Ухвала суду № 139156898, 13.08.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/5185/26

Номер провадження:1-кс/521/4027/26

УХВАЛА

13 серпня 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП України в Одеській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026163470000199 від 12.02.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львів, громадянина України, займаючого посаду директора ТОВ «Грейн Карго Шиппінг Лімітед», одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей 2021, 2023, та 2025 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання слідчого, ОСОБА_4 , будучи директором та засновником ТОВ «Грейн Карго Шиппінг Лімітед» (код ЄДРПОУ 42984744) та здійснюючи фактичне керівництво терміналом за адресою: м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2-Б, діючи з корисливих мотивів та з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді завдання потерпілому майнової шкоди в особливо великому розмірі та бажаючи їх настання, вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману за таких обставин.

Так, 01.12.2025 ОСОБА_4 , маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, як директор та засновник ТОВ «Грейн Карго Шиппінг Лімітед» уклав із компанією «AVALON GP TRADING L.L.C» в особі її директора ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Договір про експедирування зернових вантажів №01-12/Forwarding від 01.12.2025, за умовами якого ТОВ «Грейн Карго Шиппінг Лімітед» зобов`язувалось надавати послуги перевалки та експедирування зернових вантажів, у тому числі забезпечувати збереження прийнятого вантажу та його завантаження у морські контейнери для подальшого експортного відправлення. При цьому ОСОБА_4 умисно ввів потерпілого в оману щодо намірів належним чином виконати взяті на себе зобов`язання.

На виконання вказаного договору у період з 29.12.2025 по 07.01.2026 на термінал ТОВ «Грейн Карго Шиппінг Лімітед» за адресою: м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2-Б, передано 330,12 метричних тон сочевиці червоної, придбаної компанією «AVALON GP TRADING L.L.C» на підставі контрактів №RL01092025 від 01.09.2025 з ТОВ «Укрпродукт Агро» за ціною 480 доларів США за метричну тону та №RL01112025 від 01.11.2025 з ТОВ СГП «Ранчо Агро» за ціною 496 доларів США за метричну тону на умовах поставки СРТ Одеса. Факт передачі вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними, а його кількість та якість під час кожного вивантаження фіксувалась представником сюрвеєрської компанії ТОВ «НАВІМАР». За умовами вказаних контрактів право власності на товар переходило до компанії «AVALON GP TRADING L.L.C» після вивантаження товару на склад, незалежно від визначеного строку його оплати. Увесь зазначений вантаж перейшов під одноосібний фактичний контроль ОСОБА_4 .

Для створення видимості часткового виконання взятих на себе зобов`язань ОСОБА_4 10.01.2026, 12.01.2026 та 13.01.2026 забезпечив відвантаження на адресу потерпілого лише 4 морських контейнерів загальною вагою 95,46 метричних тон, що оформлено документально. Решта вантажу у кількості 234,66 метричних тон залишалась на терміналі та перебувала під незаконним контролем ОСОБА_4 . Крім того, з метою відстрочення виявлення нестачі ОСОБА_4 послався на погіршення якості вантажу під час його приймання та прийняв на себе зобов`язання дочистити зерно до 20.01.2026, якого не виконав.

Безпосередньо після отримання вантажу під своє зберігання ОСОБА_4 , реалізуючи злочинний умисел, розпочав таємне розкрадання сочевиці, що належала компанії «AVALON GP TRADING L.L.C»: організував її систематичне вивезення з терміналу за адресою: м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2-Б, для подальшого незаконного збуту та особистого збагачення. Згідно з матеріалами відеоспостереження, наданими власником складських приміщень ТОВ «Блек Сі Шиппінг Сервіс ЛТД» в особі ОСОБА_9 , вивезення вантажу зафіксовано 05.01.2026, 07.01.2026, 09.01.2026 та 11.01.2026 вантажним автомобілем ДАФ червоного кольору д.н.з. НОМЕР_1 з причепом д.н.з. НОМЕР_2 , а також 10.01.2026, 17.01.2026, 21.01.2026 та 22.01.2026, у тому числі у темну пору доби. Вантаж систематично, приблизно двічі на тиждень, вивозився за вказівкою ОСОБА_4 водієм ОСОБА_10 у період з 05.01.2026 по 22.01.2026. На переважній більшості відеозаписів під час відкриття складу зафіксовано присутність саме ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , офіційно працевлаштованого у ТОВ «Грейн Карго Шиппінг Лімітед» на посаді робітника складу, який фактично виконував обов`язки керівника складу за вказаною адресою та до обов`язків якого входив контроль за процесом вивантаження сочевиці у січні 2026 року. ОСОБА_11 постійно перебував на території терміналу, безпосередньо контролював відвантаження та вилучав у водіїв товарно-транспортні накладні, що підтверджується показаннями свідків комірників ОСОБА_12 та ОСОБА_13

02.02.2026 приблизно о 14 год. 00 хв. потерпілий ОСОБА_8 , прибувши на територію терміналу, виявив нестачу вантажу орієнтовно 200 метричних тон. На неодноразові телефонні звернення потерпілого ОСОБА_4 не відповідав, а у месенджері «Телеграм» повідомив, що йому нічого не відомо про наявність вантажу, у такий спосіб ухиляючись від повернення чужого майна та відшкодування завданої шкоди.

12.05.2026, за результатами огляду складських приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Василя Стуса, проведеного на підставі ухвали Хаджибейського районного суду, виявлено та вилучено лише 69 940 кг (69,94 метричних тон) залишків сочевиці у трьох морських контейнерах, завантажених на транспортні засоби (SCANIA д.н.з. « НОМЕР_3 », МАН д.н.з. « НОМЕР_4 » та Volvo д.н.з. « НОМЕР_5 ») безпосередньо у момент проведення огляду, тобто вантаж готувався до чергового незаконного вивезення. Крім того, у ході огляду вилучено картонну коробку з товарно-транспортними накладними та 2 печатки. Вилучені залишки передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 .

Таким чином, внаслідок умисних шахрайських дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_8 заподіяно матеріальну шкоду в особливо великому розмірі шляхом незаконного заволодіння чужим майном сочевицею червоною у кількості 164,72 метричних тон (234,66 т 69,94 т), загальною вартістю щонайменше 3 350 800,13 гривень (розрахунок: 164,72 т ? 480 дол. США за тону мінімальна ціна придбання товару = 79 065,60 дол. США ? 42,38 грн/дол. США офіційний курс НБУ станом на 31.12.2025). Відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України, зазначена сума перевищує 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг = 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб = 0,5 ? 3 028 грн = 1 514 грн; 600 нмдг = 908 400 грн) у 3,7 раза та є особливо великим розміром.

10.08.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

За переконанням слідчого, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколами допитів свідків, протоколом допиту потерпілого, іншими доказами у їх сукупності, які зібрані у ході досудового розслідування.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 мотивуючи клопотання тим, що є об`єктивні причини вважати, що у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу останній матиме можливість вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор підтримав клопотання слідчого, оскільки вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді задовольнити клопотання слідчого та застосувати найбільш суворий запобіжний захід.

Захисники підозрюваного адвокат ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання слідчого, просили суд обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, наголошували, що підозра, про яку повідомлений ОСОБА_4 є необґрунтованою, ризики вчинення підозрюваним дій, на які посилається слідчий у своєму клопотанні нічим не підтверджені, підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, на його утриманні перебуває три малолітні дитини, підозрюваний раніше не судимий.

Підозрюваний підтримав думку своїх захисників.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують його доводи, а також вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 6 та 8 ст. 176 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя під час розгляду клопотання зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У своєму клопотанні слідчий зазначає, що згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Також, як підставу необхідності застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий посилається на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі доведеності його вини.

Так, дійсно, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років.

Разом із цим Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Такі висновки суду, узгоджуються з позицією Одеського апеляційного суду, зокрема, яка викладена в ухвалі Одеського апеляційного суду від 11.03.2025 (справа №521/3005/25, номер провадження №11-сс/813/547/25), згідно якої апеляційний суд зазначає, що тяжкість покарання не може слугувати безумовною підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу в межах кримінального провадження, запобіжний захід не є покаранням за злочин. Його мета забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної або обвинуваченої особи.

Крім цього, слідчий у своєму клопотанні зазначає, що підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, з метою схилити їх до надання неправдивих показань та уникнення кримінальної відповідальності.

Оцінюючи вірогідність вчинення підозрюваним зазначених дій, які слідчий суддя розглядає у сукупністю з доводами слідчого, слідчий суддя приходить до переконання, що доводи, наведені прокурором під час судового засідання є, по суті, припущеннями, які не ґрунтуються на певних фактах чи обставинах.

При вирішенні питання про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим; вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків; майновий стан підозрюваного; відсутність судимостей, наявність на утриманні трьох малолітніх дітей. При цьому, остання обставина, на переконання слідчого судді, має суттєве значення, оскільки перебування підозрюваного в місцях позбавлення волі, вкрай негативно вплине на рівень виховання малолітніх дітей, їх матеріальне становище і психологічний стан.

Вивчивши текст клопотання слідчого, проаналізувавши вагомість доказів, якими слідчий обґрунтовує підозру ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, заслухавши під час судового засідання прокурора з приводу обґрунтування підозри, допитавши підозрюваного, дослідивши показання потерпілого, слідчий суддя вважає що ці докази, внаслідок їх сумнівності, на час розгляду клопотання, не є достатньо вагомими для кваліфікації дій ОСОБА_4 за ст. 190 ч.5 КК України. При цьому суд виходить, з того, що предметом інкримінованого ОСОБА_4 злочину є майно, яке одночасно з цим є і предметом цивільно-правових відносин, які виникли між підозрюваним та потерпілим внаслідок укладення між ними договору (контракту) від 01.12.2025 року. И хоча зазначена обставина повністю не виключає можливість вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, але одночасно із цим може свідчити і про існування цивільного спору з приводу невиконання умов договору між сторонами щодо експедирування зернових вантажів, який є дійсним на час проведення кримінального провадження.

Що стосується тверджень прокурора про можливість продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності у зв`язку із притягненням його до відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 190 ч.5 КК України, слідчий суддя виходить з того, що слідчим не надано належних документів, які б підтверджували цей факт, не зазначено стадію, на якій перебуває кримінальне провадження і результати його розслідування (розгляду), орган в провадженні якого перебуває кримінальна справа. Оскільки прокурором не надано копії судового рішення, яким була б підтверджена вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення чи інша інформація, яка б підтверджувала факт притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, у слідчого судді відсутні будь-які підстави для висновків, що ОСОБА_4 може продовжити злочинну діяльність.

Таким чином, слідчий суддя оцінивши в сукупності всі обставини, приходить до висновку, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на час розгляду клопотання є недоведеними, при цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

На думку слідчого судді, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є пропорційним меті забезпечення кримінального провадження та, за обставин даного кримінального провадження, є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , підстав для застосування більш суворого запобіжного заходу на даний час, під час розгляду клопотання, слідчим суддею не встановлено.

При встановлені процесуальних обов`язків, які необхідно покласти на підозрюваного, слідчий суддя бере до уваги положення ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП України в Одеській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло в період часу з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, наступної доби за адресою: АДРЕСА_2 за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за їх викликом;

2) не відлучатися із м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) утримуватися від спілкування із свідками та потерпілим у цьому кримінальному провадженні, поза межами проведення досудового розслідування, або не під час судового засідання;

4) здати на зберігання до ГУ ДМС України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, якщо такий є, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення.

Контроль за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, покласти на співробітників Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 57 днів, тобто в межах строку досудового розслідування, і обчислюється з моменту ухвалення, тобто з 13.08.2026 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 09.10.2026 року.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: ОСОБА_14