Ухвала суду № 139155980, 18.08.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/8225/26

Провадження № 1-кс/947/11623/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000001066 від 29.09.2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лебедин Сумської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого маючого на утриманні двох дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч 2 ст. 149 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді із клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обґрунтовуючи його тим, що 08 лютого 2023 ОСОБА_4 зареєстровано як фізичну особу-підприємця (номер запису: 2010350000000260795), юридична адреса: АДРЕСА_2 . Основний вид економічної діяльності відповідно до КВЕД є 87.90 Надання інших послуг догляду із забезпеченням проживання. Додатковими видами економічної діяльності відповідно до КВЕД є 87.10 Діяльність із догляду за хворими із забезпеченням проживання; 87.20 Надання послуг догляду із забезпеченням проживання для осіб з розумовими вадами та хворих на наркоманію; 87.30 Надання послуг догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів.

У невстановлені досудовим розслідуванням день, час та місці, але не пізніше лютого 2023 року, більш точного часу встановити не вдалося, ОСОБА_4 створив Центр формування здорового способу життя « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ФОП ОСОБА_4 , який функціонував за адресою: м. Одеса, вул. Семена Яхненка, 21, та позиціонувався як заклад, що надає допомогу особам, які страждають на алкогольну та наркотичну залежність.

Фактично діяльність Центру була спрямована не на надання медичної, психологічної чи соціально-реабілітаційної допомоги, а на використання уразливого стану та матеріальної залежності осіб для їх систематичного залучення до безоплатного виконання фізичних робіт в інтересах третіх осіб з метою одержання матеріальної вигоди.

Зазначена діяльність здійснювалася всупереч вимогам Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та законів України, що гарантують охорону прав і свобод людини, недопущення її експлуатації та примусової праці.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі статтею 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності, а відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а використання примусової праці забороняється, крім випадків, прямо передбачених законом.

Крім того, зазначені дії суперечили положенням статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої нікого не можна тримати в рабстві або підневільному стані та ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю, статті 8 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, ратифікованої Законом України від 21.09.2010 № 2530-VI, а також Закону України «Про протидію торгівлі людьми», яким визначено правові та організаційні засади протидії торгівлі людьми, гарантії захисту прав осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та основні напрями державної політики у цій сфері.

Отже, діяльність учасників групи була спрямована на протиправне використання уразливого стану потерпілих, позбавлення їх можливості вільно розпоряджатися своєю працею, порушення гарантованих Конституцією України та міжнародними договорами прав на людську гідність, свободу, особисту недоторканність, вільну працю та захист від будь-яких форм експлуатації.

Для реалізації спільного злочинного умислу між учасниками групи були розподілені ролі. Невстановлені особи забезпечували функціонування Центру, підшуковували осіб, які перебували в уразливому стані, організовували їх перебування у ньому та встановлювали правила внутрішнього розпорядку.

Відповідно до відведеної ролі ОСОБА_4 , який являвся керівником Центру формування здорового способу життя «РЕВАНШ» ФОП ОСОБА_4 , здійснював вербування осіб, які перебували в уразливому стані, організовував їх переміщення до місць виконання робіт, передавав їх особам, в інтересах яких виконувалася праця, контролював виконання робіт та забезпечував повернення потерпілих до Центру.

Зокрема, ОСОБА_4 визначав осіб, які підлягали залученню до робіт, організовував їх доставлення до місць їх виконання особисто або через інших осіб, за необхідності надавав вказівки щодо самостійного прибуття, після чого передавав потерпілих замовникам робіт, контролював процес їх виконання та забезпечував повернення до Центру.

Так, у лютому 2023 року ОСОБА_8 , отримавши інформацію про діяльність Центру, з метою лікування свого брата ОСОБА_9 , який страждав на алкогольну залежність, 26.02.2023 разом із ним прибула до зазначеного Центру.

Під час спілкування із ОСОБА_9 та його сестрою ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, умисно ввів їх в оману, повідомивши неправдиві відомості про характер діяльності Центру, умови перебування в ньому та нібито надання реабілітаційної допомоги, при цьому приховавши, що справжньою метою перебування ОСОБА_9 у Центрі є його подальше використання для безоплатного виконання робіт в інтересах третіх осіб з метою одержання матеріальної вигоди.

Будучи введеною в оману щодо справжнього характеру діяльності Центру та переконаною у тому, що її брату буде надано необхідну допомогу у подоланні алкогольної залежності, ОСОБА_8 залишила ОСОБА_9 у зазначеному Центрі для проходження реабілітації. Надалі ОСОБА_4 , продовжуючи вводити ОСОБА_9 в оману, організував оформлення письмової заяви про добровільне перебування та відсутність претензій щодо умов проживання, створивши видимість добровільності перебування.

У такий спосіб ОСОБА_4 , використовуючи обман щодо справжнього характеру діяльності Центру та уразливий стан ОСОБА_9 , здійснив його вербування з метою подальшої трудової експлуатації, після чого організував його перебування у Центрі, створивши умови для подальшого неодноразового переміщення потерпілого до місць виконання робіт, передачі особам, в інтересах яких виконувалася праця, та подальшої трудової експлуатації.

У період із травня 2023 року по 15.07.2025 ОСОБА_4 , використовуючи уразливий стан, матеріальну та психологічну залежність ОСОБА_9 від адміністрації Центру, організовував його доставлення до різних місць виконання робіт, передавав замовникам та після завершення робіт забезпечував повернення до Центру для подальшої експлуатації.

Так, 11.11.2024 приблизно о 14 годині 20 хвилин ОСОБА_4 направив ОСОБА_9 до КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР за адресою: м. Одеса, вул. Віталія Нестеренка, 5Г, де останній безоплатно здійснював транспортування особи похилого віку до пансіонату, а після завершення був повернутий до Центру.

Також, 21.11.2024 приблизно о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_4 направив ОСОБА_9 до домоволодіння, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, де останній безоплатно здійснював транспортування особи похилого віку до пансіонату для людей похилого віку «Тонус Плюс» за адресою: м. Одеса, Київська шосе, 2/1, а після завершення був повернутий до Центру.

Крім того, 12.12.2024 приблизно об 09 годині 00 хвилин ОСОБА_4 організував переміщення ОСОБА_9 до пансіонату за адресою: м. Одеса, вул. Д. Донського, 67, де останній безоплатно переносив меблі, звідки приблизно об 11 годині 40 хвилин останнього, за вказівкою ОСОБА_4 , передали невстановленій особі, в інтересах якої ОСОБА_9 безоплатно здійснював транспортування особи похилого віку до пансіонату, а після завершення був повернутий до Центру.

Також, 26.05.2025 приблизно о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел, забезпечив переміщення ОСОБА_9 до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де останній безоплатно виконував будівельні роботи. Після завершення робіт ОСОБА_4 забезпечив його повернення до Центру.

Також, 29.05.2025 приблизно о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел, забезпечив переміщення ОСОБА_9 до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де останній безоплатно виконував будівельні роботи. Після завершення робіт ОСОБА_4 забезпечив його повернення до Центру.

Крім того, 30.05.2025 приблизно о 08 годині 56 хвилин ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел, забезпечив переміщення ОСОБА_9 до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де останній безоплатно виконував будівельні роботи. Після завершення робіт ОСОБА_4 забезпечив його повернення до Центру.

Також, 17.06.2025 приблизно о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел, забезпечив переміщення ОСОБА_9 до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де останній безоплатно виконував будівельні роботи. Після завершення робіт ОСОБА_4 забезпечив його повернення до Центру.

Крім того, 18.06.2025 приблизно о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел, забезпечив переміщення ОСОБА_9 до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де останній безоплатно виконував будівельні роботи. Після завершення робіт ОСОБА_4 забезпечив його повернення до Центру.

Аналогічним способом у період із травня 2023 року по 15.07.2025

ОСОБА_4 неодноразово організовував переміщення та передачу ОСОБА_9 особам, в інтересах яких останній безоплатно здійснював перевезення гуманітарної допомоги, транспортування осіб похилого віку до пансіонатів, догляд за ними, прибирання територій та інші фізичні роботи, тоді як грошові кошти, отримані від замовників, використовувалися учасниками групи на власний розсуд.

У цей період ОСОБА_9 безоплатно виконував перевезення гуманітарної допомоги, покіс трави, копання ям, обробіток земельних ділянок, прибирання територій, ремонтні роботи, перенесення меблів, транспортування осіб похилого віку до пансіонатів та догляд за ними в інтересах третіх осіб, тоді як отримані від замовників грошові кошти використовувалися учасниками групи на власний розсуд.

Вербування потерпілого полягало у введенні його та його сестри в оману щодо справжньої діяльності Центру та схиленні до перебування у ньому. Переміщення виразилося в організації його систематичного доставлення до місць виконання робіт. Передача полягала у фактичному переданні потерпілого особам, в інтересах яких використовувалася його праця. Експлуатація полягала у систематичному безоплатному використанні праці потерпілого з одержанням матеріальної вигоди.

Крім того, за аналогічних обставин, реалізуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на вербування, переміщення, передачу та подальшу трудову експлуатацію осіб, які перебували в уразливому стані, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, вчинив аналогічні дії відносно ОСОБА_10 , за таких обставин.

Так, у жовтні 2023 року ОСОБА_11 , отримавши інформацію про діяльність Центру, з метою лікування свого батька ОСОБА_10 , який страждав на алкогольну залежність, 16.10.2023 разом із ним прибула до зазначеного Центру.

Під час спілкування із ОСОБА_10 та його донькою ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, умисно ввів їх в оману, повідомивши неправдиві відомості про характер діяльності Центру, умови перебування в ньому та нібито надання реабілітаційної допомоги, при цьому приховавши, що справжньою метою перебування ОСОБА_10 у Центрі є його подальше використання для безоплатного виконання робіт в інтересах третіх осіб з метою одержання матеріальної вигоди.

Будучи введеною в оману щодо справжнього характеру діяльності Центру та переконаною у тому, що її брату буде надано необхідну допомогу у подоланні алкогольної залежності, ОСОБА_11 залишила ОСОБА_10 у зазначеному Центрі для проходження реабілітації. Надалі ОСОБА_4 , продовжуючи вводити ОСОБА_10 в оману, організував оформлення письмової заяви про добровільне перебування та відсутність претензій щодо умов проживання, створивши видимість добровільності перебування.

У такий спосіб ОСОБА_4 , використовуючи обман щодо справжнього характеру діяльності Центру та уразливий стан ОСОБА_10 , здійснив його вербування з метою подальшої трудової експлуатації, після чого організував його перебування у Центрі, створивши умови для подальшого неодноразового переміщення потерпілого до місць виконання робіт, передачі особам, в інтересах яких виконувалася праця, та подальшої трудової експлуатації.

У період із травня 2024 року по 15.07.2025 ОСОБА_4 , використовуючи уразливий стан, матеріальну та психологічну залежність ОСОБА_10 від адміністрації Центру, організовував його доставлення до різних місць виконання робіт, передавав замовникам та після завершення робіт забезпечував повернення до Центру для подальшої експлуатації.

Так, 12.12.2024 приблизно об 09 годині 00 хвилин ОСОБА_4 організував переміщення ОСОБА_10 до пансіонату за адресою: м. Одеса, вул. Д. Донського, 67, де останній безоплатно переносив меблі, а після завершення був повернутий до Центру.

Також, 26.05.2025 приблизно о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел, забезпечив переміщення ОСОБА_10 до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де останній безоплатно виконував будівельні роботи. Після завершення робіт ОСОБА_4 забезпечив його повернення до Центру.

Крім того, 29.05.2025 приблизно о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел, забезпечив переміщення ОСОБА_10 до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де останній безоплатно виконував будівельні роботи. Після завершення робіт ОСОБА_4 забезпечив його повернення до Центру.

Також, 30.05.2025 приблизно о 08 годині 56 хвилин ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел, забезпечив переміщення ОСОБА_10 до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де останній безоплатно виконував будівельні роботи. Після завершення робіт ОСОБА_4 забезпечив його повернення до Центру.

Крім того, 17.06.2025 приблизно о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел, забезпечив переміщення ОСОБА_10 до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де останній безоплатно виконував будівельні роботи. Після завершення робіт ОСОБА_4 забезпечив його повернення до Центру.

Також, 18.06.2025 приблизно о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел, забезпечив переміщення ОСОБА_10 до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де останній безоплатно виконував будівельні роботи. Після завершення робіт ОСОБА_4 забезпечив його повернення до Центру.

Аналогічним способом у період із травня 2024 року по 15.07.2025

ОСОБА_4 неодноразово організовував переміщення та передачу ОСОБА_10 особам, в інтересах яких останній безоплатно здійснював перевезення гуманітарної допомоги, готування їжу та прибирання території пансіонатів, транспортування осіб похилого віку до пансіонатів, ремонтні роботи, перенесення меблів, тоді як грошові кошти, отримані від замовників, використовувалися учасниками групи на власний розсуд.

У цей період ОСОБА_10 безоплатно виконував перевезення гуманітарної допомоги, готування їжі, прибирання територій, ремонтні роботи, перенесення меблів, транспортування осіб похилого віку до пансіонатів в інтересах третіх осіб, тоді як отримані від замовників грошові кошти використовувалися учасниками групи на власний розсуд.

Вербування потерпілого полягало у введенні його та його доньки в оману щодо справжньої діяльності Центру та схиленні до перебування у ньому. Переміщення виразилося в організації його систематичного доставлення до місць виконання робіт. Передача полягала у фактичному переданні потерпілого особам, в інтересах яких використовувалася його праця. Експлуатація полягала у систематичному безоплатному використанні праці потерпілого з одержанням матеріальної вигоди.

За викладених вище обставин, 05.08.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеннмя у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

У судовому засіданні -

Прокурор обгрунтувавподане клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного надала письмові заперечення, посилаючись на які вважає що підозра повідомена ОСОБА_4 є неорбгрунтованою, заявлені стороною ризики недоведеними, звернула увагу, що на теперішній час підозрюваний потребує додаткового медичного огляду та просила врахувати соціальні зв`язки підзахисного. Зазначила, що запропонований стороною обвинувачення розмір застави є надмірним з огляду на майновий стан підзахисного та обставини даного кримінального провадження. З урахування чого просила відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі, або застосувати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, а в разі задоволення визначити визначити заству у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працезданих осіб.

Підозрюваний надав короткі пояснення щодо інкримінованих йому кримінальних правопорушень, повідомив, що потребує медичного нагляду, підтримав думку захисника, просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, а також матеріали надані стороною захисту, приходить до наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, повиннен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

05.08.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 149 КК України за кваліфікуючими ознаками: вербування, переміщення, передача людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням матеріальної чи іншої залежності потерпілого та з використанням його уразливого стану, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- ч. 2 ст. 149 КК України за кваліфікуючими ознаками: вербування, переміщення, передача людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням матеріальної чи іншої залежності потерпілого та з використанням його уразливого стану, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України підтверджується: протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 263 КПК України, за результатами яких підтверджено факти протиправних дій ОСОБА_4 ; протоколом огляду мобільного телефону, який належить ОСОБА_4 , а саме наявних в ньому повідомлень, які свідчать про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , перебуваючи у центрі «Реванш» на платній основі, систематично використовувались для виконання господарських, рекламних та транспортних робіт, у тому числі на користь третіх осіб, під контролем ОСОБА_4 та інших невстановлених осіб; протоколами допиту свідка ОСОБА_12 , який надали показання щодо обставин вчинення протиправних дій ОСОБА_4 відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ; протоколами допитів потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які надали показання щодо обставин вчинення відносно них протиправних дій ОСОБА_4 ; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у їх вчиненні (позбавлення волі на строк від пяти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої), слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що в рамках даного кримінального провадження наявні потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_12 на показання яких сторона обвинувачення на теперішній час посилається в обґрунтування існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України, у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним на потерпілих та свідка, які повідомляють та можуть в подальшому повідомити важливі обставини імовірного вчинення кримінальних правопорушень.

Проте, посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання. Так, стороною обвинувачення не вказано на те, яким чином підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, а також, він раніше не судимий та до кримінальної відповідальності притягується вперше.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Проте, встановлені під час судового засідання ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчать про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і русі кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваною обов`язків.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваного та впливу на потерпілих, свідків, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

Жодних доказів, які б вказували на неможливість утримання підозрюваного ОСОБА_4 в слідчому ізоляторі у зв`язку із станом його здоров`я стороною захисту слідчому судді не надано.

За ст. 11 Закону України "Про попереднє ув`язнення", медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім цього, відповідно до пунктів 2.5-2.8 Розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту за № 212/20525, затвердженого Наказом МОЗ України № 239/5/104 від 10.02.2012, консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров`я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) здійснюється в медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини. Усі висновки медичних обстежень, консультацій та дані щодо проведеного лікування в обов`язковому порядку вносяться медичним персоналом СІЗО до відповідних форм первинної облікової документації. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця. Усі висновки медичного обстеження, консультації та дані щодо проведеного лікування лікарем-фахівцем в обов`язковому порядку вносяться до відповідних форм первинної облікової документації. Відшкодування витрат, пов`язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюється за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.

Таким чином, підозрюваний ОСОБА_4 в умовах перебування у слідчому ізоляторі має можливість отримати належне медичне обслуговування та пройти всі необхідні обстеження, у тому числі використовуючи з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, у зв`язку з чим доводи сторони захисту в цій частині слідчий судя відхиляє.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для підозрюваного не буде безальтернативним, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану особливо тяжкого злочину, пов`язаного із вербуванням людини, до тогож вчинене повторно.

Так, згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а також наявні у матеріалах кримінального провадження відомості щодо можливого отримання ним доходу внаслідок протиправної діяльності.

Зокрема, слідчим суддею досліджено протокол огляду мобільного телефону, який належить ОСОБА_4 , та наявні у ньому повідомлення, зі змісту яких убачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , перебуваючи у центрі «Реванш», на платній основі систематично залучалися до виконання господарських, рекламних та транспортних робіт, у тому числі в інтересах третіх осіб, під контролем ОСОБА_4 та інших невстановлених на цей час осіб.

Наведені відомості у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження дають підстави вважати, що діяльність, пов`язана із залученням вказаних осіб до виконання відповідних робіт, могла бути одним із джерел отримання ОСОБА_4 коштів, походження яких на даний час перевіряється органом досудового розслідування, та свідчить про наявність у підозрюваного певних фінансових можливостей.

Разом із тим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави має бути достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, але не може бути завідомо непомірним для нього. При визначенні її розміру слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, а також встановлені у судовому засіданні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість пред`явленої ОСОБА_4 підозри, характер та обсяг інкримінованої йому діяльності, наявні ризики кримінального провадження, а також дані щодо можливих джерел отримання ним коштів, слідчий суддя доходить висновку, що визначення застави у розмірі 151 (сто п`ятдесят одного ) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 502 528 (п`ятсот дві тисячі п`ятсот двадцять вісім ) гривень є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним покладених процесуальних обов`язків.

При цьому визначений розмір застави, на переконання слідчого судді, відповідає засадам розумності та пропорційності, забезпечує необхідний баланс між завданнями кримінального провадження та правом підозрюваного на свободу, не є завідомо непомірним для нього та водночас створює достатній запобіжний стимул для дотримання встановлених судом обов`язків.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими в рамках кримінального провадження, визначеними слідчим, прокуроромз приводу обставин викладених у повідомленні про підозру; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 03.10.2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту негайно в залі суду.

Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 151 (сто п`ятдесят одного ) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 502 528 (п`ятсот дві тисячі п`ятсот двадцять вісім ) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 03.10.2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими в рамках кримінального провадження, визначеними слідчим, прокуроромз приводу обставин викладених у повідомленні про підозру;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному, та заставодавцю наслідки невиконання вимог ч. ч.8, 10, 11 ст. 182 КПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1