Рішення № 139164316, 01.06.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1372/20

Провадження № 2/589/1084/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Прачук О.В.,

за участю секретаря судового засідання Антошко Т.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук О.В.,

- про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку спільного майна,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5

- про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів про право власності, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом (уточненим 12.11.2020) про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу, визнання автомобіля марки DAEWOO LANOS 2007 року випуску, депозитного вкладу, відкритого в ПАТ «Державний ощадний банк України», та господарського блоку, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , об`єктами спільної сумісної власності, а також визнання за нею права власності на 1/2 частину зазначеного майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що з вересня 2007 року до дня смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю. У цей період ними було придбано автомобіль марки DAEWOO LANOS 2007 року випуску, відкрито депозитний вклад у ПАТ «Державний ощадний банк України», оформлений на ім`я ОСОБА_6 , а також збудовано господарський блок на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Після смерті останнього відкрилася спадщина, до складу якої було включено зазначене майно. Однак, на думку позивача, воно є об`єктом їх спільної сумісної власності, а належна їй частка не повинна входити до складу спадщини.

24.03.2021 ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву, за змістом якої зазначав, що є рідним братом померлого ОСОБА_6 та спадкоємцем другої черги за законом. На його думку, після смерті брата ОСОБА_3 незаконно зареєструвала за собою право власності на господарський блок та земельні ділянки, чим порушила його спадкові права. Крім того, він заперечував факт проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вважаючи, що вона не довела існування між ними сімейних відносин, спільного побуту та інших ознак сім`ї. У зв`язку з цим просив скасувати державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, а також визнати за ним право власності на спадкове майно в порядку спадкування.

У відзиві на зустрічний позов ОСОБА_3 просила відмовити у його задоволенні. Посилалася на те, що понад десять років проживала зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, а господарський блок був збудований за їхні спільні кошти на земельній ділянці, що належала їм на праві приватної власності. Зазначила, що це майно є їх спільною сумісною власністю, а тому не може повністю входити до складу спадщини. Також зазначала, що вимоги ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно є передчасними, оскільки спір щодо складу спадкового майна ще не вирішений.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13 квітня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_4 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що познайомилася з ОСОБА_7 у 1999 році в місті Києві, а у 2005 році вони переїхали до міста Шостки, де почали проживати однією сім`єю разом із її батьком та донькою. Вони з ОСОБА_7 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом будували господарські споруди, розвивали бізнес із шиномонтажу, обробляли город, набували майно та спільно вирішували сімейні питання. ОСОБА_7 виховував її доньку як рідну, вони підтримували тісні стосунки з родичами один одного, однак, шлюб офіційно не реєстрували, оскільки не вважали це необхідним. Після смерті ОСОБА_7 між нею та його братом виник спадковий спір, у зв`язку з чим останній почав претендувати на майно набуте нею разом з ОСОБА_7 спільною працею та спільними коштами.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що не вважає позивачку дружиною свого брата. На його думку, вони проживали разом як партнери, а не як сім`я, спільного сімейного життя не мали, а брат не мав наміру реєструвати з нею шлюб і планував придбати власне житло. Зі слів відповідача, після смерті брата саме він за власний рахунок організував поховання, оплатив ритуальні послуги, поминальний обід та встановлення пам`ятника, тоді як позивачка участі у цих витратах не брала. Також він стверджував, що позивачка не повідомила родину про тяжкий стан ОСОБА_7 та не дала можливості попрощатися з ним. Відповідач наполягав, що бізнес, майно та кошти були здобуті виключно братом, а позивачка, на його думку, участі в їх створенні не брала. Крім того, висловив претензії до позивачки щодо її ставлення до ОСОБА_7 , зазначаючи, що вона не допомогла йому під час хвороби, не дбала про нього, як належить, та після його смерті припинила спілкування з його родиною. Також відповідач неодноразово висловлював переконання, що позивачка не була членом сім`ї його брата та зазначав, що оспорює вимоги позивачки з метою захисту спадкових прав сина ОСОБА_8 , а власного інтересу до цього не має.

Відповідач ОСОБА_5 (син ОСОБА_6 ) у судовому засіданні також заперечував проти первісного позову. Додатково пояснив, що знає ОСОБА_9 ще з дитинства, коли вона разом із його батьком проживала у місті Києві. У подальшому, після їх переїзду до міста Шостки, він неодноразово приїжджав до батька, залишався у нього на декілька днів або тижнів. За його словами, він не вважав ОСОБА_9 членом сім`ї батька, оскільки батько ніколи не називав її своєю дружиною чи близькою людиною, а лише говорив, що вони проживають разом. Він зазначив, що сприймав ОСОБА_9 як компаньйонку батька, а проживання останнього у її квартирі пояснював його бажанням накопичити кошти для придбання власного житла. Також повідомив, що під час його приїздів батько і він ночували в одній кімнаті, а ОСОБА_10 зі своєю донькою в іншій, при цьому їжу, за його словами, переважно готував батько. Крім того, він пояснив, що батько підтримував нормальні стосунки з донькою ОСОБА_11 . Повідомив, що ОСОБА_10 була присутня на похованні, однак, за його словами, матеріальної участі в його організації не брала, а всі витрати оплатив його дядько ОСОБА_12 .

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук О.В. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, свою позицію щодо позовних заяв не висловив.

Заслухавши сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім`єю підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2003 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_13 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 21.10.2003, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Шосткинського міського управління юстиції (т. 1, а.с. 26).

Як зазначено у позовній заяві, у 2001 році ОСОБА_3 познайомилася з ОСОБА_6 . Із 2004 року вони почали спільно проживати на орендованій квартирі у м. Києві, а з вересня 2007 року у м. Шостка, ведучи спільне господарство та проживаючи однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер у м. Шостка, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Шосткинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (т. 1, а.с.30).

Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть № 31 від 19.02.2020, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у наркологічному відділенні лікарні м. Шостка від хронічної печінкової недостатності та алкогольного цирозу печінки. Одержувачем лікарського свідоцтва про смерть зазначена ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 40).

Судом також встановлено, що напередодні смерті ОСОБА_6 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач ОСОБА_3 придбавала лікарські засоби, зокрема глюкозу, Глутаргін, Ізосол, натрію хлорид, магнію сульфат та інші медикаменти (т. 1, а.с. 39), які, як правило, застосовуються для підтримання стану хворих та проведення інфузійної (крапельної) терапії при тяжких станах, пов`язаних із вживанням алкоголю та його ускладненнями. Зазначені обставини узгоджуються із встановленою причиною смерті ОСОБА_6 .

Посилання сторони відповідача на те, що чеки про придбання лікарських засобів не містять відомостей про особу покупця, суд оцінює критично. Сам по собі факт відсутності у чеках інформації про покупця не спростовує того, що витрати були понесені саме ОСОБА_3 . Зазначені чеки перебувають у володінні позивача та подані нею до суду, як докази понесених витрат. При цьому придбання лікарських засобів здійснювалося безпосередньо напередодні смерті ОСОБА_6 , перелік придбаних медикаментів відповідає лікуванню, яке він фактично отримував, а лікарське свідоцтво про смерть було видано саме ОСОБА_3 , що свідчить про те, що саме вона була поряд з померлим в останній період його життя у лікарні та піклувалась про нього. За таких обставин суд доходить висновку, що саме позивач придбала зазначені лікарські засоби та понесла відповідні витрати, тоді як будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ці витрати були понесені іншою особою, в тому числі родичами померлого, матеріали справи не містять.

Також позивачем надано товарний чек від 18.02.2020 (т.1, а.с.41) про придбання труни та інших ритуальних товарів, що підтверджує понесення нею витрат на організацію поховання. Водночас позивач не заперечує доводів відповідача про те, що після цього останній за власні кошти здійснив доплату та придбав іншу, дорожчу труну. Зазначені обставини не свідчать про відсутність витрат позивача, а лише підтверджують, що витрати, пов`язані з похованням, були спільними.

Згідно з довідками про реєстрацію та склад сім`ї, виданими 05.03.2020 КП «Шосткинський казенний завод «Імпульс», ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . У довідках також зазначено, що з 2007 року до дня смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 вони спільно проживали за вказаною адресою та вели спільне господарство. До складу сім`ї також включені донька ОСОБА_3 ОСОБА_14 , онук ОСОБА_15 , а ОСОБА_6 зазначений як співмешканець, який проживав без реєстрації (т. 1, а.с. 3233).

Відповідно до акта від 05.03.2020, складеного сусідами ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у присутності начальника ЖКВ КП «ШКЗ «Імпульс» Ляшка В.В., ОСОБА_6 проживав без реєстрації у квартирі АДРЕСА_3 з 2007 до 2020 року та вів спільне господарство із ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 34).

Фотознімки, надані позивачем, свідчать про тривале спільне проведення ОСОБА_3 та ОСОБА_6 дозвілля у різні періоди їхнього життя, їх спільну участь у сімейних та святкових заходах, відпочинку, а також перебування в колі знайомих і родичів, в тому числі їх дітей.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_14 (доньки позивачки), приблизно у 20012002 роках її мати виїхала на роботу до міста Києва. Десь через рік родині стало відомо, що у неї з`явився чоловік - ОСОБА_7 . Першою до міста Києва для знайомства з ним поїхала тітка свідка, а згодом і сама свідок під час шкільних канікул стала регулярно приїжджати до матері та ОСОБА_7 . Після переїзду матері та ОСОБА_7 до міста Шостки бабуся передала їм для проживання квартиру та свідок постійно проживала там разом із ними та своїм дідом. За словами свідка, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 проживали однією сім`єю, спільно вели побут, відпочивали, облаштовували спільне життя. Бабуся також подарувала їм земельну ділянку, на якій вони будували приміщення для ведення бізнесу. Свідок показала, що ОСОБА_7 брав участь у її вихованні, піклувався про неї. Вона також неодноразово разом із матір`ю та ОСОБА_7 відвідувала батьків ОСОБА_7 . Свідок зазначила, що приблизно за два тижні до смерті бачила ОСОБА_7 , жодних ознак тяжкого захворювання не помітила, а про будь-які проблеми із вживанням ним алкоголю їй не було відомо. Щодо поховання пояснила, що позивачка мала намір поховати ОСОБА_7 у місті Шостці, однак, його батьки наполягли на похованні у селі Сальне. Родина позивачки організовувала послуги моргу та придбання труни, тоді як родичі померлого займалися похованням і поминальним обідом. При цьому, придбана труна брату ОСОБА_7 не сподобалась та він її замінив, доплативши кошти. Крім того, останній навіть не дочекавшись похорон брата вже почав наполегливо цікавитись майном померлого.

Свідок ОСОБА_19 (рідна сестра позивачки) показала, що ОСОБА_10 познайомилася з ОСОБА_7 у місті Києві у 2001 році, після чого вони почали спільно проживати, а у 2003 році переїхали до міста Шостки. За словами свідка, вона разом із чоловіком допомагала їм із переїздом, після чого ОСОБА_10 та ОСОБА_7 проживали у квартирі батьків позивачки, а мати передала їм земельну ділянку для ведення бізнесу. Свідок зазначила, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 проживали однією сім`єю, вели спільний побут і бюджет, разом відпочивали, обробляли город, будували приміщення для шиномонтажу та розвивали спільну справу. Вона повідомила, що вони разом відвідували батьків ОСОБА_7 , а її сім`я позичала ОСОБА_7 кошти на розвиток бізнесу, які згодом були повернуті. Також, зі слів свідка, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 спільно придбали автомобіль. , ОСОБА_7 піклувався про доньку позивачки, як про рідну дитину, допомагав по господарству, між ним та ОСОБА_20 були стосунки, притаманні подружжю. Свідок також зазначила, що не бачила ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння, хоча приблизно за пів року до його смерті позивачка повідомляла їй, що він почав частіше вживати алкоголь. Про будь-які захворювання печінки свідку відомо не було, а звістка про цироз у ОСОБА_7 стала для неї несподіваною. Щодо поховання свідок повідомила, що між родиною позивачки та родичами померлого була домовленість про розподіл витрат на поховання. Але брату померлого - ОСОБА_12 не сподобалась обрана ОСОБА_20 труна, він повернув її та придбав іншу, а вже під час поховання родичі померлого цікавилися автомобілем ОСОБА_7 . Також свідок повідомила, що після виникнення спору щодо спадщини позивачка разом із донькою відвідувала могилу ОСОБА_7 , однак, його батьків не навідувала, оскільки після смерті ОСОБА_7 спілкування між ними припинилось через цей майновий спір.

Свідок ОСОБА_21 (мати позивачки) показала, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 познайомилися у 2000 році, спочатку проживали разом у місті Києві, а з 2003 року переїхали у квартиру в місті Шостці, яку свідок залишила для їх спільного проживання. За її словами, вони жили однією сім`єю, вели спільний побут, разом придбавали майно, облаштовували житло, а ОСОБА_7 називав ОСОБА_9 своєю дружиною. Свідок зазначила, що ОСОБА_7 виховував доньку ОСОБА_11 як рідну, цікавився її навчанням, у школі його сприймали як батька, а онуки називали його дідом. Вона майже щодня бувала у них вдома та особисто спостерігала їх спільне сімейне життя. За словами свідка, автомобіль було придбано за кошти ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та за її фінансової допомоги, також вони спільно придбали меблі та інше майно. Батьки ОСОБА_7 , його брат і сестра знали про їхні стосунки, приїжджали до них у гості, а ОСОБА_10 і ОСОБА_7 відвідували їх. Свідок пояснила, що шлюб ОСОБА_10 та ОСОБА_7 офіційно не зареєстрували, оскільки це було їхнім особистим рішенням, а ОСОБА_7 залишався зареєстрованим за місцем проживання своїх батьків. Після смерті ОСОБА_7 його мати та брат організували поховання, а згодом, як їй стало відомо від доньки, почали претендувати на спадкове майно.

Свідок ОСОБА_13 (колишній чоловік позивачки, батько її доньки та наразі чоловік сестри позивачки) повідомив, що після розірвання їх шлюбу ОСОБА_10 у 1999 році переїхала до міста Києва, де познайомилася з ОСОБА_7 , і вони почали спільно проживати. Згодом вони ( ОСОБА_10 та ОСОБА_7 ) переїхали до міста Шостки, де проживали однією сім`єю, разом проводили сімейні свята та дозвілля. Свідок зазначив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 збудували приміщення на земельній ділянці, подарованій матір`ю ОСОБА_11 , плануючи відкрити шиномонтаж. Сам свідок певний час здійснював у цьому приміщенні підприємницьку діяльність як орендар. За словами свідка, під час спільного проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_7 придбали автомобіль, однак, за рахунок чиїх коштів йому невідомо. Також він повідомив, що після смерті ОСОБА_7 брав участь в організації поховання, зокрема, оплачував окремі ритуальні послуги, тоді як батьки ОСОБА_7 забезпечили проведення поминального обіду.

Свідок ОСОБА_22 повідомила, що є сусідкою позивачки з 2002 року. З 2007 року позивачка проживала разом із ОСОБА_7 однією сім`єю, вони спільно вели побут, разом виконували домашні справи, як сусіди вони ходили один одного в гості. За словами свідка, вони поводилися як подружжя, мали доброзичливі стосунки, конфліктів між ними вона не помічала. У квартирі також проживав батько позивачки, який мав окрему кімнату. Свідок зазначила, що навіть не знала про відсутність офіційного шлюбу між позивачкою та ОСОБА_7 , оскільки всі сусіди сприймали їх як чоловіка та дружину. Також їй відомо, що вони разом обробляли земельну ділянку позивачки, вирощували городину, спільно їздили по гриби тощо. Оскільки будинок невеликий, то сусіди добре знають один одного, ні в кого не виникало сумнівів, що позивачка та ОСОБА_7 проживали однією сім`єю як подружжя.

Свідок ОСОБА_23 повідомив, що є дядьком позивачки по матері. З ОСОБА_7 познайомився у 2003 році, коли позивачка привезла його в м. Шостка до родини для знайомства. У 2007 році позивачка та ОСОБА_7 переїхали з міста Києва до міста Шостки, де проживали у трикімнатній квартирі разом із батьком позивачки та її донькою. За словами свідка, після переїзду вони спільно будували гараж, у чому він особисто допомагав. Земельна ділянка, на якій здійснювалося будівництво, належала матері позивачки, яка подарувала її ОСОБА_7 та ОСОБА_24 . Свідок зазначив, що неодноразово радив позивачці та ОСОБА_7 зареєструвати шлюб, однак, вони відповідали, що штамп у паспорті для них не має значення, оскільки їх повністю влаштовувало спільне життя. Свідок повідомив, що позивачка та ОСОБА_7 постійно запрошували його на сімейні свята, проживали однією сім`єю, мали спільний бюджет, який переважно вів ОСОБА_7 , спільно набували майно, зокрема, автомобіль, а також разом вели господарство. ОСОБА_7 добре ставився до доньки позивачки та її онука, піклувався про них як про рідних. Також свідку відомо, що позивачка та ОСОБА_7 неодноразово відвідували батьків ОСОБА_7 . Свідок зазначив, що за весь час їхнього спільного проживання випадків припинення стосунків чи окремого проживання між позивачкою та ОСОБА_7 не було, а їхні взаємини були добрими та сімейними.

Свідок ОСОБА_25 , батько померлого, повідомив, що його син познайомився з ОСОБА_20 у місті Києві, а згодом переїхав до міста Шостки для відкриття шиномонтажу на земельній ділянці, яка належала матері ОСОБА_11 . За словами свідка, син проживав у квартирі ОСОБА_11 як квартирант, сплачував їй кошти за користування земельною ділянкою та проживання, а їхні стосунки не були сімейними. Він зазначив, що син ніколи не називав ОСОБА_9 своєю дружиною, а повідомляв, що вони не вели спільного господарства та мали роздільний бюджет. Свідок пояснив, що ОСОБА_10 лише декілька разів приїжджала разом із сином до села Сальне, з ними (батьками) не спілкувалася та, за його словами, участі в організації поховання і витратах на нього не брала. Він також повідомив, що всі витрати на поховання здійснював брат померлого ОСОБА_12 . Крім того, свідок спочатку зазначив, що у місті Шостці жодного разу не був, однак надалі пояснив, що все ж один раз приїжджав до сина, коли той розпочав будівництво шиномонтажу, та залишався там на ночівлю. Також він повідомив, що про проживання сина у квартирі ОСОБА_11 як квартиранта та відсутність між ними сімейних відносин знав зі слів самого сина, з яким регулярно спілкувався телефоном.

Аналіз наведених показань свідків свідчить, що більшість із них, хоча й перебувають у різному ступені родинних чи інших відносин зі сторонами, послідовно підтвердили одні й ті самі обставини, а саме: тривале спільне проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 спочатку у місті Києві, а згодом у місті Шостці; ведення ними спільного побуту та господарства; наявність спільного бюджету і спільного майна; спільне облаштування житла та будівництво приміщення для ведення бізнесу; спільне проведення свят, дозвілля та відпочинку; взаємне знайомство з родичами один одного, спільне відвідування батьків ОСОБА_6 ; спільне проживання із донькою позивачки, у вихованні якої ОСОБА_6 брав активну участь; сприйняття їх оточуючими як чоловіка та дружини. Зазначені обставини підтверджуються не лише показаннями родичів позивачки, а й показаннями сусідки, фотознімками (сукупність яких також дає підстави вважати про існування тривалого, відкритого та сімейного характеру взаємовідносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ), письмовими доказами та іншими дослідженими судом доказами, які у своїй сукупності є взаємоузгодженими та доповнюють один одного.

Суд також бере до уваги, що окремі свідки по-різному зазначали рік переїзду ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з міста Києва до міста Шостки. Разом із тим такі розбіжності стосуються лише точного часу настання події, яка мала місце понад двадцять років тому, та не спростовують самої обставини переїзду і подальшого спільного проживання сторін. З огляду на значний проміжок часу, що минув, а також те, що зазначені події не стосувалися безпосередньо особистого життя більшості свідків, неточності у визначенні конкретного року переїзду є зрозумілими та не свідчать про недостовірність їхніх показань.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_25 , суд враховує, що він є батьком померлого та спадкоємцем за законом, який відмовився від прийняття спадщини на користь свого другого сина ОСОБА_12 , а тому має безпосередню заінтересованість у результаті розгляду справи. Крім того, зі змісту його показань вбачається, що він проживав окремо від сина у селі Сальне та не був безпосереднім очевидцем повсякденного життя ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а значна частина повідомлених ним обставин ґрунтується виключно ніби-то на словах сина.

Суд також бере до уваги, що показання цього свідка не є послідовними. Так, спочатку він зазначив, що жодного разу не був у місті Шостці, однак, у подальшому пояснив, що все ж приїжджав до сина, коли той розпочав будівництво шиномонтажу, та залишався у нього на ночівлю.

За таких обставин суд оцінює показання ОСОБА_25 критично.

При цьому відповідач ОСОБА_4 , заперечуючи факт проживання позивачки та його брата ОСОБА_7 однією сім`єю як чоловіка та жінки та стверджуючи, що останній лише проживав у квартирі позивачки, фактично як квартирант, одночасно висловлював до позивачки претензії щодо неповідомлення родини про тяжкий стан здоров`я ОСОБА_7 , ненадання їм можливості попрощатися з ним, неналежного догляду за ОСОБА_7 під час його хвороби, а також припинення спілкування з його родиною після його смерті. На переконання суду, такі вимоги та претензії є характерними саме до особи, яка перебувала з померлим у близьких сімейних відносинах, спільно проживала з ним і фактично виконувала обов`язки, притаманні члену сім`ї, а не до особи, яка, за версією відповідача, лише надавала йому житло для проживання або підтримувала з ним суто ділові відносини. Отже, наведені відповідачем доводи є внутрішньо суперечливими та не узгоджуються з його ж твердженням про відсутність між позивачкою та ОСОБА_7 сімейних відносин, тобто алогічні.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

У постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Тобто і для «фактичного подружжя» повинні бути характерними усі ознаки сім`ї, передбачені статтею 3 СК України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав та обов`язків.

Наведеними вище належними і допустимим доказами підтверджується факт спільного проживання та ведення ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у період з вересня 2007 року до дня смерті останнього спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, спільне придбання майна, зокрема, авто, яке використовувалось для спільних поїздок, в т. ч. до батьків ОСОБА_6 наявність взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, участь ОСОБА_6 у вихованні доньки позивачки, тобто факт спільного проживання їх однією сім`єю без реєстрації шлюбу у вказаний час.

Відповідно до статті 74 СК України на майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

За змістом наведеної вище норми, правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

Отже, до майна, що було набуте під час проживання осіб однією сім`єю, застосовуються положення сімейного законодавства, які регулюють правові відносини з приводу права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Враховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_6 у період проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 04.10.2016 набув у власність автомобіль Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_4 (т.1 а.с.42).

Вартість вказаного автомобіля, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження, станом на 17.02.2020 становила 64142 грн 86 коп. (т.1 а.с.43-45)

Крім того, 19.10.2018 ОСОБА_6 уклав з ПАТ «Ощадбанк» договір № 19380952919 на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ» (т.1 а.с.47), згідно якого вніс кошти: 19.10.2018 у сумі 4900 доларів США, що на той час еквівалентно 137379 грн 57 коп.; 22.11.2018 400 доларів США, що на той час еквівалентно 11109 грн 96 коп., що підтверджується відповідними квитанціями (т.1, а.с.48, 49).

Як уже встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з вересня 2007 року до дня смерті останнього проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно забезпечували побут та виконували взаємні права й обов`язки, притаманні подружжю. Автомобіль та грошові кошти на банківському вкладі були набуті ОСОБА_6 саме в період такого спільного проживання. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що зазначені об`єкти були придбані за його особисті кошти або що існують інші підстави для віднесення їх до особистої приватної власності ОСОБА_6 . За таких обставин суд доходить висновку, що автомобіль та грошові кошти на банківському вкладі є об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , частки кожного з них у цьому майні є рівними, у зв`язку з чим позовні вимоги первісного позову в частині визнання за позивачем права власності на 1/2 частку зазначеного майна підлягають задоволенню.

Разом з тим, правовий режим господарського блоку є іншим.

Так, 15.06.2007 ОСОБА_26 (мати ОСОБА_3 ) подарувала ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у рівних частках земельну ділянку по АДРЕСА_4 на території Шосткинської міської ради призначення якої: 0,1000 га будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,0605 га ведення особистого селянського господарства, що підтверджується відповідним договором (т.1, а.с.13, 14).

Відповідні державні акти серії ЯЕ № 197670 (0,1000 га кадастровий номер 5911000000:03:001:0075) та №197671 (0,0605 га - кадастровий номер 5911000000:03:001:0076) були видані ОСОБА_6 із зазначення співвласників земельної ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та їх часток по 1/2 (т.1, а.с.15, 16).

Рішенням виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 261 від 26.09.2007, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво господарчого блоку на приватній земельній ділянці по АДРЕСА_4 (т.1, а.с. 24).

На забудову було отримано будівельний паспорт, ескіз забудови земельної ділянки був погоджений в.о. головного архітектора міста (т.1, а.с. 23-25).

21.05.2020 ОСОБА_3 отримала технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва господарчий блок по АДРЕСА_1 , згідно з яким загальний відсоток готовності об`єкта складає 82% (т.1, а.с. 109-113).

25.05.2020 ОСОБА_3 зареєструвала своє право власності на 1/2 частки земельних ділянок № 5911000000:03:001:0075 та № 5911000000:03:001:0076, що розташовані по АДРЕСА_1 та на 1/2 частку об`єкта незавершеного будівництва, господарчого блоку, що розташований на земельній ділянці № 5911000000:03:001:0075 (т.1, а.с. 104, 105, 193-194).

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що земельні ділянки, на яких здійснювалося будівництво господарського блоку, належали ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності по 1/2 частці кожному. Будівництво господарського блоку здійснювалося на підставі дозволу, наданого обом співвласникам земельної ділянки.

На момент смерті ОСОБА_6 будівництво господарського блоку завершено не було, а ступінь його готовності становив 82 %. Після смерті ОСОБА_6 . ОСОБА_3 здійснила державну реєстрацію права власності на 1/2 частку об`єкта незавершеного будівництва, що відповідає належній їй частці у праві власності на земельну ділянку.

Водночас сам по собі факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є достатньою підставою для визнання об`єкта незавершеного будівництва їхньою спільною сумісною власністю. Матеріали справи свідчать, що право на земельні ділянки виникло у ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на підставі договору дарування із визначенням за кожним із них частки у праві власності, а будівництво господарського блоку здійснювалося на цих земельних ділянках на підставі дозволу, наданого обом співвласникам. За таких обставин, в силу приписів статей 331, 356, 357 ЦК України, об`єкт незавершеного будівництва є об`єктом спільної часткової, а не спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, позовні вимоги первісного позову в частині визнання господарського блоку об`єктом спільної сумісної власності задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_4 суд зазначає таке.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у зв`язку з чим автомобіль та грошові кошти на банківському вкладі є об`єктами їх спільної сумісної власності, а господарський блок є об`єктом їх спільної часткової власності. Отже, спірне майно не входить до складу спадщини в повному обсязі.

Крім того, судом не встановлено обставин, які б свідчили про незаконність державної реєстрації за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку земельних ділянок та 1/2 частку об`єкта незавершеного будівництва, оскільки така реєстрація відповідає належній їй частці у праві спільної часткової власності.

За таких обставин вимоги ОСОБА_4 про скасування рішень про державну реєстрацію прав, скасування записів про право власності та визнання за ним права власності на спадкове майно є безпідставними, а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Не підлягає задоволенню і вимога ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на частки спірного майна в порядку спадкування, оскільки, як убачається з інформації, наданої приватним нотаріусом, після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняли також інші спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 168). За наявності кількох спадкоємців суд не може визнати право власності на спадкове майно виключно за одним із них.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за чотири позовні вимоги у загальному розмірі 3 363 грн 20 коп. Оскільки судом задоволено три із чотирьох заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 522 грн 40 коп.

Оскільки зустрічний позов не підлягає задоволенню, то судовий збір залишається за позивачем ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 3, 74, 70 СК України, ст.ст. 331, 356, 357, 368 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263265, 315 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з вересня 2007 року по 17 лютого 2020 року.

Визнати автомобіль Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_4 , та грошові кошти, розміщені на депозитному вкладі, відкритому ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у ПАТ «Державний ощадний банк України» за договором № 19380952919 від 19.10.2018, об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку автомобіля Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_4 , та 1/2 частку грошових коштів, розміщених на депозитному вкладі, відкритому ОСОБА_6 у ПАТ «Державний ощадний банк України» за договором № 19380952919 від 19.10.2018.

У задоволенні інших вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в дольовому порядку в розмірі 2 522 грн 40 коп.: по 1 261 грн 20 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О.В.Прачук