Рішення № 139159272, 20.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39188/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії Державної установи - «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 01.08.2025 року № ЦО-12670, яким скасовано рішення від 25.09.2023 № 49 д/п про встановлення ОСОБА_1 II групи інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірним рішенням ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» від 01.08.2025 року № ЦО-12670 скасовано рішення МСЕК про встановлення йому II групи інвалідності. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем процедури перевірки та проведення огляду. Зокрема, оскаржуване рішення було ухвалене заочно без виклику та особистої участі позивача, без роз`яснення деталей переогляду та без проведення об`єктивного клінічного обстеження, що прямо суперечить вимогам Закону України «Про адміністративну процедуру» та Інструкції про встановлення груп інвалідності. Окрім процедурних порушень, позивач наголошує на відсутності законних підстав для проведення такої перевірки. Призначення перевірки відповідач обґрунтував листом слідчого ДБР, який за КПК України не є процесуальним рішенням (постановою) або ухвалою суду, що є єдино можливими підставами для ініціювання подібних перевірок. Також відповідач безпідставно повернув без розгляду та не врахував додатково надані позивачем медичні документи, подані електронною поштою та поштою ще до ухвалення спірного рішення.

Ухвалою судді від 01.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.

23.03.2026 до суду від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що призначення перевірки та подальший перегляд справи відбулися за запитами СБУ від 04.11.2024 та постанови ДБР від 31.01.2025 у межах кримінального провадження, що прямо передбачено пунктом 51 Порядку № 1338 та підпунктом 2 пункту 8 Положення про експертні команди. Проведення очного огляду та повторного медичного обстеження є дискреційним правом експертної команди і призначається лише у разі необхідності або недостатності матеріалів справи. Оскільки для висновку про необґрунтованість рішення МСЕК експертам вистачило наявних документів, розгляд справи без виклику позивача повністю відповідає Порядку № 1338. Експертна команда проведеного аналізу матеріалів медико-експертної справи встановила, що наявна у ОСОБА_1 патологія з боку опорно-рухової та шкіряної систем не дає підстав для встановлення будь-якої групи інвалідності за критеріями Постанови КМУ № 1317.

02.04.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою рішення РНБО та листи ДБР не є підставами для перегляду його інвалідності. Згідно з пунктом 48 Порядку № 1338 повторне оцінювання раніше встановленого строку може проводитися виключно за направленням лікаря (на підставі звернення самої особи), у разі зміни стану здоров`я або за рішенням суду. Жодної з цих підстав у відповідача не було. Відповідач безпідставно підмінив «перевірку законності рішення МСЕК» фактичним «переоглядом (переоцінюванням) стану здоров`я». Оскільки ухвала про позбавлення інвалідності безпосередньо звужує обсяг прав особи, вона не могла ухвалюватися таємно та заочно. Відповідач порушив правила проведення оцінювання, а саме не сформував електронного направлення; не викликав позивача для очного огляду; повернув без розгляду надані ним нові медичні документи та не залучив до складу комісії профільних фахівців (ревматологів і травматологів), обмежившись терапевтом, дерматовенерологом і нефрологом. Позивач підкреслює, що з 2009 року страждає на невиліковний псоріаз, ускладнений псоріатичним артритом, і потребує дороговартісної імунобіологічної терапії. Стан його здоров`я погіршується, що підтверджено двома попередніми очними оглядами МСЕК та висновком ВЛК від 16.01.2025. Скасування інвалідності без очного обстеження, виключно за низкою документів та особами без відповідної спеціалізації є необґрунтованим та протиправним.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19.09.2022 комісією лікарів медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) ОСОБА_1 первинно було встановлено II групу інвалідності внаслідок загального захворювання.

У позовній заяві ОСОБА_1 пояснює, що з 2009 року хворіє на тяжке хронічне невиліковне захворювання шкіри - псоріаз, яке з 2020 року ускладнилося псоріатичним артритом із вираженим ураженням суглобів кистей, стоп, колін і кульшових суглобів, що має прогресуючий перебіг та спричиняє стійке обмеження рухливості й здатності до самообслуговування. Через неефективність стандартних методів лікування позивач постійно потребує імунобіологічної терапії дороговартісним імпортним препаратом «Скафо», без якого відбувається гостре загострення хвороби та подальше руйнування суглобів.

25.09.2023 за результатами повторного очного огляду МСЕК позивачу було підтверджено II групу інвалідності з огляду на наявність і прогресування хронічного захворювання, а наступний плановий переогляд було призначено на 07 вересня 2025 року.

Крім того, 16.01.2025 позивач пройшов огляд військово-лікарської комісії (ВЛК), за висновком якої наявне у нього захворювання було підтверджено та віднесено до категорії, що обмежує придатність до проходження військової служби (за статтями 58-Б та 60-Б Положення про військово-лікарську експертизу).

22.10.2024 було введено в дію Рішення РНБО щодо перевірки обґрунтованості рішень МСЕК стосовно встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, на виконання якого Кабінет Міністрів України ухвалив постанови № 1207, № 1276 та № 1338, а МОЗ України наказами № 1809 та № 2022 поклало обов`язки Центральної МСЕК, а з 01.01.2025 - Центру оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО) на ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Восени 2024 року до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» надійшли листи МОЗ України, СБУ (від 04.11.2024 № 14/1-6971) та ДБР (від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449) з вимогами провести перевірку обґрунтованості рішень МСЕК щодо переліку осіб, серед яких була передана й медико-експертна справа ОСОБА_1

31 січня 2025 року Державне бюро розслідувань у межах кримінального провадження № 62024000000000923 від 21.10.2024 надіслало на адресу ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» постанову про ініціювання перевірки обґрунтованості рішення МСЕК стосовно позивача.

09.07.2025 та 29.07.2025 ОСОБА_1 направив до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» письмові заяви (в тому числі на офіційну електронну пошту), у яких просив забезпечити його особисту участь у переогляді, зафіксувати зовнішні прояви хвороби та долучив актуальні медичні документи разом із фотознімками поточного ураження шкіри та суглобів.

01.08.2025 експертна команда ЦОФСО ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» у складі терапевта, дерматовенеролога та нефролога ухвалила рішення № ЦО-12670, яким скасувала рішення МСЕК від 25.09.2023 про встановлення ОСОБА_1 . II групи інвалідності та визнала відсутність підстав для встановлення будь-якої групи інвалідності.

Заяви та документи, надіслані ОСОБА_1 , надійшли відповідачу вже після ухвалення експертною командою рішення від 01.08.2025, у зв`язку з чим були повернуті заявнику без розгляду.

20.08.2025 у відділенні АТ «Укрпошта» Крисань А.Ю. отримав витяг із рішення відповідача від 01.08.2025 № ЦО-12670.

17.09.2025 позивач направив до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» скаргу з клопотанням про перегляд рішення та наданням копій медичних документів, однак у відповіді від 27.10.2025 № 5537/01-19 відповідач повідомив про відсутність у нього повноважень переглядати власне рішення та запропонував звернутися до суду.

Зважаючи на те, що відповідач не дотримався принципу «належного врядування» під час прийняття оскаржуваного рішення, оскільки порушив процедуру його прийняття, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ) захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

За визначенням, наведеним в абз.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-IV (далі Закон №2961-IV), інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян України, посилення протидії корупції в державних органах, недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи Радою національної безпеки і оборони України 22.10.2024 прийнято рішення Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів.

Означене рішення введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024.

Пунктом 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Згідно підпунктів б-ґ пункту 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів Кабінету Міністрів України рекомендовано:

- забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів (далі - робочі групи);

- у тримісячний строк доповідь про результати перевірки робочими групами обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, у разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень - ініціювання їх перегляду в установленому порядку та інформування за наявності підстав правоохоронних органів, а також інших уповноважених органів для вжиття ними відповідних заходів реагування;

- підготовку та подання Міністерством охорони здоров`я України разом з Міністерством цифрової трансформації України на розгляд Кабінету Міністрів України у двотижневий строк плану цифровізації проходження всіх етапів медико-соціальних експертних комісій;

- проведення разом із Пенсійним фондом України, Державним бюро розслідувань, Національною поліцією України, Службою безпеки України у тижневий строк аудиту нарахувань пенсійних виплат по інвалідності посадовим особам державних органів.

Законом України від 19 грудня 2024 року № 4170-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Закон № 4170-ІХ), який введено в дію з 01.01.2025 року, внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Відповідно до абз. 1-6 пункту 2, що йде за Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4170-IX установлено, що: особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 25.10.2024 № 1207 Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, від 08.11.2024 №1276 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317.

Згідно з пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі - Положення №1317) з урахуванням змін, внесених зазначеними вище постановами Уряду України, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

26.10.2024 Міністерством охорони здоров`я України видано наказ №1809 Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

Пунктом 1 цього наказу права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» з дати підписання цього наказу.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 №1809 Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ.

У пункті 5 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 №1809 вказано про необхідність виконуючій обов`язки державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (Валентині Зражевській) протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу медико-експертних справ, скарг та документів, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» згідно з актом приймання-передачі.

Перелік повноважень, якими наділено комісію визначений в пункті 11 Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 №1809, згідно із яким комісія, зокрема, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми; на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.

01.01.2025 року набули чинності положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, якою затверджено: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Абзацами 2 та 6 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31.12.2024.

Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Згідно п.51 Порядку №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що процес ухвалення рішення експертною командою передбачає чітку та структуровану процедуру, спрямовану на забезпечення об`єктивності, прозорості й точності.

Відповідно до абзаців четвертого та десятого пункту 13 Положення №1317, відповідач мав право проводити перевірку обґрунтованості рішень стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями і приймати відповідне рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 по справі № 280/4630/25 виснувався, що якщо документ правоохоронного органу, на який посилається відповідач, має характер процесуального акта, прийнятого в межах кримінального провадження, та є обов`язковим до виконання, його отримання створює для відповідача правовий обов`язок реагування у межах компетенції, визначеної пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Водночас для визнання такого документа належною підставою у розумінні пункту 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи судам необхідно встановити його процесуальну природу та відповідність формі, передбаченій законом. Сам по собі лист правоохоронного органу без з`ясування, чи є він процесуальним рішенням у межах кримінального провадження або належним запитом робочої групи з моніторингу, не може автоматично свідчити про виникнення у відповідача обов`язку проведення перевірки.

Судом встановлено, що до відповідача надійшли листи Міністерства охорони здоров`я України, якими доручено Центральній медико-соціальній експертній комісії Міністерства охорони здоров`я України на виконання запитів служби безпеки України від 04.11.2024 року № 14/1-6971 та ДБР від 06.11.2024 року № 10-2-02-01-27449 здійснити перевірку обґрунтованості рішень щодо зазначених у додатках до запитів осіб та у разі необхідності провести переогляд шляхом - проведення медико-соціальної експертизи стосовно таких осіб і прийняти відповідні рішення.

Серед інших медико-експертних справ до відповідача була передана й справа позивача (лист СБУ від 04.11.2024 року № 14/1-6971).

У розумінні частин 1-3 статті 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 цього Кодексу.

Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

За таких обставин, постанова Державного Бюро Розслідувань про залучення спеціалістів від 31.01.2025 у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21.10.2024 є процесуальним рішенням у межах кримінального провадження, яке у розумінні пункту 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи дає відповідачу право на проведення перевірки обґрунтованості рішення стосовно особи, зазначеної у такому рішенні, зокрема, ОСОБА_1 , що спростовує твердження про зворотне.

Підпунктом 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи було встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи: проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

За таких обставин відповідач мав обов`язок виконати вимоги Порядку №1338, Положення №1317 (у редакції постанови КМУ №1276) та наказу МОЗ №1809 щодо необхідності проведення перевірки обґрунтованості рішення про становлення інвалідності позивачу.

Згідно пункту 6.1 підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці зазначено постанову слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді.

Суд приходить до висновку, що на момент прийняття рішення існували реальні, визначені законом підстави.

Пункт 5 Положення №1317 встановлює умови, за яких комісія може приймати рішення заочно:

- у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії у зв`язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні;

- у разі подання письмової заяви особою, що звертається для встановлення інвалідності (її законним представником), у якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, за яких група інвалідності встановлюється безстроково, перелік яких затверджується МОЗ, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії;

Встановлення інвалідності заочно не проводиться за п`ятьма найбільш поширеними нозологічними формами захворювань, визначеними у переліку, що затверджується МОЗ, а також у разі, коли вона спричинена:

- нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я);

- професійним захворюванням;

- захворюванням, одержаним під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- захворюванням, пов`язаним з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- захворюванням, одержаним в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

У разі тимчасового легального перебування громадян України за кордоном на території держав, з якими укладено міждержавні договори (угоди) про соціальне забезпечення, комісія може за заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, приймати рішення про встановлення інвалідності заочно за результатами медичного обстеження в державі перебування.

Процедура перевірки обґрунтованості рішень МСЕК обов`язково включає аналіз медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, та колегіальне прийняття рішення, однак обов`язковість особистої присутності особи може бути нівельована правом комісії на заочне прийняття рішення лише у випадках, передбачених пунктом 5 Положення №1317.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» від 08 березня 2022 року №225 (далі - постанова КМУ №225) був спрощений принцип заочного прийняття рішень комісією у зв`язку з адаптацією всієї системи МСЕК до умов воєнного стану.

Згідно з пунктом 1 постанови КМУ №225 установлено, що на період дії воєнного стану на території України та протягом шести місяців після його припинення або скасування:

1) у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до медико-соціальної експертної комісії, така комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії;

2) Кримська республіканська, обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі, міські, міжрайонні та районні медико-соціальні експертні комісії здійснюють свої функції з забезпеченням принципу екстериторіальності та забезпечують проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікарсько-консультативною комісією незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи, що звертається для встановлення інвалідності.

Відповідно абзацу першого пункту 2 постанови КМУ установлено, що на період дії воєнного стану на території України, зокрема, пункт 5 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», не застосовується.

Спеціальний порядок проведення медико-соціальної експертизи в умовах воєнного стану, передбачений постановою КМУ №225, спрямований на забезпечення безперервності соціального захисту шляхом спрощення процедур, зокрема через запровадження принципу екстериторіальності та можливості заочного прийняття рішень. Водночас, таке спрощення не звільняє контролюючий орган від обов`язку забезпечити високий стандарт доказування при скасуванні раніше встановленого статусу особи з інвалідністю. Заочна процедура перевірки є правомірною лише у тому разі, якщо вона ґрунтується на всебічному аналізі наявних медичних даних.

Статтею 6 Закону №2073-IX встановлено умови законності дискреційного повноваження, серед яких - здійснення вибору для досягнення мети, з якою надано повноваження, та відповідність принципам адміністративної процедури. Зокрема, передбачений статтею 14 цього Закону принцип ефективності, вимагає від органу організації розгляду справ у простий спосіб з найменшими витратами ресурсів. Враховуючи контрольно-наглядову природу повноважень ЦМСЕК МОЗ, вимога обов`язкового очного огляду особи у випадках, коли наявна медична документація очевидно не підтверджує критерії інвалідності, була б надмірним тягарем для органу та суперечила б меті оперативного виправлення помилок у системі соціального захисту.

Таким чином, системний аналіз пункту 13 Положення №1317 та пункту 1 Постанови КМУ №225 дає підстави для висновку, що у період дії воєнного стану ЦМСЕК МОЗ наділена повноваженням приймати рішення за результатами перевірки обґрунтованості рішень МСЕК заочно, якщо виявлена невідповідність медичної документації критеріям інвалідності є очевидною і не потребує повторного клінічного підтвердження.

При цьому в умовах воєнного стану та з урахуванням постанови КМУ №225, пріоритетом є забезпечення національної безпеки та недопущення зловживань. Відсутність доказів виклику особи на огляд не є самостійною підставою для визнання рішення протиправним, якщо матеріали справи містять об`єктивні медичні дані, що однозначно спростовують встановлений раніше статус особи з інвалідністю.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.03.2026 у справі №360/660/25.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 01.08.2025 № ЦО-12670 прийнято відповідачем як спеціалізованим уповноваженим органом (Центром оцінювання функціонального стану особи) в межах повноважень та на виконання рішення РНБО від 22.10.2024, постанови КМУ № 1338 і запитів правоохоронних органів (СБУ та ДБР).

При цьому здійснення перевірки обґрунтованості є самостійною контрольно-наглядовою функцією, яка не вимагає обов`язкової особистої присутності особи чи повторного проведення клінічних досліджень, якщо матеріали справи містять вичерпні дані для висновку про невідповідність діагнозу критеріям інвалідності.

Прийняття оскаржуваного рішення заочно (по документах справи) повністю відповідало дискреційним повноваженням експертної команди відповідача, яка не встановила потреби у призначенні додаткового очного оцінювання.

У свою чергу, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем процедури, яке б могло вплинути на правомірність підсумкового висновку, а формальна відсутність очного виклику за наявності очевидної дефектності первинного висновку МСЕК не є підставою для скасування рішення.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (49005, Україна, Дніпропетровська область, місто Дніпро, провулок Макаревського Феодосія, будинок 1-А; ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.