Рішення № 139163399, 21.08.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/643/26

Провадження 2/206/1149/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21 серпня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Гаркуші В.В., за участю секретаря судового засідання Дуб В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін

20.02.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 678455866 від 27.12.2019.

Позивач просить стягнути з відповідача 13 870,86 грн заборгованості, з яких 6 806,36 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 064,50 грн заборгованість за процентами, а також 2 662,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що 27.12.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 678455866, за яким первісно надано 4 000,00 грн. У подальшому за додатковими угодами сума кредиту збільшувалася, унаслідок чого загальний обсяг фактично наданих відповідачу коштів становив 10 700,00 грн.

Позивач посилається на послідовний перехід права вимоги: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстром прав вимоги № 83 від 16.06.2020; від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та Реєстром прав вимоги № 11 від 31.08.2023; від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» за договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 та Реєстром боржників, переданим за актом від 14.07.2025 (а.с. 1-8).

Представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилася. Судова повістка направлялася за адресою її місця проживання; додатково 22.06.2026 на офіційному вебпорталі «Судова влада України» розміщено оголошення про виклик відповідача. Відзив на позов, заяви про відкладення розгляду справи та повідомлення про зміну адреси до суду не надходили.

З урахуванням належного повідомлення відповідача, її неявки без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду суд відповідно до статті 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 справу передано на розгляд судді Гаркуші В.В. (а.с. 14).

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 15.05.2026 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано докази від АТ КБ «ПриватБанк». 10.07.2026 витребувані докази надійшли до суду (а.с. 18-19).

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та оцінка доказів

27.12.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 678455866 у формі електронного документа. За пунктами 1.11.5 договору первісна сума кредиту становила 4 000,00 грн, строк кредитування 30 днів, а процентна ставка 0,50 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Графіком розрахунків первісний термін платежу визначено 26.01.2020 (підсистема «Електронний суд»).

У візуальній формі кредитного договору в реквізитах електронного підпису позичальника зазначено одноразовий ідентифікатор 43H6X3UV, відправлений 27.12.2019 о 17:31:00 та введений о 17:32:01. Водночас довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора містить інший буквено-цифровий ідентифікатор 8ERC9Y78, але також фіксує його введення 27.12.2019 о 17:32:01, той самий фінансовий номер телефону та дані відповідача (підсистема «Електронний суд»).

Наведена розбіжність у відображенні буквено-цифрового коду сама по собі не спростовує факту укладення договору, оскільки його виконання підтверджується сукупністю інших взаємоузгоджених доказів: заявкою відповідача із зазначенням персональних даних і банківської картки, подальшими додатковими угодами, платіжними документами про видачу кредитних коштів та платежами відповідача на погашення заборгованості (підсистема «Електронний суд»).

Платіжним дорученням від 27.12.2019 підтверджено перерахування первісних 4 000,00 грн на платіжну картку відповідача з маскою 5168-74XX-XXXX-3843. Надалі за додатковими угодами кредит збільшено: 02.01.2020 на 2 000,00 грн; 03.01.2020 на 200,00 грн; 08.01.2020 на 200,00 грн; 13.01.2020 на 300,00 грн; 25.02.2020 на 4 000,00 грн. Відповідні перекази підтверджені платіжними документами. Загальна сума виданих кредитних коштів становила 10 700,00 грн (підсистема «Електронний суд»).

Строк кредитування неодноразово продовжувався за окремими додатковими угодами: від 26.01.2020 на 30 днів зі ставкою 1,65 % на день; від 25.02.2020 ще на 30 днів зі ставкою 1,65 % на день; додатковою угодою від 10.03.2020 строк продовжено ще на 14 днів, а з 26.03.2020 встановлено дисконтну процентну ставку 1,49 % на день. За розрахунком первісного кредитора ця ставка застосовувалася по 09.04.2020 включно. Отже, погоджений сторонами строк правомірного користування кредитом завершився 09.04.2020 (підсистема «Електронний суд»).

Пункти 4.24.4 кредитного договору окремо врегульовують користування коштами понад погоджений строк: для такого періоду передбачено ставку 1,70 % на день, а пункт 4.4 договору прямо визначає проценти, нараховані після закінчення строку кредиту, як проценти, що нараховуються за понадстрокове користування коштами у розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

23.04.2020 сторони уклали ще одну додаткову угоду. У зв`язку з неналежним виконанням договору первісний кредитор надав відповідачу розстрочку погашення заборгованості у фіксованій сумі 11 344,36 грн на 70 днів та зупинив будь-які подальші нарахування. Графік передбачав платежі по 2 269,00 грн 07.05.2020, 21.05.2020, 04.06.2020, 18.06.2020 та 2 268,36 грн 02.07.2020. Пунктом 5 цієї угоди передбачено, що в разі порушення графіка вона втрачає чинність з моменту укладення, а кредитний договір продовжує діяти без урахування її умов (підсистема «Електронний суд»).

Фактично 10.05.2020 відповідач сплатила 2 269,00 грн, тобто після строку першого платежу, а 23.05.2020 ще 2 269,00 грн, тобто після строку другого платежу. Отже, передбачена пунктом 5 умова про втрату чинності додаткової угоди настала, після чого первісний кредитор у своєму обліку відновив нарахування, передбачені кредитним договором.

IV. Норми права і мотиви суду

Відповідно до статей 11, 509, 526, 530 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до його умов і вимог закону та у встановлений строк.

За частиною першою статті 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит і сплатити проценти. Відповідно до статей 205, 207, 638, 639 ЦК України та статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, належно акцептований та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У цій справі факт виникнення кредитних правовідносин підтверджується не одним окремим технічним реквізитом, а сукупністю взаємопов`язаних доказів, у тому числі отриманням та подальшим збільшенням кредиту, укладенням додаткових угод і здійсненням відповідачем численних платежів. Тому встановлена розбіжність між двома документами кредитора щодо буквено-цифрового позначення одноразового ідентифікатора не спростовує факту укладення та виконання договору.

За статтею 1056-1 та частиною першою статті 1048 ЦК України розмір процентів як плати за правомірне користування кредитом та порядок їх сплати визначаються договором. Водночас після закінчення погодженого сторонами строку кредитування правовідносини з користування кредитом перестають бути регулятивними, а невиконане грошове зобов`язання переходить в охоронну сферу, наслідки якої врегульовані, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України.

У пунктах 9193 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а його права та інтереси в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 наголосила, що проценти за статтею 1048 ЦК України як плата за правомірне користування кредитом та проценти за частиною другою статті 625 ЦК України як наслідок прострочення мають різну правову природу і не можуть одночасно застосовуватися до одного й того самого періоду.

Особливо релевантним для цієї справи є висновок Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25 (провадження № 61-13862св25) у спорі за позовом того самого позивача ТОВ «ФК «Ейс». Верховний Суд зазначив, що за відсутності посилання позивача на нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, відсутні підстави стягувати заявлені як проценти за користування кредитом суми, нараховані поза межами строку кредитування.

Наданий первісним кредитором розрахунок містить усі операції з видачі та погашення кредиту. Загалом відповідачу видано 10 700,00 грн, а сума здійснених нею платежів становила 18 184,00 грн. Платежі розподілялися кредитором між нарахованими грошовими зобов`язаннями та тілом кредиту відповідно до відображеної в розрахунку черговості.

Станом на 23.04.2020 після платежу 6 000,00 грн загальний залишок становив 11 344,36 грн. Платежем 10.05.2020 у сумі 2 269,00 грн погашено 646,10 грн нарахованих сум та 1 622,90 грн тіла кредиту, унаслідок чого залишок тіла становив 9 075,36 грн. Платежем 23.05.2020 у сумі 2 269,00 грн погашено частину тіла кредиту, після чого залишок тіла склав 6 806,36 грн.

Сума 7 064,50 грн, яку позивач просить стягнути як «проценти за користування кредитом», у розрахунку первісного кредитора сформована не в межах погодженого строку кредитування, а внаслідок відновлення після порушення графіка розстрочки нарахувань за ставкою 1,70 % на день за період після 23.04.2020. Це підтверджується арифметично:

24.04.202010.05.2020: 17 днів ? 181,87 грн = 3 091,79 грн (181,87 грн = 10 698,26 грн ? 1,70 %);

11.05.202023.05.2020: 13 днів ? 154,28 грн = 2 005,64 грн (154,28 грн = 9 075,36 грн ? 1,70 %);

24.05.202009.06.2020: 17 днів ? 115,71 грн = 1 967,07 грн (115,71 грн = 6 806,36 грн ? 1,70 %).

Загалом: 3 091,79 грн + 2 005,64 грн + 1 967,07 грн = 7 064,50 грн. Саме 6 948,79 грн із цієї суми відображено одним нарахуванням 08.06.2020, а останні 115,71 грн нарахуванням 09.06.2020. Після цього станом на 16.06.2020 розрахунок фіксує 6 806,36 грн тіла кредиту та 7 064,50 грн процентів.

Таким чином, перевірка судом розрахунку підтверджує залишок неповернутого тіла кредиту 6 806,36 грн, але водночас установлює, що вся заявлена до стягнення сума 7 064,50 грн виникла після завершення погодженого сторонами строку кредитування і за самим договором має правову природу процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, а не плати за правомірне користування кредитом за статтею 1048 ЦК України.

16.06.2020 за Реєстром прав вимоги № 83 право вимоги за договором № 678455866 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Витяг із Реєстру містить дані відповідача та суму 13 870,86 грн. Акт звірки та інші документи підтверджують виконання сторонами договору факторингу в частині відповідного реєстру.

31.08.2023 за Реєстром прав вимоги № 11 право вимоги перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». У реєстрі щодо відповідача зазначено 6 806,36 грн тіла та 7 064,50 грн процентів. Сплата фінансування за цим реєстром підтверджується платіжною інструкцією.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до його пункту 1.2 право вимоги переходить у момент підписання акта приймання-передачі Реєстру боржників. Такий акт підписано 14.07.2025; витяг із Реєстру містить кредитний договір відповідача та загальну суму вимоги 13 870,86 грн. Отже, безперервний перехід права вимоги до позивача підтверджено належними письмовими доказами.

Звертаючись із цим позовом, ТОВ «ФК «Ейс» визначило 7 064,50 грн саме як «заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом». У позовній заяві позивач не обґрунтовував цю суму частиною другою статті 625 ЦК України, не посилався на пункт 4.4 договору як на договірне визначення розміру процентів за прострочення та не навів розрахунку цієї суми як міри відповідальності. Посилання у позові на частину першу статті 625 ЦК України стосується лише правила про те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання, і не є заявленням вимоги за частиною другою цієї статті.

За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи. Суд самостійно надає правильну правову кваліфікацію встановленим обставинам, однак не може присудити іншу за предметом грошову вимогу, фактичні та розрахункові підстави якої позивач не заявляв.

Оскільки перевіркою розрахунку встановлено, що всі 7 064,50 грн сформовані за період після 23.04.2020, тобто вже після завершення 09.04.2020 погодженого строку кредитування, та за умовами пункту 4.4 договору є процентами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, підстав для їх стягнення у межах заявленої позивачем вимоги про проценти за користування кредитом немає. У задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Питання про співмірність встановленої договором ставки 1,70 % на день як можливого розміру процентів за частиною другою статті 625 ЦК України у цій справі не вирішується, оскільки відповідна вимога позивачем не заявлена.

Водночас неповернута сума тіла кредиту в розмірі 6 806,36 грн підтверджена детальним розрахунком первісного кредитора після врахування здійснених відповідачем платежів, подальшими реєстрами прав вимоги та випискою позивача. Доказів погашення цього залишку відповідач не подала.

Відповідно до статей 512, 514, 1077, 1078 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, у тому числі за договором факторингу, а предметом такого договору може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога. Надані договори факторингу, реєстри прав вимоги, акт звірки, платіжні документи та акт приймання-передачі Реєстру боржників у сукупності підтверджують послідовний перехід права вимоги до ТОВ «ФК «Ейс».

Такий висновок узгоджується і з постановою Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25, у якій зазначено, що за договором факторингу допускається відступлення майбутньої вимоги, а момент переходу права визначається відповідним реєстром прав вимоги. Тому факт укладення окремих рамкових договорів факторингу до виникнення конкретного кредитного зобов`язання не спростовує набуття права вимоги, якщо конкретна вимога передана після її виникнення у передбаченому договором порядку.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути 6 806,36 грн заборгованості за тілом кредиту; у стягненні 7 064,50 грн заявлених процентів слід відмовити.

V. Судові витрати

Позивач сплатив при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Позов задоволено на 6 806,36 грн із заявлених 13 870,86 грн, тобто на 49,0695 %. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 306,43 грн судового збору (2 662,40 грн ? 49,0695 %).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткову угоду та акт приймання-передачі наданих послуг від 29.12.2025 на загальну суму 7 000,00 грн: складання позову 5 000,00 грн, вивчення матеріалів 1 000,00 грн, підготовка адвокатського запиту 500,00 грн, підготовка клопотання про витребування доказів 500,00 грн.

За статтями 137, 141 ЦПК України при розподілі витрат на правничу допомогу суд оцінює їх пов`язаність із розглядом справи, реальність, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору. Верховний Суд у постанові від 16.03.2026 у справі № 522/7662/23 (провадження № 61-406св26) розмежував зменшення витрат за критеріями частини четвертої статті 137 ЦПК України, що здійснюється за клопотанням іншої сторони, та застосування судом з власної ініціативи критеріїв частини третьої статті 141 ЦПК України при їх розподілі.

Спір є типовим, розглядався у спрощеному провадженні, відзив та інші складні процесуальні документи не подавалися, адвокат у судових засіданнях участі не брав, а частина зазначених в акті робіт є складовою підготовки однієї позовної заяви та доказової бази. З урахуванням ціни позову, складності справи, обсягу виконаної роботи та критеріїв розумності суд визначає обґрунтований розмір витрат на правничу допомогу, що підлягав би розподілу при повному задоволенні позову, у сумі 3 000,00 грн.

Оскільки позов задоволено на 49,0695 %, пропорційна частина зазначених витрат становить 1 472,08 грн (3 000,00 грн ? 49,0695 %). Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 247, 263265, 280284 ЦПК України, статтями 11, 509, 512, 514, 526, 530, 534, 599, 610612, 625, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 678455866 від 27.12.2019 у розмірі 6 806 (шість тисяч вісімсот шість) грн 36 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 7 064 (сім тисяч шістдесят чотири) грн 50 коп. процентів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 1 306 (одна тисяча триста шість) грн 43 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 472 (одна тисяча чотириста сімдесят дві) грн 08 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо заява про перегляд подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин відповідно до статті 284 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя В.В. Гаркуша