Ухвала суду № 139163396, 21.08.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3230/21

Провадження № 1-кп/206/18/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021041700000110, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.04.2021, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянки України, із середньою освітою, незаміжньої, такої, що не має на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, офіційно непрацевлаштованої, без місця реєстрації, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимої 26.06.2014 Жовтневим районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Самарського районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021041700000110 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 24 червня 2026 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 11 год. 40 хв. 23 серпня 2026 року включно, з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн.

Прокурор Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, в якому просить продовжити застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без права внесення застави.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, раніше судима за кримінальне правопорушення цієї ж категорії, а її попередня процесуальна поведінка свідчить про реальність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, після застосування до ОСОБА_4 ухвалою суду від 05.07.2023 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання вона неодноразово не з`являлася у судові засідання, не повідомила суд про зміну місця проживання, ухвалу про її привід виконати не вдалося, у зв`язку з чим 25.06.2024 обвинувачену було оголошено в розшук, а судове провадження зупинено. 24.06.2026 ОСОБА_4 було затримано та доставлено до суду.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити, зазначивши, що встановлені раніше ризики не зменшилися до рівня, який дозволяв би забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив. Зазначив, що з плином часу ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зменшилися, а визначений судом розмір застави обвинувачена через свій майновий стан фактично не може внести. Просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію свого захисника та просила застосувати до неї цілодобовий домашній арешт.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для вирішення питання про запобіжний захід, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання щодо запобіжного заходу здійснюється в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про запобіжний захід суд, крім наявності ризиків, оцінює в сукупності всі обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі, її вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан.

Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд повинен установити, чи не зменшилися раніше встановлені ризики та чи існують обставини, які виправдовують подальше застосування найбільш суворого запобіжного заходу.

Суд ураховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України. Санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Тяжкість можливого покарання сама по собі не може бути достатньою підставою для тримання під вартою, однак у сукупності з конкретною процесуальною поведінкою обвинуваченої має значення для оцінки ризику переховування.

Суд не надає оцінки доказам з точки зору доведеності винуватості ОСОБА_4 та не вирішує наперед питання, які підлягають вирішенню при ухваленні остаточного судового рішення.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд виходить із конкретної попередньої процесуальної поведінки обвинуваченої. Після застосування до неї більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_4 неодноразово не з`являлася до суду, не повідомила про зміну місця проживання, ухвалу про її привід виконати не вдалося, після чого обвинувачену було оголошено в розшук. Її участь у подальшому судовому розгляді стала можливою лише після затримання та доставки до суду 24.06.2026.

Наведені обставини не є припущеннями та безпосередньо характеризують ставлення ОСОБА_4 до виконання процесуальних обов`язків. Вони свідчать про реальність ризику повторного переховування від суду у разі застосування запобіжного заходу, який не забезпечує належного контролю за її поведінкою.

Суд бере до уваги довід сторони захисту про те, що з плином часу ризики повинні зменшуватися. Разом із тим сам по собі сплив часу не має автоматичним наслідком припинення ризику, якщо його існування підтверджується конкретними обставинами. У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 перебуває під вартою з 24.06.2026, тобто протягом відносно нетривалого періоду, тоді як до цього її попередня процесуальна поведінка спричинила тривале зупинення судового провадження та оголошення в розшук. Нових обставин, які б нівелювали цей ризик, стороною захисту не наведено.

Більше того, судовий розгляд перебуває на завершальній стадії, що за наявності тяжкого обвинувачення об`єктивно не зменшує значення ризику переховування від суду.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд ураховує, що ОСОБА_4 раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а в цьому провадженні їй інкримінується вчинення нового кримінального правопорушення у цій же сфері. Крім того, дані про її особу не свідчать про наявність сталого офіційного працевлаштування чи інших нових стійких соціальних зв`язків, здатних істотно зменшити відповідний ризик.

Водночас ризик вчинення іншого кримінального правопорушення суд оцінює як менш інтенсивний порівняно з ризиком переховування та не покладає його в основу рішення як самостійну й визначальну підставу для подальшого тримання під вартою.

Перевіряючи можливість застосування цілодобового домашнього арешту, про що просить сторона захисту, суд ураховує, що раніше застосований до ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід не забезпечив виконання нею процесуальних обов`язків. Обвинувачена змінила місце проживання без повідомлення суду, була відсутня за відомим суду місцем перебування, у зв`язку з чим привід не був виконаний та виникла необхідність оголосити її в розшук.

За таких обставин сам по собі обов`язок не залишати житло цілодобово не створює достатніх гарантій належної процесуальної поведінки та не нівелює встановлений ризик переховування, підтверджений попереднім фактичним ухиленням від суду.

Суд також бере до уваги довід захисту про неможливість внесення визначеної застави. Разом із тим ухвалою від 24.06.2026 розмір застави було визначено у мінімальній межі, передбаченій КПК України для особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, з урахуванням майнового стану ОСОБА_4 та її особистих обставин. Неможливість внесення застави сама по собі не спростовує встановлених ризиків і не свідчить про достатність домашнього арешту для їх запобігання.

Стороною захисту не наведено нових обставин щодо стану здоров`я, сімейних чи інших соціальних зв`язків обвинуваченої, які за своїм характером та інтенсивністю переважали б установлені ризики та робили подальше тримання під вартою непропорційним.

З огляду на сукупність наведених обставин суд доходить висновку, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати та не зменшився до рівня, за якого його можна було б ефективно нейтралізувати шляхом застосування домашнього арешту чи іншого більш м`якого запобіжного заходу. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також не втратив повністю актуальності, хоча має допоміжне значення при оцінці необхідності подальшого тримання під вартою.

Таким чином, прокурором доведено наявність підстав для продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою та недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленому ризику переховування від суду.

Разом із тим вимога прокурора про тримання під вартою без права внесення застави задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Обставин, які відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України надавали б суду право не визначати заставу, прокурором не наведено та судом не встановлено.

З урахуванням того, що ухвалою від 24.06.2026 ОСОБА_4 вже визначено заставу в мінімальному розмірі, передбаченому для особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн, а нових обставин, які б обґрунтовували зміну цього розміру, не встановлено, суд вважає за необхідне залишити визначений розмір застави без зміни.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати 60 днів. З огляду на дату постановлення цієї ухвали строк тримання під вартою підлягає продовженню до 20 жовтня 2026 року включно.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 194, 197, 199, 331, 369-372, 392, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021041700000110 задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів до 20 жовтня 2026 року включно.

Утримувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Залишити без зміни визначений ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 24 червня 2026 року розмір застави 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн.

Застава може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою.

У разі внесення застави покласти на обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 20 жовтня 2026 року включно такі обов`язки:

прибувати за кожною вимогою до Самарського районного суду міста Дніпра;

не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави та звільнення з-під варти вона зобов`язана виконувати покладені на неї процесуальні обов`язки, а в разі їх невиконання застава може бути звернена в дохід держави, а до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

У задоволенні клопотання прокурора в частині продовження тримання ОСОБА_4 під вартою без визначення розміру застави відмовити.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт відмовити.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця тримання під вартою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для обвинуваченої, яка перебуває під вартою, з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1