Рішення № 139165324, 09.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/10950/25

Провадження №2/752/4451/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кокошка О.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є споживачем послуг з постачання гарячої води, які надає відповідач за адресою його проживання: АДРЕСА_1 . Відповідно до листа КК «Центр комунального сервісу» вказані послуги до 30 квітня 2018 року надавало ПАТ «Київенерго», а з 01.05.2018 відповідач. На підставі укладеного договору з ПАТ «Київенерго» від 11.10.2018 №602-18 відповідач набув право вимоги з оплати послуг до 01.05.2018. На підставі вказаного договору відповідач у платіжному документі за травень 2018 року вимагає від позивача сплату боргу в розмірі 4077,45 грн, який він вважає його боргом перед ПАТ «Київенерго». Вказаний борг позивач не визнає, оскільки у нього відсутній борг перед ПАТ «Київенерго», враховуючи наявну у нього житлову субсидію, отриману у період з липня 2017 року по квітень 2018 року. Позивач, враховуючи вказані обставини, вважає, що у нього не існувало вказаного боргу перед ПАТ «Київенерго» за відповідний період. В свою чергу, відповідач не має права вимагати від нього сплати боргу, оскільки в додатку №2 до договору відсутня дата підписання договору з ПАТ «Київенерго», тому з точки зору ст. 631 ЦК України вказаний додаток не набрав чинності і відповідач не має права вимагати від позивача сплати боргу, який утворився перед ПАТ «Київенерго». Водночас, відповідач не зазначив доказів на підтвердження підстави виникнення у нього вказаного боргу.

Позивач просив:

- визнати, що КП «Київтеплоенерго» не має підстав для вимоги до позивача про сплату боргу перед ПАТ «Київенерго» у сумі 4077,45 грн за постачання гарячої води відповідно до платіжного документа за травень 2018 року;

- зобов`язати КП «Київтеплоенерго» врахувати відсутність підстав для вимоги про сплату зазначеного боргу і відобразити це в черговому платіжному документі після набрання рішенням суду законної сили.

22.05.2025 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

09.07.2026 судом постановлено ухвалу про залишення без задоволення заяви про відвід судді.

Представник відповідача за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що позивач не погоджується з вказаною сумою боргу за надані послуги, однак наслідком цієї незгоди можуть бути лише заперечення при розгляді спору про стягнення з нього заборгованості. Вважає, що в даному випадку відсутній спір, який може бути предметом судового захисту, оскільки КП «Київтеплоенерго» не пред`являло до позивача вимоги про стягнення вказаної заборгованості. На думку відповідача, заявлені позивачем вимоги фактично зобов`язують його вчинити певні дії в майбутньому, внаслідок чого не підлягають задоволенню, оскільки захисту підлягає тільки порушене право. Заборгованість позивача перед ПАТ «Київенерго» на вказану суму обліковується в борговій базі ПАТ «Київенерго», а відповідач не був виконавцем послуги в цей період часу. Проаналізував договір цесії, укладений з ПАТ «Київенерго», відповідач вважає його таким, що відповідає вимогам закону. Отже, відповідач вважає, що права позивача не є порушеними, а тому не підлягають захисту.

Позивач за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надав до суду відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів, викладених у відзиві відповідачем, та просив продовжити розгляд справи.

Від учасників справи до суду не надходило заяв, клопотань.

Перевіривши вказану позовну заяву та додані до неї документи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини, внаслідок чого вказана позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічним чином регулюється дане питання і в ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є споживачем послуг КП «Київтеплоенерго» з постачання гарячої води за його адресою проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно з копіями квитанцій за лютий 2018 року, травень 2017 року, травень 2017 року, за листопад 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, за жовтень 2017 року, за грудень 2017 року, за січень 2018 року, за березень 2018 року, за квітень 2017 року, наявні відомості щодо сплати коштів ОСОБА_2 в тому числі за послугу ПАТ «Київенерго».

Щодо розгляду питання перерахунку грошового зобов`язання також звернено увагу в листі Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 18.01.2021, де зазначено про необхідність у даному випадку звернутись з письмовою заявою та відповідними документами (свідоцтво про повірку лічильника гарячого водопостачання, встановленого в період непорозумінь у нарахуваннях; сплачені квитанції з фактичними показниками лічильника до 01.05.2018р.; за наявності контрольне зняття показників по лічильнику гарячого водопостачання).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача із заявою про коригування плати за послугу із централізованого постачання гарячої води, а відповідач відмовив у здійсненні такого коригування, або ж здійснив коригування заборгованості, з яким позивач не погоджується.

До того ж суд зазначає, що з наданих до матеріалів справи доказів неможливо підтвердити або спростувати наявність/відсутність у позивача перед позивачем боргу з названої вище послуги.

Відповідно до копії квитанції за липень 2017 року зазначено відомості про наявність субсидії за вказану послугу у сумі 386,86 грн.

Копія рахунка-повідомлення станом на 01.06.2018 містить відомості щодо заборгованості за вказану послугу перед КП «Київтеплоенерго» у сумі 4068,84 грн.

На підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», КП «Київтеплоенерго» прийняв право вимоги до юридичних та фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Договір є діючим і ніким не оспорювався.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, укладений договір цесії є правомірним.

Спір між сторонами виник з приводу наявності заборгованості позивача перед відповідачем за постачання гарячої води, який виник перед ПАТ «Київенерго», та права відповідача на її стягнення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Тобто, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 18.06.2024 у справі №758/113/23 особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги зокрема щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.

Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав.

Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 зазначено, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у ч.2 ст.16 ЦК України.

Такого способу захисту цивільних прав, з яким позивач ОСОБА_2 звернувся до суду у вказаному позові, ні ст. 16 ЦК України, ні іншими законами не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судому спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Щодо вирішення питання про належний спосіб судового захисту у спірних правовідносинах, суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №462/5889/16 оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.

В постанові Верховного Суду від 06.02.2019 в справі №522/12901/187 зазначено, що оскарження документа, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Зазначений документ може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо його дійсності.

За таких обставин суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги не є належним способом захисту прав, оскільки наявність квитанції з зазначенням у ній боргу за надані послуги з постачання гарячої води не свідчить про порушення його прав, як споживача, не сприяють ефективному відновленню порушеного права, а тому не підлягають розгляду в судовому порядку, у зв`язку з чим вказана позовна заява не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №234/18252/18.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421.

Рішення складене 09.07.2026.

Суддя О. Б. Кокошко