Рішення № 139165495, 09.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/22382/25

Провадження №2/752/5615/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кокошка О.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (далі - КП «ККзОЖФ Голосіївського району») про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є споживачем житлових послуг, які надає відповідач за адресою його проживання: АДРЕСА_1 . Позивач 14.06.2025 вияв оголошення на під`їзді його будинку, яке розмістив відповідач. У вказаному оголошенні була зазначена інформація про перелік квартир, мешканці яких мають заборгованість за послугами відповідача. Позивач зазначив, що аналогічне оголошення відповідач розміщав у 2023 році. Вказані дії відповідача, на думку позивача, свідчать про приниження та тиск на споживачів його послуг. Позивач 16.07.2025 звернувся до відповідача із запитом про зазначення підстав виникнення заборгованості у позивача за послугами відповідача. Він направив вказаний запит через Контактний центр міста Києва. На вказане звернення позивач отримав відповідь від Контактного центра міста Києва та від відповідача, які містять різні відомості щодо утворення відповідної заборгованості позивача. Позивач не отримав відповідь на його запит від відповідача, внаслідок чого були порушені його права на отримання вказаної інформації.

Позивач просив:

- визнати, що ненаданням позивачу запитуваної інформації на підставі його звернення від 16.07.2025 відповідач порушив його права на отримання інформації;

- зобов`язати відповідача надати позивачу вказану інформацію на підставі його звернення від 16.07.2025 протягом тижня після набрання рішенням суду законної сили.

22.09.2025 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

09.07.2026 судом постановлена ухвала про залишення без задоволення заяви про відвід судді.

Представник відповідача надав до суду відзив, в якому просив розглянути вказану справу в порядку загального позовного провадження та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними. Також зазначив, що позивач обізнаний про розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки він з 2018 року є майже не змінним, а зазначений борг неодноразово був предметом судового розгляду у різних судових справах.

Щодо заявленого у відзиві відповідачем клопотання про розгляд вказаної справи у порядку загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту вказаного відзиву, відповідач зазначив в обґрунтування заявленого ним клопотання підстави, які на думку відповідача, свідчать зміну порядку розгляду вказаної справи. Відповідач вважає, що вказана справа потребує детального розгляду спору по суті у підготовчому провадженні, оскільки за наслідками підготовчого засідання суд може залишити вказаний позов без розгляду, закрити провадження у справі або закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

22.09.2025 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у вказаній справі, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 19 ЦПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дослідивши вказане клопотання відповідача, суд дійшов до висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, у тому числі зміну порядку розгляду вказаної справи на загальне позовне провадження для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки вказана справа на підставі п. 4 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною та не значної складності справою, що не вимагає проведення судового засідання.

За таких обставин, суд вважає, що вказане клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Позивач за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надав до суду заяву про порушення відповідачем порядку подачі вказаного відзиву, в яких просив зобов`язати відповідача надати йому вказаний відзив через електронний суд, а також засвідчити належним чином додані копії документів, доданих до відзиву, інформацію про дотримання відповідачем строку подачі відзиву.

Представник відповідача надав до суду пояснення, в яких зазначив обґрунтування подання ним відзиву належним чином.

Позивач за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надав до суду заяву, в якій заперечував проти долучення пояснень відповідача.

Від учасників справи до суду не надходило інших заяв, клопотань.

Перевіривши вказану позовну заяву та додані до неї документи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини, внаслідок чого вказана позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що сторонами не заперечується, а отже, не підлягають доказуванню обставини того, що КП «ККзОЖФ Голосіївського району» було надавачем послуг позивачу ОСОБА_1 щодо утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно із розрахунком КП «ККзОЖФ Голосіївського району», за квартирою АДРЕСА_2 , рахується заборгованість за надані послуги у сумі 1246,19 грн. Такий розрахунок було вивішено як оголошення на вхідних дверях під`їздів зазначеного будинку, що сторонами не оспорюється.

У матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про право власності на квартиру квартиру. При цьому, позивач ОСОБА_1 на підтвердження того, що він є споживачем послуг відповідача, зазначив у вказаному позові про те, що він проживає у зазначеній кватирі, що сторонами не оспорюється.

ОСОБА_1 16.07.2025 звернувся до КП «ККзОЖФ Голосіївського району» із запитом, в якому просив надати йому пояснення щодо підстав виникнення заборгованості, розмір якої зазначений в оголошенні, розміщеному на вхідних дверях під`їздів вказаного будинку.

Відповідно до копії відповіді КБУ «Контактний центр міста Києва» від 27.08.2025 ОСОБА_1 була надана інформація щодо направлення його запиту від 16.07.2025 за належністю.

Відповідно до копії відповіді КБУ «Контактний центр міста Києва» від 23.07.2025 ОСОБА_1 була надана інформація розмір заборгованості за послугу з обслуговування утримання будинків та прибудинкових територій на суму 1246,19 грн, яка виникла з 2018 року внаслідок відсутності оплати у травні, червні, листопаді 2018 року.

20.12.2024 між КП «ККзОЖФ Голосіївського району» та КК «Центр комунального сервісу» укладено договір про надання послуг №397.

Відповідно до умов вказаного договору в межах предмету цього договору виконавець надає наступні послуги: актуалізація бази даних споживачів, у тому числі підтримання стану БДС в актуальному стані, отримання, збір, зберігання та внесення будь-яких додаткових необхідних даних, ведення обліку особових рахунків споживачів, ведення прийому первинної документації, звернень у тому числі отримання документів у формі електронного відображення інформації, проведення звіряння, надання консультацій, тощо.

Відповідно до копії відповіді КП «ККзОЖФ Голосіївського району» ОСОБА_1 була надана інформація розмір заборгованості за послугу з обслуговування утримання будинків та прибудинкових територій на суму 1246,19 грн, яка виникла з 2018 року внаслідок відсутності оплати у лютому, березні, квітні, травні, липні, жовтні 2018 року.

Аналогічні відомості про період виникнення вказаної заборгованості було повідомлено позивачу у відповіді відповідача щодо виконання рішення суду від 12.08.2025 у справі №752/2857/25.

При цьому позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем було проігноровано його звернення, , чим порушено права позивача на отримання вказаної інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Також вказана стаття Закону визначає, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Стаття 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає права та обов`язки споживачів, серед яких, зокрема, право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктами 2, 11 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості; без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку; отримувати інформацію про проведені виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством.

Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 цього ж Закону передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно з положеннями частин 1, 4, 6 та 7 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що саме на виконавців житлово-комунальних послуг покладено обов`язок надати позивачу, як споживачу послуг, у тому числі інформацію щодо розміру заборгованості за надані послуги та складові такої заборгованості.

Таким чином, відповідач був зобов`язано надати позивачу, зазначену у його запиті від 16.07.2025, інформацію про конкретні місяці, в яких виникла заборгованість, та суму заборгованості за ці місяці, за адресою проживання позивача.

Матеріали вказаної справи містять відповідь відповідача, надану позивачу, про запитувану ним інформацію у запиті від 16.07.2025, що спростовує доводи позивача про невиконання відповідачем свого обов`язку надати позивачу відповідну інформацію.

За таких обставин, суд вважає, що у вказаній частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги визнати, що ненаданням вказаної запитуваної інформації відповідач порушив права позивача на її отримання, суд відзначає наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частинами 1-2 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2019 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23).

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту визнати, що ненаданням йому, запитуваної інформації, відповідач порушив його права на її отримання, не є ефективними, оскільки сам факт визнання порушення відповідачем права позивача на отримання зазначеної інформації не відновлює це право позивача, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №234/18252/18.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про розгляд справи у порядку загального позовного провадження у справі №752/22382/25 - відмовити.

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 17-б, код ЄДРПОУ 32375554.

Рішення складене 09.07.2026.

Суддя О. Б. Кокошко