Рішення № 139159195, 21.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 р. № 400/8860/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, , провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про:

визнання протиправною відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, згідно з п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив у призначені грошової допомоги у зв`язку з тим, що викладачі, які працюють в позашкільних навчальних закладах, що перебувають в складі управління культури, не мають права на пенсію за вислугою років та грошову допомогу, відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень закону №1058.

Ухвалою від 21.07.2026 року позовну заяву убло залишено без руху.

27.07.2026 року позивачка надала клопотання на усунення недоліків.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (без виклику сторін у судове засідання).

13.08.2026 року до суду надано відзив на позовну заяву відповідачем, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993р. №909. у Розділом І Освіта вищезазначеного переліку передбачені, зокрема, викладачі загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах. навчально-виховної, У позашкільних навчальних закладах передбачено посади директорів, їх заступників з навчальної, виховної роботи, завідуючих відділами(лабораторіями, кабінетами), художніх керівників, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. При цьому, посада викладачів, які працюють в позашкільних навчальних закладах, що перебувають в складі управління культури вказаним Переліком не передбачена. Тобто підстави для виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, відповідно до п. 7-1 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону №1058 відсутні.

З заявою встановленого зразка Позивач не зверталась, а на подану у довільній формі заяву Відповідачем надано лише відповідь № 19571-17582/Д-02/8-1400/26 від 19.01.2026 року на звернення, яка не є рішенням суб`єкта владних повноважень, відповідно рішення про відмову в призначенні/перерахунку пенсії не приймалось.

Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

28.04.2026 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, згідно п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

12.05.2026 відповідач листом № 19572-17582/Д-02/8-1400/26 відмовив в призначенні грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Закону № 1058 у зв`язку з тим, що Позивачка працювала на посаді викладача, які працюють в позашкільних навчальних закладах, що перебувають в складі управління культури вказаним Переліком не передбачена, яка не передбачена Переліком № 909.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж для жінок - 30 років на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення такої грошової допомоги, та механізм її виплати визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, якою затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", передбачених, зокрема, Переліком №909.

За змістом пункту 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку працювали у відповідних державних або комунальних закладах на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, мають необхідний страховий стаж та до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно з пунктом 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, пов`язується із сукупністю таких обставин: наявністю необхідного страхового стажу на визначених законодавством посадах; роботою на день досягнення пенсійного віку у державному або комунальному закладі на відповідній посаді; призначенням пенсії за віком та неотриманням до цього будь-якого іншого виду пенсії.

Пунктом "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років передбачено для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності відповідного спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Розділом "Освіта" Переліку №909 передбачено, зокрема, музичні та художні школи і посаду викладача.

Водночас віднесення музичних шкіл та шкіл мистецтв до системи позашкільної освіти не змінює характеру здійснюваної ними освітньої діяльності та статусу їх педагогічних працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, до якого віднесено, зокрема, викладачів усіх спеціальностей та концертмейстерів.

При вирішенні цієї справи суд враховує правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №442/456/17.

Так, у зазначеній справі позивачка працювала у дитячій музичній школі, яка є закладом позашкільної освіти, викладачем з класу фортепіано, а також викладачем з класу фортепіано і концертмейстером.

Територіальний орган Пенсійного фонду України відмовив їй у врахуванні відповідного стажу, пославшись саме на те, що посади викладача та концертмейстера у позашкільних навчальних закладах Переліком №909 не передбачені.

Отже, аргументація пенсійного органу у справі №442/456/17 за своєю правовою природою є аналогічною тій, яку відповідач застосував у спірних правовідносинах.

За результатами розгляду зазначеної справи Велика Палата Верховного Суду відступила від попереднього висновку Верховного Суду України та зазначила про необхідність застосування положень законодавства про освіту, позашкільну освіту, Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників №963 і Переліку типів позашкільних навчальних закладів у їх системному взаємозв`язку.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а стаж роботи викладачем у дитячій музичній школі має зараховуватися до відповідного стажу у розумінні пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII, навіть попри те, що така посада прямо не передбачена у підрозділі Переліку №909 щодо позашкільних навчальних закладів.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, твердження відповідача про те, що віднесення дитячої музичної школи чи школи мистецтв до позашкільних навчальних закладів виключає можливість зарахування періоду роботи викладачем такого закладу до відповідного спеціального стажу, є юридично помилковим.

Сам по собі статус закладу як позашкільного не може нівелювати педагогічний характер роботи особи та позбавляти її права на зарахування відповідного стажу у випадку, коли вона фактично працювала викладачем у музичній школі або школі мистецтв.

Більше того, підхід відповідача фактично зводиться до формального застосування окремого підрозділу Переліку № 909 без урахування змісту інших положень законодавства у сфері освіти, тоді як саме такий підхід був визнаний Великою Палатою Верховного Суду необґрунтованим.

Суд також враховує, що приміткою до Переліку № 909 передбачено зарахування до стажу для призначення пенсії за вислугу років роботи за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992, яка давала право на таку пенсію відповідно до раніше чинного законодавства. За таких обставин, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Зважаючи на досягнення позивачем віку 60 років, призначення їй пенсії за віком вперше, наявність спеціального стажу роботи у закладах освіти тривалістю понад 30 років, вихід на пенсію з посади, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", для належного та повного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 27.07.2026, що міститься в матеріалах справи, підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 1064,96 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову, а тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судовий збір у розмірі 1064 (Одна тисяча шістдесят чотири) гривень 96 копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 21 серпня 2026 року