Рішення № 139164550, 11.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026м. ДніпроСправа № 904/2098/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Дніпровської міської ради (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Про" (м. Київ)

про зобов`язання вчинити певні дії

Представники:

від позивача: Остапенко П.В.;

від відповідача: Чернета В.Є.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Про" про зобов`язання вчинити певні дії, а саме: усунути порушення прав Дніпровської міської територіальної громади на безпечне для життя і здоров`я довкілля та безпечне користування земельною ділянкою комунальної власності і прилеглою територією шляхом знесення автозаправної станції (РНОНМ 245975512101), що знаходиться за адресою: м. Дніпро, Криворізьке шосе, будинок 17А, яка складається з: операторна літ. Г1-1, загальною площею - 109,5м; ґанки літ. г2, літ. г3, навіс літ. В; споруди: №1 - резервуарний парк, №2-6 - паливо-роздавальні колонки; №7 - резервуар, №8 - інформаційне табло, №9 - огорожа, І - замощення, та відновлення стану земельної ділянки (рекультивація), кадастровий номер 1210100000:07:202:0031, площа: 0,4га, за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Про", з подальшим закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо автозаправної станції (РНОНМ 245975512101) як такої, що втратила існування внаслідок знищення. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що до Дніпровської міської ради звернувся громадянин Сандул Володимир Андрійович з приводу того, що на території міста Дніпра розташовано близько 100 автозаправних станцій мережі "Авіас", які є на сьогодні закинутими та несуть загрозу життю та здоров`ю мешканців міста. Міська комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Дніпровської міської ради (далі - Комісія ТЕБ та НС), розглянувши вищезазначене звернення громадянина Сандула В. А., протоколом № 41 від 20.11.2025, з урахуванням змін внесених протоколом №43 від 27.11.2025, прийняла рішення доручити департаменту державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради в рамках заходів з виконання Програми щодо розвитку системи контролю, охорони, інвентаризації та раціонального використання земель м. Дніпра на 2022-2026 роки, затвердженої рішенням міської ради від 21.09.2022 № 41/27 (зі змінами) здійснити заходи, спрямовані на організацію проведення експертного інженерно-технічного обстеження земельних ділянок та зон впливу прилеглих будівель і споруд АЗС мережі "Авіас", що на них розташовані, як таких, щодо яких є підстави вважати, що вони або їх несучі, огороджувальні конструкції, інженерні мережі тощо можуть бути пошкодженні, деформовані або мати інші дефекти та не відповідати основним вимогам до будівель і споруд, визначеним законодавством щодо їх надійності і безпеки експлуатації, а їх подальше використання може нести ризики для життя та здоров`я людей. Також, необхідно надати рекомендації щодо інженерно-технічних заходів із захисту цих об`єктів. Як зазначає позивач, за результатами експертного інженерно-технічного обстеження АЗС за адресою: м. Дніпро, шосе Криворізьке, буд. 17-А, власником якої є ТОВ "Перспектива Про", встановлено її непридатність до нормальної експлуатації, невідповідність технологічного обладнання вимогам пожежної та експлуатаційної безпеки, а також необхідність консервації, яка власником не здійснена. На думку позивача, неналежне утримання відповідачем об`єкта підвищеної небезпеки створює загрозу життю та здоров`ю мешканців міста і учасників дорожнього руху, порушує право невизначеного кола осіб на безпечне для життя і здоров`я довкілля та може призвести до виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.05.2026.

30.04.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що основним видом діяльності відповідача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а належні товариству автозаправні станції передаються в оренду з метою отримання прибутку. АЗС за адресою: м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 17-А, тривалий час перебувала в користуванні іншого суб`єкта господарювання, який здійснював оперативне управління та був зобов`язаний забезпечувати належний стан і охорону об`єкта. Після припинення оренди відповідач уклав новий договір оренди з ПП "Укрпалетсистем". Відповідач зазначає, що після отримання інформації про рішення Міської комісії ТЕБ та НС ним було встановлено факт викрадення обладнання для зберігання та реалізації палива, пошкодження іншого обладнання, будівлі операторської, споруд та конструкцій АЗС. За твердженням відповідача, аналогічні пошкодження та викрадення майна були виявлені також на інших належних йому АЗС у місті Дніпрі, тоді як щодо об`єктів товариства в інших регіонах України таких фактів не встановлено. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що зазначені пошкодження могли бути наслідком цілеспрямованих протиправних дій невстановлених осіб, а з метою захисту свого майна та притягнення винних осіб до відповідальності він звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Відповідач також зазначає, що після отримання протоколу №9 від 27.01.2026 Міської комісії ТЕБ та НС щодо необхідності протягом 30 календарних днів виконати визначені невідкладні та технічні заходи він повідомив Комісію про фактичний стан об`єкта, виявлені пошкодження та намір здійснити роботи з його впорядкування. У подальшому товариством проведено роботи з консервації земельної ділянки та розташованих на ній об`єктів. Додатково зазначив, що на об`єкті нерухомого майна за адресою м. Дніпро, шосе Криворізьке, 17А не здійснюється зберігання, реалізація паливно-мастильних матеріалів та напоїв і тютюнових виробів.

18.05.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи. В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що при вирішенні даного спору ключовим є встановлення аварійного стану об`єкту, що потребує спеціальних знань у галузі будівельної техніки та промислової безпеки, у зв`язку з чим існує необхідність призначення судової будівельно-технічної експертизи.

За результатами судового засідання 19.05.2026 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.06.2026.

27.05.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

01.06.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та письмові пояснення щодо клопотання позивача про призначення експертизи. В наведених поясненнях відповідач просить відмовити в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про призначення судової експертизи. Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.07.2026.

У судовому засіданні 27.07.2026 оголошено перерву до 11.08.2026.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 11.08.2026 проголошене скорочене рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №471899792 від 08.04.2026 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива Про" 16.03.2017 на праві приватної власності зареєстровано автозаправну станцію, загальною площею 109,5кв.м. (а.с. 24 том 1), розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 17А.

Як зазначає позивач до Дніпровської міської ради звернувся громадянин Сандул В.А. з приводу того, що на території міста Дніпра розташовано близько 100 автозаправних станцій мережі "Авіас", які є на сьогодні закинутими та несуть загрозу життю та здоров`ю мешканців міста.

Міська комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Дніпровської міської ради, розглянувши вищезазначене звернення громадянина Сандула В. А., протоколом №41 від 20.11.2025 (а.с. 25-26 том 1), з урахуванням змін внесених протоколом №43 від 27.11.2025 (а.с. 27, 28 том 1), прийняла рішення доручити департаменту державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради в рамках заходів з виконання Програми щодо розвитку системи контролю, охорони, інвентаризації та раціонального використання земель м. Дніпра на 2022-2026 роки, затвердженої рішенням міської ради від 21.09.2022 року №41/27 (зі змінами) здійснити заходи, спрямовані на організацію проведення експертного інженерно-технічного обстеження земельних ділянок та зон впливу прилеглих будівель і споруд АЗС мережі "Авіас", що на них розташовані, як таких, щодо яких є підстави вважати, що вони або їх несучі, огороджувальні конструкції, інженерні мережі тощо можуть бути пошкодженні, деформовані або мати інші дефекти та не відповідати основним вимогам до будівель і споруд, визначеним законодавством щодо їх надійності і безпеки експлуатації, а їх подальше використання може нести ризики для життя та здоров`я людей, а також надати рекомендації щодо інженерно-технічних заходів із захисту цих об`єктів.

Позивач зазначає, що на виконання наведеного рішення департаментом державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради укладено 05.12.2025 з ТОВ "СТС-Інжиніринг" договір №41-2025 на надання послуг з експертного інженерно-технічного обстеження земельних ділянок та зон впливу прилеглих будівель і споруд АЗС мережі "Авіас", які на них розташовані, в м. Дніпрі.

За результатами візуального обстеження об`єктів ТОВ "СТС-Інжиніринг" складено відповідні звіти та листом від 15.01.2026 вих. №4/5-18 Департаментом державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради через Департамент громадського порядку і цивільного захисту Дніпровської міської ради надано на розгляд Комісії ТЕБ та НС, зокрема, звіт №41-2025-02-ОТС за результатами експертного інженерно-технічного обстеження земельної ділянки та зон впливу прилеглих будівель і споруд, що розташовані на ній, АЗС мережі "Авіас" за адресою: м. Дніпро, шосе Криворізьке, буд. 17-А (а.с. 29-75 том 1). Власником АЗС щодо якої проведене обстеження та складено вищезазначений звіт є Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива Про", код ЄДРПОУ 40773611.

Відповідно до звіту №41-2025-02-ОТС за результатами експертного інженерно-технічного обстеження земельної ділянки та зон впливу прилеглих будівель і споруд, що розташовані на ній, АЗС за адресою м. Дніпро, шосе Криворізьке, 17А зроблено наступні висновки: В цілому на основі аналізу встановлена невідповідність будівель і споруд на земельній ділянці основним вимогам до будівель і споруд, визначеним законодавством, однак не несучим конструкціям. А саме:

- будівля операторської з магазином не відповідає основним вимогам щодо забезпечення гігієни, здоров`я та захисту довкілля, забезпечення безпеки і доступності під час експлуатації, забезпечення енергозбереження та енергоефективності;

- територія АЗС в цілому не відповідає основним вимогам щодо забезпечення безпеки і доступності під час експлуатації.

- встановлена їх не придатність до нормальної експлуатації за призначенням в їх поточному стані;

- невідповідність стану резервуарів, обладнання та паливопроводів вимогам щодо безпечної експлуатації та пожежної безпеки. Для можливості відновлення їх експлуатації необхідно встановити відсутні елементи, відновити герметичність, забезпечити єдині ланцюги, заземлення;

- технологічне обладнання на території земельної ділянки відсутнє або не функціонує;

- будівлі і споруди АЗС потребують виконання заходів щодо консервації.

Також, експертами у вказаному звіті встановлено переліки невідкладних заходів щодо подальшої експлуатації (консервації) земельної ділянки та об`єктів на ній, а також вказано на технічні заходи для приведення будівель та споруд комплексу АЗС у відповідність до основних вимог до будівель і споруд та відновлення експлуатаційної придатності.

За результатами розгляду звіту Комісією ТЕБ та НС протоколом №9 від 27.01.2026 (а.с. 90-94 том 1) вирішено зобов`язати, зокрема, ТОВ "Перспектива Про" (код ЄДРПОУ 40773611) протягом 30 (тридцяти) календарних днів виконати: перелік невідкладних заходів щодо подальшої експлуатації (консервації) земельної ділянки та об`єктів на ній; технічні заходи для приведення будівель і споруд комплексу АЗС у відповідність до основних вимог до будівель і споруд та відновлення експлуатаційної придатності у відповідності до звіту за результатами експертного інженерно-технічного обстеження земельної ділянки та зон впливу прилеглих будівель і споруд, що розташовані на ній, АЗС мережі "Авіас", за №41-2025-02-ОТС, що складений ТОВ "СТС Інжиніринг". Також, вирішено доручити Департаменту державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради після спливу вказаного строку (30 днів) перевірити його виконання власником АЗС, шляхом обстеження земельної ділянки, на якій розташована АЗС зі складанням відповідного акту обстеження.

Копія вищевказаного протоколу №9 від 27.01.2026 та звіту були направлені відповідачу листом від 06.02.2026, що підтверджується, накладною ДП "Укрпошта" №4900000975589 (а.с. 95-97 том 1).

Як зазначає позивач, листом від 24.02.2026, що надійшов на адресу позивача 04.03.2026 за вх. №14/322, відповідач повідомив про намір розпочати підготовчі заходи, спрямовані на впорядкування території об`єкта та приведення приміщень у належний стан.

На виконання пункту 3 протоколу Комісії ТЕБ та НС №9 від 27.01.2026, Департаментом державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради після спливу встановленого 30-денного строку проведено повторне обстеження земельної ділянки за адресою: Криворізьке шосе, буд. 17А та складено акт №0774 від 13.03.2026 (а.с. 98-105 том 1).

За результатами обстеження встановлено, що доступ до земельної ділянки вільний, заїзд здійснюється зі сторони червоної лінії шосе Криворізького. На земельній ділянці розташовано автозаправний комплекс, що складається з одноповерхової будівлі операторської, перед якою встановлено металевий навіс на опорах де розміщено місця під 4 паливороздавальні колонки на бетонній основі (колонки демонтовано), металеві підземні паливні резервуари. Покриття земельної ділянки - тротуарна плитка та ґрунтове покриття. При виїзді на земельній ділянці розташовано металеву ємкість для зберігання газу. Наявна сигнальна стрічка на місцях, де були встановлені паливнороздавальні колонки, територія стрічкою не огороджена. На момент обстеження двері і вікна будівлі операторської закрито листами OSB. Господарська діяльність з продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, а також пального не здійснювалась. Площа обстежуваної земельної ділянки становить 0,1556га.

За результатом розгляду акту обстеження Комісії ТЕБ та НС протоколом №20 від 06.04.2026 (а.с. 106-108 том 1) вирішено доручити Департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради вжити заходи претензійно-позовного характеру щодо власників АЗС, які не виконали рішення комісії ТЕБ та НС № 9 від 27.01.2026, зокрема, відносно відповідача.

Позивач зазначає, що відповідач, зберігаючи право власності на об`єкт підвищеної небезпеки без здійснення будь-яких заходів із його належного утримання, безпосередньо порушує вищенаведені норми законодавства України, а також створює загрозу правам і законним інтересам мешканців м. Дніпра та учасників дорожнього руху. Існування занедбаної АЗС класу ССЗ з відкритими резервуарами нафтопродуктів та ємністю зрідженого газу в густонаселеному районі міста Дніпра є прямим порушенням права невизначеного кола осіб на безпечне для життя і здоров`я довкілля та може призвести до надзвичайної ситуації техногенного характеру місцевого рівня.

Зазначене і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Про" усунути порушення прав Дніпровської міської територіальної громади на безпечне для життя і здоров`я довкілля та безпечне користування земельною ділянкою комунальної власності і прилеглою територією шляхом знесення автозаправної станції (РНОНМ 245975512101), розташованої за адресою: м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 17-А, та відновлення стану земельної ділянки (рекультивації) за рахунок відповідача з подальшим закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначеного об`єкта.

Предметом доказування у справі є обставини належності відповідачу на праві власності автозаправної станції та наявності у нього прав на земельну ділянку як власника будівлі, на якій вона розташована; фактичного стану земельної ділянки, наявності порушень, передбачених пунктом «б» частини першої статті 143 Земельного кодексу України, а саме забруднення, засмічення чи пошкодження земель, порушення встановленого режиму їх використання або використання земель способами, що завдають шкоди здоров`ю населення, та факту не усунення таких порушень у встановлений строк; наявності правових підстав для примусового припинення права на земельну ділянку, знесення об`єкта нерухомого майна та рекультивації земельної ділянки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 13 Цивільного кодексу України, визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;

ж) не допускати випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

з) обкошувати (з прибиранням скошеного) та оборювати земельні ділянки, прилеглі до торфовищ, полезахисних лісових смуг, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, у смугах відведення автомобільних доріг і залізниць.

Законом можуть бути встановлені інші обов`язки землекористувачів.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, державних чи комунальних некомерційних товариств, крім перетворення державних чи комунальних підприємств у випадках, визначених статтею 120-1 цього Кодексу;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом публічно-приватного партнерства або об`єктом концесії;

з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами);

и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.

Припинення права постійного користування земельними ділянками державного підприємства, установи, організації, органу державної влади не припиняє права власності держави на відповідні земельні ділянки.

Стаття 143 Земельного кодексу України передбачає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Так примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки;

ґ-1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов`язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.

Під способами захисту прав на земельні ділянки стаття 152 Земельного кодексу України передбачає, що Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи викладене, господарський суд зазначає, що підставою для виникнення у відповідача зобов`язань усунути порушення прав Дніпровської міської територіальної громади на безпечне для життя і здоров`я довкілля та безпечне користування земельною ділянкою комунальної власності і прилеглою територією шляхом знесення автозаправної станції є необхідність доведення, насамперед, факту забруднення, засмічення чи пошкодження земель, порушення встановленого режиму їх використання або використання земель способами, що завдають шкоди здоров`ю населення, а також доведення та факту неусунення таких порушень у встановлений строк, якщо вони існували, належними та допустимими доказами.

З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з яким здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатнього обсягу доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі неусунення допущених порушень законодавства, зокрема забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення, у строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.

Отже, для застосування наведеної норми у даній справі підлягає встановленню не лише факт неналежного або небезпечного технічного стану розташованих на земельній ділянці будівель, споруд чи обладнання, а й наявність саме передбаченого пунктом «б» частини першої статті 143 Земельного кодексу України порушення земельного законодавства, факт його неусунення та встановлення відповідного строку для його усунення уповноваженим органом державного контролю за використанням та охороною земель.

Судом встановлено, що в обґрунтування наявності таких порушень позивач посилається, зокрема, на звіт № 41-2025-02-ОТС за результатами експертного інженерно-технічного обстеження земельної ділянки та зон впливу прилеглих будівель і споруд АЗС мережі «Авіас» за адресою: м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 17-А.

Водночас зі змісту зазначеного звіту вбачається, що його висновки стосуються переважно технічного стану будівель, споруд та технологічного обладнання АЗС, їх відповідності вимогам щодо надійності, безпеки та експлуатаційної придатності.

Зокрема, у звіті зазначено про непридатність основної будівлі та споруд АЗС до нормальної експлуатації за призначенням у їх поточному стані, а також про невідповідність окремих об`єктів вимогам щодо забезпечення гігієни та здоров`я, безпеки та доступності під час експлуатації.

Разом з тим, зазначений звіт не містить висновків про забруднення земельної ділянки радіоактивними чи хімічними речовинами, відходами, стічними водами, бактеріально-паразитичними чи карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження чи знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, або використання земельної ділянки способом, який завдає шкоди здоров`ю населення.

Таким чином, встановлена звітом невідповідність технічного стану будівель, споруд та обладнання АЗС вимогам безпеки сама по собі не свідчить про наявність передбаченого пунктом «б» частини першої статті 143 Земельного кодексу України порушення земельного законодавства та не може ототожнюватися з таким порушенням.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що автозаправна станція фактично не функціонує та не використовується за призначенням, що не заперечується позивачем.

Крім того, відповідачем вжито заходів щодо консервації земельної ділянки та розташованих на ній об`єктів.

За таких обставин сам по собі факт незадовільного технічного стану об`єктів АЗС, навіть за умови встановлення їх невідповідності окремим вимогам безпеки експлуатації, не є достатнім для висновку про наявність передбачених пунктом «б» частини першої статті 143 Земельного кодексу України підстав для примусового припинення права на земельну ділянку.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки або використання земельної ділянки без відповідних правових підстав, а також доказів порушення відповідачем обов`язку зі сплати земельного податку. Навпаки, у матеріалах справи наявні докази сплати відповідачем земельного податку за відповідну земельну ділянку, що спростовує доводи про наявність заборгованості з його сплати.

Відтак, з урахуванням встановлених судом обставин, матеріалами справи не підтверджено наявності порушень земельного законодавства, які могли б бути підставою для примусового припинення права на земельну ділянку, у тому числі передбачених пунктом «б» частини першої статті 143 Земельного кодексу України. При цьому сам по собі неналежний технічний стан розташованих на земельній ділянці будівель, споруд та обладнання АЗС, за відсутності доказів передбаченого законом порушення земельного законодавства та факту його неусунення у встановлений строк, не є достатньою правовою підставою для застосування статті 143 Земельного кодексу України.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю.

Судом були досліджені всі документи, які є у справі, та надана правова оцінка обставинам справи. Решта доводів та заперечень не спростовують наведених вище висновків.

Стосовно інших доводів суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Про" про усунення порушення прав Дніпровської міської територіальної громади на безпечне для життя і здоров`я довкілля та безпечне користування земельною ділянкою комунальної власності і прилеглою територією шляхом знесення автозаправної станції (РНОНМ 245975512101), що знаходиться за адресою: м. Дніпро, Криворізьке шосе, будинок 17А, яка складається з: операторна літ. Г1-1, загальною площею - 109,5м; ґанки літ. г2, літ. г3, навіс літ. В; споруди: №1 - резервуарний парк, №2-6 - паливо-роздавальні колонки; №7 - резервуар, №8 - інформаційне табло, №9 - огорожа, І - замощення, та відновлення стану земельної ділянки (рекультивація), кадастровий номер 1210100000:07:202:0031, площа: 0,4га, за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Про", з подальшим закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо автозаправної станції (РНОНМ 245975512101) як такої, що втратила існування внаслідок знищення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 21.08.2026.

Суддя В.О. Татарчук