Рішення № 139164549, 11.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026м. ДніпроСправа № 904/1423/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра (Дніпропетровська обл., м. Дніпро) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геохаб" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порто Франко Хаб" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гілор Україна" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Водно-спортивний комбінат" Дніпровської міської ради (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави

Представники:

прокурор: Скрипник В.В.;

від позивача: Сергієнко М.О.;

від відповідача: Лебідь О.П.;

від третьої особи-1: Лебідь О.П.;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: Циб С.В.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геохаб" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави у розмірі 13939681,88грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:01:357:0064, розташована за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Універсальна, 10 фактично перебуває у користуванні відповідача без достатньої правової підстави. Так, відповідач за загальний період з 01.01.2022 по 26.05.2025 користувався земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки та не сплачував при цьому плату у відповідному розмірі, що у свою чергу позбавило Дніпровську міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.04.2026.

02.04.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог прокурора, відповідно до змісту яких позивач підтримує поданий прокурором позов у повному обсязі.

07.04.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі. Також, відповідач звернувся з клопотанням про витребування доказів.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що наразі відповідач здійснює землекористування на земельній ділянці 1210100000:01:357:0064, але виключно в межах площі об`єкту нерухомості, який належить ТОВ "Геохаб". В той же час, за текстом позовної заяви прокурор не довів розмір земельної ділянки, яка була у фактичному користуванні відповідача у наведений період. Відповідач вважає, що у період з 01.01.2022 по 17.07.2023 земельна ділянка 1210100000:01:357:0064 ще не була сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість стягнення будь-яких коштів саме за користування цією ділянкою у відповідний період. Додатково зазначає, що відповідач звертався до Дніпровської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Універсальній, 10 по фактичному розміщенню виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами і для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури та спорту орієнтовною площею 0,8412га. Рішенням Дніпровської міської ради від 26.01.2022 №195/15 такий дозвіл відповідачу був наданий. Також відповідач зазначає, що розрахунок позивача побудований на неправильній нормативній грошовій оцінці.

10.04.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від прокурора надійшла відповідь на відзив.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:01:357:0064 площею 7,8601га згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.02.2025 № НВ-9938762212025, створена в результаті поділу земельної ділянки 1210100000:01:357:0028, загальна площа якої становить 20,6496га та яка з 13.09.2016 зареєстрована за Дніпровською міською радою. Тобто земельна ділянка загальною площею 20,6496га, з якої і створено спірну земельну ділянку, як об`єкт цивільних прав у Державному земельному кадастрі обліковується з 13.09.2016 (інформація з ДЗК надається). ТОВ "Геохаб" з 05.02.2021 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна реєстровий № 349, № 350 став власником об`єктів нерухомого майна, загальною площею 1906,2кв.м. по вулиці Універсальній, 10 у місті Дніпрі, тобто саме з цього часу у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном, проте останнім такі заходи не вжито. Також, прокурор посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.07.2022 у справі №644/3932/18, а саме фактичне користування відповідачем земельною ділянкою у зазначених межах відповідно до акту її обстеження, не звільняють товариство від обов`язку сплати земельного податку щодо земельних ділянок, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки, податок на які розраховується.

20.04.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В своїх запереченнях на пояснення прокурора зазначає, що прокурор не спростував основного аргументу відповідача стосовно того, що визначення площі 4,1659га здійснено не на підставі технічного, землевпорядного або експертного встановлення фактичного землекористування, а шляхом арифметичного співвідношення площ нерухомого майна різних власників до загальної площі будівель, розміщених на всій земельній ділянці. Додатково зазначає, що Дніпровська міська рада власними рішеннями ще у січні 2022 року підтвердила інший - індивідуалізований підхід до розподілу фактичного користування земельною ділянкою по вул. Універсальній, 10. Так, рішенням міської ради №195/15 від 26.01.2022 надано дозвіл ТОВ "Геохаб" на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0000га. а рішенням №196/15 від 26.01.2022 аналогічний дозвіл надано ТОВ "Порто Франко Хаб" щодо орієнтовної площі 2,0000га і рішенням №238/15 від 26.01.2022 надано дозвіл КП "Водно-спортивний комбінат" на розроблення проєкту землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 5,0000га. У кожному з цих рішень прямо зазначено, що площа та конфігурація земельної ділянки визначаються під час складання проєкту землеустрою. Отже, сам власник землі - Дніпровська міська рада визнав необхідність визначення площі та конфігурації землекористування саме в порядку землевпорядної документації, а не шляхом механічного застосування співвідношення площ будівель.

За результатами судового засідання 21.04.2026 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 19.05.2026.

05.05.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від прокурора надійшли письмові пояснення. В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради 20.02.2025 здійснено обстеження спірної земельної ділянки комунальної форми власності, за результатами якого складено акт №0074. Акт обстеження земельної ділянки фіксує фактичний стан, спосіб використання та характеристики земельної ділянки на певний момент часу. Актом №0074 від 20.02.2025 встановлено фактичну площу використання земельної ділянки відповідачем та у подальшому Комісією нараховано кошти за її безпідставне використання. Крім того, прокурором у позовній заяві обґрунтовано частки користування ТОВ "Геохаб" земельною ділянкою з іншими суміжними землекористувачами і відсутня необхідність в додаткових поясненнях. Акт обстеження земельної ділянки від 20.02.2025 №0074 є належним та допустимим доказом і заперечення відповідача з даного приводу є необґрунтованими.

13.05.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Порто Франко Хаб", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілор Україна", Комунального підприємства "Водно-спортивний комбінат" Дніпровської міської ради.

19.05.2026 представник відповідача подав до канцелярії суду клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача. Також, у наведеному клопотанні представник відповідача просить залишити без розгляду подане клопотання про витребування доказів та задовольнити клопотання про залучення третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09.06.2026.

29.05.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від прокурора надійшли письмові пояснення, відповідно до змісту яких прокурор заперечує проти задоволення клопотання відповідача про залучення третіх осіб.

08.06.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява із запереченнями проти задоволення клопотання відповідача про залучення третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 задоволено клопотання відповідача про залучення третіх осіб. Залучено до участі у справі як третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порто Франко Хаб", як третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гілор Україна", як третю особу-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Водно-спортивний комбінат" Дніпровської міської ради. Відкладено підготовче засідання на 23.06.2026.

22.06.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника третьої особи-2 надійшли письмові пояснення щодо позову, відповідно до змісту яких третя особа-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі. Також, просить проводити судові засідання за відсутності представника третьої особи-2.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що акт встановлення (відновлення) та узгодження меж земельної ділянки в натурі від 17.10.2025, наданий відповідачем, не змінив порядок користування землею між відповідачем, третьою особою-1 та суміжними землекористувачами. Цей акт лише зафіксував той фактичний стан користування, який існував уже раніше - з моменту набуття відповідачем та третьою особою-1 права власності на нерухоме майно по вул. Універсальній, 10. Інакше кажучи, межі користування не були встановлені заново у 2025 році, а були лише підтверджені документально, а саме користування ТОВ "Геохаб" 0,8412га. Крім того, зазначає, що акт підписаний та скріплений печаткою ТОВ "Гілор Україна" в підтвердження фактичних меж земельної ділянки, якою користується відповідач.

23.06.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника третьої особи-1 надійшли письмові пояснення в яких третя особа-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що у даній справі спочатку необхідно встановити реальну площу земельної ділянки, якою користується ТОВ "Геохаб", а вже після цього можна перевіряти правильність грошового розрахунку. Також зазначає, що стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою можливе лише з моменту її формування як об`єкта цивільних прав. Додатково зазначив, що в матеріалах справи наявні документи, які прямо стосуються площі користування ТОВ "Геохаб", а саме акт встановлення (відновлення) та узгодження меж земельної ділянки в натурі від 17.10.2025, план встановлення та узгодження меж земельної ділянки, план меж земельної ділянки; витяг з Реєстру будівельної діяльності. Із цих документів убачається, що фактична площа користування ТОВ "Геохаб" становить 0,8412га.

Крім того, 23.06.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника третьої особи-3 надійшла заява, відповідно до змісту якої третя особа-3 просить відкласти підготовче засідання на більш пізню дату та продовжити третій особі-3 строк на подання пояснень по справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.07.2026.

10.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від прокурора надійшли заперечення на пояснення третьої особи-1 та заперечення на пояснення третьої особи-2.

В своїх поясненнях на заперечення третіх осіб прокурор зазначає, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:357:0064 площею 7,8601га розташовано нерухоме майно, яке на праві власності належить: ТОВ "Геохаб" площею 1906,2кв.м, ТОВ "Порто Франко Хаб" площею 1642,2кв.м та ТОВ "Гілор Україна" площею 46,6кв.м. Наведеними юридичними особами дана земельна ділянка використовується спільно. Додатково зазначає, що хоч відповідач і звернувся до позивача із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації, однак відповідач не вжив заходів щодо розроблення проєкту землеустрою, площа та конфігурація земельної ділянки не були визначені, оскільки останній не вживав заходів до розроблення проєкту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, а тому посилання представника третьої особи-2 є необґрунтованими. Разом з цим, зазначає, що застосована позивачем та прокурором методологія визначення частки земельної ділянки, що припадає на відповідача, пропорційно до частки площі належного йому нерухомого майна у загальній площі всіх об`єктів на ділянці, ураховує позицію Верховного Суду щодо правомірності застосування такої методології при визначенні суми безпідставно збережених коштів. Зокрема, доцільність та обґрунтованість застосування пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України до алгоритму розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою кількома власниками розташованого на ній нерухомого майна підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №922/2828/20. В цій постанові Верховний Суд визнав обґрунтованим і правомірним застосування зазначеної норми за аналогією у спірних правовідносинах та дійшов висновку, що розрахунок безпідставно збережених коштів пропорційно частці кожного власника у праві власності на розташоване на ділянці нерухоме майно не суперечить вимогам закону та є раціональним і справедливим.

27.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника третьої особи-3 надійшли письмові пояснення щодо позову.

Також, 27.07.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із сімейними обставинами.

У судове засідання 27.07.2026 відповідач і треті особи-1,2 не забезпечили явку своїх представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 відкладено розгляд справи по суті на 11.08.2026.

У судове засідання 11.08.2026 третя особа-2 не забезпечила явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 11.08.2026 проголошене скорочене рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін та третіх осіб-1, 3, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

Земельна ділянка площею 7,8601га з кадастровим номером 1210100000:01:357:0064, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Універсальна, 10 є сформованою з 04.04.2019. Цільове призначення земельної ділянки віднесено до секції 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27.02.2025 (а.с. 50-52 том 1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №415194750 від 26.02.2025 за відповідачем 05.02.2021 на праві приватної власності зареєстровані нежитлові приміщення, загальною площею 1906,2кв.м. (а.с. 61 том 1), розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Універсальна, 10.

20.02.2025 Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Універсальна, 10 (кадастровий номер 1210100000:01:357:0064), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки №0074 від 20.02.2025 (а.с. 41-47 том 1).

Відповідно до цього акту на земельній ділянці розташовані: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: Ні. Складові частини об`єкта нерухомого майна: будівля ПНД території заводу - Я-2, загальна площа: 778,4 кв.м, ганок - я, прибудова - я, ганок - я", сходи - я", виріб РМГ (розбірний металевий гараж) - 1Н, загальна площа: 358,7 кв.м, ангар тимчас. - 1 О, загальна площа: 487,1 кв.м, споруди - № 16.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №10111/5/04-36-04-05-12 від 04.03.2025 у відповідності до п. 288.1 ст. 288 Кодексу на 2022-2024 роки, даних Державного реєстру речових прав відсутні відомості стосовно оформлення документів на землю ТОВ "Геохаб" на земельні ділянки на території м. Дніпро. На 2022-2024 роки податкові декларації з плати за землю ТОВ "Геохаб" не надавались, орендна плата та земельний податок не декларувались та не сплачувались (а.с. 66, 67 том 1).

Прокурор зазначає, що між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геохаб" не укладено будь-яких договорів користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1210100000:01:357:0064.

Зважаючи на викладене Товариство з обмеженою відповідальністю "Геохаб" з 05.02.2021 користується земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:01:357:0064, на якій знаходяться належні йому на праві власності об`єкти нерухомості без достатньої правової підстави.

Як зазначає прокурор у період з 19.07.2022 по 18.04.2024 між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геохаб" не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:357:0064. У зв`язку з чим, прокурор звернувся з відповідним позовом до господарського суду, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою у розмірі 13939681,88грн за період з 01.01.2022 по 26.06.2025.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено у Законі України "Про прокуратуру".

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру", на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про прокуратуру", право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци перший та другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

У свою чергу, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись з позовною заявою, прокурор зазначає, що на виконання вимог, установлених абзацом 4 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра повідомлено Дніпровську міську раду листами №52-6729вих-25 від 07.08.2025, №52-9370вих-25 від 11.11.2025 про наявні порушення інтересів держави та витребувано інформацію про вжиття заходів щодо усунення таких порушень (а.с. 20, 21, 77 том 1).

У відповідь Дніпровська міська рада листами №7-11-1916 від 26.08.2025, №12/9-103 від 17.11.2025 повідомила про розгляд матеріалів Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок щодо суми коштів, збережених у себе землекористувачем ТОВ «Геохаб», та надано до окружної прокуратури матеріали для подальшого вжиття заходів претензійно-позовного характеру. Крім того, повідомлено про не сплату землекористувачем ТОВ «Геохаб» нарахованих збитків за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Згідно з викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 правовою позицією прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

В свою чергу невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/19/18 надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави, оскільки позивачами, не зважаючи на те, що прокурор в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", звертав їх увагу на порушення інтересів держави, у розумний строк не вжили належних та ефективних правових заходів щодо захисту інтересів держави.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками.

Предметом доказування у даній справі є обставини фактичного користування земельними ділянками, сума, яку мав би отримати власник земельних ділянок за звичайних умов, що безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки), період користування земельними ділянками комунальної власності без належної правової підстави.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статті 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Плата за землю відповідно до пункту 10.1 Податкового кодексу України належить до місцевих податків, які згідно зі статтею 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Згідно зі статтею 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Отже, в порушення вимог статті 206 Земельного кодексу України, безоплатне землекористування призводить до втрат місцевого бюджету міської ради.

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Як встановлено матеріалами справи (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) за відповідачем 05.02.2021 на праві приватної власності зареєстровані нежитлові приміщення, загальною площею 1906,2кв.м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2283215512101, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Універсальна, 10, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:357:0064 (а.с. 61 том 1).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи у період з 05.02.2021 по 20.02.2025 між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геохаб" не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:357:0064. Відповідачем зазначеного не спростовано.

Встановлені обставини свідчать, що відповідач, як власник об`єктів нерухомого майна, у вказаний період користувався земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розташовані, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи за користування нею кошти.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

Як зазначалось судом, за інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, цільове призначення земельної ділянки віднесено до секції 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, що використовується відповідачем за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Універсальна, 10, кадастровий номер 1210100000:01:357:0064.

Отже, Дніпровська міська рада, як власник сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер внаслідок користування відповідачем, без оформлення договору такою земельною ділянкою, має право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на якій індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (статті 13 цього Закону); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів №489 (зі змінами та доповненнями, який діяв у відповідний період). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу II Порядку №489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн=(В*Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК (пункт 3 розділу II Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку №489).

Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема вказано: "Витяг сформовано" із зазначенням дати його формування.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку №489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 №835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земель.

Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюють під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативно грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.

З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9946151322025 від 18.02.2025 (зворотній а.с. 49 том 1) нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:357:0064 складає 295582275,42грн.

Як було встановлено судом, 20.02.2025 Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Універсальна, 10 (кадастровий номер 1210100000:01:357:0064), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки №0074 від 20.02.2025 (а.с. 41-47 том 1).

Відповідно до цього акту на земельній ділянці розташовані: виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: Ні. Складові частини об`єкта нерухомого майна: будівля ПНД території заводу - Я-2, загальна площа: 778,4 кв.м, ганок - я, прибудова - я, ганок - я", сходи - я", виріб РМГ (розбірний металевий гараж) - 1Н, загальна площа: 358,7 кв.м, ангар тимчас. - 1 О, загальна площа: 487,1 кв.м, споруди - № 16.

Як зазначає прокурор, отримана з офіційних джерел інформація та акт перевірки Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель №0074 від 20.02.2025 стали підставою для звернення позивача до Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді (далі-Комісія) при використанні Товариством з обмеженою відповідальністю "Геохаб" земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:357:0064.

За результатами звернення, Комісія розглянула наявні матеріали щодо суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї земельної внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Геохаб" за земельну ділянку за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Універсальна, 10 (кадастровий номер 1210100000:01:357:0064).

В протоколі Комісії №7 від 26.06.2025 (а.с. 25-39 том 1) зазначено, що запрошення на засідання Комісії було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Геохаб" листом №1/5-203 від 16.06.2025, а також на минуле засідання листом №1/5-126 від 07.04.2025 шляхом поштового відправлення через Укрпошту та засобами електронного зв`язку (а.с. 68 том 1). Відтак повідомлення про розгляд Комісією матеріалів здійснено належним чином. Враховуючи це та можливість проведення засідання Комісії без явки землекористувача згідно з Положенням про Комісію, засідання було проведено за відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Геохаб". Комісія вирішила затвердити розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави.

Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку Комісії суми коштів, які зберіг у себе землекористувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Геохаб" за рахунок Дніпровської міської ради внаслідок користування земельною ділянкою, площею 7,8601га з якої в розрахунку враховувалась частка 53/100 (враховуючи площу об`єктів нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці), розташованої за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Універсальна, 10 (кадастровий номер 1210100000:01:357:0064), без достатньої правової підстави за період з 01.01.2022 по 26.06.2025, загальна сума коштів складає 13939681,88грн (а.с. 74 том 1).

Отже, розрахунок Комісії, здійснений виходячи з цільового призначення зазначеної земельної ділянки, її розміру, ставок орендної плати за відповідні періоди та враховуючи площу об`єктів нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці.

Перевіривши зазначений розрахунок, враховуючи, що в процесі розгляду справи, відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами його невірність, господарський суд приходить до висновку, що розрахунок, затверджений протоколом Комісії №7 від 26.06.2025, здійснений вірно.

Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою та третьою статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог прокурора щодо стягнення 13939681,88грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 26.06.2025 є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування. У зв`язку з чим, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 13939681,88грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 26.06.2025.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову всі судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 167276,19грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геохаб", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порто Франко Хаб", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гілор Україна", третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Водно-спортивний комбінат" Дніпровської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави у розмірі 13939681,88грн задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геохаб" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 88, кв. 15; ідентифікаційний код 43778298) на користь Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) 13939681,88грн - безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геохаб" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 88, кв. 15; ідентифікаційний код 43778298) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172 Держказначейська служба України м. Київ, р/р UA228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) 167276,19грн - витрати по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 21.08.2026.

Суддя В.О. Татарчук