Рішення № 139164565, 20.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2295/25

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про розподіл судових витрат у справі

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, "БОРИСПІЛЬ" МІЖНАРОДНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АЕРОПОРТ)

про стягнення 12132914,90 грн. заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 02.09.2015 р. № 02.5-14/1-63,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Київської області розглядалася справа № 911/2295/25 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про стягнення 12132914,90 грн. заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 02.09.2015 р. № 02.5-14/1-63, у тому числі - 8568983,56 грн. основної заборгованості, 2242760,78 грн. пені, 231570,48 грн. 3% річних, 1089600,08 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2026 р. позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2063736,43 грн. основного боргу, 1127346,64 грн. пені, 460349,63 грн. інфляційних втрат, 113305,57 грн. 3% річних, 45176,86 грн. судового збору.

02.06.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від представника відповідача надійшла заява б/н від 01.06.2026 р. (вх. № 4953 від 02.06.2026 р.) про розподіл судових витрат, за якою відповідач просить суд долучити до матеріалів справи докази, які підтверджують розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу; прийняти додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог від загальної суми 100000,00 грн. понесених відповідачем витрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2026 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" б/н від 01.06.2026 р. (вх. № 4953 від 02.06.2026 р.) про розподіл судових витрат було повернуто заявнику без розгляду, у зв`язку з тим, що до заяви фактично не було додано копію договору про надання правничої допомоги, копію додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги, копію звіту про надання правничої допомоги, про які зазначалося в переліку додатків.

11.06.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від представника відповідача надійшла заява б/н від 11.06.2026 р. (вх. № 5290 від 11.06.2026 р.) про розподіл судових витрат, за якою відповідач просить суд поновити строк для подання заяви про розподіл судових витрат у справі № 911/2295/25, долучити до матеріалів справи докази, які підтверджують розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, прийняти додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог від загальної суми 100000,00 грн. В обгрунтування клопотання про поновлення строку для подання заяви про розподіл судових витрат відповідач зазначав, що 01.06.2026 р., в межах встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку, представник відповідача подала до суду через систему «Електронний суд» заяву про розподіл судових витрат, яку ухвалою від 08.06.2026 р. повернуто без розгляду. Відповідач зазначає, що додані до заяви документи були сформовані в системі «Електронний суд» 01.06.2026 р., безпосередньо перед відправленням заяви, що підтверджується скріншотом екрану комп`ютера представника відповідача, отже, найбільш імовірною причиною їх відсутності у матеріалах справи є технічний збій у роботі системи «Електронний суд» на етапі завантаження файлів. Водночас, відповідач дізнався про факт незавантаження цих документів лише з тексту ухвали суду від 08.06.2026 р.

15.06.2026 р. до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від позивача надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат № 35-22/1-136 від 12.06.2026 р. (вх. № 10428/26 від 15.06.2026 р.), за змістом яких останній зазначає, що заявлений відповідачем до розподілу розмір витрат на правову допомогу є завищеним, а сама заява від 11.06.2026 р. подана поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку. Також позивач зазначає, що зі змісту наданих відповідачем доказів вбачається, що в останнього не виник обов`язок по сплаті адвокату коштів у розмірі 100000,00 грн. за послуги з правової допомоги, оскільки такий обов`язок виникне у відповідача тільки у разі виставлення рахунку, що передбачено п. 5.1 договору, для сплати шляхом здійснення безготівкового розрахунку вартості послуг. Водночас, відповідач не надає доказів, що адвокатом було виставлено відповідачу рахунок з відповідними реквізитами для сплати вартості послуг, що свідчить про відсутність обов`язку для здійснення такої оплати. Отже, на думку позивача, підстави для задоволення заяви відповідача про розподіл витрат на правову допомогу у даній справі є відсутніми.

Як зазначено в ч.ч. 1, 2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2026 р. було прийнято заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення до розгляду, постановлено розгляд заяви проводити без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2026 р. було отримано позивачем та відповідачем, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про розподіл судових витрат у справі № 911/2295/25, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Згідно з приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Слід зазначити, що до початку судових дебатів, під час розгляду справи по суті, представником відповідача було заявлено про подання протягом п`яти днів після прийняття рішення у даній справі відповідної заяви щодо понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог від загальної суми 100000,00 грн.) на оплату послуг адвоката заявлені відповідачем до стягнення з позивача, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів відповідач звернувся за послугами до Адвокатського об`єднання «Ековіс Бондар та Бондар», про що свідчить наявний в матеріалах справи договір про надання правничої допомоги від 01.08.2025 р. (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає доручення та зобов?язується надавати правову допомогу клієнту щодо захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також інших органах під час розгляду правових спорів.

01.08.2025 р. ТОВ "Аерохендлінг" та Адвокатське об`єднання «Ековіс Бондар та Бондар» уклали додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2025 р. (далі додаткова угода), відповідно до п. 1 якої на виконання умов договору адвокатське об`єднання надає клієнту правничу допомогу шляхом представництва його інтересів у справі № 911/2295/25 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити правничу допомогу в розмірі 100000,00 грн.

Згідно з п. 2 додаткової угоди надання правничої допомоги фіксується сторонами у звіті про надану правничу допомогу, який складається та підписується сторонами протягом 2-х днів з дати закінчення розгляду справи оголошенням судового рішення в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди клієнт зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню гонорар шляхом безготівкового переказу за повідомленими реквізитами або у інший погоджений з адвокатським об`єднанням спосіб протягом 40 днів з дати підписання сторонами звіту.

29.05.2026 р. Адвокатське об`єднання «Ековіс Бондар та Бондар» та відповідач підписали звіт про надану правничу допомогу згідно з додатковою угодою від 01.08.2025 р. до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2025 р., відповідно до якого сторони підтверджують, що на підставі угоди до договору адвокатське об`єднання належним чином надало, а клієнт отримав правничу допомогу, передбачену пунктом 1 угоди, а саме: представництво інтересів клієнта в господарському суді першої інстанції, у тому числі, підготовка відзиву на позовну заяву; підготовка заперечень на відповідь на відзив; підготовка заперечень на заяву свідка (у порядку ст. 90 ГПК України) та доповнення до заяви свідка представника позивача; підготовка пояснень на додаткові пояснення позивача; підготовка клопотання щодо надання відповідей на запитання відповідача; участь у судових засіданнях в господарському суді першої інстанції з вересня 2025 по травень 2026 року. Сторони погодили, що загальна вартість послуг за угодою на дату підписання звіту складає 100000,00 грн.

Слід зазначити, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Поряд з цим, у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У той же час, при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Поряд з цим, слід враховувати, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18 та інших.

Суд звертає увагу на те, що адвокат та клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитись із запропонованими тарифами (вартістю послуг), зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору, клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу, не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати всю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування, суд має виходити з критерію розумності розміру цих витрат, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У запереченнях на заяву про розподіл судових витрат позивач посилався на те, що відсутність акту виконаних робіт та виставленого рахунку спричиняє відсутність обов`язку для здійснення оплати та, відповідно, підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, надану відповідачу, розмір яких, на думку позивача, є неспівмірним з ціною позову, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, що свідчить про відсутність підстав для їх стягнення з позивача. Також позивач звертав увагу на те, що представник відповідача здійснювала представництво останнього в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Слід зазначити, що оскільки додаткова угода до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2025 р. містила фіксований розмір оплати правничої допомоги, який підтверджений звітом про надану правничу допомогу згідно з додатковою угодою від 01.08.2025 р. до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2025 р., а також що відповідно до додаткової угоди зобов`язання відповідача по оплаті наданих правничих послуг виникає після підписання звіту, то посилання позивача на відсутність акту виконаних робіт та виставленого рахунку відхиляються судом.

Окрім того, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Поряд з цим, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має врахувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Наведена правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану.

Отже, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

З урахуванням предмета спору у даній справі, ціни позову, дійсно необхідного та підтвердженого доказами фактичного обсягу наданої правничої допомоги, суд констатує, що витрати на правничу допомогу, які відповідач просить відшкодувати за рахунок позивача, виходячи із загального розміру 100000,00 грн., не є співмірними, та що їх розмір, за висновком суду, є завищеним і не відповідає критерію розумної необхідності та обсягу послуг, як надавалися, у тому числі, шляхом дистанційного представництва відповідача в судових засіданнях.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку розумним загальним розміром витрат відповідача на послуги адвоката є 80000,00 грн.

Враховуючи, що в позові було відмовлено частково, розмір витрат на послуги адвоката відповідача, які підлягають стягненню з позивача пропорційно, становить 55176,69 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про розподіл судових витрат на правову допомогу у справі № 911/2295/25.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про розподіл судових витрат у справі № 911/2295/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, "БОРИСПІЛЬ" МІЖНАРОДНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АЕРОПОРТ, код 32614518) 55176 (п`ятдесят п`ять тисяч сто сімдесят шість) грн. 69 коп. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заявника відмовити.

4. Додаткове рішення направити учасникам справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення підписано 20.08.2026 р.

Суддя В.М. Бабкіна