Рішення № 139159452, 21.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14506/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 09.05.2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», а саме рішення №3935 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 31.01.2025 року про не визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), особою з інвалідністю ІІІ групи, та скасування інвалідності з 16.04.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог у позові вказано, що протягом останніх 15 років позивач хворіє на ряд захворювань, у тому числі з 2016 року на цукровий діабет 2-го типу важкої форми (інсулінозалежність), хронічний вірусний гепатит «С» з вираженим ступенем активності, дифузний токсичний зоб, гіпертонічна ангіопатія, діабетична ангеопатія нижніх кінцівок, та інше, з приводу чого неодноразово проходила стаціонарні лікування та з 2021 року, після численних лікувань та проходження ЛКК і МСЕК, позивачу була встановлена третя група інвалідності строком на один рік.

Позивач вказує, що щороку вона проходила стаціонарні та амбулаторні лікування і обстеження, третя група інвалідності щорічно підтверджувалась і черговий раз позивач отримала довідку МСЕК №882854 від 16 квітня 2024 року строком на один рік до 01 травня 2025 року, підстава акт огляду МСЕК №599/13. У квітні 2025 року позивач отримала витяг з рішення №3935 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 31.01.2025 року, яким позивачу було скасовано інвалідність з 16.04.2024 року.

Як наслідок, зазначено у позові, Управлінням пенсійного фонду позивачу був направлений лист №1500-0404-8/76338 від 11.04.2025 року, виконавець Олена Коростельова, тел. (02849) 6 06 62, яким ОСОБА_1 було повідомлено, що згідно із витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 31.01.2025 року, позивачу було скасовано інвалідність з 16.04.2024 року, у зв`язку з чим виникла переплата пенсії в сумі 27151,50 грн. за період з 16.04.2024 року по 31.03.2025 року, та запропоновано добровільно внести суму переплати на вказаний у листі розрахунковий рахунок і попереджено, що в іншому разі повернення переплаченої пенсії буде вирішено в судовому порядку.

Позивач вказує, що витяг з рішення №3935 експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи від 31.01.2025 року містить ряд недоліків, на які вважаю за необхідне звернути увагу, а саме: у п.3 зазначено, що паспорту та ІНН немає, хоча такі документи позивачем надавались та містяться в медичних матеріалах; у п.5.1 чи то помилково, чи з умислом, невірно зазначено номер телефону позивача (зазначено лишню цифру 0); оскаржуване рішення прийнято відповідачем 31.01.2025 року на підставі листа ДБР від 31.01.2025 року, тобто у той же день, що вказує на неможливість здійснення перевірки правильності прийнятого рішення МСЕК, а значить за вказівкою усіх без виключення; п.7.1 містить незрозумілу інформацію щодо дати перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці, з 16.01.2025 року до 31.01.2025 року (лист ДБР, на який посилається відповідач як на підставу перевірки, датований лише 31.01.2025 року); також відсутні повні дані щодо особи, яка сформувала витяг, зазначено лише прізвище ОСОБА_2 , без вказівки на посаду, орган, який прийняв рішення тощо; крім того, виникає запитання, чий підпис міститься у графі навпроти підпису ОСОБА_2 , де взагалі не зазначено, хто мав підписатися.

Позивач вважає, що заслуговують на окрему увагу пункти 6.1 та 6.2 оскаржуваного рішення: п.6.1 визначає як підставу для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці постанову слідчого, прокурора, слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора, або ухвалі слідчого судді, однак п.6.2 (реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці) посилається на лист від ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 року, кримінальне провадження №62024000000000923 від 21.10.2014 року.

Позивач наголошує, що до даного кримінального провадження вона не має жодного відношення і воно не може бути підставою для поголовного анулювання прийнятих МСЕК Рішень про встановлення інвалідності, зокрема й їй.

Більш того, на думку позивача, не може бути підставою для перевірки звичайний лист від правоохоронного органу, це має бути постанова слідчого чи ухвала суду та стосуватися безпосередньо позивача, а із загальнодостної бази ЄДРСР вбачається, що кримінальне провадження №62024000000000923 від 21.10.2014 року та виділені з цього провадження інші кримінальні провадження стосуються виключно прокурорів, котрі оформлювали собі інвалідності та, відповідно, пенсії, продовжуючи працювати на посадах прокурорів.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення є абсолютно незаконним та не відповідає жодній нормі матеріального права та прийнято з порушення процесуальних норм, оскільки його форма та зміст мають відповідати вимогам Закону України Про адміністративну процедуру" від 17 лютого 2022 року №2073-IX.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження по справі.

Вказаною ухвалою витребувано у Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» належним чином засвідчені копії:

- усіх документів на підставі яких прийнято рішення №3935 від 31.01.2025 року.

- постанови слідчого, прокурора, слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора, або ухвалі слідчого судді, які стали підставою для ініціювання проведення перевірки - п.6.1 рішення;

- листа ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 року, кримінальне провадження №62024000000000923 від 21.10.2014 року.

15.12.2025 року від представника Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що ознайомившись із позовною заявою, відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню

Щодо доводів про правове обґрунтування здійснення перевірок обґрунтованості рішень, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, то у відзиві з покликанням на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», постанову Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2024 р. № 1207 та від 08 листопада 2024 р. № 1276, Наказ МОЗ України від 26.10.2024 № 1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ», постанову Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», наказ МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022, вказано, що ЦМСЕК МОЗ України було передано всі нерозглянуті матеріали та справи за запитами правоохоронних органів до Центру оцінювання функціонального стану особи (скорочено ЦОФСО) для подальшого розгляду на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року.

Також з покликанням на приписи пп.2 п. 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, п. 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідач зазначає, що з огляду на вказані обставини, враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, яка в повному обсязі набула чинності з 01.01.2025, а також КПК України, Державним бюро розслідувань було надіслано до відповідача лист №3187-25/10-2-02-01- 1348/25 від 31.01.2025 по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024 року, до якого долучено постанову про залучення спеціалістів від 31.01.2025 у якій визначено: 1. Залучити у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 року в якості спеціалістів для проведення дослідження працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». 2. Перелік питань, які підлягають дослідженню спеціалістами: Чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності наступним особам: п. 2603 ОСОБА_1 У п. 4 цієї постанови попереджено ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про кримінальну відповідальність за розголошення даних досудового розслідування, передбачену ст. 387 КК України. Враховуючи вказані вище обставини, експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи законно та в межах повноважень визначених чинним законодавством був проведений ретельний аналіз документів медико-експертної справи позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, а також, експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування попереднього рішення МСЕК.

Щодо доводів про прийняття рішення про скасування інвалідності Центром оцінювання функціонального стану особи у порядку та спосіб, що визначені чинним законодавством України, то у відзиві вказано, що під час проведення перевірки медико-експертної справи позивача та скасування попереднього рішення МСЕК про призначення інвалідності експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи у своїй роботі керувалася: - постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»; - наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи»; - наказом МОЗ України від 10.12.2024 № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», а також, нормативними документами, чинними на момент встановлення Позивачу інвалідності, а саме: - Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи»; - Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності». За результатами проведеного аналізу медико-експертної справи позивача було встановлено, що ІІІ група інвалідності, загальне захворювання, встановлена необґрунтовано. При оцінюванні функціональних порушень та ступеню обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни з боку ендокринної, сечовидільної систем, які не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності та не дають підстав визнати її особою з інвалідністю. Тобто, як стверджує відповідач, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством.

Враховуючи вищезазначене, як вказано відповідачем, рішення про встановлення групи інвалідності Позивачу було законно та обґрунтовано скасовано експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи, що оформлено у вигляді: протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №3935 від 31.01.2025, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №3935 від 31.01.2025, витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №3935 від 31.01.2025.

Щодо доводів про прийняття рішення про скасування інвалідності Центром оцінювання функціонального стану особи «заочно» та «без проведення необхідних медичних обстежень», то відповідач з покликанням на положення пп. 2 п. 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 зазначає, що вказані норми чітко визначають, що участь такої особи передбачається лише у разі необхідності…, якщо у експертної команди буде недостатньо тих медичних документів, що наявні в матеріалах медико-експертної справи або, якщо у експертної команди є сумніви щодо визначення групи інвалідності. Експертним командам з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО слідчим ДБР було доручено перевірити обґрунтованість прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності, у тому числі позивачу, з наданням медико-експертних справ, у тому числі позивача. При цьому, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО №3935 від 31.01.2025, у зв`язку з тим, що він не отримував повідомлення про необхідність його прибуття на огляд, проведення повторного медичного обстеження тощо. Однак, як стверджує відповідач, позивач не враховує, що огляд не проводився та не передбачався, адже проводилась саме перевірка обґрунтованість прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності, у тому числі Позивачу.

Отже, вказано у відзиві, спірний індивідуальний акт, а саме, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО, яким було скасоване попереднє рішення МСЕК, у контексті частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, прийняте у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ від 15 листопада 2024р. № 1338, Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022, а тому є законним та обґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.08.2026 року задоволено заяву представника відповідача про поновлення строку для подачі відзиву по справі № 420/14506/25, поновлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Херсонській області строк на подання відзиву на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив таке.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №166817 від 13.04.2021 року, позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, загальне захворювання до 01.05.2022 року. Дата чергового переогляду 12.04.2022 року.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №882854 від 16.04.2024 року, позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, загальне захворювання до 01.05.2025 року. Дата чергового переогляду 15.04.2025 року.

До відповідача надійшла постанова старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань про залучення спеціалістів від 31 січня 2025 року, прийнята у межах кримінального провадження № 62024000000000923, якою залучено у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21.10.2024 в якості спеціалістів для проведення дослідження працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Перелік питань, які підлягають дослідженню спеціалістами: - Чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення груп інвалідності.

Відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії від 31.01.2025 № 3935 та протоколу розгляду, комісія експертів сформувала нове рішення, а саме: Команда вивчила надану медико-експертну документацію, та прийшла до висновку, що III група інвалідності, загальне захворювання, встановлена ОСОБА_1 необґрунтовано.

У рішенні зазначено, що при оцінюванні функціональних порушень та ступеню обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни з боку ендокринної, сечовидільної, судинної систем, які не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності та не дають підстав визнати її особою з інвалідністю (Постанова КМУ №1317 від 03.12.2009р.)

У вказану рішенні зазначено:

п.1 «Дата прийняття та номер рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, щодо якого проводиться перевірка обґрунтованості (далі - рішення, що підлягає перевірці)» - 16.04.2024, №599/13;

п.2 «Прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, рішення щодо якої підлягає перевірці (далі особа):» - ОСОБА_1 ;

п.3 «РНОУПП» - паспорту та ІНН не має;

п.4 «Адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) або адреса фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи:» - АДРЕСА_1 ;

п.5 Контактні дані особи;

п.6.1 «Підстава для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці» - постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

6.2 « 6.2. Реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку обгрунтованості рішення, що підлягає перевірці» - Лист від ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025, кримінальне провадження №62024000000000923 від 21.10.2024p;

п.7 «Дати перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці:» - з 16.01.2025p. до 31.01.2025р.;

п.11 «Обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці»: Команда вивчила надану медико-експертну документацію, та прийшла до висновку, що III група інвалідності, загальне захворювання, встановлена необґрунтовано. При оцінюванні функціональних порушень та ступеню обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни з боку ендокринної, сечовидільної, судинної систем, які не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності та не дають підстав визнати її особою з інвалідністю (Постанова КМУ №1317 від 03.12.2009р.).

На підтвердження наявності у позивача захворювань щодо яких їй було встановлено інвалідність ІІІ групи ОСОБА_1 надала до суду, зокрема, копії індивідуальної програми реабілітації інваліда №598, довідки до акту огляду МСЕК №166817 від 13.04.2021 року, форми №003/о щодо госпіталізіції до Одеської обласної лікарні від 15.03.2021 року із зазначенням діагнозів, виписки з медичної амбулаторної карти №386, протоколу №27 від 12.04.2021 року, індивідуальної програми реабілітації інваліда №527 від 12.04.2022 року, протоколу №94 від 08.04.2024 року, індивідуальної програми реабілітації інваліда №559 від 11.04.2022 року, виписки з медичної амбулаторної карти №266 та епікризу, протоколу №90 від 10.04.2024 року, та консультативного висновку спеціаліста Одеської обласної лікарні від 16.03.2023 року, індивідуальної програми реабілітації інваліда №595 від 09.04.2024 року, довідки до акту огляду МСЕК №882854 від 16.04.2024 року, протоколу №105 від 09.04.2024 року, епікризу №5504 про стаціонарне лікування 25- 30.12.2024 року, та огляду лікаря, виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1413 від 07.04 2025 року.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення №3935 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 31.01.2025 року про не визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), особою з інвалідністю ІІІ групи, та скасування інвалідності з 16.04.2024 року, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-ХІІ (далі Закон №875-XII в редакції, чинній станом на ду прийняття оскаржуваного рішення), особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Положення ч.ч.1, 2 ст. 6 Закону №875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06 жовтня 2005 року №2961-IV в ст. 1, яка визначає терміни, що застосовуються у цьому законі унормовує, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан з 24 лютого 2022, який у подальшому продовжений та триває станом на цей час.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30 серпня 2023 року "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", уведеним в дію Указом Президента України від 12 вересня 2023 року №576/2023, доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні. У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024 року), що введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25.10.2024 № 1207 та 08.11.2024 № 1276, якими було внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 № 1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» було покладено права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ з дати підписання цього наказу.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 № 1809 було затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України (далі - Положення №1809).

Пунктом 8 Положення №1809 встановлено, що Комісія проводить перевірку, зокрема й за запитами правоохоронних органів, обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

Абзацом 10 пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2024 року № 1276, встановлено, що Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення.

Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку.

19 грудня 2024 прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" №4170-IX (далі Закон №4170-ІХ) яким внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно абз.1 п.1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в редакції Закону № 4170-IX, інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4170-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Відповідно до пункту 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4170-IX повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338), якою затверджені Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.

За змістом пункту 3 Постанови №1338 повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31.12.2024.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України "Про військовий обов`язок та військову службу" та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Отже, з 01.01.2025 перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 10 Порядку, рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Пунктом 51 Порядку передбачено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, зокрема, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді.

Межі дискреційних повноважень органу вищого рівня при перевірці рішень нижчестоящих комісій зумовлені обов`язком дотримання принципів адміністративної процедури. Судовий контроль у таких правовідносинах має здійснюватися за наступним алгоритмом перевірки: наявності законодавчо визначених підстав для проведення перевірки; належної мотивованості акта, що скасовує попереднє рішення (викладення конкретних медичних та юридичних невідповідностей); дотримання балансу між суспільним інтересом (боротьба з правопорушеннями) та приватним інтересом особи на стабільність її правового статусу.

Стосовно процесуальних документів слідчого, прокурора, слідчого судді, правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, стосовно позивача, які могли бути підставою для проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення МСЕК про встановлення позивачу групи інвалідності, суд враховує наступне.

У постанові від 18.03.2026 у справі № 360/660/25 Верховний Суд виснував, що відповідач мав право проводити перевірку обґрунтованості рішень стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями і приймати відповідне рішення (пункти 97, 101, 102 мотивувальної частини постанови).

В свою чергу, відповідач повідомив суд про те, що Державним бюро розслідувань надіслано лист №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31 січня 2025 року щодо кримінального провадження №62024000000000923 від 21 жовтня 2024 року, до якого долучено постанову про залучення спеціалістів від 31 січня 2025 року у якій визначено: «Залучити у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21 жовтня 2024 року в якості спеціалістів для проведення дослідження працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Перелік питань, які підлягають дослідженню спеціалістами: Чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності особам (у т.ч. позивачу)», а відтак суд відхиляє посилання позивача на відсутність підстав для прийняття спірного рішення.

Щодо медичного аналізу наданих позивачем документів щодо її стану здоров`я, то суд враховує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Отже, предметом судового контролю у цій справі є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.

Суд перевіряє компетенцію органу, правову підставу, порядок прийняття рішення та його відповідність критеріям частини другої статті 2 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2026 року у справі №360/660/25, вказав: якщо ЦМСЕК МОЗ встановлює, що рішення про інвалідність було прийнято без належної клінічної бази або з порушенням критеріїв, визначених у медичних стандартах, вона може скасувати таке рішення заочно; у цьому випадку об`єктом перевірки є не сама особа (її фізичний стан), а легітимність та медична достовірність акта комісії, що перевіряється (пункт 116);

процедура перевірки обґрунтованості рішень МСЕК обов`язково включає аналіз медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, та колегіальне прийняття рішення, однак обов`язковість особистої присутності особи може бути нівельована правом комісії на заочне прийняття рішення лише у випадках, передбачених пунктом 5 Положення № 1317 (пункт 123);

у період дії воєнного стану ЦМСЕК МОЗ наділена повноваженням приймати рішення за результатами перевірки обґрунтованості рішень МСЕК заочно, якщо виявлена невідповідність медичної документації критеріям інвалідності є очевидною і не потребує повторного клінічного підтвердження (пункт 129).

Суд враховує, що з урахуванням наведених вище правових висновків Верховного Суду, вимог статей 8 і 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» та критеріїв частини другої статті 2 КАС України характер проведеної перевірки не звільняв відповідача від обов`язку забезпечити передбачені законом процедурні гарантії.

Питання дотримання права позивача бути заслуханим, про яке він зазначає у позовній заяві, суд вирішує на підставі положень Закону України «Про адміністративну процедуру», чинних на дату прийняття оскаржуваного рішення.

Закон України «Про адміністративну процедуру» регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина.

За ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адміністративну процедуру», цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про адміністративну процедуру», законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.

За таких обставин, суд вказує на те, що під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК відповідач здійснював функцію публічної адміністрації, діяв як адміністративний орган, а прийняте ним рішення є адміністративним актом.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» порушення адміністративним органом встановленої законом адміністративної процедури саме по собі не є підставою для визнання адміністративного акта протиправним, якщо таке порушення не вплинуло і не могло вплинути на правильність вирішення справи по суті.

У контексті вирішення даного спору не є юридично спроможним довід позивача про те, що оскільки оскаржуване рішення прийняте без його участі, а відтак є протиправним, адже в даному випадку проводилась перевірка обґрунтованості рішення, прийнятого медико-соціальною експертною комісією, а не оцінювання особи.

Отже, за висновком Верховного Суду, який підлягає врахуванню судом першої інстанції, заочне скасування раніше прийнятого рішення не суперечить вимогам законодавства України.

Оцінюючи доводи позивача щодо процедурних порушень, суд повинен з`ясувати, чи призвели такі порушення до обмеження процесуальних прав особи або чи могли вони вплинути на зміст прийнятого рішення. Саме по собі недодержання окремих процедурних формальностей без встановлення таких наслідків не може бути достатньою підставою для скасування адміністративного акта.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» від 08 березня 2022 року №225 (далі - постанова КМУ №225) був спрощений принцип заочного прийняття рішень комісією у зв`язку з адаптацією всієї системи МСЕК до умов воєнного стану.

Згідно з п.1 постанови КМУ №225 установлено, що на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування:

1) у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії;

2) Кримська республіканська, обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі, міські, міжрайонні та районні медико-соціальні експертні комісії здійснюють свої функції з забезпеченням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікарсько-консультативною комісією незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, що звертається для встановлення інвалідності.

Відповідно абз.1 п.2 постанови КМУ №225 установлено, що на період дії воєнного стану на території України, зокрема, пункт 5 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», не застосовується.

Спеціальний порядок проведення медико-соціальної експертизи в умовах воєнного стану, передбачений постановою КМУ №225, спрямований на забезпечення безперервності соціального захисту шляхом спрощення процедур, зокрема через запровадження принципу екстериторіальності та можливості заочного прийняття рішень. Водночас, таке спрощення не звільняє контролюючий орган від обов`язку забезпечити високий стандарт доказування при скасуванні раніше встановленого статусу особи з інвалідністю. Заочна процедура перевірки є правомірною лише у тому разі, якщо вона ґрунтується на всебічному аналізі наявних медичних даних.

Отже, в умовах воєнного стану та з урахуванням постанови КМУ №225, пріоритетом є забезпечення національної безпеки та недопущення зловживань. Відсутність доказів виклику особи не є самостійною підставою для визнання рішення протиправним, якщо матеріали справи містять об`єктивні медичні дані, що однозначно спростовують встановлений раніше статус особи з інвалідністю.

За приписами п.8 Положення № 1338, проведення повторного оцінювання, виклик та медичний огляд особи здійснюються лише в разі прийняття рішення про необхідність проведення «повторного оцінювання особи».

За фактичними обставинами справи, рішення про необхідність проведення повторного оцінювання позивача не приймалось, а здійснювалась перевірка обґрунтованості рішення, прийнятого медико-соціальною експертною комісією.

При цьому, експертним командам з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО було доручено перевірити обґрунтованість експертного рішення саме на підставі документів, які були подані позивачем під час призначення групи інвалідності.

Статтею 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» встановлено умови законності дискреційного повноваження, серед яких - здійснення вибору для досягнення мети, з якою надано повноваження, та відповідність принципам адміністративної процедури.

Зокрема, передбачений ст.14 цього Закону принцип ефективності, вимагає від органу організації розгляду справ у простий спосіб з найменшими витратами ресурсів.

Враховуючи контрольно-наглядову природу повноважень відповідача, вимога обов`язкової присутності позивача на засіданні комісії, коли наявна медична документація очевидно не підтверджує критерії інвалідності, була б надмірним тягарем для органу та суперечила б меті оперативного виправлення помилок у системі соціального захисту.

Підсумовуючи наведене, суд відхиляє наведені доводи позивача про порушення процедури перевірки обґрунтованості раніше прийнятого рішення.

Водночас, суд зазначає таке.

За пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Суд вказує на те, що перевірка обґрунтованості рішень МСЕК переслідувала легітимну публічну мету - протидію неправомірному встановленню інвалідності, захист системи соціального забезпечення та належне використання бюджетних коштів держави.

Проведення перевірки було придатним засобом досягнення цієї мети.

Так, обґрунтованість адміністративного акта передбачає не лише наявність певних матеріалів у розпорядженні адміністративного органу, а й належне відображення в акті: встановлених фактичних обставин; змісту врахованих документів і відомостей; доказів, на яких ґрунтуються висновки; застосованих правових норм; правової оцінки встановлених обставин; причин прийняття конкретного рішення.

Крім того, частина третя статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» допускає не викладення в самому адміністративному акті окремих фактичних обставин і результатів дослідження доказів лише за умови, що вони належно викладені в іншому документі контрольного заходу, який доведено до відома особи в установленому порядку.

Суд ураховує положення частини третьої статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» та оцінює мотивування оскаржуваного рішення в сукупності з протоколом розгляду.

Однак протокол фактично відтворює те саме загальне формулювання, що й оскаржуване рішення: «Команда вивчила надану медико-експертну документацію, та прийшла до висновку, що III група інвалідності, загальне захворювання, встановлена необґрунтовано. При оцінюванні функціональних порушень та ступеню обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни з боку ендокринної, сечовидільної, судинної систем, які не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності та не дають підстав визнати її особою з інвалідністю (Постанова КМУ №1317 від 03.12.2009р.)».

Наявність у формі графи «обґрунтування» означає, що рішення має містити не лише кінцевий висновок, а й мотиви, за якими експертна команда дійшла такого висновку.

На переконання суду, сам зміст протоколу та оскаржуваного рішення не містять мотивування, достатнього для виконання вимог пунктів 25 частини другої статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру».

Зокрема, у рішенні та протоколі в сукупності не наведено: достатнього узагальненого змісту тих медичних відомостей і функціональних показників, які експертна команда визнала визначальними; посилань на конкретні документи або докази; відомостей про встановлені первинною МСЕК функціональні порушення; пояснення, за якими показниками порушення оцінено як незначні; зазначення категорій життєдіяльності та ступеня їх обмеження; конкретного нормативного критерію, застосованого експертною командою; правової оцінки співвідношення встановлених обставин із таким критерієм; пояснення того, у чому саме полягала помилка первинної МСЕК; мотивів, з яких експертна команда визнала матеріали достатніми для скасування рішення.

Наведене в рішенні та протоколі формулювання не становить належного виконання вимог пунктів 25 частини другої статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки не дає змоги простежити зв`язок між дослідженими документами, встановленими обставинами, доказами, застосованими критеріями та висновком.

При цьому, суд жодним чином не визначає, які саме діагнози, показники чи медичні висновки повинні були міститися в оскаржуваному акті, та не оцінює їх медичного значення.

Наявність певних документів, зокрема, медичного характеру, у розпорядженні адміністративного органу не усуває його обов`язку відобразити в рішенні або належному документі контрольного заходу фактичні та правові мотиви, які були визначальними для прийняття акта.

Водночас, без наведення достатнього узагальненого змісту істотних відомостей неможливо перевірити, чи: експертна команда застосувала належні критерії; її висновок стосувався ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності; вона встановила конкретну помилку первинної МСЕК; висновок про необґрунтованість групи інвалідності був результатом оцінки документів, а не лише декларативним твердженням.

Фраза про «незначні патологічні зміни з боку ендокринної, сечовидільної, судинної систем, які не відповідають критеріям встановлення жодної групи інвалідності» також не пояснює, за якими ознаками експертна команда визначила їх характер та яким чином співвіднесла їх зі ступенем обмеження життєдіяльності під час встановлення позивачу інвалідності.

Суд не вимагає викладення в адміністративному акті повного змісту медико-експертної справи або детального висновку щодо кожного документа.

Однак, суд виходить з того, що акт суб`єкта владних повноважень, яким скасовано раніше встановлений правовий статус особи, повинен містити мінімально достатню сукупність фактичних і правових мотивів, яка дозволяє зрозуміти: що саме встановив адміністративний орган; на підставі яких істотних відомостей; за яким нормативним критерієм; чому це призвело до скасування попереднього рішення.

Суд підкреслює, що у контексті спірних правовідносин, лаконічність стилю не є виправданням. Мотивування має бути достатнім, а не вичерпним.

Відповідно до змісту Резолюції (77) 31 Комітету Міністрів Ради Європи про захист особи відносно актів адміністративних органів, від 28 вересня 1977 року, обсяг обґрунтування має бути достатнім, щоб зрозуміти мотиви органу в прийнятті саме такого рішення. Вважається, що обґрунтування може бути викладене як безпосередньо в адміністративному акті, так і в документі, за допомогою якого такий акт доводиться до відома відповідної особи. Можливе викладення адміністративним органом мотивів на окрему вимогу особи, що має бути зроблено також в письмовій формі в строк, достатній для ознайомлення з обґрунтуванням прийняття акта та для його оскарження. Письмове наведення мотивів є відправною точкою для здійснення правового контролю за діяльністю адміністрації.

Отже, обов`язок з мотивування адміністративних актів є одним з ключових принципів справедливої адміністративної процедури.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2023 у справі № 420/14943/21 визначив критерії обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень: логічність та структурованість викладення мотивів; пов`язаність наведених мотивів з конкретними нормами права; наявність правової оцінки фактичних обставин справи та поданих документів; відповідність висновків фактичним обставинам справи; відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Стаття 8 Закону України «Про адміністративну процедуру», який підлягає до застосування в цих правовідносинах, визначає, що адміністративний акт, яким за своєю правовою природою є оскаржуване рішення, має відповідати принципу обґрунтованості, суть якого полягає в тому, що обґрунтування адміністративного акта дозволяє особі зрозуміти, чому адміністративний акт є саме таким, а також допомагає вирішити питання про те, чи варто використати засоби правового захисту.

Проте, оскаржуване рішення цим вимогам не відповідає.

Отже, відповідач: не відобразив у спірному рішенні та протоколі достатнього змісту встановлених фактичних обставин і врахованих відомостей; не індивідуалізував у достатньому обсязі документи та відомості, які були визначальними для висновку; не навів належної правової оцінки встановлених обставин; не зазначив конкретного нормативного критерію, застосованого до встановлених обставин; не пояснив, у чому саме полягала необґрунтованість первинного рішення МСЕК; через недостатність мотивування не забезпечив можливості перевірити дотримання належного балансу між публічним і приватним інтересами.

Суд погоджується із загальним підходом, що формальні порушення процедури, які не вплинули і не могли вплинути на зміст рішення, не завжди є достатньою підставою для скасування індивідуального акта.

Суд виходить з того, що зазначені порушення не є суто формальними.

Неналежне мотивування є дефектом змісту адміністративного акта та підпадає під пункт 2 частини другої статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру».

Юридична невизначеність, а також відсутність у рішенні достатніх мотивів для оцінки дотримання належного балансу між публічним і приватним інтересами свідчать про невідповідність акта принципам адміністративної процедури в розумінні пункту 4 частини другої статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру».

За таких обставин оскаржуване рішення не відповідає: критерію обґрунтованості, встановленому пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України; вимогам пунктів 25 частини другої статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру»; принципам юридичної визначеності; пунктам 2 і 4 частини другої статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру», а відтак є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частин 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 1211,20 грн судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», а саме рішення №3935 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 31.01.2025 року про не визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), особою з інвалідністю ІІІ групи, та скасування інвалідності з 16.04.2024 року

Стягнути з Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (пров.Феодосія Макаревського, 1-А, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 03191673).

Суддя O.A. Вовченко