Рішення № 139158964, 21.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 рокусправа № 380/6484/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі відповідач, ГУНП у Львівській області), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП у Львівській області, що полягає у нездійсненні виплати при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення відповідно до встановленого грошового забезпечення поліцейських Національної поліції за час вимушеного прогулу з 13.04.2017 по 07.03.2018 згідно з діючим грошовим забезпеченням працівника поліції, відповідно до його спеціального звання на день незаконного звільнення підполковник поліції, у відповідності до посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області, а також у відповідності до його вислуги років (стажу служби) на день незаконного звільнення 13.04.2017;

- стягнути з ГУНП у Львівській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення відповідно до встановленого грошового забезпечення поліцейських Національної поліції за час вимушеного прогулу з 13.04.2017 по 07.03.2018 згідно з діючим грошовим забезпеченням працівника поліції, відповідно до його спеціального звання на день незаконного звільнення підполковник поліції, у відповідності до посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області, а також у відповідності до його вислуги років (стажу служби) на день незаконного звільнення 13.04.2017.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що наказом ГУНП у Львівській області №4 о/с від 02.01.2025 його звільнено зі служби в поліції з 03.01.2025 на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Покликається на те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 у справі №813/1721/17 визнано протиправним та скасовано наказ про його звільнення, поновлено в органах внутрішніх справ з 12.04.2017 і зобов`язано ГУНП у Львівській області прийняти його на службу до поліції в порядку, передбаченому п.9 Розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію», а на виконання цієї постанови наказом ГУНП у Львівській області від 07.03.2018 №162 о/с його призначено з 13.04.2017 із присвоєнням спеціального звання поліції на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області.

Стверджує, що при звільненні у 2025 році відповідач виплатив йому грошові компенсації за невикористані відпустки та за фактично відпрацьований час, проте не виплатив середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 до 07.03.2018. Зазначає, що 06.03.2025 звернувся до відповідача із відповідною заявою, надісланою з описом вкладення за трек-кодом 7904271018721, яку відповідач отримав 13.03.2025, проте станом на 01.04.2025 відповіді не надано та жодних активних дій, що були б відомі позивачу, не вчинено.

У правовому обґрунтуванні позову покликається на ч.3 ст.235 Кодексу законів про працю України, на п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на п.6 розділу ІІІ та п.9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, а також на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14, щодо обрахування сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу без віднімання податків і зборів. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право на отримання грошового забезпечення, позивач пред`явив цей позов.

Ухвалою судді від 07.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу надати інформацію (довідку) про суму грошового забезпечення працівника поліції за період з 01.01.2017 до 01.05.2017 (помісячно) відповідно до спеціального звання підполковник поліції, посади старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області та вислуги років (стажу служби) 20 років 07 місяців 12 днів у відповідності до послужного списку позивача на день його звільнення 13.04.2017.

28.04.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив у повному обсязі. Свою позицію мотивує тим, що заява позивача від 06.03.2025 надійшла до ГУНП у Львівській області 13.03.2025 за вх.№Л-4829, а відтак з урахуванням ст.20 Закону України «Про звернення громадян» та п.6 розділу IV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.11.2017 №930, останнім днем строку розгляду заяви було 14.04.2025, тоді як позов подано вже 01.04.2025, тобто до спливу цього строку. Зазначає, що 11.04.2025 за вих.№121241-2025 позивачу надано відповідь, якою повідомлено, що у березні 2018 року йому було нараховано та виплачено за період з квітня 2017 року по березень 2018 року грошове забезпечення в сумі 78901,63 грн та індексацію грошового забезпечення 2282,10 грн, а також надіслано завірену копію розрахункового листа за березень 2018 року.

По суті спору відповідач наголошує, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 у справі №813/1721/17 наказом ГУНП у Львівській області №162 о/с від 07.03.2018 позивача призначено з 13.04.2017 на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області, встановлено посадовий оклад 2500 грн та вислугу років для виплати надбавки за стаж служби в поліції 20 років 07 місяців 12 днів, присвоєно спеціальне звання підполковник поліції. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 розмір посадового окладу за цією посадою становить 2500 грн, окладу за спеціальним званням «підполковник поліції» 2200 грн, надбавки за стаж служби від 19 до 22 років 40 відсотків. Стверджує, що саме у таких розмірах позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення за весь спірний період, що підтверджується розрахунковим листом за березень 2018 року. Щодо премії зазначає, що вона нараховується та виплачується за наказом керівника органу поліції з урахуванням особистого внеску поліцейського в загальні результати служби (п.12 розділу ІІ наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260), а оскільки у період з 13.04.2017 по 07.03.2018 позивач фактично не виконував службових обов`язків, оцінити його особистий внесок неможливо. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

13.06.2025 відповідач подав заяву (вих.№190666-2025 від 13.06.2025) про долучення до матеріалів справи листа управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області №94481-2025 від 12.06.2025 з додатком інформацією щодо нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за квітень і травень 2017 року за видами нарахувань, на виконання ухвали суду від 07.04.2025.

Відповіді на відзив позивач до суду не подав.

Частиною 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач з 01.06.1996 проходив службу в органах внутрішніх справ Львівської області, з 01.08.2014 перебував на посаді заступника начальника районного відділу начальника відділу кримінальної міліції Пустомитівського районного відділу ГУМВС України у Львівській області.

Наказом ГУМВС України у Львівській області від 06.11.2015 №848 о/с підполковника міліції ОСОБА_1 звільнено у запас за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2016 у справі №813/6223/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016, це звільнення визнано протиправним, позивача поновлено на посаді з 07.11.2015 та стягнуто на його користь 3736,94 грн грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Наказом ГУМВС України у Львівській області від 11.04.2017 №1029 скасовано наказ від 06.11.2015 №848 о/с та поновлено позивача на посаді з 07.11.2015, водночас наказом від 11.04.2017 №1035 о/с позивача повторно звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.64 «г» (через скорочення штатів).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 у справі №813/1721/17, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України у Львівській області №1035 о/с від 11.04.2017; поновлено позивача в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника районного відділу начальника відділу кримінальної міліції Пустомитівського районного відділу ГУМВС України у Львівській області з 12.04.2017; стягнуто на його користь 8919,95 грн грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів; зобов`язано ГУНП у Львівській області прийняти ОСОБА_1 на службу до поліції в порядку, передбаченому п.9 Розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію».

Наказом від 08.09.2017 №1083 о/с позивача поновлено на посаді з 12.04.2017, водночас наказом від 08.09.2017 №1084 о/с його повторно звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п.64 «г» з 12.04.2017. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі №813/3240/17, що набрало законної сили 29.05.2018, ці дії визнано протиправними, а також визнано протиправними дії ГУНП у Львівській області щодо несвоєчасного призначення позивача на службу до поліції та зобов`язано змінити підставу звільнення з п.64 «г» на п.64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом ГУНП у Львівській області від 07.03.2018 №162 о/с «Про виконання постанови суду», прийнятим на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 у справі №813/1721/17, ОСОБА_1 відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію» призначено з 13 квітня 2017 року на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області, встановлено посадовий оклад у розмірі 2500 грн та вислугу років для виплати надбавки за стаж служби в поліції 20 років 07 місяців 12 днів, присвоєно спеціальне звання підполковник поліції та закріплено спеціальний жетон з індивідуальним номером 0118669. Ці обставини не заперечуються відповідачем.

Згідно з розрахунковим листом ОСОБА_1 за березень 2018 року, завірена копія якого міститься в матеріалах справи, позивачу за посадою старшого оперуповноваженого нараховано:

- посадовий оклад: за квітень 2017 року (18 днів) 1500,00 грн, за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий та березень 2018 року по 2500,00 грн за кожен місяць, а всього 29000,00 грн;

- оклад за спеціальним званням: за квітень 2017 року (18 днів) 1320,00 грн, за решту зазначених місяців по 2200,00 грн, а всього 25520,00 грн;

- надбавку за вислугу років (40 %): за квітень 2017 року (18 днів) 1128,00 грн, за решту зазначених місяців по 1880,00 грн, а всього 21808,00 грн;

- премію за березень 2018 року (48,5 %) 2573,63 грн;

- індексацію грошового забезпечення за листопад 2017 року 373,85 грн, за грудень 2017 року, січень і лютий 2018 року по 458,12 грн, а також індексацію в сумі 533,89 грн, а всього 2282,10 грн.

Загальна сума нарахувань становить 81183,73 грн, з яких грошове забезпечення 78901,63 грн та індексація грошового забезпечення 2282,10 грн. Із нарахованих сум утримано військовий збір у розмірі 1217,75 грн; податок на доходи фізичних осіб у сумі 14613,08 грн відображено одночасно з компенсацією у такій самій сумі; до перерахування через банківську установу визначено 79965,98 грн, а залишок до виплати через касу становить 0,00 грн.

Наказом ГУНП у Львівській області №4 о/с від 02.01.2025 підполковника поліції ОСОБА_1 (0118669) звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 03.01.2025 з виплатою грошової компенсації за невикористані під час проходження служби дні щорічних оплачуваних відпусток у кількості 180 днів. Стаж служби в поліції при звільненні в календарному обчисленні становить 28 років 03 місяці 29 днів, у пільговому обчисленні 33 роки 00 місяців 03 дні.

06.03.2025 позивач звернувся до ГУНП у Львівській області із заявою, у якій просив виплатити йому середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13.04.2017 по 07.03.2018. Заяву надіслано засобами поштового зв`язку з описом вкладення за трек-кодом 7904271018721 та, згідно з відомостями офіційного вебсайту АТ «Укрпошта», вручено адресату 13.03.2025. Заяву зареєстровано в ГУНП у Львівській області 13.03.2025 за вх.№Л-4829, що сторонами не заперечується.

28.03.2025 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом вих.№7/25 від 28.03.2025 (трек-код 7901312165832) про надання копії послужного списку, копій наказів №4 о/с від 02.01.2025, №1084 о/с від 08.09.2017, №162 о/с від 07.03.2018 та інформації про суму грошового забезпечення працівника поліції за період з 01.01.2017 по 01.05.2017.

01.04.2025 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до Львівського окружного адміністративного суду цю позовну заяву.

Листом управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області від 11.04.2025 №121241-2025 позивача повідомлено, що у березні 2018 року йому нараховано та виплачено з квітня 2017 року по березень 2018 року грошове забезпечення в сумі 78901,63 грн та індексацію грошового забезпечення 2282,10 грн за зазначений у заяві період; до листа додано завірену копію розрахункового листа за березень 2018 року.

Листом управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області від 12.06.2025 №94481-2025 суду надано інформацію щодо нарахованого грошового забезпечення позивача за квітень і травень 2017 року за видами нарахувань, згідно з якою за січень, лютий і березень 2017 року нарахування становлять 0,00 грн, за квітень 2017 року (18 днів) посадовий оклад 1500,00 грн, оклад за спеціальним званням 1320,00 грн, надбавка за стаж служби 1128,00 грн, за травень 2017 року (31 день) відповідно 2500,00 грн, 2200,00 грн та 1880,00 грн, із застереженням про те, що наказом №162 о/с від 07.03.2018 позивача поновлено на посаді з 13.04.2017.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з твердженням позивача про невиплату йому відповідачем грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2017 до 07.03.2018 та нерозглядом його заяви від 06.03.2025.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, побудованого на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Тобто суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, не виходячи за межі наданих прав та покладених обов`язків.

Оскільки предметом позову є бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд насамперед з`ясовує зміст цього поняття.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 та від 22.01.2021 у справі №640/16224/19. У наведених постановах Верховний Суд також указав, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій необхідно з`ясувати конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані.

Отже, обов`язковою передумовою для висновку про наявність протиправної бездіяльності є встановлення покладеного на суб`єкта владних повноважень юридичного обов`язку вчинити конкретну дію, настання строку його виконання та факту невиконання такого обов`язку.

Щодо доводів позивача про нерозгляд відповідачем його заяви від 06.03.2025.

Згідно зі ст.20 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Аналогічний припис закріплено у п.6 розділу IV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.11.2017 №930, згідно з яким, якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на вихідний, святковий день, останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.

Судом установлено, що заява позивача від 06.03.2025 надійшла до ГУНП у Львівській області 13.03.2025 за вх.№Л-4829. Місячний термін її розгляду спливав 13.04.2025, а оскільки цей день припадав на неділю, останнім днем терміну слід вважати 14.04.2025. Позов до суду подано 01.04.2025, тобто до спливу встановленого законом терміну розгляду звернення. Відповідь на заяву надано позивачу 11.04.2025 за вих.№121241-2025, тобто в межах установленого терміну.

За змістом ч. 4 ст. 270 КАС України днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення. Виходячи з цього, Верховний Суд у постанові від 21.07.2019 у справі №855/314/19 виснував, що оскільки на момент подання позову термін для розгляду відповідного звернення не закінчився, відсутні правові підстави вважати, що відповідачем допущено будь-яку протиправну бездіяльність, а відтак відсутні й підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Зазначені висновки Верховного Суду є застосовними до обставин цієї справи. Відтак станом на дату пред`явлення позову (01.04.2025) бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача від 06.03.2025 допущено не було, а відповідні доводи позовної заяви є передчасними та безпідставними.

Щодо права позивача на грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та порядку його обчислення суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч.1 ст.94 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988 (далі постанова №988), пунктом 1 якої встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 постанови №988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейському здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі порядок №260).

Згідно з п.6 розділу ІІІ порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (у тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І порядку №260 встановлено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі №808/928/16 виснував, що спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює виплату грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу, є саме порядок №260, прийнятий на виконання п.2 постанови №988, а Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, застосовується лише до тих періодів вимушеного прогулу, які передували набранню чинності Порядком №260, оскільки нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У постанові від 19.07.2018 у справі №805/1110/17-а Верховний Суд сформулював висновок про те, що грошове забезпечення поліцейського за час вимушеного прогулу обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця його служби.

Оскільки період вимушеного прогулу, за який позивач заявляє вимоги (з 13.04.2017 до 07.03.2018), повністю охоплюється часом чинності порядку №260, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме приписи цього Порядку, а не Порядку обчислення середньої заробітної плати №100.

Ключовим для вирішення цього спору є питання про те, чи виконав відповідач покладений на нього обов`язок з нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 13.04.2017 до 07.03.2018, оскільки, як зазначено вище, протиправна бездіяльність може мати місце виключно за умови невиконання існуючого юридичного обов`язку.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У постанові від 20.04.2021 у справі №817/1269/17 Верховний Суд указав, що преюдиційно встановлені обставини не підлягають доказуванню.

З урахуванням наведеного суд виходить із преюдиційно встановленого постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 у справі №813/1721/17 та рішенням цього ж суду від 24.04.2018 у справі №813/3240/17 факту незаконності звільнення позивача та наявності у нього права на поновлення і на грошове забезпечення за період вимушеного прогулу.

Водночас матеріалами справи достеменно підтверджено, що це право було реалізоване, а відповідний обов`язок відповідачем виконаний ще у березні 2018 року.

Так, наказом ГУНП у Львівській області №162 о/с від 07.03.2018 тобто саме тим актом, який згідно з п.6 розділу ІІІ Порядку №260 є підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, позивача призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області з 13.04.2017, встановлено посадовий оклад 2500 грн, вислугу років для виплати надбавки за стаж служби 20 років 07 місяців 12 днів та присвоєно спеціальне звання підполковник поліції.

Зазначені складові грошового забезпечення повністю відповідають нормативно встановленим: згідно з додатком 7 до постанови №988 розмір посадового окладу за посадою старшого оперуповноваженого, який несе службу у відділах (відділеннях) поліції, що не входять до складу управлінь поліції, становить 2500 грн; згідно з додатком до постанови №988 розмір окладу за спеціальним званням «підполковник поліції» становить 2200 грн; згідно з додатком 11 до постанови №988 розмір надбавки за стаж служби від 19 до 22 років становить 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням.

Розрахунковим листом за березень 2018 року підтверджено, що саме у таких розмірах позивачу нараховано грошове забезпечення за весь період з 13.04.2017 до 31.03.2018 включно, а саме: посадовий оклад 29000,00 грн, оклад за спеціальним званням 25520,00 грн, надбавка за вислугу років (40 %) 21808,00 грн, премія за березень 2018 року 2573,63 грн, що в сукупності становить 78901,63 грн, а також індексація грошового забезпечення 2282,10 грн, а разом 81183,73 грн. При цьому за квітень 2017 року нарахування здійснено пропорційно 18 календарним дням (з 13 по 30 квітня 2017 року), тобто у спосіб, передбачений п.9 розділу І Порядку №260 та відповідний висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 19.07.2018 у справі №805/1110/17-а.

Наведені суми узгоджуються між собою та з даними листів управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області від 11.04.2025 №121241-2025 і від 12.06.2025 №94481-2025, а їх арифметична правильність перевірена судом.

Із нарахованої суми утримано військовий збір у розмірі 1217,75 грн, а до перерахування позивачу через банківську установу визначено 79965,98 грн, при цьому графа «Залишок / Виплачено через касу» містить показник 0,00 грн, що свідчить про повний розрахунок за нарахованими сумами.

Суд звертає увагу, що нарахування здійснено за період, який не лише повністю охоплює заявлений позивачем період вимушеного прогулу (з 13.04.2017 до 07.03.2018), а й перевищує його, оскільки грошове забезпечення нараховано за березень 2018 року в повному обсязі (за 31 день), а не за сім днів цього місяця.

Отже, твердження позивача про те, що середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13.04.2017 до 07.03.2018 йому не виплачено, спростовується наявними у справі доказами.

Слід також зауважити, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 у справі №813/1721/17 на користь позивача вже було стягнуто 8919,95 грн грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а частину цієї суми (у межах стягнення за один місяць 3047,41 грн) звернуто до негайного виконання. Задоволення заявлених у цій справі вимог за встановлених обставин означало б повторне покладення на відповідача обов`язку, який ним уже виконаний, що суперечило б принципу правової визначеності.

Щодо доводів позивача, які ґрунтуються на п.6 розділу ІІІ порядку №260 у частині виплати премії суд враховує таке.

Наведена норма пов`язує обсяг виплат за час вимушеного прогулу з тими видами грошового забезпечення, які були визначені поліцейському на день звільнення. Матеріали справи не містять доказів того, що позивачу на день звільнення була визначена премія за посадою старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області: наказ №162 о/с від 07.03.2018, яким установлено складові грошового забезпечення позивача, розміру премії не визначає.

Крім того, за змістом п.12 розділу ІІ порядку №260 премія нараховується та виплачується за наказом керівника органу поліції відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України. Тобто премія не належить до виплат, які мають безумовний та постійний характер і розмір яких визначається виключно нормативно.

Попри це, як убачається з розрахункового листа, премію позивачу все ж нараховано за березень 2018 року в сумі 2573,63 грн (48,5 %). Доказів того, що позивачу було визначено премію в іншому розмірі або за інші місяці спірного періоду, матеріали справи не містять, а позивач таких доказів не надав і власного розрахунку недоплаченої суми не навів.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивач, стверджуючи про повну невиплату йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, жодних доказів на підтвердження цієї обставини не надав, тоді як відповідач у порядку ч.2 ст.77 КАС України довів правомірність своєї поведінки.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи поведінку відповідача, яка зумовила пред`явлення цього позову, суд дійшов висновку, що ГУНП у Львівській області покладений на нього обов`язок з нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу виконало, а заяву позивача від 06.03.2025 розглянуло у межах установленого законом терміну. За таких обставин протиправної бездіяльності відповідача не допущено, а права, свободи чи інтереси позивача у спірних правовідносинах не порушені.

Оскільки в задоволенні першої (основної) позовної вимоги належить відмовити, не підлягає задоволенню і похідна від неї вимога про стягнення грошового забезпечення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних у справі доказів, з урахуванням установленого КАС України обов`язку доведення правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

В силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: пл. Генерала Григоренка, буд.3, м. Львів, 79007; ЄДРПОУ 40108833).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна