Рішення № 139164606, 07.08.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/2744/26

Провадження № 2/331/2892/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Данилевської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше. За період з 01.01.2016 по 31.01.2026 позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 46198,24 грн. Божник не належним чином виконував свої зобов`язання по оплаті наданих послуг, в зв`язку з чим Концерн «МТМ» змушений звернутися до суду.

Ухвалою судді від 07.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, але у позовній заяві зазначила про те, що просить розглянути справу без її участі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, але подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій також зазначила, що вона позов визнає у повному обсязі і просить стягнути з неї відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України 50% судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані до суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що визнання позову відповідачем не суперечать вимогам законодавства України і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому є підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що постачається Концерном «Міські теплові мережі» за вищевказаною адресою.

Як вбачається з матеріалів справи, за адресою: АДРЕСА_1 , відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 .

Згідно зі ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

На виконання вимог закону 02 жовтня 2021 року позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі».

Відповідно до вищенаведеного типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року є укладеним.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Аналогічна норма міститься також і в ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який був чинний станом на час виникнення заборгованості відповідача перед позивачем.

За правилами ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 30 і п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, які діяли під час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем.

Згідно з п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому суд виходить з того, що квартира відповідача була підключена до мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання, ці послуги у зазначений період їй надавалися і споживалися, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідач до позивача не зверталася, факт отримання вказаних послуг нею не оспорений, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак, відповідач оплату за спожиті послуги не здійснювала.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідач має заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.01.2016 по 31.01.2026 в розмірі у 46198,24 грн.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач у даному випадку позов визнала у повному обсязі і належних та достовірних доказів на спростування доводів позивача в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України суду не надала.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач взятих на себе зобов`язань, які передбачені договором, належним чином не виконала, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Разом з тим, згідно з положеннями ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3045 від 24 березня 2026 року, який представник позивача просить стягнути з відповідача.

Оскільки відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1331,20 грн.

Одночасно, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 610, 611 ЦК України, ст. 67, 68 ЖК України, ст. 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137) заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.01.2016 по 31.01.2026 в розмірі 46198 (сорок шість тисяч сто дев`яносто вісім) гривень 24 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137) 50 відсотків сплаченого позивачем при поданні позову судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 37941997) повернути Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137) 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову відповідно до платіжної інструкції №3045 від 24 березня 2026 року на суму 2662,40 грн., а саме: у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 07 серпня 2026 року.

Суддя Юлія КАРЕТНИК