Рішення № 139164292, 18.08.2026, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/5460/25

Провадження № 2/552/181/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

18.08.2026 Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Руденької А.І.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні Київського районного суду м. Полтави в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 552/5460/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлення факту перебування на утриманні, треті особи - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 02.07.2025 звернулася в Київський районний суд м. Полтави з позовом до відповідача ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлення факту перебування на утриманні.

Подану до суду позовну заяву обґрунтовувала тим, що в 2016 році познайомилася з ОСОБА_5 , з 01.02.2019 почали проживати разом у в будинку, який належить ОСОБА_5 , в жовтні 2021 року повінчалися у церкві, а 12.05.2024 ОСОБА_5 зник безвісти.

Позивач зазначала, що перебувала на утриманні ОСОБА_5 , оскільки його заробітна плата була значно вищою, ніж її доходи, на момент зникнення ОСОБА_5 безвісти отримувала від нього матеріальну допомогу.

Вказувала, що зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо виплат грошового забезпечення, але було відмовлено.

В поданій до суду позовній заяві, звертаючись з позовом до відповідача ОСОБА_4 , просила встановити факт постійного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , який 12.05.2024 зник безвісти, починаючи з 01.02.2019 по 12.05.2024. Просила також встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_5 по 12.05.2024 .

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05.08.2025 відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 13.08.2025 подав до суду свої письмові пояснення, в яких третя особа зазначила, що надані до суду позивачем докази не підтверджують факт перебування її на утриманні військовослужбовця. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4 28.08.2025 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі.

ОСОБА_4 в поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначала, що є матір`ю ОСОБА_5 , твердження ОСОБА_6 , зазначені нею в поданій до суду позовній заяві, не відповідають дійсності.

Вказувала, що дійсно ОСОБА_1 проживала з її сином в житловому будинку в с. Нижні Яреськи Шишацького району з 2019 року, але ОСОБА_5 не мав намірів створювати з нею сім`ю. ОСОБА_5 не вів з ОСОБА_1 спільного господарства та позивач не мала жодного відношення до спільного бюджету.

В своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 зазначила, що її син ОСОБА_5 зник безвісти під час виконання бойового завдання, він не визнаний загиблим. Вважає, що позивач намагається вирішити долю сина за його відсутності.

В задоволенні позовних вимог відповідач ОСОБА_4 просила відмовити.

Військова частина № НОМЕР_2 08.09.2025 подала до суду свої письмові пояснення, в яких третя особа зазначила, що від ІНФОРМАЦІЯ_4 до військової частини НОМЕР_1 у липні 2024 надійшла заява громадянки ОСОБА_1 про виплату їй грошового забезпечення, належного військовослужбовцю солдату ОСОБА_5 , який зник безвісти 12.05.2024 в районі н.п. Макіївка Луганської області. На час подачі заяви ОСОБА_7 в абзаці першому пункту 7 «Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 було передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Оскільки ОСОБА_1 не є дружиною солдата ОСОБА_8 , тому задовольнити заяву щодо виплати їй грошового забезпечення солдата, який вважається зниклим безвісти, у військової частини НОМЕР_1 не було правових підстав.

Військова частина зазначила, що після надходження до військової частини НОМЕР_1 повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, де зазначено, що у зниклого безвісти військовослужбовця немає дружини, дітей та біологічний батько помер, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №341 від 28.11.2024 виплати, належні солдату ОСОБА_5 , було призначено та виплачувались його матері по лютий 2025 року. Після внесення змін в законодавство України з 01.02.2025 був призначений інший порядок виплат матері зниклого військовослужбовця ОСОБА_5 - ОСОБА_4 ..

Позивач ОСОБА_1 16.09.2026 подала до суду відповідь на відзив, де зазначала, що з ОСОБА_5 жили як подружжя, вели спільне господарства, а 17.10.2021 повінчалися, при цьому були присутні рідні ОСОБА_9 . Просила задовольнити позовні вимоги.

Міністерство оборони України в поданих до суду 18.09.2025 поясненнях в задоволенні позовних вимог просило відмовити в повному обсязі, вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

16.2.2025 до суду надійшли письмові пояснення військової частини НОМЕР_1 , в яких третя особа зазначила, що позивач ОСОБА_1 не набуває права на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, який пропав безвісти, оскільки вона не входить до числа його отримувачів за законом, встановлення факту проживання однією сім`єю з військовослужбовцем ОСОБА_10 не надасть їй можливості отримати частку грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 15.01.2026 закрито підготовче провадження в справі та призначено судове засідання з розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача в судовому засіданні повністю підтримали подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини, просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, які зазначені в поданому до суду відзиві на позовну заяву.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Суд, заслухавши позивача та представника позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, ви приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 14.11.2016 має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 17.08.2016 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 02.02.2024 був призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження служби до військової частини № НОМЕР_3 , згідно сповіщення від 17.05.2024 військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 зник безвісти 12.05.2024 при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Макіївка Донецької області.

Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлення факту перебування на утриманні, ОСОБА_1 обґрунтовує необхідність встановлення фактів для подальшого отримання грошового забезпечення військовослужбовця.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей, визначає Закону України ''Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин'' №2505-VIII від 12 липня 2018 року.

Відповідно до статті 1 Закону України ''Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин'' №2505-VIII близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Стаття 6 Закону України №2505-VIII визначає права близьких родичів та членів сім`ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Пунктом 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII 20 грудня 1991 року , в редакції станом на час зникнення безвісти ОСОБА_5 , передбачено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Пунктом 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції станом на час вирішення справи судом передбачено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону). У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, твердження позивача ОСОБА_1 про те, що встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 є необхідним з метою отримання його грошового забезпечення суперечить нормам чинного законодавства, зазначений факт жодним чином не може вплинути на набуття ОСОБА_1 права на отримання грошового забезпечення особи, яка зникла безвісти.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин

Так, для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України де визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст. ст. 3, 74 СК України).

Обов`язковою умовою для визнання факту проживання однією сім`єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень п. 6 ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч. ч. 4, 5, ст. 22 «Про міліцію» та ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») вказано, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Встановлення факту проживання однією сім`єю передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст. ст. 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти спільної присутності їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між особами є усталені відносини, притаманні сім`ї.

Наведене узгоджуються із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12.12.2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27.02.2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11.12.2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24.01.2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08.12.2021 року у справі № 531/295/19 (№ 61-3071св21), та інших.

Доказами, на які посилається ОСОБА_1 , як на обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема, є акт обстеження жилого-побутових умов від 29.05.2024 комісії Яреськівського старостинського округу Шишацької селищної ради Полтавської області, згідно якого ОСОБА_1 фактично проживає з 2018 року та веде спільне господарства з ОСОБА_5 у будинку в АДРЕСА_3 .

Зазначений акт судом оцінюється критично, ні зміст акту, ні відомості, які в ньому містяться, не підтверджують ознак, властивих для проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача та ОСОБА_5 . Даний документ не містить відомостей, які входять до предмету доказування у даній справі.

Зазначений акт спростовує сама позивач ОСОБА_1 , яка в поданій до суду позовній заяві стверджує, що в зазначеному будинку почали проживати разом з ОСОБА_5 з 01.02.2019, а не з 2018, як зазначено в акті.

Окрім того, як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 з 05.11.1988 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 , який розірваний лише в 2019 році, про що складено актовий запис № 5 від 12.01.2019.

Також дослідженими в справі доказами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лубенському об`єднаному управління ПФУ в Полтавській області і отримує пенсію за вислугу років.

Окрім того, ОСОБА_1 в період з лютого 2020 року по листопада 2022 року отримувала соціальні виплати з відповідних бюджетів.

За повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_1 зверталася з заявами про призначення житлової субсидії, яка призначалася, зокрема в період з 01.06.2023 по 30.04.2025 у відповідних розмірах. Позивач ОСОБА_1 жодним чином не декларувала ОСОБА_5 як члена своєї сім`ї, не декларувала інформацію про перебування на його утриманні.

Досліджена судом виписка про рух коштів по рахунку, який належить ОСОБА_5 та відкритий в АТ «Райффайзен Банк», не містить інформації, яка б давала підстави стверджувати, що ОСОБА_5 здійснював перекази грошових коштів на ім`я ОСОБА_1 та/чи на її потреби.

Отримана судом інформація з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період з 1 кварталу 2019 року по 2 квартал 2025 року містить дані і про інші доходи позивача (заробітна плата, спадщина), які остання не вказувала звертаючись до суду з позовною заявою.

Будь-які інші докази на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 в період з 01.02.2019 до 12.05.2024 ОСОБА_1 суду не надала.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 року у справі № 712/7830/16-ц, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу задоволенню не підлягають, оскільки показання свідків не підтверджують ознак, властивих для проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Оглянуті судом фото картки та відеозаписи, не підтверджують ознак, властивих для проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Окрім того, допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що постійним місцем роботи ОСОБА_5 до призову на військову службу по мобілізації було ПрАТ «Полтавське ХПП», місцезнаходженням якого є місто Полтава, відповідно ОСОБА_5 протягом робочих днів постійно знаходився в місті Полтава, де мав житло, та лише на вихідні міг проживати в с. Нижні Яреськи.

Також при вирішення справи суд враховує таке.

Відповідно до ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов`язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Особа, яка вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, як подружжя загиблого військовослужбовця, така особа повинна довести, що вона перебувала у зареєстрованому в органі державної реєстрації актів цивільного стану шлюбі із загиблим військовослужбовцем, та не одружилася вдруге.

Єдиним, належним і допустимим доказом перебування у зареєстрованому в органі державної реєстрації актів цивільного стану шлюбі є свідоцтво про шлюб.

При вирішенні вимог позивача про встановлення факту перебування на утриманні суд зазначає, що повне утримання означає відсутність у особи інших джерел доходу, окрім допомоги іншої особи. Для підтвердження цього факту можуть подаватися різні докази - довідки про склад сім`ї, документи про спільне проживання або утримання, медичні документи, банківські виписки, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори щодо оплати комунальних, навчальних чи медичних послуг, а також показання свідків, фото- та відеоматеріали, листування.

Матеріали справ не містять жодних документи про спільне проживання або утримання, відсутні будь-які банківські виписки, медичні документи, довідки, чеки, квитанції, договори, листування.

Враховуючи встановлені судом обставини та положення норм законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не довела обґрунтованості заявлених вимог належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про встановлення факту перебування на утриманні є безпідставними, в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не підлягають їй відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлення факту перебування на утриманні відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

-відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

-третя особа Міністерство оборони України, місцезнаходження 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022;

-третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ;

-третя особа військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , має зареєстрований електронний кабінет ЄСІТС.

Повне судове рішення складено 21.08.2026.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко