Рішення № 139155392, 21.08.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3640/26

Провадження №2/524/3736/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року до суду звернулося АТ «ОТП Банк» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

В обґрунтування позову вказували, що 19 грудня 2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0238/980/10008596/18, за яким відповідач отримав кредит який зобов`язувався повернути та сплатити проценти за користування ним.

Банк вказав, що відповідач не надавав своєчасно грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом і станом на 07.11.2025 року має заборгованість у розмірі 21 604,91 грн., з яких: 18 535,15 грн. заборгованість за кредитом та 1957,43 грн. заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою судді від 24 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року надано позивачу строк для усунення недоліків.

22 червня 2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 28 листопада 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до банку з заявою-анкетою про надання банківських послуг № 0238/980/1008596/24, невід`ємною частиною якої є Тарифи Банку та одночасно ця заява-анкета є заявою про відкриття карткового рахунку.

У даній заяві-анкеті відповідач висловив своє бажання про відкриття йому карткового рахунку № НОМЕР_1 та видачі йому електронного платіжного засобу, картки, вид картки MC Gold. Розмір фіксованої процентної ставки становив 5% в місяць, а впродовж пільгового періоду 0,01% річних, строком кредитної лінії 12 календарних місяців з правом продовження.

Вказана Заява-анкета про надання банківських послуг була підписана відповідачем власноруч.

Докази видачі відповідачу кредитної картки (карток) матеріали справи не містять, як не містять і розмірів встановлених кредитних лімітів за ними.

Також, матеріали справи не містять Паспорту споживчого кредиту та Тарифів банку, з яким відповідач мав бути ознайомлений під підпис до укладання договору.

Звертаючись до суду позивач вказав, що 19 грудня 2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0238/980/1008596/18 та просив стягнути з відповідача заборгованість саме за цим кредитним договором у загальному розмірі 21 604,91 грн. Однак, на обґрунтування вимог до позову додав анкету-заяву (договір) від 28.11.2018 року.

Із досудової вимоги, надісланої позивачем відповідачу 18.11.2025 року (а.с. 91), суд вбачає, що між позивачем та відповідачем крім договору від 28.11.2018 року про надання банківських послуг було укладено 19.12.2018 року кредитний договір, який у матеріалах справи відсутній та який не був наданий позивачем суду.

Так, у реквізитах для погашення кредиту на товар зазначено одержувача коштів ОСОБА_2 , а отже суд вбачає, що відповідачем було придбано певний товар. Докази придбання відповідачем товару відсутні в матеріалах справи.

Із Звіту-рахунку за період з 19.12.2018 року по 07.11.2025 року не вбачається видачі відповідачу кредиту або перерахування коштів продавцю за придбаний відповідачем товар, хоча загальний розмір кредиту становив 18 000,00 грн.

У позовній заяві представник АТ «ОТП Банк» Гнип В.В. вказав, що станом на 07.11.2025 року, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 21 604,91 грн.

При цьому, до матеріалів справи позивачем не додано відповідний розрахунок заборгованості, а наданий позивачем «Звіт-рахунок» по своїй суті є випискою по рахунку відповідача, а не розрахунком заборгованості, адже не містить розміри виданого кредиту, процентну ставку, розміри та/або суми сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення боргу за «тілом кредиту» та процентами, залишок заборгованості за тілом та процентами тощо.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року було надано позивачу строк для усунення недоліків у 5 днів з дня отримання ухвали суду.

22 червня 2026 року позивач направив до суду заяву про усунення недоліків в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором вже від 28.11.2018 року у загальному розмірі 21 604,91 грн. При цьому, позивач заяву про уточнення позовних вимог, в тому числі разом із доказами її направлення на адресу відповідача, до суду не подав.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів

Відповідно до ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Відповідно ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (недопустимі докази); обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19), від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23), від 15 травня 2025 року у справі № 488/3972/23 (провадження № 61-1680св25).

Виходячи із правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

У свою чергу позичальник наділений правом заперечувати як укладення кредитного договору, так і факт отримання коштів.

Суд звертає увагу, що у заяві-анкеті про надання банківських послуг від 28 листопада 2018 року розмір кредитної лінії не погоджено і у виписці з рахунку ОСОБА_1 також відсутня інформація про встановлення йому кредитного ліміту.

Більш того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором від 19.12.2018 року, однак доказів його укладання суду не надав, долучивши до справи лише заяву-анкету про надання банківських послуг від 28.11.2018 року. Таким чином позивач не визначився з позовними вимогами. Доказів видачі відповідачу кредитних карток, а також розрахунку заборгованості позивач суду також не надав, наданий позивачем звіт-рахунок по своїй суті є випискою по рахунку, а не розрахунком заборгованості.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Враховуючи відмову у задоволенні судом позову, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625,626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити АТ «ОТП Банк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Повний текст рішення суду виготовлено 21 серпня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: