Рішення № 139160607, 11.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/1951/26 2/760/12131/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року місто Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., при секретарі судового засідання Ситніку Н.В., за участі позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» про стягнення заробітної плати,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва з позовною заявою до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» (далі - відповідач) про стягнення заробітної плати.

Позов обґрунтований тим, що у період з 15.10.2020 по 29.09.2022 позивач працював перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Наказом відповідача від 13.04.2022 № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів», з 14.04.2022 було призупинено дію трудового договору з посиланням на положення ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

У подальшому позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним, скасування вказаного вище наказу та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Наказом відповідача від 29.09.2022 позивача звільнено за угодою сторін.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27.04.2023 у справі № 760/9584/22, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним наказ відповідача від 13.04.2022 № 63-к в частині призупинення дії трудового договору та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.04.2022 по 29.09.2022 в розмірі 241559,56 грн та судовий збір у розмірі 992,40 грн.

29 вересня 2025 року відповідачем сплачено на користь позивача зазначену заборгованість у межах здійсненння виконавчого провадження. Кошти зараховані на рахунок позивача 01.10.2025.

На думку позивача відповідач ухилявся від виконання рішення суду, що призвело до тривалого його виконання, а саме рішення суду суду виконувалось протягом періоду з 23.11.2023 по 01.10.2025 (485 робочих днів).

З огляду на викладене та посилаючись на ст. 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27.04.2023 у справі № 760/9584/22, що набрало законної сили 23.11.2023, за період із 23.11.2023 по 01.10.2025 у сумі 968 234,60 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23.02.2026 справу прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

23 березня 2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просить суд відмовити у позові, вважає поданий позов необґрунтованим та безпідставним.

27 березня 2026 року у судове засідання з`явилися позивач та представник відповідача в якому останні не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

30 липня 2026 року у судове засідання з`явився позивач, який підтримав позов повністю. Представник відповідача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні було завершено дослідження доказів, які є в матеріалах справи, після чого суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач у період з 15.10.2020 по 29.09.2022 перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Наказом відповідача від 13.04.2022 № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів», з 14.04.2022 було призупинено дію трудового договору з посиланням на положення ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Наказом відповідача від 29.09.2022 позивача звільнено за угодою сторін на підставі

п. 1 ст. 36 КЗпП України, під час здійснення розрахунку при звільненні, грошові кошти за весь час вимушеного прогулу позивачу виплачені не були.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27.04.2023 у справі №760/9584/22, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним наказ відповідача від 13.04.2022 № 63-к в частині призупинення дії трудового договору та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.04.2022 по 29.09.2022 в розмірі 241559,56 грн та судовий збір у розмірі 992,40 грн.

16 липня 2025 року на підставі виконавчих листів відкриті виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, у подальшому зазначені виконавчі провадження об`єднано у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4, що підтверджується листом Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 36253/27.9-25/вх.38577/3-25 від 03.10.2025 долученим позивачем до позовної заяви.

29 вересня 2025 року на рахунок відділу ДВС надійшли кошти від відповідача в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

01 жовтня 2025 року державним виконавцем відділу ДВС кошти перераховано на реквізити зазначених позивачем у заявах про відкриття провадження.

03 жовтня 2025 року державним виконавцем відділу ДВС винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, що підтверджується копіями зазначених постанов про закінчення виконавчих проваджень долучених позивачем до позову.

Зазначені вище обставини встановлені судом на підставі письмових доказів, які суд вважає належними, допустимими та достовірними.

Крім цього вказані вище обставини у судовому засіданні визнані позивачем та представником відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже, суд вважає вищевказані обставини доведеними достатніми доказами.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Право на працю, закріплене у ст. 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

За змістом ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

За змістом ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 236 КЗпП у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З вказаної норми вбачається, що виплата вимушеного прогулу при затримці виконання застосовується у випадках не виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі.

Як встановлено судом позивач звернувся у серпні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання наказу про призупинення трудового договору протиправним, стягнення коштів та поновлення на посаді проте в подальшому позивач відмовився від позовних вимог в частині поновлення останнього на посаді. У зв`язку з чим ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25.04.2023 позовні вимоги від яких відмовився позивач залишено без розгляду.

Крім того судом встановлено, що 29.09.2022 позивача звільнено за угодою сторін, що не заперечуєтся сторонами.

Отже, позивач не поновлювався на роботі на підставі рішення суду, о отму відсутні підстави для застосування правових підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку відповідно до ст. 236 КЗпП України.

Рішення Верховного Суду, на які посилається позивач, також стосуються застосування приписів ст. 236 КЗпП України у справах не виконання судових рішень про поновлення на роботі, а тому не враховуються судом при ухваленні рішення у цій справі.

За вказаних обставин, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

В частині розподілу судових витрат суд звертає увагу, що у категорії справ про стягнення середнього заробітку позивач не звільнений від сплати судових витрат, а тому відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України з позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 9682,35 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 315, 317 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» про стягнення заробітної плати - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 9682 гривні 35 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено - 21.08.2026.

Відомості про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ», код ЄДРПОУ 36716128, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Монастирського Дениса, буд. 3.

Суддя О. Майстренко