Ухвала суду № 139156863, 20.08.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

20.08.26

Справа № 521/6912/25

Провадження № 2-р/521/18/26

УХВАЛА

Іменем України

про відмову у задоволенні заяви відповідача щодо роз`яснення заочного рішення

20 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Роїка Д.Я.,

при секретарі судового засідання Каліної П. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про роз`яснення заочного рішення у справі № 521/6912/25 за позовом ОСОБА_1 про визнання відсутності у комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» права вимоги сплачувати послуги теплопостачання позивачем та кореспондуючого йому обов`язку ОСОБА_1 сплачувати рахунки відповідача, третя особа на стороні позивача комунальне підприємство "ЖКС "Хмельницький" Одеської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Хаджибейського районого суду м. Одеси від 20 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси", третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунальне підприємство "Житлово комунальний сервіс "Хмельницький" - задоволено.

Визнано відсутність права вимоги у комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 сплачувати послуги теплопостачання, зокрема, послуги з постачання теплової енергії для "загальнобудинкових потреб на опалення" та "плати за абонентське обслуговування" за адресою: АДРЕСА_1 , та відсутність кореспондуючого обов`язку ОСОБА_1 оплатити відповідні рахунки комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період 2023-2025 років за послуги з постачання теплової енергії для "загальнобудинкових потреб на опалення" та "плати за абонентське обслуговування".

Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси набрало законної сили 21 липня 2025 року.

10.08.2026 року через Єдину судову інформаційну телекомунікаційну систему до суду надійшла заява Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», в інтересах якого діє представник - Омельченко Ольга Володимирівна, про роз`яснення заочного рішення від 20.06.2025 року у цивільній справі № 521/6912/25 за позовом ОСОБА_1 до комунального «Теплопостачання міста Одеси», у якій відповідач просить роз`яснити наступні питання, а саме:

-чи поширюється висновок суду про відсутність права вимоги у комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 сплачувати за особовим рахунком № НОМЕР_1 за послуги з постачання теплової енергії, зокрема, для "загальнобудинкових потреб на опалення" та "плати за абонентське обслуговування" за адресою: АДРЕСА_1 виключно на заборгованість, накопичену за період 2023-2025 років, чи він позбавляє підприємство права здійснювати такі нарахування ОСОБА_1 і на майбутні розрахункові періоди;

-який порядок виконання рішення суду в частині проведення коригування (списання, анулювання, зняття з обліку) нарахованих заборгованостей за період 2023-2025 років за особовим рахунком № НОМЕР_1 у внутрішніх базах даних та бухгалтерському обліку підприємства;

-чи слід розуміти не застосування судом Методики №315 як таке, що повністю виключає можливість проведення нарахувань на загально будинкові потреби (ЗПО) та абонентське обслуговування щодо квартири АДРЕСА_2 у будівлі літера "А" за відсутності вузла комерційного обліку безпосередньо на цій будівлі у майбутніх періодах;

-чи передбачає дане судове рішення зміну загального порядку розподілу спожитої будинком теплової енергії між іншими співвласниками при його виконанні КП "Теплопостачання міста Одеси".

10.08.2026 року на адресу суду надійшла заява представника КП «Теплопостачання міста Одеси» про долучення доказів, зокрема, документів щодо повноважень представника Омельченко О.В. та підтвердження направлення копії заяви учасникам справи № 521/6912/25.

Ухвалою суду від 14.08.2026 року призначено судове засідання на 20.08.2026 року , яку надіслано 14.08.2026 та відповідно до інформації ДП "Інформаційні судові системи" того ж дня доставлено в електронний кабінет учасників справи № 521/6912/25 - позивача, відповідача та третьої особи.

18.08.2026 року через канцелярію суду позивачем ОСОБА_1 подано письмові заперечення щодо заяви відповідача про роз`яснення заочного рішення у справі № 521/6912/25 та докази їх спрямування 17.08.2026 року відповідачу та третій особі.

20.08.2026 року позивач через канцелярію суду подав заяву про розгляд заяви відповідача у справі без його участі.

Учасники справи в судове засідання 20.08.2026 року не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 271 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду судом заяви про роз`яснення рішення.

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звуко записувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву відповідача та заперечення позивача, який просив відмовити відповідачу в роз`ясненні судового рішення, а також матеріали справи № 521/6912/25 суд вважає, що подана заява про роз`яснення рішення суду не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд враховує, що згідно приписів частини 1 статті 271 Цивільного процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Частина 2 статті 271 ЦПК України закріплює, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз`яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до виконання.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

За своєю правовою суттю роз`яснення судового рішення зумовлене його нечіткістю, якщо рішення є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, роз`яснення полягає в тому, що суд не в праві давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги, а лише має роз`яснити положення постановленого рішення, які нечітко сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Вивчивши в судовому засіданні аргументи відповідача та позивача, дослідивши наявні докази, матеріали справи, Суд прийшов до висновку що станом на день подання заяви представником відповідача, 10.08.2026 року, комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" рішення суду у цивільній справі №521/6912/25 фактично виконано.

З наданих позивачем разом із запереченнями на заяву відповідача доказів вбачається, що 01.07.2026 року позивач ОСОБА_1 спрямував через АТ "Укрпошта" відповідачу заяву щодо виконання вищевказаного рішення суду від 20.06.2025 у справі №521/6912/25, яку отримано представником КП "Теплопостачання міста Одеси" 07.07.2026 (поштове повідомлення R650200010765).

03.08.2026 року відповідачем на адресу позивача спрямовано листа-відповідь за вих. №32-21-250, що підписано заступником начальника служби теплозбуту КП "Теплопостачання міста Одеси Оленою Батранюк, згідно якого відповідач не відмовляється від добровільного виконання рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси по цивільній справі №521/6912/25 та, водночас, повідомлено про його намір звернутися до суду із заявою про роз`яснення вказаного рішення суду в частині його виконання.

Так, у заяві-вимозі позивача від 30.06.2026року, яку відповідачем отримано 07.07.2026 (поштове повідомлення №R650200010765 про вручення представнику КП"Теплопостачання міста Одеси") щодо добровільного виконання рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси у справі №521/6912/25 позивач запропонував відповідачу, зокрема: -припинити будь-які нарахування плати за особовим рахунком № НОМЕР_1 , зокрема, за послуги комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» з постачання теплової енергії для загальнобудинкових потреб на опалення та плати за абонентське обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 ; -повністю скасувати (списати) в облікових базах та внутрішніх реєстрах комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» відображену заборгованість ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , право вимоги за якою визнано судом відсутнім; -направити офіційне повідомлення до платіжної системи товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРЦ», з метою вилучення, обнулення та коригування недостовірної інформації у цій системі про заборгованість ОСОБА_1 перед комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси», код ЄДРПОУ 34674102.

Згідно приписів частини 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Частина 4 статті 9 цього Закону вказує, що структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. ...При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів (абз.2 ч.4.ст.9 Закону).

Суд зауважує, що відповідно до положень статей 26, 60 "Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні", Одеською міською Радою 13.07.2010 року прийнято рішення №5965-V "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Одеси об`єкту інтелектуальної власності програмного забезпечення "Єдина система автоматизованих нарахувань" (ЄСАН), що належить ТОВ "ГЕРЦ" (опубліковано на сайті /www.omr.gov.ua )

У взаємовідносинах із надавачами комунальних послуг та товариством з обмеженою відповідальністю "Платіжний центр ГЕРЦ" застосовується Типовий договір між "замовником"(будь-яким підприємством) та цим товариством, На сайті ТОВ "ПЦ ГЕРЦ" (www.gerz.ua/fk) опубліковано текст цього Договору. В ньому визначено предмет договору та поняття: "автоматизована система приймання і обліку комунальних платежів"(АСОКП), "платник"(абонент замовника), "отримувач платежу", "еквайринг", тощо.

Пункт 3.1. розділу 3 Типового Договору передбачає, що замовник (надавач комунальних послуг) зобов`язаний щомісяця надавати Виконавцю в електронному вигляді, в узгодженому форматі (додаток№2) відомості про тарифи, заборгованість абонента замовника, та нарахування за попередній місяць за послуги замовника в розрізі особових рахунків "платників", відкритих Замовником.

Функціонуюча на території Одеської міської територіальної громади "Єдина система автоматизованих нарахувань" (ЄСАН) передбачає спрямування нарахувань за видами комунальних послуг абонентам (споживачам) за попередній період за даними надавача послуг, зокрема, і комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», зокрема, із офіційної електронної адреси ТОВ «ПЦ ГЕРЦ» (websupport@gerz.ua), а також розсилання паперових рахунків встановленого зразка за місцем проживання споживачів послуг.

Суд дослідив, що до звернення позивача із заявою-вимогою щодо виконання рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20.06.2025 року у справі №521/6912/25 у рахунках-повідомленнях ТОВ "ПЦ ГЕРЦ" щодо оплати житлово-комунальних послуг, вказувалась заборгованість ОСОБА_1 по особовому рахунку НОМЕР_1 за послуги КП «Теплопостачання міста Одеси» з централізованого опалення, зокрема: станом на 01.01.2026 року - у розмірі 5442,83 грн., станом на 01.06.2026 року - у розмірі 7091,77 грн., станом на 01.07.2026 року - у розмірі 7116,71 грн. Вказані рахунки-повідомлення відповідача надходили на електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також в паперовому вигляді.

08 серпня 2026 року позивач на власну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 із офіційної електронної адреси товариства з обмеженою відповідальністю «ПЦ ГЕРЦ» (websupport@gerz.ua) отримав черговий рахунок щодо оплати житлово-комунальних послуг, в якому станом на 01.08.2026 року заборгованість ОСОБА_1 та послуги КП «Теплопостачання міста Одеси» з централізованого опалення по особовому рахунку НОМЕР_1 - виключено.

Такого ж змісту є і паперовий рахунок ТОВ "ПЦ ГЕРЦ" №3125 від 06.08.2025року, станом на 01.08.2026 року, який долучено позивачем до заперечень .

Як вбачається у останньому рахунку-повідомленні Одеської міської платіжної системи "ГЕРЦ" на оплату житлово-комунальних послуг(ID:406152) станом на 01.08.2026 року відсутні: згадування про особовий рахунок НОМЕР_1 щодо абонента ОСОБА_1 ; власне нарахування по ньому за послуги КП «Теплопостачання міста Одеси» з централізованого опалення за адресою АДРЕСА_1 ; та відсутній запис про борг ОСОБА_1 за послуги з теплопостачання.

Після ухвалення рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси у справі №521/6912/25, яке вступило в законну силу, відповідач КП «Теплопостачання міста Одеси» станом на серпень 2026 року фактично виконав вимоги резолютивної частини рішення суду від 20.06.2025 року, а саме: визнав відсутність права вимоги та припинив здійснювати нарахування за надання послуг із централізованого теплопостачання та виставляти до сплати відповідні рахунки ОСОБА_1 (позивачу) через Одеську міську автоматизовану розрахункову систему комунальних платежів (ГЕРЦ).

Тобто, після звернення позивача із заявою до відповідача про необхідність виконання рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20.06.2025 року у справі №521/6912/25, станом на серпень 2026 року вказане судове рішення фактично виконано відповідачем.

Вищевказані обставин, що підтверджені наявними доказами, вказують на те, що відповідачу комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеси» повністю зрозумілі зміст та суть ухваленого рішення суду від 20.06.2025 року у справі №521/6912/25, самостійно здійснено його реалізацію та добровільно припинено здійснення нарахувань позивачу за послуги з теплопостачання, чим фактично судове рішення виконавно відповідачем у повному обсязі ще до дня звернення із заявою про його роз`яснення, тобто до 10.08.2026 року.

Водночас, суд враховує характер рішення у справі №521/6912/25, відсутність процедури його примусового виконання та вплив цих факторів на застосування положень статті 271 ЦПК України.

За своєю правовою природою рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20.06.2025 року у справі №521/6912/25 є рішенням суду про визнання відсутності права вимоги у відповідача, та не передбачає примусового стягнення чи вилучення майна, видачі виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження (як і рішення про визнання права).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню підлягають, зокрема, рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавчий лист у справі №521/6912/25, відповідно до приписів статті 431 ЦПК України, Хаджибейським районним судом міста Одеси, який розглядав справу як суд першої інстанції - не видавався.

Виконання даного судового рішення у справі №521/6912/25 полягало виключно в утриманні "відповідача" від вчинення незаконних дій (нарахування та виставлення рахунків, стягнення вдаваної заборгованості, тощо).

Оскільки такі дії відповідачем комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси", після письмового звернення до нього у липні 2026 року позивача ОСОБА_1 припинено, то мета судового захисту повністю досягнута, а судове рішення станом на серпень 2026 року виконане в повному обсязі. За таких обставин, згідно вимог частини 2 статті 271 Цивільного процесуального кодексу України розгляд судом заяви про роз`яснення виконаного рішення суду не допускається.

Суд вважає доцільним висловити свою позицію щодо зрозумілості та чіткості тексту судового рішення у справі №521/6912/25, яке вступила в законну силу та вже виконано.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Також, згідно ст. 11 «Про судоустрій України», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об`єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.

Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю усуненням невизначеності щодо порядку його виконання. При цьому роз`яснення не може змінювати зміст рішення, розширювати або звужувати його дію.

Дане рішення від 20.06.2026 року у справі №521/6912/25 відповідає вимогам процесуального закону. Так, воно містить вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Всі частини цього судового рішення викладено чітко та зрозуміло.

Як вбачається з тексту рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20 червня 2025 року у справі №521/6912/25 воно є повним, чітким та зрозумілим, доступним для сприйняття та виконання, ухваленим на підставі наявних у справі матеріалів, відповідно до заявлених вимог та положень Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України. Рішення суду містить доступні для розуміння, вичерпні та такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті заявлених вимог та не потребує роз`яснення.

Резолютивна частина рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20 червня 2025 року у справі № 521/5912/25 є також вичерпною, викладеною доступною мовою і не містить жодних двозначностей, оціночних понять чи суперечностей, не припускає різного тлумачення прав та обов`язків позивача і відповідача, що б перешкоджало розумінню його змісту. Резолютивна частина судового рішення відповідає предмету та підставам позовних вимог.

Вона відповідає постанові Великої Палати Верхового Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц , у пункті 57 якої вказано, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку».

Суд зауважує, що відповідач у заяві просить також роз`яснити механізм виконання рішення суду, що чинним законодавством України не передбачено, зокрема, для судових рішень якими визнається наявність або його відсутність права вимоги у сторони.

Суд приходить до висновку, що поряд з викладеними аргументами, сам факт виконання відповідачем рішення у справі №521/6912/25 станом на день звернення із заявою (10.08.2026) свідчить про те, що судове рішення від 20.06.2025 року є зрозумілим для відповідача і таким, що не припускає різного тлумачення, та роз`ясненню не підлягає.

Частина 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вказує, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно приписів частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова практика Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2025 у справі №757/57600/18-ц; постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі 757/61632/16-ц, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20), ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 596/1922/18 закріпила наступні правові підходи до роз`яснення судових рішень у цивільних справах, зокрема: -необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.

-роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення яких визначено Законом України «Про виконавче провадження»;

-право на роз`яснення судового рішення існує виключно до моменту його виконання. Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю усуненням невизначеності щодо порядку його виконання. Виконане рішення не підлягає роз`ясненню, оскільки це суперечить самій меті інституту роз`яснення судових рішень; якщо судове рішення вже фактично виконано (або якщо воно є декларативним і його правові наслідки вже настали), роз`яснення його резолютивної частини втрачає будь-який процесуальний сенс і мета цього інституту вважається досягнутою. Суд у такому разі постановляє ухвалу про відмову у задоволенні заяви;

- роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення його недоліків, який полягає в усуненні нечіткості чи двозначності викладу резолютивної частини, що ускладнює його реалізацію. Проте суд не має права під виглядом роз`яснення: змінювати зміст судового рішення; вирішувати нові вимоги або роз`яснювати мотиви ухваленого рішення; надавати оцінку правовим відносинам, які не були предметом розгляду;

- якщо текст рішення викладено чітко, граматично та сутнісно зрозуміло, а у суб`єкта звернення виникають лише суб`єктивні сумніви, незгода чи намагання знайти додаткові аргументи для заперечення, та заява сторони фактично спрямована на зміну суті рішення чи розширювальне тлумачення правових висновків, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, то підстави для роз`яснення відсутні, а суд зобов`язаний відмовити в її задоволенні.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 8.21. постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20 виснувала, що установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні «Горнсбі проти Греції» (§ 40) ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін... Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду

У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Водночас, у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine, 2011), позиція ЄСПЛ наступна: принцип правової визначеності вимагає, щоб остаточні рішення судів не піддавалися сумніву. Роз`яснення рішення не повинно ставати прихованою формою його перегляду або апеляції. Якщо під виглядом роз`яснення суд змінює суть чи обсяг прав і обов`язків сторін, це вважається порушенням Статті 6 Конвенції. У рішенні ЄСПЛ в справі «Ассенідзе проти Грузії» (Assanidze v. Georgia,2004) суд відмовив у зміні змісту рішення та підтвердив, що роз`яснення не може використовуватися для перегляду вже встановлених фактів.

Отже, Хаджибейський районний суд міста Одеси у справі №521/6912/25 дійшов до висновку, що звернення представника відповідача комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" із заявою про роз`яснення судового рішення від 20.06.2025 року, через кілька днів після його фактичного виконання, свідчить не про «незрозумілість» тексту рішення, а про намагання відповідача під виглядом роз`яснення переглянути правові наслідки рішення суду або отримати нову оцінку обставинам справи, що є процесуально неприпустимим.

Частина 2 статті 18 Цивільного процесуального кодексу України закріплює: невиконання судового рішення що набрало законної сили, є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси(частина 3 статті 18 ЦПК України).

Згідно вимог частини 4 статті 271 Цивільного процесуального кодексу України, про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1-18, 76-89, 128, 247, 263, 271 Цивільного процесуального кодексу України, суд:

УХВАЛИВ:

Відмовити відповідачу комунальному підприємству "Теплопостачання міста Одеси, в інтересах якого діє його представник Омельченко Ольга Володимирівна, у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20.06.2025 року у справі №521/6912/25 - у повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Вказану ухвалу складено судом 21.08.2026 року.

Суддя: Д.Я. Роїк