Рішення № 139164561, 18.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2026Справа № 910/10773/25Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Рябокінь Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/10773/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тремп-ЛТД"

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про витребування майна

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тремп-ЛТД" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі - відповідач) про витребування майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без належних на те правових підстав демонтував майно позивача, а саме 2 світлодіодні екрани РР8 1536х1408 мм; 2 підставки металеві під зазначені вище екрани з квадратної труби; світлодіодний екран РР8 512х512 мм в металевому корпусі; вивіску, призначену для інформації про актуальні курси обміну валют; вивіску з підсвіткою (лайтбокс) з написом "оптовий обмін валют" 2500х700 мм; пластикову вивіску 1500х1500 мм, а тому вказане майно підлягає поверненню в місце вилучення майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/10773/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору та призначено підготовче засідання у справі на 21.10.2025.

26.09.2025 через відділ діловодства суду Комунальним підприємством виконавчого органу Київради «Київреклама» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позову з підстав не надання позивачем жодного підтвердження того, що рекламні засоби належать юридичній особі на праві власності або набуті нею у будь-який інший законний спосіб. Також відповідач стверджував про відсутність факту незаконного заволодіння майном та вказував на існування спеціального механізму повернення майна, передбаченого Порядком № 207. До того ж Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київреклама» вказувало на обрання позивачем неналежного способу захисту.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» 03.10.2025 (сформовано 02.10.2025) подало до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій на спростування заперечень відповідача зазначило, що майно позивача не використовувалось як рекламні засоби, оскільки містило виключно інформацію про юридичну особу, вид діяльності та час роботи. Також відповідач стверджував, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 05.02.2019 №207, наказ Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про демонтаж рекламних засобів» від 09.10.2023 №1321 не є законом, і, відповідно, не створюють законної підстави щодо утримання спірного майна.

08.10.2025 через відділ діловодства суду Комунальним підприємством виконавчого органу Київради «Київреклама» подано заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 21.10.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про зобов`язання позивача надати документи на підтвердження права власності; залучення до участі у справі Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, встановлення третій особі строку для подання пояснень, встановлення сторонам строку для подання заперечень на пояснення третьої особи та відкладення підготовчого засідання.

03.11.2025 через відділ діловодства суду третьою особою подано клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що переданий на вирішення суду в межах даної справи спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Таких висновків третя особа дійшла з огляду на те, що заявляючи вимогу про повернення майна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» намагається визнати наказ Управління з питань реклами від 09.10.2023 № 1321 «Про демонтаж рекламних засобів» протиправним, і, як наслідок, незаконними дії КП «Київреклама» щодо демонтажу та зберігання рекламних засобів.

Також 03.11.2025 Управлінням з питань реклами до суду були подані пояснення по суті заявлених позовних вимог, в яких третя особа заперечувала проти їх задоволення, надавши пояснення аналогічні доводам відповідача проти позову.

04.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» подало до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» клопотання про долучення доказів на вимогу суду, а саме доказів у підтвердження права власності на спірні об`єкти (2 світлодіодні екрани РР8 1536х1408 мм; 2 підставки металеві під зазначені вище екрани з квадратної труби; світлодіодний екран РР8 512х512 мм в металевому корпусі; вивіску, призначену для інформації про актуальні курси обміну валют; вивіску з підсвіткою (лайтбокс) з написом "оптовий обмін валют" 2500х700 мм; пластикову вивіску 1500х1500 мм).

06.11.2025 через відділ діловодства суду Комунальним підприємством виконавчого органу Київради «Київреклама» подано клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтоване тим, що вимоги щодо повернення майна у межах даного позову є заходами відновлення прав позивача, які на його думку порушені відповідачем у процесі владно-управлінської діяльності, і охоплюються поняттям restitutioinintegrum, тобто спір у цій частині є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

28.11.2025 через відділ діловодства суду Управлінням з питань реклами були подані заперечення на клопотання позивача про долучення доказів.

У судовому засіданні 12.02.2026 суд, відповідно до статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 26.02.2026.

16.02.2026 Управлінням з питань реклами через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення доказів, а саме копії позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД», поданої до Київського окружного адміністративного суду, та копію ухвали про залишення позову без розгляду в справі № 320/41749/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Управління з питань реклами міста Києва), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВРЕКЛАМА» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

У підготовчому засіданні 26.02.2026 суд, розглянувши подані відповідачем та третьою особою клопотання про закриття провадження у справі, відмовив в їх задоволенні з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Беручи до уваги, що позивач у межах даного позову має намір захистити свої майнові права на спірні об`єкти (2 світлодіодні екрани РР8 1536х1408 мм; 2 підставки металеві під зазначені вище екрани з квадратної труби; світлодіодний екран РР8 512х512 мм в металевому корпусі; вивіску, призначену для інформації про актуальні курси обміну валют; вивіску з підсвіткою (лайтбокс) з написом "оптовий обмін валют" 2500х700 мм; пластикову вивіску 1500х1500 мм) через правову конструкцію статті 387 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав його розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Також у судовому засіданні 26.02.2026, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, відповідно до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

У судовому засіданні 14.04.2026 суд, відповідно до статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 19.05.2026.

29.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» подало до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, в яких, зокрема, наголосило, що розпорядження КМДА №207 суперечить актам вищої юридичної сили, не є законною підставою для утримання відповідачем спірного майна, та не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

05.05.2026 Управлінням з питань реклами через відділ діловодства суду була подана письмова позиція третьої особи щодо доводів, викладених у додаткових поясненнях позивача.

06.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» подало до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» клопотання про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 19.05.2026 суд, відповідно до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання позивача про відкладення судового засідання та відкладення судового засідання на 09.06.2026.

У судовому засіданні 09.06.2026 року, судом було здійснено розгляд справи по суті та відповідно до частин 1, 2 статті 219 Господарського процесуального кодексу України, постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначено час проголошення скороченого судового рішення 18.06.2026, втім учасники справи на проголошення судового рішення не з`явились.

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.06.2026 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» з 25.01.2021 є власником нежитлової будівлі (літ. Е) загальною площею 83,4 кв. м., розташованого за адресою місто Київ, вулиця Андрія Аболмасова, будинок №1, що підтверджується інформаційною довідкою № 379846349 від 23.05.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, яка долучена до матеріалів справи.

06.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вікторія», як орендарем, був укладений договір оренди. За вказаним договором оренди позивач в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нежитлові приміщення, які визначені у цьому договорі та зобов`язується сплачувати орендну плату. Адреса знаходження будівлі, в якому знаходиться приміщення: місто Київ, вулиця Аболмасова, 1, літ «Е». Загальна площа приміщень - 11,3 кв.м. Приміщення передаються в оренду з наступним додатковим обладнанням: світлодіодні екрани РР8 1536х1408 мм на даху, з підставками (2 шт.), світлодіодний екран РР8 512х512 мм, розташований біля вхідних дверей (в металевому корпусі), вивіска з підсвіткою (лайтбокс) з написом "оптовий обмін валют" 2500х700 мм, вивіска в металевому корпусі, призначена для інформації про актуальні курси обміну валют (пункти 1.1, 1.2, 1.5 договору оренди від 06.01.2022).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» зазначає, що 26.04.2024 о 02 год., тобто в нічний період часу, зазначене вище обладнання, що належить йому на праві власності, було демонтовано та з того моменту утримується співробітниками Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама».

Листом від 14.05.2024 № 076/01-1094 КП «Київреклама» повідомило, що зазначені дії виконані на підставі наказу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про демонтаж рекламних засобів» від 09.10.2023 №1321. Зокрема, в додатку до такого наказу вказується про перелік рекламних засобів, що підлягають демонтажу та в пунктах 16-23 зазначається майно позивача.

Листом від 17.05.2024 № 076/01-1120 КП «Київреклама» надано копії 7 актів про демонтаж рекламних засобів та звіти по демонтажу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД», посилаючись на те, що Комунальним підприємством «Київреклама» його майно вилучено за відсутності правової підстави та утримується поза волею власника і за повернення майна висуваються грошові вимоги, звернулось із даним позовом до суду, в межах якого просить суд витребувати з незаконного володіння Комунального підприємства «Київреклама» вилучене майно.

Згідно з приписами статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

На підтвердження права власності на спірне майно, Товариством з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» надано суду копію рішення єдиного учасника ( ОСОБА_1 ) Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» від 14.12.2020, за змістом якого вирішено збільшити власний капітал Товариства за рахунок збільшення додаткового капіталу на суму 114 830,00 грн, яку сформувати за рахунок вартості матеріально-технічних засобів, що передаються у власність Товариства в якості внеску до додаткового капіталу. На підставі вказаного рішення, між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» був складений та підписаний відповідний акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 14.12.2020, яким засвідчений факт передачі матеріальних цінностей (світлодіодний екран РР8 512х512 мм в металевому корпусі; вивіска, призначена для інформації про актуальні курси обміну валют; вивіска з підсвіткою (лайтбокс) з написом "оптовий обмін валют" 2500х700 мм; пластикова вивіска 1500х1500 мм) у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД».

21.10.2021 єдиним учасником ( ОСОБА_1 ) було прийнято рішення збільшити власний капітал Товариства за рахунок збільшення додаткового капіталу на суму 564 390,00 грн, яку сформувати за рахунок вартості матеріально-технічних засобів, що передаються у власність Товариства в якості внеску до додаткового капіталу. На підставі вказаного рішення, між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» був складений та підписаний відповідний акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 21.10.2021, яким засвідчений факт передачі матеріальних цінностей (Касовий вузол комплексний № 1; касовий вузол комплексний № 2; 2 принтера А4Epson LX-300; 2 світлодіодні екрани РР8 1536х1408 мм; 2 підставки металеві під зазначені вище екрани з квадратної труби) у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД».

Згідно з долученої до матеріалів справи бухгалтерської довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» щодо балансової вартості основних засобів від 17.07.2025 балансова вартість складає: 2 світлодіодні екрани РР8 1536х1408 мм - 250000,00 грн; 2 підставки металеві під зазначені вище екрани з квадратної труби - 82568,00 грн; світлодіодний екран РР8 512х512 мм в металевому корпусі - 25000,00 грн; вивіска, призначена для інформації про актуальні курси обміну валют - 21000,00 грн; вивіска з підсвіткою (лайтбокс) з написом "оптовий обмін валют" 2500х700 мм - 25000,00 грн; пластикова вивіска 1500х1500 мм - 15000,00 грн.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Беручи до уваги наведене вище та враховуючи, що спірне майно є додатковим обладнанням нежитлового приміщення за адресою місто Київ, вулиця Андрія Аболмасова, будинок №1, власником якого є позивач, та було передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вікторія» на підставі договору оренди від 06.01.2022, суд дійшов висновку про доведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» наявності у нього права власності на спірне майно, що у свою чергу спростовує доводи відповідача та третьої особи проти позову з цих підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 Цивільного кодексу України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18.

Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.

Згідно із частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 291/86/20).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних (а так само інших зобов`язальних) відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У такому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною правочину, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, визначених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15).

У даному випадку, судом встановлено, що у результаті обстеження території Дніпровського району міста Києва 17.08.2023 Комунальним підприємством «Київреклама» було виявлено, що на будівлі №1 (літ. Е) по вулиці Аболмасова Андрія (Панельна) у Дніпровському районі міста Києва самовільно розміщено 7 рекламних засобів, а саме: РЗ типу (виду) «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) споруди) - 2 шт.; РЗ типу (виду) «Банер, панно на фасаді будинку (будівлі)» - 2 шт; РЗ типу (виду) «Конструкція на даху будинку (будівлі)» - 2 шт; РЗ типу (виду) «Електронне табло, «рядок, що біжить», на фасаді будинку (будівлі)» - 1 шт.

На підставі виявлених порушень, Комунальним підприємством «Київреклама» складені сім актів обстеження від 17.08.2023 з фотофіксацією самовільно встановленних рекламних засобів, які розміщенні з порушенням Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (зі змінами та доповненнями), Правил благоустрою міста Києва, завтреджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (зі змінами та доповненнями), Порядку розміщення зовнішньої реклами в м.Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місці Києві 25.02.2019 за № 34/2211, Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 223/2445, Порядку розміщення вивісок у місці Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.20217 № 224/2446, а саме розміщення спеціальної (-их) тимчасової (-их)/стаціонарної (-их) конструкції (-ій) типу (-ів): конструкція на даху будинку (рекламні засоби № 175591С та № 175592С); електронне табло, «рядок, що біжить», на фасаді будинку (будівлі) (рекламний засіб №196130С); банер, панно на фасаді будинку (будівлі)(рекламні засоби №175575С та № 175582С); спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівель) (рекламний засіб № 175589С, № 175581С).

У зв`язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» не було отримано дозволи на розміщення рекламних засобів у місті Києві за адресою: м. Київ, вул. Аболмасова Андрія (Панельна), будівля №1 (літ. Е), Управлінням з питань реклами 15.09.2023 направлено на адресу ТОВ «Тремп ЛТД» вимоги про усунення виявлених порушень при розміщенні рекламних засобів на які дозволу на їх розміщення не надавалося, а саме: №007035-23 від 15.09.2023 за типом «Банер, панно на фасаді будинку (будівлі)», суть порушення: самовільно встановлений рекламний засіб; №007036-23 від 15.09.2023 за типом «Банер, панно на фасаді будинку (будівлі)», суть порушення: самовільно встановлений рекламний засіб; №007037-23 від 15.09.2023 за типом «Електронне табло, «рядок, що біжить» на фасаді будинку (будівлі), суть порушення: самовільно встановлений рекламний засіб; №007038-23 від 15.09.2023 за типом «Конструкція на даху будинку (будівлі), суть порушення: самовільно встановлений рекламний засіб; №007039-23 від 15.09.2023 за типом «Конструкція на даху будинку (будівлі)» суть порушення: самовільно встановлений рекламний засіб; №007040-23 від 15.09.2023 за типом «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі)» суть порушення: самовільно встановлений рекламний засіб; №007041-23 від 15.09.2023 за типом «Спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі)» суть порушення: самовільно встановлений рекламний.

Додатково інформація щодо усунення виявлених порушень при розміщенні рекламних засобів на території міста Києва опублікована на офіційному сайті Управління.

Позивачем не було усунуто виявлені порушення розміщення рекламних засобів: №175589С, №175582С, №175581С, №175591С, №175592С, №196130С, №175575С, за адресою: м. Київ, вул. Аболмасова Андрія (Панельна) 1, (літ.Е) (Дніпровський район). Матеріали справи не містять доказів зворотного.

Відповідно до пункту 5.25 Положення про Управління, Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) приймає рішення про демонтаж засобів (засобів зовнішньої реклами та реклами на транспорті комунальної власності) та вивісок, організовує проведення відповідних робіт.

На виконання вищевказаного пункту Положення, Управлінням 09.10.2023 внесено до наказу № 1321 «Про демонтаж рекламних засобів» рекламні засоби, в кількості 7 шт, які розміщенні на будівлі №1 (літ. Е) по вулиці Аболмасова Андрія (Панельна) у Дніпровському районі міста Києва.

У пункті 3.9 Порядку № 207 вказано, що організацію демонтажу або демонтаж здійснює КП "Київреклама" або балансоутримувач місця на підставі наказу Робочого органу відповідно до цього Порядку.

26.04.2024 року Комунальним підприємством «Київреклама» на виконання наказу здійснено демонтаж рекламних засобів розміщених на будівлі №1 (літ. Е) по вулиці Аболмасова Андрія (Панельна) у Дніпровському районі міста Києва, про що були складені відповідні акти про демонтаж рекламного засобу від 26.04.2024, копії яких долучені до матеріалів справи.

Статтею 7 Конституції в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Змістом частин третьої, четвертої статті 140 Основного Закону визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За частиною 1 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частина 1 статті 16 цього Закону передбачає, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування визначено сферу компетенції місцевого самоврядування. Так, частини перша та друга статті передбачає, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження органів місцевого самоврядування в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку, а саме визначено перелік належних до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад повноважень - власних (самоврядних) та делегованих. Так, до самоврядних повноважень цим Законом віднесені, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами, а щодо делегованих повноважень сільських, селищних, міських рад - здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів.

Частинами 1 та 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами за змістом частини 1 статті 9 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» є елементами (частинами) об`єктів благоустрою, тобто об`єктами, видача дозволів на розміщення яких та контроль за станом яких на відповідній території належать до повноважень органів місцевого самоврядування.

За частинами 1 та 2 статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила), передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган) (пункт 5 Типових правил).

Відповідно до пунктів 45, 46 Типових правил контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства. У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Відносини, які виникають у зв`язку із наданням дозволів на розміщення зовнішньої реклами у місті Києві та процедурою їх переоформлення, зміною й анулюванням, визначення вимог до технічного стану, художньо-естетичного вигляду та порядку розміщення рекламних засобів, умов користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності, підстави та порядок здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів, врегульовано Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 05.02.2019 №207 (далі - Порядок № 207).

Порядок № 207 регулює відносини між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та фізичними особами - підприємцями і юридичними особами (незалежно від форми власності та підпорядкованості), що виникають у процесі розміщення зовнішньої реклами на території міста Києва, та визначає порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, демонтажу, а також контролю за дотриманням вимог цього Порядку.

Відповідно до пункту 2.10.1 Порядку № 207 контроль за додержанням цього Порядку здійснює в межах своїх повноважень Робочий орган, а також інші посадові особи, уповноважені в установленому порядку.

За змістом пункту 1.7 Порядку № 207 робочим органом є Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до Положення про Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.03.2023 №6013/6054 (надалі - Положення), основним завданням Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Управління) є участь у регулюванні діяльності з розміщення зовнішньої реклами, реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва та вивісок, вирішення питань, пов`язаних з їх розміщенням; здійснення контролю в межах визначених законодавством повноважень та додержанням вимог щодо розміщення зовнішньої реклами, реклами на транспорті комунальної власності та вивісок відповідно до встановлених порядків їх розміщення; координація заходів щодо впорядкування діяльності з розміщення зовнішньої реклами, реклами на транспорті комунальної власності та вивісок, впровадження системного підходу до формування зовнішнього дизайну міста Києва.

Відповідно до пункту 1.12 Порядку № 207 Комунальне підприємство «Київреклама» здійснює обстеження місць розміщення РЗ (в тому числі і місць, де планується їх розміщення) відповідно до виданих у встановленому порядку дозволів, погоджень, вимог їх розміщення та експлуатації, укладених договорів на право тимчасового користування місцями, складає акти обстежень та надає Управлінню з питань реклами матеріали щодо осіб, які порушили вимоги, встановлені цим Порядком.

Пунктами 2.10.3, 2.10.4 Порядку № 207 передбачено, що у разі порушення вимог цього Порядку уповноважені посадові особи Робочого органу звертаються до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою про усунення порушень (далі - Вимога) у визначений термін. Вимога направляється у письмовій формі поштою з повідомленням про вручення або вручається представнику розповсюджувачу зовнішньої реклами особисто під підпис. Розповсюджувач зовнішньої реклами вважається повідомлений належним чином про Вимогу щодо усунення порушень при розміщенні та експлуатації РЗ, якщо рекомендоване повідомлення направлено за адресою місцезнаходження розповсюджувача зовнішньої реклами згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Згідно з пунктом 3.7 розділу II Порядку № 207 розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний усунути порушення, зазначені у Вимозі. Термін усунення порушення зазначається у Вимозі, але не може бути меншим ніж три робочі дні з дати її отримання. Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний повідомити Робочий орган про усунення порушення в письмовій формі в термін, визначений Вимогою.

Відповідно до пункту 5.25 Положень Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) приймає рішення про демонтаж засобів (засобів зовнішньої реклами та реклами на транспорті комунальної власності) та вивісок, організовує проведення відповідних робіт.

З аналізу наведених норм вбачається, що рішення про демонтаж рекламних конструкцій на підставі локальних нормативно-правових актів приймається виконавчими органами сільських, селищних, міських рад - Управлінням з питань реклами, а у випадку невиконання такого рішення особами, винними в порушенні норм рекламного законодавства, демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів здійснюється відповідними комунальними підприємствами та установами, підпорядкованими виконавчим органам - Комунальним підприємством «Київреклама».

Відтак, враховуючи, що Управлінням з питань реклами, у межах своїх повноважень був прийнятий наказ № 1321 від 09.10.2023, доказів скасування якого матеріали справи не містять, здійснення демонтажу рекламних засобів Комунальним підприємством «Київреклама» на підставі вказано наказу вчинено останнім у межах визначених законом повноважень.

Вказані обставини спростовують доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» щодо незаконного та безпідставного вилучення спірного майна, оскільки таке вилучення (демонтаж) мало місце на правовій підставі - наказу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про демонтаж рекламних засобів» від 09.10.2023 №1321, який не скасований у встановленому законом порядку.

При цьому, судом враховано, що за приписами статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує і власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Водночас, суд зауважує, що демонтаж та подальше зберігання рекламного засобу не передбачає переходу права власності на них до територіальної громади міста Києва, як передбачено пунктом 3.2 Порядку№ 207.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Повно і всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» належними та допустимими доказами не доведено обставин незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння спірним майном відповідачем.

При цьому, судом враховано, що обґрунтування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» фактично зводиться до наміру позивача спростувати ознаки вилученого майна, як рекламних засобів, що, у свою чергу, призводить до порушення принципу належного урядування (good governance).

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що функції з надання погоджень (дозволів) на встановлення елементів благоустрою і рекламних конструкцій, а також із контролю за дотриманням правил благоустрою населеного пункту та правил розміщення зовнішньої реклами є управлінськими і здійснюються суб`єктами владних повноважень у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Спори, які стосуються виконання суб`єктами владних повноважень зазначених функцій, зокрема демонтажу елементів благоустрою, розміщених на фасадах будівель і споруд, а також рекламних конструкцій, є публічно-правовими та мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 295/14294/17).

У межах даного позову між сторонами виник спір у відносинах виконання відповідачем делегованих йому органом місцевого самоврядування владних повноважень з демонтажу належної іншій особі рекламної конструкції. Отже, між позивачем та відповідачем, який здійснював владні управлінські функції на підставі законодавства на виконання делегованих повноважень, виник публічно-правовий спір щодо законності рішень, дій відповідача та інших органів місцевого самоврядування, прийнятих (вчинених) під час здійснення ними владних управлінських функцій. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі № 916/1738/19.

Застосування конкретного способу захисту цивільного захисту залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається.

Суд відзначає, що захист майнового права Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД», за умови встановлених вище обставин, не може бути реалізований через конструкцію віндикаційного позову, оскільки першочергово спір між сторонами виник в межах публічно-правових відносин, пов`язаних з правомірністю видання наказу на демонтаж.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, які входять до предмету доказування в межах спору у приватно-правових відносинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тремп-ЛТД» задоволенню не підлягають.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України"). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тремп-ЛТД" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про витребування майна відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.08.2026.

Суддя Т. В. Васильченко