Ухвала суду № 139164137, 19.08.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 237/1087/24

Провадження 1-кп/216/425/26

УХВАЛА

Іменем України

19 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників, адвокатів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відео конференції),

обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ( в режимі відео конференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 дистанційно кримінальне провадження №12023050000000070 від 01.02.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, -

в с т а н о в и в:

19.08.2026 р. в ході судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки під час обрання (застосування) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які наразі не зменшилися, продовжують існувати та можуть настати, якщо обвинувачені будуть залишатись на волі, а саме : перебуваючи на волі обвинувачені можуть переховуватися від суду, мають фактичну можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, залишаючись на волі обвинувачені мають можливість вчинити інші кримінальні правопорушення чи повторно вчинити правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримала, заявивши про неможливість зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також ОСОБА_11 та їх захисники, адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , а також ОСОБА_6 в судовому засідання заперечували проти задоволення клопотання прокурора, заявивши про можливість зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`які, оскільки ризики, зазначені прокурором у клопотанні є надуманими, необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, тому відносно них можливо застосувати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до норм ст. 331 ч.3 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для продовження запобіжного заходу в силу вимог ст. 199 КПК України, є обставини, які свідчать про те, що ризики які виправдовують тримання особи під вартою не зменшились та відсутня можливість завершення судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали.

З судових рішень у справі № 237/1087/24 встановлено наступне.

Ухвалою слідчого судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13.10.2023 року ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 11.12.2023 року. Вказаний строк ухвалами слідчого судді від 07.12.2023 року, 31.01.2024 року продовжувався, остаточно до 30.03.2024 року. Останньою ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.06.2026 р. строк тримання під вартою продовжено до 30.08.2026 р. включно.

Ухвалою слідчого судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13.10.2023 року ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк ухвали до 11.12.2023 року включно, вказаний строк ухвалами слідчого судді від 07.12.2023 року, 01.02.2024 року продовжувався, остаточно до 31.03.2024 року. Останньою ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.06.2026 р. строк тримання під вартою продовжено до 30.08.2026 р. включно.

Ухвалою слідчого судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13.10.2023 року ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк ухвали до 10.12.2023 року включно, ОСОБА_8 був звільнений 26.10.2023 року в зв`язку із внесенням застави. Ухвалою слідчого судді від 12.02.2024 року ОСОБА_8 змінено запобіжний захід у виді застави на тримання під вартою строком до 11.04.2024 року включно.

Ухвалами судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 09.04.2024 року, 22.05.2024 року, 18.07.2024 року, 11.09.2024 року ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 09.11.2024 року включно. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03.10.2024 ухвала про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 11.09.2024 року залишена без змін. Останньою ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.06.2026 р. строк тримання під вартою продовжено до 30.08.2026 р. включно.

Приймаючи до уваги, що судове провадження не завершене та буде призначене на більш пізніший строк. Тому, суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, яка наполягала на доцільності продовження строку тримання обвинувачених під вартою, сторону захисту, які просили відмовити у задоволенні клопотання у зв`язку із необґрунтованістю, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання знаходження під вартою обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 умисних тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які законом передбачене покарання лише у вигляді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна. ОСОБА_8 міцних соціальних зв`язків за місцем проживання не має, раніше неодноразово судимий, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності. Останньому відомі анкетні дані свідків у даному кримінальному провадженні, тому він може без будь-яких перешкод, шляхом погроз, підкупу або умовлянь, зможе змусити їх давати необхідні йому показання, які будуть заважати встановленню об`єктивної істини у справі. Також, оскільки ОСОБА_8 офіційно не працює, а отже немає сталого доходу, на протязі тривалого часу займається незаконним збутом наркотичних засобів, що дає підстави виявити ті характерні ознаки, які підкріплюють твердження про небезпеку вчинення обвинуваченим спроб вчинити інший злочин аналогічної спрямованості, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховані як при обранні ОСОБА_8 , так і при продовженні існуючого запобіжного заходу, і на даний час не зменшилися, що виключають підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який.

Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 умисного особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання лише у вигляді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_10 міцних соціальних зв`язків за місцем проживання не має, раніше неодноразово судимий, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності. Останньому відомі анкетні дані свідків у даному кримінальному провадженні, тому він може без будь-яких перешкод, шляхом погроз, підкупу або умовлянь, зможе змусити їх давати необхідні йому показання, які будуть заважати встановленню об`єктивної істини у справі. Також, оскільки ОСОБА_10 офіційно не працює, а отже немає сталого доходу, на протязі тривалого часу займається незаконним збутом наркотичних засобів, що дає підстави виявити ті характерні ознаки, які підкріплюють твердження про небезпеку вчинення обвинуваченим спроб вчинити інший злочин аналогічної спрямованості, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховані як при обранні ОСОБА_10 , так і при продовженні існуючого запобіжного заходу, і на даний час не зменшилися, що виключають підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який.

Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 умисного особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання лише у вигляді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна. ОСОБА_9 міцних соціальних зв`язків за місцем проживання не має, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності. Останньому відомі анкетні дані свідків у даному кримінальному провадженні, тому він може без будь-яких перешкод, шляхом погроз, підкупу або умовлянь, зможе змусити їх давати необхідні йому показання, які будуть заважати встановленню об`єктивної істини у справі. Також, оскільки ОСОБА_9 офіційно не працює, а отже немає сталого доходу, на протязі тривалого часу займається незаконним збутом наркотичних засобів, що дає підстави виявити ті характерні ознаки, які підкріплюють твердження про небезпеку вчинення обвинуваченим спроб вчинити інший злочин аналогічної спрямованості, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховані як при обранні ОСОБА_9 , так і при продовженні існуючого запобіжного заходу, і на даний час не зменшилися, що виключають підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який.

Доводи обвинувачених, їх захисників судом до уваги не беруться, оскільки на даному етапі судового провадження суд позбавлений можливості досліджувати та давати оцінку зібраним доказам на предмет їх належності та достовірності, які б з достатністю свідчили про непричетність їх до скоєння інкримінованого злочину.

При цьому, розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 інкримінованих їм кримінальних правопорушень, суд враховує практику ЄСПЛ, зокрема, згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин.

На думку суду, судовими рішеннями у справах № 235/52/23, 237/1087/24, а також поданими сторонами під час підготовчого судового засідання матеріалами кримінального провадження №12023050000000070 від 01.02.2023 року з достатньою вірогідністю підтверджений факт ймовірності причетності ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 до скоєння інкримінованих їм злочинів, що спростовує позицію захисту із зазначених підстав.

Враховуючи те, що кримінальне провадження судом не розглянуто, а останньою ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.06.2026 р. строк тримання під вартою продовжено до 30.08.2026 р. включно. Вказані ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу, що виправдовують тримання обвинувачених під вартою, не зменшились та об`єктивно існують на даний час.

Тому, суд приходить до висновку, що вищеперераховані обставини, дають достатні підстави вважати, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

У зв`язку з чим, доводи обвинувачених, їх захисників про зміну запобіжного заходу судом до уваги не беруться, оскільки вони не спростовують вказаних висновкаів суду.

Разом з тим, суд вважає можливим визначити заставу обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , як альтернативний запобіжний захід, виходячи із наступних підстав.

Пунктом 5 частини 4 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, до якого відноситься ст. 307 ч.3 Кримінального кодексу України, інкримінована обвинуваченим.

Таким чином, визначення застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 307 ч.3 КК України є правом суду і залежить від обставин справи.

Так, у Рішенні у справі «Рідкодубський та інші проти України» від 22 січня 2026 року ЄСПЛ вказав на «абстрактність та гіпотетичність ризиків», які національні суди роками покладають в основу своїх ухвал, обираючи найсуворіший та одночасно винятковий запобіжний захід та продовжуючи тримання під вартою. ЄСПЛ вказав на невмотивовану відмову у застосуванні альтернативних запобіжних заходів. Суд послідовно наголошує, що тримання під вартою є винятковим, екстраординарним заходом. Національний суд зобов`язаний не просто формально згадати в ухвалі про можливість застави чи домашнього арешту, а й глибоко проаналізувати та переконливо пояснити, чому саме ці, м`якші заходи не здатні нівелювати наявні ризики. У рішенні від 22 січня 2026 року Суд вказує на «нездатність розглянути можливість застосування інших запобіжних заходів» як на самостійну підставу для констатації порушення Конвенції.

Як зазначено вище, обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебувають під вартою з 13.10.2023 року. Суд вважає, що тривале перебування ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу, не відповідає стандартам щодо дотримання прав людини, які гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод

Виходячи із обставин справи, суд вважає, що застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.

А тому, застава є цілком дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу обвинуваченого; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому, має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого. Оскільки законом не визначені чіткі критерії обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту є дискреційним повноваженням суду.

З урахуванням надмірної суспільної небезпеки злочинів проти основ національної безпеки України, розмір застави має бути визначений на рівні, необхідному для забезпечення дієвості такого заходу.

Суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , обставини його вчинення, їх роль, майновий та сімейний стан обвинувачених, дані про їх особу та наявні ризики, що дозволяє дійти висновку, що застава у сумі ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде здатною забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

Тому, суд дійшов до висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є в кримінальному провадженні, є застава як альтернатива запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, в розмірі ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332800 грн.

На думку суду, саме такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками й достатнім стримуючим засобом, який зможе забезпечити гарантії належної поведінки обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та виконання покладених на неї процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно до п. 3 ч. 4 с. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею, оскільки ухвалою слідчого судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13.10.2023 року ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Останній був звільнений 26.10.2023 року в зв`язку із внесенням застави, проте ухвалою слідчого судді від 12.02.2024 року ОСОБА_8 змінено запобіжний захід у виді застави на тримання під вартою в зв`язку з порушенням ним покладених на нього процесуальних обов`язків при обранні йому застави.

На підставі ст.ст. 183,193,196, 197, 199, 201, 314, 369-372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою, застосований під час розгляду кримінального провадження №12023050000000070 від 01.02.2023 року стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України - строком у два місяці, тобто до 19 жовтня 2026 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою, застосований під час розгляду кримінального провадження №12023050000000070 від 01.02.2023 року стосовно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України - строком у два місяці, тобто до 19 жовтня 2026 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою, застосований під час розгляду кримінального провадження №12023050000000070 від 01.02.2023 року стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2, ч. 3 ст. 307 КК України - строком у два місяці, тобто до 19 жовтня 2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_9 заставу в розмірі 332800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_10 заставу розмірі 332800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.

У відповідністю до п. 5) ч.4 ст.183 КПК України обвинуваченому ОСОБА_8 розмір застави не визначати.

Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі протягом дії цієї ухвали.

У разі внесення застави й звільнення обвинуваченої з-під варти, зобов`язати її прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду та покласти на неї строком до 19 жовтня 2026 року включно такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області без письмового дозволу суду;

- здати на зберігання до відповідних органів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, або інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, обвинувачені зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачені вважаються такими, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченим, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з`явилася за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суддя, суд вирішує питання про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 цього Кодексу.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченим, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченими, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Копії ухвали для її виконання направити начальнику Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3».

Копії ухвали про продовження строку застосування запобіжного заходу направити обвинуваченій, захиснику, прокурору.

Ухвала суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5-ти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1