарству. ОСОБА_3 відносився до дочки ОСОБА_1 дуже добре і вона також до нього відносилася добре. Також свідок повідомила суду, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дуже часто їздили в с. Журавка, де робили ремонт батьківській хаті. На питання суду, що переконало свідка, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 це сім`я, свідок повідомила, що спільний їх побут, ставлення один до одного і ставлення ОСОБА_21 до дочки ОСОБА_20 .

Також у судовому засіданні суд допитав свідка ОСОБА_23 , яка повідомила, що з ОСОБА_1 вона навчалася в одній школі. Також свідок повідомила суду, що саме вона познайомила ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , що мало місце наприкінці 2022 року. Також свідок повідомила, що їй відомо про те, що ОСОБА_3 з ОСОБА_1 почали проживати разом із січня 2023 року. Свідок часто ходила у гості до ОСОБА_3 і ОСОБА_1 і безпосередньо спостерігала їх проживання як сім`єю, а також вони планували збудувати будинок. Свідок повідомила суду також про те, що їй відомо, що ОСОБА_3 купував подарунки як для ОСОБА_1 , так і для її дочки. Крім того свідок повідомила, що ОСОБА_3 придбав обручку для ОСОБА_1 . На питання суду, що переконало свідка, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 це сім`я, свідок повідомила, що те що живуть разом і піклуються один про одного, а також те, що роблять один одному подарунки.

Крім того в судовому засіданні суд допитав свідка ОСОБА_24 , яка показала суду, що вони з ОСОБА_1 є подругами. У серпні 2024 року ОСОБА_1 познайомила свідка з ОСОБА_3 . Оскільки свідок працювала у будівельній сфері, то ОСОБА_3 консультувався зі свідком з метою ремонту будинку. Зокрема, свідок повідомила суд про те, що фінансування будівництва взяв на себе ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 займалася дизайном. Також свідок повідомила, що вони дружили з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сім`ями. На питання суду, що переконало свідка, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 це сім`я, свідок повідомила, що те що все у них було разом і те, що ОСОБА_3 відносився дуже добре до ОСОБА_1 .

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Аналогічний правовий висновок щодо предмету доказування у цивільних справах щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу викладено у пункті 44 постанови Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №758/1133/22-ц (провадження № 61-5320св23).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2026 року у справі №446/1834/24 (провадження № 61-8353св26)).

Закон не визначає, які конкретно докази є беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач не надала суду належних, допустимих і достовірних засобів доказування щодо ведення спільного господарства протягом заявленого періоду, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах з утримання житла, його ремонту, досягнення усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин між позивачем та ОСОБА_3 .

Так, під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак, не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі №757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19)).

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16 (провадження № 61-21748св18).

Суд відхиляє такий засіб доказування як виписка/особовий рахунок з 01.11.2024 до 31.01.2025, що підготовлений АТ «ПУМБ» щодо руху коштів по банківському рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 (а.с.21-27 т.1) у взаємозв`язку скриншотами «Історія операцій» мобільного додатку (а.с.28-29 т.1) як доказ спільного проживання ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1 , починаючи із січня 2023 року, оскільки суд, безпосередньо дослідивши призначення означених платежів, встановив, що кожного разу зарахування на банківський рахунок позивача вказаних вище грошових коштів супроводжувався призначенням наступного змісту відповідно: «Операція зарахування _Money Transfer origination KHO00001 Privat Kyiv UA; карта * НОМЕР_5 » та «переказ коштів Kuzmenko Anatolii Hregorovy…», що не надає процесуальної можливості суду встановити дійсну мету перерахування грошових коштів ОСОБА_3 ОСОБА_1 .

Водночас, суд дійшов висновку, що сам по собі факт перерахунку ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 36800 грн у листопаді грудні 2024 року безумовно не свідчить про те, що вони мали спільний бюджет, спільні витрати, здійснювали придбання майна для спільного користування.

Також суд відхиляє як неналежний доказ такі засоби доказування як видаткові накладні від 05.07.2024, 12.07.2024, 18.07.2024, 03.09.2024, 04.12.2024, 12.12.2024, замовлення клієнта від 14.10.2024, 15.10.2024, 22.10.2024, рахунки-фактури від 19.12.2023, 01.02.2024 та 05.02.2024, а також товарні чеки від 15.10.2024 та 16.10.2024, оскільки вони не містять інформації щодо предмету доказування з призми придбання різних будівельних матеріалів (цвяхів, дюбелів, шурупів, скоб оцинкованих, кронштейнів, сітки кладочної, труб для зовнішнього водовідведення тощо) саме ОСОБА_3 з метою його участі в утриманні спільного з позивачем житла та/або в його ремонті.

Водночас зазначення в замовленні ID_1553 від 09.11.2023 те, що саме ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ) замовив виготовлення конструкції Rehau Euro-70 в кількості 4 одиниці загальною вартістю 74 035 грн (а.с.33 зворот-34 т.1) безумовно не свідчить про його участь в утриманні спільного житла та/або в його поліпшенні шляхом проведення ремонтно-будівельних робіт, адже сам по собі факт замовлення відповідного товару не свідчить про його придбання та оплату за рахунок спільних коштів. У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що позивачем всупереч процесуальному обов`язку доведення позовних вимог, не надано суду належних і допустимих доказів факту оплати, замовленого ОСОБА_3 товару, за рахунок спільних коштів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Також і переписка позивача у месенджері з абонентом «Паспортист Журавка» щодо зміни дати реєстрації ОСОБА_3 за адресою в м. Журавка: 21.09.2018 замість помилково вказаної дати 21.08.2018, не є належним і допустимим доказом існування між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 взаємних прав та обов`язків, оскільки допомога позивача ОСОБА_3 щодо зміни дати реєстрації місця проживання не підтверджує факту існування між ними взаємних прав та обов`язків притаманних подружжю.

З цих же підстав суд відхиляє такі засоби доказування як: 1) скриншоти щодо передачі показників газового лічильника, розміщеного у будинку АДРЕСА_2 (а.с.39-40 т.1), адже сам по собі факт разової передачі лічильників споживання природного газу по будинку, власником якого є ОСОБА_3 , не свідчить про існування між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 взаємних прав та обов`язків. У цьому контексті суд констатує, що заборгованість зі сплати вартості спожитого природного газу по вказаному об`єкту нерухомості була сплачена не ОСОБА_1 , а відповідачем у справі ОСОБА_2 (а.с.129 т.1); 2) поштову накладну ТОВ «Нова Пошта» №59001270280213 (а.с.41 т.1), адже поодиноке (не систематичне) направлення невизначених речей/продуктів харчування тощо не свідчить про існування між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 взаємних прав та обов`язків притаманних подружжю.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що факт спільного проживання разом із ОСОБА_3 підтверджується діями позивача щодо допомоги йому у підшуканні фахівця у галузі права з метою сприяння ОСОБА_3 у проходженні ВЛК, а також у пересиланні відповідних документів, оскільки всупереч положенням, передбаченим ст.12,81 ЦПК України, жодних належних і допустимих засобів доказування означеному юридичному факту позивачем суду не надано.

Покази свідків, які були допитані в судовому засіданні, а також долучені копії світлин, беззаперечно не свідчать про проживання однією сім`єю позивача ОСОБА_1 та загиблого Захисника України Кузьменка А.Г., ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету, сплати комунальних послуг, купівлі майна для спільного користування, витрат на утримання житла, його ремонту, починаючи із січня 2023 року по день загибелі останнього. У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи на те, що покази свідків не підтверджуються засобами доказування, що долучені позивачем до матеріалів справи з метою підтвердження відповідного юридичного факту, зокрема: щодо придбання обручки, щодо існування спільного бюджету, щодо взаємних прав та обов`язків тощо.

Більше того, показання свідків та спільні світлини самі по собі не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16 (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16 (провадження № 61-44641св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16 (провадження № 61-42601св18), від 18 жовтня 2023 року у справі № 201/11673/20 (провадження № 61-10383св23), що застосовуються судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Також суд звертає увагу учасників справи на зміст досліджених скриншотів спілкування між ОСОБА_3 та абонентом на ім`я « ОСОБА_17 » (у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не заперечила, що це спілкування між нею та ОСОБА_3 ) у месенджері, зі змісту якого хоча суд і встановив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мало місце систематичне спілкування, проте воно не стосувалося ведення спільного господарства, спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах з утримання житла, його ремонту, досягнення усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин (а.с.143-151 т.1).

Крім того із означеного спілкування в месенджері суд встановив, що ОСОБА_1 повідомляє ОСОБА_3 о 14 год 57 хв (дата відсутня) про те, що у неї до нього «отвращение» (мовою оригіналу, а.с.147 т.1), вона просто дружила з ним. Отже, безпосередньо позивач у спілкуванні з ОСОБА_3 повідомила останньому, що їх відносини засновані не на відносинах, які притаманні подружжю, а на відносинах, що притаманні друзям.

Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі № 905/2319/17, від 25.03.2020 у справі № 570/1369/17, від 13.07.2020 у справі № 753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

Водночас суд відхиляє такий засіб доказування як довідка Новобілоусівської сільської ради №15.7.1-05/68 від 06.02.2025 про те, що із січня 2023 року разом із ОСОБА_1 без реєстрації проживає ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , і веде спільне господарство, оскільки означена довідка не містить інформації про джерела такої інформації (акт опитування сусідів, пояснення сусідів тощо). Більше того, що сам факт проживання за однією адресою, а також ведення спільного господарства безумовно не свідчить про те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був спільний побут, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

Доказів, які б підтверджували факт ведення спільного господарства протягом заявленого періоду, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах з утримання житла, його ремонту, досягнення усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин, крім показів свідків та шести фотокарток, позивач суду не надала.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що надані позивачем засоби доказування та конкретні обставини даної справи, не дають підстав суду для висновку щодо доведеності факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу у період із 2023 року до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що заперечення представника відповідача адвоката Зибінської Г.В. щодо не доведення належними і допустимими доказами відповідного юридичного факту, викладені у відзиві на позовну заяву, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підлягають врахуванню під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1, 2 та 3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Що стосується розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Водночас ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої квитанції про сплату №5536-9143-1466-8221 від 28.05.2025 (а.с.4 т.1) суд встановив, що позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 968,96 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8).

Оскільки суд позовні вимоги позивача визнав необгрунтованими і недоведеними та відмовив у їх задоволенні, тому судові витрати стягненню з відповідачів на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст. 3, 21, 74 СК України, ст. 2, 4, 12, 13, 76, 77, 78. 79, 80, 81, 89, 95, 133, 141, 244, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України та ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 24 серпня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДРПУО: НОМЕР_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Головне управління Національної гвардії України, код ЄДРПУО: 08803498, місцезнаходження: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9А.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко