Рішення № 139163176, 21.08.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 932/6032/25

Провадження № 2/932/2205/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57

веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua

телефон приймальні судді 099 520 65 95

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Ярощук О.В.

за участі секретаря судового засідання Фещенко К.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Сватенко Н.А.

представника відповідача Чайки В.Є., Терещенко А.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В.

про встановлення юридичного факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно -

установив:

опис справи

У травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В. про встановлення юридичного факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом та заповітом після смерті матері ОСОБА_3 .

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає.

05 листопада 2024 року, із метою оформлення спадщини вона звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В., проте останній постановою від 05.11.2024 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій.

Позивачка зазначала, що її мати ОСОБА_3 , на випадок смерті, залишила заповіт на її користь, яким заповідала їй усе належне майно у т.ч. домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 із заповідальним відказом, що ОСОБА_1 зобов`язана надати право довічного проживання/користування успадкованою нерухомістю за зазначеною адресою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заповіт посвідчений 18.09.2021 року приватним нотаріусом Коваленко С.В., який зареєстрований у реєстрі №959.

Сама позивач є рідною донькою ОСОБА_3 .

Померла ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належить на праві спільної часткової власності.

Із березня 2022 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати ОСОБА_3 проживала разом із позивачкою та її сім`єю у належному матері на праві приватної власності будинку АДРЕСА_2 , оскільки вона перенесла інсульт та потребувала постійного догляду та піклування. Позивачка доглядала за своєю матір`ю, яка не могла себе обслуговувати та потребувала допомоги. Сім`я позивачки вела разом із матір`ю спільне господарство. За адресою спадкового будинку зареєстрована сама позивачка та її діти.

Оскільки вона постійно проживала разом з матір`ю на час її смерті, тому вважала, що є такою, що прийняла спадщину.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 прохала суд:

- встановити юридичний факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки встановлення вказаного факту необхідне для вирішення спадкових прав.

- визнати за нею право власності на частку квартири АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом, посвідчених 18.09.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В., після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- визнати за нею право власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 у порядку спадкування за заповітом, посвідчених 18.09.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В., після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , із покладанням обов`язку надати право довічного проживання/користування успадкованою нерухомістю за зазначеною адресою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Процесуальні дії

Ухвалою судді 09 червня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду 30.10.2025 задоволено клопотання представника позивача та витребувано приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , одночасно задоволено клопотання про виклик свідків.

Протокольною ухвалою суду 19.02.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

Позиції учасників

Представник Відповідача Територіальна громада міста Дніпра Чайка В. 19.08.2025 надала відзив на позовну заяву. Прохала відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із пропуском строку прийняття спадщини у силу приписів ч. 1 ст. 1270 ЦК України, оскільки спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а позивач звернулася до приватного нотаріуса лише 05.11.2024. Окрім того, зазначила, що позивач і померла були зареєстровані за різними адресами, однак позивачем не надано беззаперечних доказів щодо постійного проживання померлої разом із позивачем на день смерті /т. а.с.90-93/.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В. 02.02.2026 подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Заперечень проти позовної заяви не має. Одночасно скерувала до суду копію спадкової справи, яка заведена після померлої ОСОБА_3 /т. 1 а.с.114-210/.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, заяв чи пояснень до суду не подавав, належним чином повідомлявся про час і дату судового засідання.

У судовому засіданні 24.03.2026 Позивач та її представник адвокат Сватенко Н.А. позовні вимоги підтримали, прохали задовольнити у повному обсязі. Обґрунтування відповідає змісту самих позовних вимог. Зазначила, що позивач вважала, що фактично прийняла спадщину. Наполягала на тому, що померла із березня 2022 року по час смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично проживала за адресою: АДРЕСА_2 , а отже постійно проживала. Також адвокат зазначила, що термін «постійне проживання» не має строку визначення, оскільки це оціночне питання. Де третя особа ОСОБА_2 невідомо, оскільки останній веде не добропорядний спосіб життя /т.2 а.с.239-242/.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення позовних вимог, прохала відмовити у їх задоволенні. Обґрунтування навела, які відповідають змісту відзиву на позовну заяву /т.2 а.с.239-242/.

Фактичні обставини встановлені судом та висновки суду

Згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Як встановлено, і не заперечується сторонами, позивач ОСОБА_1 звернулася 05 листопада 2024 року із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заяву зареєстровано 05.11.2024 за №47, спадкова справа 8/24 /т. а.с.155/.

Судом встановлено, що 05.11.2024 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Зі змісту постанови вбачається, що 06.06.2024 нотаріусом було заведено спадкову справу №8/2024 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та місце проживання якої на день смерті було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкова справа була зареєстрована у спадковому реєстрі за № 72543954. Справу було заведено на підставі заяви ОСОБА_1 від 06.06.2024 на підставі заяви про видачу спадщини. На час смерті ОСОБА_3 за вказаною вище адресою, разом із нею були зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 , водночас ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 із 21.06.2018 року. У зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 документів, які б підтверджували факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а також через те, що протягом шести місяців із часу відкриття спадщини, вона не звернулася із заявою про прийняття спадщини у встановлено законодавством порядку, видати їй свідоцтво на право на спадщину за заповітом не має нотаріус законних підстав /т.1 а.с.15-17/.

Позивач є донькою померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження /т. 1 а.с.23/.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 17.08.2022 /т. 1 а.с.20-21/.

Відповідно до заповіту померлої ОСОБА_3 , вона заповідала усе своє майно позивачу дочці ОСОБА_1 . Заповіт містить заповідальний відказ: ОСОБА_1 зобов`язана надати право довічного проживання/користування успадкованою нерухомістю за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /т.1 а.с.22, 30/.

Позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 із 21.06.2018, що підтверджується копією паспорту /т.1 а.с.25/.

Згідно із інформацією відділу формування та ведення реєстру територіальної громади від 28.06.2024 за №14/5-8828, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 упродовж із 22.06.1967 по 10.03.1978. Станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 (на день смерті ОСОБА_3 ) склад зареєстрованих становить 6 осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_9 , 1913 р.н. /т. 1 а.с.27/.

Отже судом встановлено, що на час смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 не була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

На підтвердження своїх доводів, Позивачем надано технічний паспорт на будинок садибного типу із господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , який на праві власності належить ОСОБА_3 /а.с.32-37/.

Водночас, суд виснує, що вказаний факт ніким і не заперечується.

Також, Позивачем в обґрунтування своїх і на предмет доведення того, що померла матір на час смерті проживала разом із нею за адресою: АДРЕСА_2 , надано паспорт точки розподілу електричної енергії від 12.04.2022 року, Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін; Заява-приєднання до розподілу електричної енергії від 06.04.2022, які підписані померлою ОСОБА_3 /т.1 а.с.38-39/

Однак, надавши оцінку вказаним доказом, суд вважає, що вказані документи не можуть бути самі по собі доказом того, що померла ОСОБА_3 фактично проживала за вказаною адресою, оскільки вона є одноосібним власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , то повинна була і мала право підписувати вказані документи саме як власник.

Окрім того, у судовому засіданні, представник позивача адвокат Сватенко Н.А., наголошувала на тому, що беззаперечним доказом того, що померла ОСОБА_3 проживала на час смерті за адресою: АДРЕСА_2 є також Акт від 12.03.2025, який складений та підписаний ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про те, що ОСОБА_10 (яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_11 (яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_12 (яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) засвідчують факт того, що померла ОСОБА_3 із березня 2022 року постійно проживала без реєстрації як власниця будинку за адресою: АДРЕСА_2 разом зі своєю донькою ОСОБА_1 , яка і здійснювала за неб догляд, оскільки ОСОБА_3 перенесла інсульт /т.1 а.с.46/.

Представник відповідача у судовому засіданні наголошувала на тому, що вказаний Акт є неналежним доказом. Оскільки він складений особами, які є сусідами, а ОСОБА_12 взагалі проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Окрім такий акт не можу бути доказом, оскільки він складений не уповноваженими на те особами.

Суд оцінивши такий доказ, вважає, що аргументи представника відповідача є слушними, оскільки видачу акту обстеження на факт проживання особи без реєстрації місця проживання за даною адресою (на основі письмових свідчень сусідів) здійснює орган місцевого самоврядування. Акти щодо підтвердження факту проживання без реєстрації/факту непроживання при реєстрації за даною адресою складаються та видаються у силу приписів ст. 1 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" : мешканцям сектору приватної забудови головами органів самоорганізації населення чи інспектором/посадовою особою організаційного відділу районної у місті ради. Саме за результатами розгляду такої заяви видається належний і допустимий доказ Акт обстеження на факт проживання особи без реєстрації місця проживання за даною адресою. Зазначена послуга надається як через електронний портал ДІЯ за ідентифікатором послуги 01851, так і шляхом безпосереднього звернення до уповноважених органів.

Водночас, у подальшому самі свідки особисто у судовому засіданні 18.05.2026 підтвердили викладені в Акті факти.

Також Позивачем, на підтвердження факту постійного проживання померлої матері ОСОБА_3 , надано інформаційний лист від 18.03.2025 №189/1/25 за підписом Генерального директора КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дніпровської міської ради. Відповідно до вказаного листа, між ОСОБА_3 та лікарем загальної практики сімейним лікарем амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 5 ОСОБА_13 була укладена декларація №0001-820Р-ЕМА0 від 19.04.2022. 27.04.2022, 28.04.2022, 03.05.2022 лікарем були здійснені огляди ОСОБА_3 на дому, за фактичним місцем проживання останньої, а саме: АДРЕСА_2 . Також лікарем було 17.08.2022 здійснено виїзд на констатацію смерті ОСОБА_3 за вказаною адресою. Окрім того, на підтвердження укладеної декларації представником позивача долучено копію декларації №0001-820Р-ЕМА0 від 19.04.2022 /т.1 а.с.48, 219/.

У судовому засіданні представник відповідача зазначала, що вказаний лист не є належним доказом, оскільки декларації із сімейним лікарем наразі укладаються не обов`язково за місцем проживання, а тому надана інформація жодним чином не засвідчує факт постійного проживання померлої за вказаною адресою.

Оцінюючи вказаний лист як доказ, суд дійшов висновку, що аргументи представника відповідача є частково прийнятними, у частині можливості укладання договору із будь-яким сімейним лікарем. Вказаний лист засвідчує факт того, що 27.04.2022, 28.04.22, 03.05.22, ІНФОРМАЦІЯ_13 померла ОСОБА_3 , перебувала за вказаною адресою, однак зовсім не підтверджує факт її постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Той, факт, що лікар написала, що це є фактичне місце проживання померлої, лише є фіксуванням інформації під час відвідування лікарем ОСОБА_3 , яку лікар отримала під час відвідування, а отже є похідною від повідомленої їй інформації. Суд також звертає увагу, що п.1.11 декларації №0001-820Р-ЕМА0 від 19.04.2022 зазначає адресу як адресу фактичного місце проживання або перебування. Тобто сама декларація не стверджує, що адреса: АДРЕСА_2 є адресою постійного фактичного місця проживання особи, із якою укладено декларацію.

18 травня 2026 року у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 /т.2 а.с.9-15/.

Свідок ОСОБА_11 зазначила, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 із 1969 року та знала померлу ОСОБА_3 . Є сусідами із ОСОБА_1 . Вона знає, що ОСОБА_1 у березні 2022 року після хвороби матері забрала її до себе на АДРЕСА_2 . Померла вона за вказаною адресою, ховали її також за вказаною адресою. У зв`язку із станом здоров`я вона не могла за собою доглядати, тому позивачка за нею доглядала. Також їй відомий і сам ОСОБА_2 , який є двоюрідним братом позивачки. Свідок ходила та провідувала хвору ОСОБА_3 , яка була лежачою.

Оцінюючи показання вказаного свідка, Суд дійшов висновку, що вони є цілком логічними та не суперечливими, відповідають наданим доказам по справі. Зокрема, згідно із інформацією відділу формування та ведення реєстру територіальної громади від 28.06.2024 за №14/5-8828, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 упродовж із 22.06.1967 по 10.03.1978, окрім того, померла є власником вказаного домоволодіння, отже Суд вважає доведеним той факт, що свідок і померла спадкоємиця були знайомі. Те, що свідок ходила і провідувала хвору як сусідка суд не ставить під сумнів, рівно як і те, що хвора потребувала стороннього догляду, який і забезпечувала донька ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_14 зазначила, що знає позивачку із 4 років. Разом із її батьками отримали квартиру. Разом займалися приватизацією квартири. Повідомила, що у березні 2022 році ОСОБА_15 захворіла та перенесла інсульт і ОСОБА_16 забрала її до себе на АДРЕСА_2 . Провідувала свідок хвору приблизно 1 раз на місяць. ОСОБА_3 померла за вказаною адресою. Повідомила, що ОСОБА_2 їй також відомий, останній є «наркоманом і алкоголиком».

Оцінюючи показання вказаного свідка, Суд також дійшов висновку, що вони є цілком логічними та не суперечливими, відповідають наданим доказам по справі, а також попереднім показанням свідка. Зокрема, матеріали спадкової справи місять свідоцтво про право власності на житло від 08.12.2008 квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_17 (дівоче прізвище позивачки), видане ДП Придніпровська залізниця /т.1 а.с.24, 165/.

Свідок ОСОБА_12 зазначила, що позивачка їй відома, оскільки донька свідка і ОСОБА_1 разом ходили до школи в один клас. Донька свідка є хрещеною матір`ю сина позивачки. Спочатку померла проживала на АДРЕСА_2 , а потім коли надали квартиру переїхала проживати у квартиру, що на АДРЕСА_6 . Зазначила, що ОСОБА_3 спочатку відвезли у лікарню, а потім позивачка забрала її доглядати після перенесеного інсульту. Свідок ходила і відвідувала хвору ОСОБА_3 за адресою:. АДРЕСА_2 , приблизно 1 раз на тиждень. ОСОБА_2 також їй відомий, є двоюрідним братом ОСОБА_18 .

Не залишилося поза увагою суду і те, що свідки знають ОСОБА_2 , що також свідчить про обізнаність свідків про сімейні справи позивачки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, провадження № 61-39308св18; від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, провадження № 61-5777св20; від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, провадження № 61-6290св20; від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, провадження № 61-15380св20; від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19, провадження № 61-3620св21; від 19 квітня 2023 року у справі № 2-516/2007, провадження № 61-11834св22.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах: від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, провадження № 61-44149св18; від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, провадження №61-2387св22; від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23, провадження № 61-10383св24.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши усі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Суд дійшов висновку, що померла ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично проживала разом із донькою за адресою : АДРЕСА_2 . Суд зважив на ті, обставини, що померла не мала інших спадкоємців, позивачка була єдиною донькою, хворіла і потребувала сторонньої допомоги, що також узгоджується із показаннями свідків. Вказані обставини відповідачем не спростовано і доказів того, що позивачка фактично мешкала за іншою адресою, окремо від спадкодавця, суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги у частині встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 , підлягають задоволенню.

Висновки Суду відповідають висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 березня 2025 року, у справі № 643/12963/23 провадження № 61-17328св24.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Отже, судом встановлено, що Позивач мешкала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є єдиним спадкоємцем першої черги, оформити свої спадкові права у нотаріуса позивач не змогла через не підтвердження факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином існують підстави для застосування виняткового способу захисту прав позивача визнання за нею права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Ураховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, встановлює факт проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнає за нею право власності на:

- частку квартири АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом, посвідчених 18.09.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В., після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 у порядку спадкування за заповітом, посвідчених 18.09.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В., після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , із покладанням обов`язку надати право довічного проживання/користування успадкованою нерухомістю за зазначеною адресою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст. 13, 76-80, 141, 259,263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 1258, 1264, 1268, 1269, 1270, 1297 ЦК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В. про встановлення юридичного факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- частку квартири АДРЕСА_3 у порядку спадкування за заповітом, посвідчених 18.09.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В., після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 у порядку спадкування за заповітом, посвідчених 18.09.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В., після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , із покладанням обов`язку надати право довічного проживання/користування успадкованою нерухомістю за зазначеною адресою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення ухвалено 21.08.2026.

Відомості про учасників

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Дніпровська міська рада, адреса: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75 ЄДРПОУ 26510514.

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В. , адреса:. АДРЕСА_7 .

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Оксана ЯРОЩУК