Рішення № 139158628, 21.08.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/500/25

Провадження № 2/307/143/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря Ваш Е.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Позивач керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області Володимир Жилкін звернувся до Тячівського районного суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0, 6987 га, кадастровий номер: 2124487500:03:003:0032, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, у комунальну власність Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, а також стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури судових витрат.

Свої позовні вимоги прокурор мотивує тим, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021072160000025 Тячівською окружною прокуратурою Закарпатської області встановлено порушення вимог земельного законодавства на території Тячівського району Закарпатської області під час розпорядження землями, чим порушено інтереси держави та наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру». Так, 09 жовтня 2020 року державним реєстратором Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М. В. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0, 6987 га, кадастровий номер: 2124487500:03:003:0032, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки стало рішення Топчинської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за № 297 від 12 травня 2020 року. При цьому, як встановлено прокуратурою, питання про передачу у власність ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки Топчинською сільською радою Тячівського району Закарпатської області 12 травня 2020 року не вирішувалось. Зокрема, згідно протоколу сесії Топчинської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 12 травня 2020 року відомості щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0, 6987 га, відсутні. Вказана сесія містить рішення з № 278 по № 282. Рішення за № 297 прийнято на сесії Топчинської сільської ради Тячівського району Закарпатської області 10 серпня 2020 року. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 для набуття у приватну власність земельної ділянки, площею 0, 6987 га, кадастровий номер: 2124487500:03:003:0032, надано органу, уповноваженому на реєстрацію земельної ділянки та речових прав, підроблені документи про нібито надання йому у власність органом місцевого самоврядування спірної земельної ділянки. Вищенаведе також підтверджується ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 06 червня 2024 року, яка набрала законної сили 13 червня 2024 року, у кримінальному провадженні № 42021072160000025, згідно якої державного реєстратора Горщар М. В. звільнено від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами на підставі ст. 49 КК України за реєстрацію права власності спірної земельної ділянки без відома ОСОБА_1 та за реєстрацію на підставі підробленого рішення органу місцевого самоврядування. Власником спірної земельної ділянки відповідно до положень пункту 24 розділу 10 «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст. 122 цього Кодексу є Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, яка має виключне право на розпорядження вказаною земельною ділянкою, що знаходиться на її території. Порядок набуття у власність земельних ділянок громадянами передбачений нормами Земельного кодексу України, ст. ст. 118 - 122, зокрема, шляхом прийняття рішення про передачу у власність уповноваженим органом державної виконавчої влади або місцевого самоврядування. З огляду на вищенаведене наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 не набув у власність спірну земельну ділянку та реєстрація земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що жодних рішень про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки уповноваженим органом державної виконавчої влади або місцевого самоврядування не приймалось. Факт знаходження спірної земельної ділянки на території Топчинської сільської ради Тячівського району Закарпатської області підтверджується витягом з Реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи, що власник майна Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, а також інший уповноважений на час первинної реєстрації земельної ділянки орган жодних рішень щодо передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не приймали та жодної згоди на це не надавали, а реєстрація права власності на вказану земельну ділянку проведена на підставі підроблених документів, зокрема, рішення Топчинської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за № 297 від 12 травня 2020 року, земельна ділянка, площею 0, 6987 га, кадастровий номер: 2124487500:03:003:0032, підлягає поверненню в комунальну власність. Поданням цієї позовної заяви Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області реалізує передбачені законом повноваження представництва інтересів держави в особі Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатській області, яка не вживає заходів щодо повернення земельної ділянки, яка незаконно вибула з комунальної власності, що призвело до порушення прав держави Україна та територіальної громади в особі Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області на розпорядження землями комунальної власності. Підставою звернення окружної прокуратури з позовом до суду є те, що Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області жодних заходів цивільно-правового характеру щодо повернення у власність територіальної громади земельної ділянки, площею 0, 6987 га, кадастровий номер: 2124487500:03:003:0032, тривалий час не вживала та до цих пір не вжила. Таке тривале невжиття заходів щодо поновлення прав та інтересів держави може призвести до пропуску строку пред`явлення позовних вимог та, як наслідок, втрати можливості в судовий спосіб повернути незаконно вибуте майно. При цьому, Тячівською окружною прокуратурою Закарпатської області 21 жовтня 2024 року Солотвинській селищній раді Тячівського району Закарпатської області направлено повідомлення за вихідним номером 07.52-104-6726 вих. 24 від 21 жовтня 2024 року щодо виявлених порушень та необхідності вжити заходів щодо повернення земельної ділянки у комунальну власність, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Проте, на даний час жодних дієвих заходів з повернення земельної ділянки Солотвинською селищною радою Тячівського району Закарпатської області не вжито та надано відповідь до окружної прокуратури від 12 листопада 2024 року за № 06-22/1937 з проханням звернутися до суду прокуратурі в інтересах Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області. Вказане свідчить про тривале невжиття уповноваженим органом Солотвинською селищною радою Тячівського району Закарпатської області заходів щодо повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність. Позивачу Солотвинській селищній раді Тячівського району Закарпатської області про факт підроблення рішення органу місцевого самоврядування на ім`я ОСОБА_1 та безпідставного набуття останнім у власність спірної земельної ділянки стало відомо 21 жовтня 2024 року при отриманні повідомлення прокурора про виявлені порушення, у зв`язку з чим, строк позовної давності на звернення до суду не пропущено.

Представник позивача Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області прокурор Варга І. В. у судове засідання не з`явився, позаяк подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, при цьому, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник позивача Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області селищний голова Йовдій В. М. у судове засідання не з`явився, позаяк подав суду заяву про розгляд справи у відсутності представника Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області. Кінцеве рішення по справі залишив на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився вчетверте по невідомій суду причині, хоч належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, відзив на позовну заяву не подав, а тому суд на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України справу розглянув у його відсутності на підставі письмових доказів, що є у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Що стосується позовних вимог.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт б частини першої статті 81 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною восьмою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15, від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 916/2130/15.

Розпорядження майном органом місцевого самоврядування не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може бути оцінено як вираження волі територіальної громади.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При розгляді справи судом встановлено, що за ОСОБА_1 09 жовтня 2020 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку, площею 0, 6987 га, кадастровий номер: 2124487500:03:003:0032, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 399852359 від 18 жовтня 2024 року.

Право власності на вказану земельну ділянку, площею 0, 6987 га, кадастровий номер: 2124487500:03:003:0032, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення Топчинської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за № 297 від 12 травня 2020 року.

Згідно відповіді архівного відділу Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області за № 01-11/234 від 23 жовтня 2024 року вбачається, що на засіданні двадцять третьої сесії VІІ скликання Топчинської сільської ради Тячівського району Закарпатської області 12 травня 2020 року були прийняті рішення з № 278 по № 282, де відсутня інформація стосовно ОСОБА_1 .. Рішення за № 297 прийняте на засіданні ХХVІ сесії VІІ скликання 10 серпня 2020 року стосується іншої людини.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 06 червня 2024 року, яка набрала законної сили 13 червня 2024 року, у кримінальному провадженні № 42021072160000025 державного реєстратора Горщара Михайла Васильовича звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 358, ч. 1 ст. 362 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності за те, що він здійснив реєстрацію права власності спірної земельної ділянки у відсутності та без відома ОСОБА_1 , який на час звернення з заявою про реєстрацію права власності перебував за кордоном, з вказаною заявою ОСОБА_1 не звертався та таку не підписував, а також за те, що він здійснив реєстрацію права власності спірної земельної ділянки на підставі підробленого рішення органу місцевого самоврядування.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку у порушення вимог закону на підставі підробленого рішення органу місцевого самоврядування.

Ураховуючи, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передачу у власність земельної ділянки, судом установлена відсутність такого рішення представницького органу Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (Топчинської сільської ради Тячівського району Закарпатської області) як власника земельної ділянки, площею 0, 6987 га, кадастровий номер: 2124487500:03:003:0032, яка розташована в АДРЕСА_1 , Україна, що свідчить про порушення визначеного законом порядку набуття ОСОБА_1 права власності на зазначену земельну ділянку.

З витягу № НВ-2100108332025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 21 січня 2025 року встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер: 2124487500:03:003:0032, становить 8 750, 37 гривень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати майно від особи, яка незаконним чином ним заволоділа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 373/326/17 (провадження № 14-201цс21), вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/13492/21 від 08 серпня 2023 року зазначено, що «з огляду на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі».

З урахуванням встановлених обставин саме у цій справі, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог прокурора про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь позивача Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області спірної земельної ділянки призведе до відновлення порушеного права Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області як власника земельної ділянки, що вибула із власності територіальної громади незаконно.

Що стосується строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Дотримання строку звернення до суду є однією з умов реалізації права на позов і пов`язане з реалізацією права на справедливий судовий розгляд. Інститут позовної давності запобігає виникненню стану невизначеності у правових відносинах. Правова визначеність є універсальною правовою категорією, дія якої поширюється на такі важливі сфери правовідносин між державою та особою, як реалізація і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до такої відповідальності, неприпустимість дій і бездіяльності органів влади, спрямованих на необґрунтоване обмеження прав і свобод людини.

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявність обставин, які з об`єктивних, не залежних від позивача причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц і № 372/1036/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 362/44/17, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17, постановах Верховного Суду від 07 червня 2022 рокуу справі № 357/6909/19, провадження № 61-13389св20, від 22 червня 2022 року у справі № 369/9682/19-ц, провадження № 61-2532св22.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, провадження № 12-122гс18.

Обчислення позовної давності у разі звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, провадження № 14-381цс18, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, провадження № 14-252цс18, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, провадження № 14-460цс18).

Для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом порушених прав у разі звернення прокурора суду необхідно встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, провадження № 14-85цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, провадження № 14-183цс18, конкретизувала зазначений вище висновок, вказавши, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Отже, позовна давність є граничним строком для звернення з позовом суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою в особі уповноважених органів), або прокурором, який наділений законними повноваженнями пред`являти позов в інтересах держави від імені такого суб`єкта.

З матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2024 року прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено Солотвинській селищній раді Тячівського району Закарпатської області повідомлення про порушення вимог земельного законодавства на території Тячівського району Закарпатської області Україна під час розпорядження землями, копія якого наявна в матеріалах справи, і суд вважає, що саме з цього часу Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області дізналася про порушення прав територіальної громади щодо передачі у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

У свою чергу прокурору про даний факт стало відомо при отриманні відповіді з архівного відділу Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області за № 01-11/234 від 23 жовтня 2024 року, з якої встановлено факт відсутності в рішенні Топчинської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за № 297 від 12 травня 2020 року питання про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Крім того, з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким було доповнено Прикінцеві положення ЦК України пунктом 12 такого змісту «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Якщо строк позовної давності закінчувався після набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжилися на строк дії такого карантину.

Зазначене застосування положень Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21, а також постановах Верховного Суд від 10 січня 2024 року у справі № 343/2389/22, від 17 січня 2024 року у справі № 130/1596/22.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовом 10 лютого 2025 року. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», тому прокурором не пропущено строк для звернення до суду.

Звертаючись до суду з цим позовом, керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області вказує на те, що усвідомлена пасивна поведінка Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, яка не вживала заходів цивільно-правового характеру щодо повернення земельної ділянки, призвела до порушення інтересів держави в особі відповідної територіальної громади, що свідчить про неналежне здійснення цим органом своїх повноважень.

На підтвердження своїх позовних вимог щодо порушення прав Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області як власника спірної земельної ділянки та вибуття спірної земельної ділянки із володіння первісного власника не з його волі, а іншим шляхом, прокурором доведено, що спірна земельна ділянка була набута ОСОБА_1 з комунальної власності на підставі рішення Топчинської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за № 297 від 12 травня 2020 року, яке радою не приймалось, та Топчинська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, а також Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області як правонаступник від імені територіальної громади не вчинили дій щодо розпорядження комунальним майном на підставі та у спосіб, передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», шляхом прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні, а тому спірна земельна ділянка вибула з володіння ради без вираження її волі.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача треба стягнути судовий збір у розмірі 3 028, 00 (Три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) гривень на користь Закарпатської обласної прокуратури.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 78, 80, 83, 84, 116, 122 ЗК України, ст. ст. 11, 16, 317, 319, 387, 388 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 6987 га, кадастровий номер: 2124487500:03:003:0032, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, вартістю 8 750, 37 гривень, у комунальну власність Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури на p/p: UA228201720343130001000018475, код: 02909967, МФО: 820172 ДКС України, сплачений судовий збір у розмірі 3 028, 00 (Три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Позивач: Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, місце знаходження за адресою: м. Тячів, вул. Незалежності, 27, Закарпатської області, Україна, код ЄДРПОУ: 02909967.

- Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ: 04349691, юридична адреса: с-ще Солотвино, вул. Харківська, 1, Тячівського району, Закарпатської області, Україна.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 21 серпня 2026 року.

Головуюча суддя: Сойма М.М.