Постанова № 139156524, 21.08.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1163/26

Провадження № 3/692/427/26

21.08.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року с-ще Драбів

Суддя Драбівського районного суду Черкаської області Левченко Л.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр-на України, працюючого ФОП ОСОБА_1 та ПрАТ «Укрзалізниця», РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВБА № 010441 від 10.07.2026, ОСОБА_1 08.06.2026 близько 01 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї падчерки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного та фізичного характеру, що полягали у грубому висловлювані та під час сімейного конфлікту голосно кричав, хапав її за руки та намагався силоміць забрати мобільний телефон, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні 05.08.2026 ОСОБА_1 вину у скоєнні правопорушення не визнав, клопотав про відкладення судового засідання з метою надання характеризуючих його даних, виклику свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та заявниці, а також для залучення органу опіки та піклування для захисту прав та інтересів неповнолітньої ОСОБА_2 , оскільки одним з свідків є її мати і участь матері при опитуванні ОСОБА_2 одночасно у ролі свідка та її законного представника може викликати протиріччя.

У судове засідання 19.08.2026 вказана у протоколі потерпілою ОСОБА_2 не прибула, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, тому участь у судовому засіданні органу опіки та піклування під час отримання її пояснень була визнана недоцільною.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вважав можливим продовжити розгляд справи без участі ОСОБА_2 , також відмовився від допиту свідка - неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

По суті протоколу вказав, що вину у скоєнні правопорушення не визнає. Пояснив, що 07.06.2025 перебував у м. Києві та 08.06.2025 о 01:00 год. повернувся додому і побачив, що в цей час на кухні його будинку ввімкнено світло, що викликало здивування, оскільки за правилами його сім`ї діти мають лягти спати о 22:00 год., а дружина мала відпочивати. Підійшовши до вікна ОСОБА_1 побачив, що на кухні перебувають його син ОСОБА_5 та падчерка ОСОБА_2 , при цьому син використовував електронний пристрій для паління, що викликало незадоволення ОСОБА_1 . Він постукав до будинку, оскільки не мав ключів, що викликало здивування дітей, які не очікували його прибуття та які відкрили двері ОСОБА_1 . Він звернувся до ОСОБА_2 з запитанням, де знаходиться електронний пристрій для паління, на що та спочатку вдала, що не знає про що йдеться, а потім витягла у себе з одягу та віддала такий пристрій. ОСОБА_1 забрав пристрій і пошкодив його, з метою унеможливити подальше використання. Також він попросив дітей віддати мобільні телефони, на що ОСОБА_3 відразу телефон віддав, назвавши пароль доступу, а ОСОБА_2 віддати телефон відмовилась. Зазначив, що під час цього виявляв якісь емоції. Під час цих подій також була присутня його дружина. Потім ОСОБА_1 пішов до іншої кімнати, щоб подивитись, чи від вказаних подій не прокинувся його менший син та коли повернувся - побачив, що ОСОБА_2 покинула будинок. Оскільки був нічний час ОСОБА_1 пішов за своєю падчеркою та побачив, що та знаходиться на майданчику перед сходами у підвал і щось видаляє з телефону. Тоді ОСОБА_1 забрав у ОСОБА_2 телефон, під час чого та кликала матір, та потім всі повернулись до будинку. ОСОБА_2 погрожувала, що викличе поліцію і ОСОБА_1 включив запис на телефоні та проводив виховну бесіду. Вказав, що виконував обов`язки батька по вихованню ОСОБА_2 , застосування до неї фізичної сили та нецензурних висловлювань, а також образливих чи грубих висловлювань заперечив, зазначив, що за руки падчерку не хапав, а тільки вихопив телефон. Вказав, що просив віддати телефон з метою контролю за використанням дітьми мобільних ресурсів і недопущення використання заборонених сайтів або контенту. Зазначив, що цей конфлікт був сімейною подією, а не домашнім насильством. Пояснив, що показував зроблене ним відео поліцейському. Уточнив, що підтримує та веде здоровий спосіб життя, до чого привчає дітей, забезпечує їм відповідні умови, а ОСОБА_2 дала брату пристрій для куріння. Зазначив, що виховує падчерку та забезпечує її, однак та веде себе зухвало, перед цим тікала з дому, потім поверталась. Вважав, що дитина дала неправдиві свідчення, а поліцейський, який не був присутній під час події, не розібрався у ситуації та склав адміністративні матеріали. Надав характеризуючі матеріали з місця роботи, місця проживання, колишнього навчання та з релігійної громади (всього 4 характеристики), які просив долучити до матеріалів справи.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 вказала, що підтримує свого чоловіка та що з його боку не було ніяких протиправних дій. Пояснила, що 08.06.2026 близько 01:00 год. спала. Її дочка ОСОБА_6 ввечері пішла гуляти та повернулась коли свідок вже спала, коли саме, свідку невідомо. Вночі повернувся з роботи ОСОБА_1 і йому двері відчинили діти і свідок почула, що у хаті відбуваються якісь події, спочатку не зрозуміла, що сталося. ОСОБА_1 розповів, що бачив через вікно, як син ОСОБА_7 курить, потім почав проводити бесіду та сказав віддати мобільні телефони, говорив трохи підвищеним тоном, однак без крику та агресії і свідок не думала що дочка ОСОБА_8 так відреагує. Далі дочка пішла з будинку, ОСОБА_1 пішов за нею, а свідок пішла слідом за вказаними особами. Надалі ОСОБА_1 наздогнав ОСОБА_2 та забрав у неї мобільний телефон, після чого всі відразу повернулись до будинку. Зазначила, що коли ОСОБА_1 забирав телефон то падчерку не штовхав, нічого не казав, а вона не виривалась та не скаржилась. Зазначила, що чоловік не кричав, ОСОБА_9 не ображав та що він взагалі не вживає нецензурні слова, хоча може розмовляти годинами, ОСОБА_10 виховує з 4 років. Вказала, що все було добре, доки не втручалась інша сторона (батько) і зараз дочка перебуває у нього.

Вивчивши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що вона підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, який повинен встановлюватись на підставі відповідних доказів, що стверджують не тільки наявність правопорушення, а й вини особи у його вчиненні.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Однак, матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення вимог чинного законодавства.

На підтвердження вини ОСОБА_1 додано вказаний протокол про адміністративне правопорушення, копію рапорту на ім`я начальника Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області 343860 від 09.06.2026, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 09.06.2026, письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , рапорт поліцейського В. Леуса від 09.06.2026, скріншот з мобільного за стосунку щодо даних про паспорт та свідоцтво про народження ОСОБА_2 , рапорт поліцейського Є. Ткаченка від 10.07.2026 та супровідний лист.

Згідно рапорту № 43860 від 09.06.2026, 09.06.2026 о 14:15 надійшло повідомлення зі служби 102 від неповнолітньої ОСОБА_2 про те, що 07.06.2026 в АДРЕСА_1 , вітчим ОСОБА_1 наніс тілесні ушкодження, вона має синці на руках, подія трапляється не вперше, мати ніяк не реагує. ОСОБА_2 очікує біля дитячої обласної лікарні, місце проживання АДРЕСА_2 . при приїзді було виявлено заявницю ОСОБА_2 , 16 років, яка повідомила, що в селі, де вона проживає відбувся конфлікт з вітчимом, під час конфлікту останній застосовував до заявниці фізичну силу.

Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, 08.06.2026 близько 01:00год. за адресою АДРЕСА_1 , вітчим ОСОБА_1 завдав заявниці ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. У графі щодо заподіяння тілесних ушкоджень, звернення до лікувального закладу та перебування на стаціонарному/амбулаторному лікуванні вказано: «ні».

Згідно письмового пояснення ОСОБА_2 від 09.06.2026, до місця проживання її матері ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , 08.06.2026 о 01:00 год. повернувся її вітчим ОСОБА_12 . В подальшому ОСОБА_1 помітив, що молодший бра ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 палив тютюнові вироби та почав звинувачувати ОСОБА_2 , що це вона навчила брата палити, що та заперечувала. Потім ОСОБА_1 вимагав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 віддали мобільні телефони, однак ОСОБА_2 відмовилась і вітчим забрав телефон у її брата. Потім ОСОБА_1 почав розмовляти з ОСОБА_2 грубим голосом, в подальшому у них виникла суперечка, під час якої ОСОБА_1 поводив себе зухвало. Коли сварка загострилась то ОСОБА_2 побігла на подвір`я з якого попрямувала до підвалу. Коли до приміщення підвалу зайшов вітчим, то відразу почав викручувати руки ОСОБА_2 з метою забрати її мобільний телефон. В подальшому ОСОБА_1 штовхнув її і ОСОБА_2 вдарилась лівим передпліччям об стіну і на даний час у неї наявний синець на лівому передпліччі. Також вказала, що дану подію бачила її мати, яка ніяк не відреагувала. Потім ОСОБА_2 зайшла до будинку, де вітчим почав її принижувати, а саме «здійснювати образи в мою сторону». Також вітчим повідомив ОСОБА_2 , що поки вона знаходиться на території домоволодіння, яке йому належить, то може робити що захоче. Пояснення отримано поліцейським В. Леусом в присутності практичного психолога ОСОБА_13 .

Згідно скріншоту з мобільного за стосунку щодо паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , паспорт виданий 20.12.2023 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем проживання якої вказано: АДРЕСА_1 .

Згідно скріншоту з мобільного за стосунку щодо актового запису про народження ОСОБА_2 її батьками вказані ОСОБА_14 та ОСОБА_4 .

Згідно рапорту поліцейського В. Леуса до чергової частини Черкаського РУН ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення ОСОБА_2 про нанесення тілесних ушкоджень вітчимом. Поліцейським описано події, виклад яких в цілому відповідає опису обставин подій, вказаних у письмовому пояснення ОСОБА_2 також поліцейським вказано, що під час спілкування з неповнолітньою жодних тілесних ушкоджень на останній не виявлено.

Згідно рапорту поліцейського Є. Ткаченка у нього на розгляді перебувають матеріали № 12880 від 19.06.2026, в ході розгляду яких встановлено, що неповнолітня ОСОБА_2 звернулась на спецлінію «102» з повідомлення про те, що вітчим ОСОБА_1 08.06.2026 близько 01:00 год. вчинив відносно неї насильство психологічного та фізичного характеру. З її слів встановлено, що у вказані дату та час вона перебувала вдома та проводила час в мобільному телефоні, в цей час приїхав вітчим ОСОБА_1 , зайшов до будинку та почав голосно кричати та звинувачувати її що менший брат ОСОБА_3 палив тютюнові вироби - електронну сигарету та цих дій його навчила вона. Надалі вітчим вимагав у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надати для огляду мобільні телефони для огляду, на що ОСОБА_2 відмовилась віддати мобільний телефон та вийшла з будинку і попрямувала до підвального приміщення. Вітчим пішов за нею та почав хапати за руки, застосовуючи фізичну силу з метою відібрання телефону. Забравши у останньої телефон вітчим пішов до будинку і падчерка пішла за ним. У будинку між ними виникла суперечка. Під час конфлікту була присутня мати неповнолітньої ОСОБА_4 , яка заходів для припинення конфлікту не вживала. Також зі слів неповнолітньої подібні випадки у сім`ї відбуваються систематично, вітчим на постійній основі підвищує голос висловлюється нецензурною лайкою та принижує її, а мати належним чином не реагує на такі дії. Поліцейський вказав, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було відібрано письмові пояснення. ОСОБА_1 факт вчинення домашнього насильства заперечував, пояснивши, що конфлікту не було та насильство в сім`ї будь-якого характеру відносно падчерки не вчиняв, а дії падчерки є навмисними та спрямованими на порушення спокійного сімейного життя.

Згідно наданих ОСОБА_1 у судовому засіданні характеристик (всього 4 шт.), той по місцю проживання, роботи, навчання та у релігійній громаді характеризується позитивно.

Суд не оцінює письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 10.07.2026 з огляду на те, що вказані особи надали особисті пояснення у судовому засіданні.

Щодо рапортів поліцейських ОСОБА_15 та ОСОБА_16 суд оцінює критично вказані у них відомості щодо обставин подій, що мати місце 08.06.2026 близько 01 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , оскільки вказані обставини описано поліцейськими зі слів, а особисто особи, що підготували рапорти, під час описаних подій 08.06.2026 присутніми не були. Тому рапорти оцінюються виключно у сукупності з іншими матеріалами справи.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП настає за вчинення діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Отже, основним безпосереднім об`єктом домашнього насильства є суспільні відносини щодо захисту здоров`я, як фізичного так і психологічного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Отже основною ознакою домашнього насильства, як діяння, за яке передбачене покарання, є відносини, що склалися між особою, яка вчинила насильство, та особою, постраждалою від такого насильства, в результаті спільного побуту або спільного проживання і залежності постраждалої особи від особи, яка чинить щодо неї насильство.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

У Законі також визначено, що запобігання домашньому насильству це система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.

На підставі системного аналізу наведених в Законі визначень, суд переконаний, що для настання адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, раптової, що виникла за емоційним сплеском, сварки чи бійки між подружжям чи іншими особами, що разом проживають в рамках побутових відносин не достатньо.

Тобто, вирішуючи питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, суд має встановити наявність ознак т.зв. «аб`юзивних» стосунків, тобто взаємин, в яких одна людина (насильник, кривдник) шляхом насильства (фізичного, сексуального, психологічного чи економічного) порушує особисті кордони іншої (постраждалої або жертви) з метою придушення волі та підкорення. І за наявності ознак таких стосунків суд може вирішити питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення на підставі поданих доказів.

Крім того, диспозиція ст. 173-2 КУпАП визначає, що обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення є настання наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відтак, обставина отримання потерпілим шкоди здоров`ю потерпілого підлягає доказуванню належними і допустимими доказами.

Первинне повідомлення на спец-лінію «102» містить посилання на заподіяння неповнолітній потерпілій шкоди виключно фізичному здоров`ю. Потерпіла вказала, що має синці на руці внаслідок дій вітчима. В той же час поліцейським, який проводив первинну перевірку вказаного повідомлення та отримував пояснення від ОСОБА_2 , не підтверджено наявність тілесних ушкоджень а також факту звернень потерпілої за медичною допомогою внаслідок протиправних дій.

Зі змісту протоколу слідує, що ОСОБА_2 завдано шкоду психічному здоров`ю, проте, доказів завдання такої шкоди не надано.

Матеріалами справи достовірно не підтверджено факт заподіяння ОСОБА_1 фізичної шкоди ОСОБА_2 за обставин, вказаних у протоколі серія ВБА № 010441 від 10.07.2026. Також вказані матеріали достовірно не підтверджують, що виниклий конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є проявом саме домашнього насильства з боку ОСОБА_1 . В умовах збройної агресії російської федерації відносно України, використання ворожими спецслужбами інтернет-ресурсів для залучення молоді України з метою ведення підривної діяльності, а також наявності Інтенет-сайтів, які шкідливо впливають на психіку підлітків, контроль батьків або осіб, що їх замінюють, за діями підлітків у мережі Інтернет може бути виправданим у разі, якщо він не переходить розумні межі та не порушує права підлітків. Тому прохання вітчима до падчерки показати мобільний телефон, який вона використовувала у нічний час, безпосередньо не свідчить про прояв домашнього насильства та має оцінюватись у сукупності з іншими обставинами справи. Також матеріалами справи достовірно не підтверджено факти погроз, образ та нецензурних висловлювань ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 08.06.2026. Натомість учасниками події не заперечується, що конфлікт виник внаслідок виявлення факту паління неповнолітнім ОСОБА_3 в присутності сестри ОСОБА_2 . Сама ОСОБА_2 у судове засідання не прибула та вказані у протоколі факти не підтвердила, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наявність таких фактів заперечили у судовому засіданні.

Таким чином, факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення, яким визначено межі судового розгляду, не знайшов свого підтвердження під час дослідження у судовому засіданні, оскільки не підкріплений належними доказами.

Згідно ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з`ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.

Оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення, не дають достатніх підстав та доказів для висновку про винність ОСОБА_1 у інкримінованому йому діянні та наявності у його діях події та складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за цією нормою закону, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 173-2, ст. 247, ст.ст. 283, 284, 285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Л.О. Левченко

Повний текст постанови складено 21 серпня 2026 року.