Ухвала суду № 139154494, 12.08.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/2297/15-ц

провадження №4-с/165/12/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Ференс-Піжук О.Р.,

при секретарі судових засідань Король І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби міста Харків Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання зняти арешт з нерухомого майна, -

встановив:

26.05.2026 до Нововолинського міського суду Волинської області поштовим зв`язком надійшла скарга ОСОБА_1 від 21.05.2026 на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання винити певні дії, у якій ОСОБА_1 просить суд: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби міста Харків Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, щодо не скасування заходів примусового виконання, застосованого при примусовому виконанні АСВП №57699724, а саме не зняття арешту з майна та зобов`язати державного виконавця зняти арешт та припинити обтяження наявне в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі іпотек Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 29226364, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника, серія і номер:57699724, видана 03.12.2018, видавник: Міжрайонний ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області.

В обґрунтування скарги посилався на те, що на примусовому виконанні в Основ`янсько-Слобідського відділі державної виконавчої служби міста Харків Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №57699724 по примусовому виконанню виконавчого листа (дублікат) №165/2297/15-ц, виданого Нововолинським міським судом Волинської області 21.03.2018 про стягнення щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/4 частини його щомісячного доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви, а саме з 11 вересня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що відповідно до рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16.04.2025, у справі 641/8918/24, зменшено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 25.12.2015 та визначено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавче провадження №57699724 відкрито Основ`янсько-Слобідським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 21.11.2018.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 03.04.2026, №471167637, ОСОБА_1 стало відомо про наявність арешту на майно, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить заявнику на праві спільної часткової власності і розмір його частки становить 2/14 частки від всієї квартири; земельну ділянку кадастровий номер 6320285200:02:000:0453,площею 1,7739 га для ведення особистого селянського господарства, яка належить ОСОБА_1 на підставі наказу Держгеокадастру у Харківській області.

Зазначає, що підставою накладення арешту на майно та внесення відомостей про обтяження стала постанова Основ`янсько-Слобідського ВДВС у місті Харкові від 03.12.2018 у виконавчому провадженні №57699724 , яка була винесена, відповідно до змісту постанови, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 54765,83 грн.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 звернувся до Основ`янсько-Слобідського ВДВС з приводу наявності заборгованості за виконавчим провадженням №57699724 та щодо арешту на нерухоме майно, і 13.05.2026 отримав на електронну пошту відповідь про те, що арешт накладено з метою забезпечення належного виконання виконавчого документу та збереження майна боржника з посиланням на вимоги ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», у якій зазначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Звертає увагу, що п.7 вказаної норми передбачено, як підставу для зняття арешту - погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. Наголошує, що у отриманій відповіді, державним виконавцем не обґрунтовано причину незняття арешту з нерухомого майна і по суті залишено поза увагою суть його звернення, а відповідь зводиться до роз`яснень положень статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому вказує, що державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського відділу ДВС у місті Харкові, під час винесення постанови про накладення арешту на все майно, не було враховано той факт, що ОСОБА_1 ,який має статус боржника у виконавчому провадженні, постійно офіційно працює, і звернення стягнення періодичних платежів (аліментів) здійснюється, шляхом стягнення на заробітну плату, що підтверджується постановами державного виконавця у виконавчому провадженні №57699724 від 29.11.2018, 07.10.2019, 20.12.2019 та 26.02.2025.

Наголошує, що він, ОСОБА_1 , на теперішній час отримує дохід у ППО САРС «ЛІКВО» і відповідно до постанови державного виконавця від 26.02.2025 аліменти відраховуються із його заробітної плати у розмірі, визначеному рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 16.04.2025 у справі №641/8918/24.

Крім того зазначає, що станом на 01.04.2026, заборгованості зі сплати аліментів він немає, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах від 27.04.2026 № 50524. У розрахунку державним виконавцем вказано, що з 2020 року аліменти сплачуються регулярно.

Інформацією з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) підтверджує, що він, ОСОБА_1 з 2016 року по теперішній час постійно працює офіційно, а відтак отримує заробітну плату, з якої здійснюються утримання на сплату аліментів.

Вважає, що у державного виконавця Основ`янсько-Слобідського ВДВС у місті Харкові, є всі підстави для зняття арешту з майна нерухомого боржника, оскільки стягнення аліментів на утримання дитини забезпечується шляхом регулярного відрахування платежів з його заробітної плати.

На звернення боржника про зняття арешту з його майна, державний виконавець відмовив, не зважаючи на відсутність заборгованості по аліментах і належне підтвердження іншого способу забезпечення виконання рішення суду про стягнення аліментів, зокрема стягнення регулярних платежів із заробітної плати боржника у провадженні.

Вказане, на переконання ОСОБА_1 , є порушенням його прав. Посилаючись на викладені обставини, він звернувся зі скаргою до суду.

15.06.2026 на адресу суду від Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, надійшли письмові заперечення на скаргу, яка, на думку державного виконавця, є безпідставною і до задоволення не підлягає. У запереченнях вказано, що на примусовому виконання у відділі перебуває виконавче провадження №57699724 з примусового виконання виконавчого листа (дубліката), №165/2297/15-ц від 21.03.2018, виданого Нововолинським міським судом Волинської області про стягнення щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі частини його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви, а саме з 11.09.2015 до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16.04.2025 у справі №641/8918/24, зменшено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення цього суду від 25.12.2015, та ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Вказано, що виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито 21.11.2018. 03.12.2018, на підставі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, ВП №57699724, згідно якої, накладено арешт на все майно боржника та внесено відомості у відповідні реєстри.

У запереченнях також зазначено, що станом на 01.06.2026, заборгованість по виконавчому провадженню ВП №57699724, відсутня. Всі обмеження, що стосуються боржника, зняті, окрім арешту його майна, з метою забезпечення належного виконання рішення суду про стягнення аліментів до повноліття дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилаючись на практику Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену у постанові від 07.02.2014 №6, зазначає що Законом України «Про виконавче провадження», заборонено зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження, а тому, вважає, що доводи скарги ґрунтуються на припущеннях і сподівається, що у її задоволенні буде відмовлено.

В судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином. Від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про розгляд скарги за його відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про день, час, місце розгляду скарги. Клопотань, заяв до суду не надіслав.

Стягувач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, повідомлялась судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали скарги, письмові заперечення Головного державного виконавця Гончаренко С.Г., додані до заперечень копії документів ВП №57699724,матеріали цивільної справи №165/2297/15-ц, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Положеннями ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.

Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження №57699724 з примусового виконання виконавчого листа (дубліката), №165/2297/15-ц від 21.03.2018, виданого Нововолинським міським судом Волинської області про стягнення щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі частини його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви, а саме з 11.09.2015 до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16.04.2025 у справі №641/8918/24,зменшено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення цього суду від 25.12.2015 та ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито 21.11.2018.

03.12.2018, на підставі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, ВП №57699724, згідно якої, накладено арешт на нерухоме майно боржника та внесено відомості у відповідні реєстри.

Станом на 01.06.2026, заборгованість по виконавчому провадженню ВП №57699724, відсутня.

З розрахунку заборгованості по аліментах від 15.06.2026 №80115, що є додатком до заперечень ВДВС, вбачається, що станом на 15.06.2026 заборгованість по виконавчому провадженню №57699724 відсутня. Переплата складає 1929, 05 грн. (а.с.242-243,т.1).

У запереченнях на скаргу головний державний виконавець Гончаренко С.Г. зазначає, що всі обмеження, які стосуються боржника, зняті, окрім арешту його майна, з метою забезпечення належного виконання рішення суду про стягнення аліментів до повноліття дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27.04.2026 боржник ОСОБА_1 звернувся із заявою до Основ`янсько-Слобідського ВДВС з приводу наявності заборгованості за виконавчим провадженням №57699724 та щодо арешту на нерухоме майно, і 13.05.2026 отримав на електронну пошту відповідь про те, що арешт накладено з метою забезпечення належного виконання виконавчого документу та збереження майна боржника. Заяву залишено без задоволення. Незважаючи на відсутність заборгованості зі сплати аліментів, та наявність переплати, державний виконавець відмовляється зняти арешт з майна, що належить боржнику у виконавчому провадженні ОСОБА_1 .

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» ,відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Вирішуючи вимоги скарги щодо неправомірності бездіяльності уповноважених осіб Основ`янсько-Слобідського ВДВС у місті Харкові, суд приходить до таких висновків.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.7 розділу Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012№ 512/5 постанова, як окремий документ, містить такі обов`язкові реквізити, як,зокрема, мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.

Постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 03.12.2018, згідно якої, накладено арешт на нерухоме майно боржника з внесенням інформації до відповідних Реєстрів, державним виконавцем винесено для забезпечення реального виконання рішення.

При цьому, з матеріалів виконавчого провадження №57699724 вбачається, що починаючи з 2020 року, аліменти стягуються регулярно, станом на 15.06.2026 заборгованість зі сплати аліментів у боржника ОСОБА_1 відсутня, він систематично здійснює оплату аліментів на утримання дитини та в нього навпаки, є переплата аліментів, сума якої складає 1929,05 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом

Згідно з ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник, зокрема, зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Положеннями ч. 2 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено», що за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці

У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця (ч. 6 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження».

За приписами ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об`єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до положень ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з положеннями ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

До обов`язку державного виконавця належить здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом «Про виконавче провадження».

Всупереч вищенаведених обставин діючого законодавства, добросовісної поведінки боржника в межах виконавчого провадження № 57699724, відсутності заборгованості зі сплати аліментів та навпаки, переплати розміру аліментів, уповноваженими особами Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, допущено протиправну бездіяльність.

Неправомірна бездіяльність полягає у безпідставному та протиправному невчиненні дій (невинесенні постанови) зі зняття арешту з нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 .

При цьому суд не приймає до уваги заперечення представника Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції проти обґрунтованості вимог скаржника, із посиланням на зловживання процесуальними правами боржником під час здійснення виконавчого провадження, оскільки з досліджених судом доказів встановлено, що аліменти, починаючи з 2020 року, сплачуються регулярно, заборгованість зі сплати аліментів, як на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про зняття арешту з належного йому майна, до ВДВС (27.04.2026) так і станом 15.06.2026 (дата зазначена в письмових запереченнях ВДВС на скаргу) відсутня, ОСОБА_1 , офіційно отримує дохід у Філії спеціалізованої аварійно-рятувальної (газорятувальної) служби «Лікво» АТ «Укргазвидобування (а.с.201-205,т.1), з отримуваного ним доходу систематично здійснюється утримання та він регулярно здійснює оплату аліментів, розмір яких рішенням суду від 25.12.2015 зменшено та ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини від доходу щомісячно, заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

З огляду на викладене, застосування до нього державним виконавцем обмежень у виді арешту нерухомого майна є безпідставним і неспівмірним заходом, не відповідає принципу справедливості і порушує його права, як власника.

За таких обставин, скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 258-260, 447, 448, 451 ЦПК України, суд

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність уповноважених осіб Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у незнятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного постановою від 03.12.2018 у виконавчому провадженні №57699724.

Зобов`язати Основ`янсько-Слобідського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , який накладено постановою про арешт майна боржника від 03.12.2018 у виконавчому провадженні № 57699724 та припинити обтяження наявне в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі іпотек Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 29226364, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника, серія і номер: 57699724, видана 03.12.2018, видавник: Міжрайонний ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Головуючий підпис О.Р. Ференс-Піжук