Рішення № 139153281, 11.08.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/8376/25

Провадження №2/635/1092/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Даниленко Т.П.

за участі секретаря судового засідання - Головінова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області, третя особа Державний нотаріус Харківської районної нотаріальної контори Богунова Н.В. про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Бойко Карину Борисівну 06.10.2025 звернувся до суду з позовом до Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід - ОСОБА_2 . За життя померлий склав заповіт, яким все майно яким той володів на момент смерті заповідалося онуку ОСОБА_1 , який проживав разом з померлим ОСОБА_2 на момент смерті, піклувався про нього, до і після смерті діда користувався, розпоряджався спадковим майном, сплачував комунальні платежі, обробляв земельну ділянку, ремонтував будівлі та споруди. 02.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Харківського районного нотаріально округу із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами: сараї літ. «Б», «Е», «З, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Але отримав свідоцтво тільки на 1/3 частину вказаного житлового будинку внаслідок наявності особи, що мала право на обов`язкову долю у спадщині, оскільки була прописана на момент смерті із спадкодавцем, а саме син померлого - ОСОБА_3 , який фактично постійно не проживав із померлим на момент смерті.

Встановлення факту непроживання ОСОБА_3 із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини має для позивача юридичне значення щодо встановлення факту неприйняття ОСОБА_3 спадщини, тобто для вирішення питань, пов`язаних із спадковим майном, що впливає на його права та обов`язки.

На підставі зазначених обставин, представник позивача просив суд встановити факт неприйняття ОСОБА_3 спадщини після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з фактичним його непроживанням за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , на момент відкриття спадщини, а також визнати за позивачем право власності на 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку «А-1» житловою площею 48,60 кв.м., загально. площею 82,70 з господарськими будівлями і спорудами: сараї літ. «Б», «Е», «З», погріб літ. «В», літня кухня літ. « Д», гараж літ. «Ж», літній душ літ. «И», вбиральня літ. «Г», колонки № 5,6, огорожі з воротами та хвіртками, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Позивач спадщину прийняв, оскільки був зареєстрований за однією адресою та проживав постійно разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи, наявними на руках оригіналами документів, що посвідчують право власності, наявності страхових полісів на спірне домоволодіння, оформлених на ім`я позивача а також може бути підтверджене свідками, яких просив викликати в судове засідання для допиту судом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14.10.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду з викликом сторін. За клопотанням позивача витребувано у державного нотаріуса Харківської районної нотаріальної контори Богунової Н.В., копію спадкової справи 157/2024, яка була відкрита після смерті ОСОБА_2 , 1960 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію спадкової справи 696/10, яка була відкрита після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , інформацію, щодо наявності заяви ОСОБА_3 , про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_2 , 1960 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . А також витребувано інформацію з Відділу ведення державного реєстру виборців Харківської районної військової адміністрації (м. Харків, Новобаварський р-н, шосе Григорівське, буд. 52), щодо того за якою адресою проживання згідно реєстру виборців обліковувався ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період із 01.01.2000 до 01.01.2001.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18.02.2026 підготовче провадження у даній цивільній справі закрито. Справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача адвокат Бойко К.Б. подала до суду заяву, в якій просила суд здійснювати розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача, Мереф`янської міської ради, у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи безйого участі, щодо задоволення позову не заперечував.

Третя особа Державний нотаріус Харківської районної нотаріальної контори Богунова Н.В. у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, в якій просила здійснювати розгляд справи без її участі, щодо задоволення позову не заперечував.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В попередньому судовому засіданні представник позивача надала пояснення по суті позовної заяви, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Суд, вислухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представника позивача, свідків, дослідивши надані докази, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно із свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 від 03.03.1966, актовий запис № 8 ОСОБА_1 народився в с. Утківка Харківського району Харківської області, батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно із свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 від 03.03.1966, актовий запис № 8 ОСОБА_3 народився в с. Утківка Харківського району Харківської області, батьком вказаний ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2 від 21.02.2000 року, актовий запис про смерть № 5.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_3 від 14.01.2010, актовий запис про смерть № 5. Згідно відповіді Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області, в актовому записі про смерть № 03 від 14.01.2010 місце проживання померлого вказано: АДРЕСА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , яким спадкодавець володів на підставі Свідоцтва особистої власності на будівлю, що видано на підставі рішення виконкому Утківської селищної ради від 28.11.1958, зареєстрованого у Харківському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 25.03.1958, в реєстровій книзі № 2, за реєстр. № 176.

За життя склав заповіт, посвідчений Утківською селищною Радою народних депутатів Харківського району, Харківської області 20 квітня 1995 року, зареєстрованого у реєстрі за № 29, яким усе майно, що належатиме на день смерті ОСОБА_2 , заповідав онуку - ОСОБА_1 .

Згідно із Інформацією, виданою Мереф`янською Міською радою від 12.02.2024 за № 585 на день смерті ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 07.04.1956 по теперішній час, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За заявою ОСОБА_1 державним нотаріусом Харківської районної державної нотаріальної контори Богуновою Н.В. відкрита спадкова справа № 157/2024.

02.04.2024 державним нотаріусом Харківської районної державної нотаріальної контори Богуновою Н.В ОСОБА_1 видано свідоцтво про прав на спадщину за заповітом на 1/3 частину житлового будинку, що належав спадкодавцю. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстр номером об`єкта нерухомого майна 2909353963120 від 02.04.2024. Щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на інші 2/3 частин житлового будинку 25.10.2024 було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, вмотивовану наявністю особи, що на момент смерті спадкодавця була зареєстрована разом із спадкодавцем, та мала право на обов`язкову частку у спадщині, сина померлого, ОСОБА_3 .

Не погодившись із постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх спадкових прав.

Серед доказів, що вказують на те, що ОСОБА_3 не проживав на момент відкриття спадщини разом із спадкодавцем подано Акт обстеження щодо підтвердження акту проживання від 02.09.2024, яким депутатом Мереф`янської міської ради, а також сусідами засвідчено факт, що з 1999 року по день своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ОСОБА_3 проживав за адресою АДРЕСА_3 .

У попередньому судовому засіданні під присягою, після роз`яснення прав та обов`язків свідків було допитано свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

ОСОБА_7 повідомила, що проживає в сусідньому будинку з 1972 року, знала ОСОБА_9 , бувала в нього вдома, бо ходила брати в нього молоко, з ОСОБА_3 була знайома, проте жодного разу не бачила його за місцем проживання спадкодавця. Підтвердила, що ОСОБА_1 разом із дружиною та сином проживали разом із спадкодавцем. Спадкодавець фактично виховав свого онука, оскільки батько не цікавився життям сина.

ОСОБА_8 повідомила, що проживає в будинку по сусідству з 1989. Разом із дружиною ОСОБА_1 з 90-х років проводили разом багато часу, товаришували, допомагали одна одній з дітьми, у зв`язку із чим свідок часто бувала вдома у подруги, за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 проживав за цією адресою разом із ОСОБА_1 та його сім`єю, до своєї смерті. ОСОБА_1 займався організацією похорон.

Як вбачається з копії спадкової справи № 696/2010, відкритої Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області, після батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , із заявою про прийняття спадщини 13.07.2010 звернувся його син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (другий син позивач) звернувся з заявою про відмову від прийняття спадщини на користь сина (брата) ОСОБА_10 . Інші спадкоємці відсутні. Свідоцтво на про право на спадщину не видавалось.

Згідно спадкової справи № 157/2024, відкритої 02.04.2024 Харківською районною державною нотаріальною конторою Харківської області, із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини чи відому від спадщини не зверталися.

В матеріалах спадкової справи мається заповіт, посвідчений Утківською селищною Радою народних депутатів Харківського району Харківської області 20.04.1995, яким померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заповів все своє належне на день смерті майно своєму онукові, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

02.04.2024 державним нотаріусом Харківської районної державної нотаріальної контори Богуновою Н.В ОСОБА_1 видано свідоцтво про прав на спадщину за заповітом на 1/3 частину житлового будинку, що належав спадкодавцю. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстр номером об`єкта нерухомого майна 2909353963120 від 02.04.2024. Щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на інші 2/3 частин житлового будинку 25.10.2024 було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, вмотивовану наявністю особи, що на момент смерті спадкодавця була зареєстрована разом із спадкодавцем, та мала право на обов`язкову частку у спадщині, сина померлого, ОСОБА_3 .

В свою чергу підтвердженням прийняття спадщини ОСОБА_1 , наявністю оригіналів документів спадкодавця, надано копії страхових полісів на спірне домоволодіння, як на ім`я померлого, так і на ім`я позивача.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно доч.1ст.1266 ЦПК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч.1 ст.1269ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст.1272 ЦК України встановлено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч.1 ст.1296 ЦК України).

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини: і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 319-321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику в справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ч.1ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.

Підсудність справ про спадкування визначається за правилами ст. 109 ЦПК. Позови щодо права спадкування за загальними правилами підсудності подаються до суду за місцем проживання (знаходження) відповідача, за винятком позовів щодо нерухомого спадкового майна, які подаються до суду за місцезнаходженням цього майна. Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Згідно із ч. 3 ст. 114 ЦПК позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред`являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.

Згідно позиції Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.

Особи, які мали право на обов`язкову частку в спадщині на підставі ст. 535 ЦК УРСР, у тому числі й утриманці померлого, проте не здійснили дій, що свідчать про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР), можуть звернутися з позовом про продовження строку для прийняття спадщини (ст. 550 ЦК УРСР).

Відповідно до статей 524, 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття та оформлення спадщини після смерті особи, спадкоємство здійснюється за законом і заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є в рівних частках діти та дружина померлого.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошує, що згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР, спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців із дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо.

Положення частини третьої статті 1268 ЦК України вказують на необхідність для прийняття спадщини саме постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрації їх місця проживання за однією адресою, що за певних обставин може бути відмінним один від одного, про це вказують нам постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц).

Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року N 18/5, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, як фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про плату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Також Верховний суд у своїй постанові по справі № 361/6522/20 вказує на те, що вимога про встановлення факту постійного не проживання зі спадкоємцем не є належним способом захисту порушеного права, а є лише підставою для вимоги про визнання права на спадкове майно.

Оскільки, позивач ОСОБА_1 не може оформити своє право на спадкове майно в нотаріальному порядку, а також те, що іншим способом, крім судового порядку, він не може захистити своє право на спадкове майно, відповідно до ст. 16 ЦК України таке право підлягає захисту шляхом визнання факту, що має юридичні наслідки та визнання права власності на спадкове майно.

На підставі викладеного і керуючись ст.81,263-265,293,294,315,319 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області, про встановлення факту не проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом внаслідок смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, що складається із 2/3 часток житлового будинку «А-1» житловою площею 48,60 кв.м., загально. площею 82,70 з господарськими будівлями і спорудами: сараї літ. «Б», «Е», «З», погріб літ. «В», літня кухня літ. « Д», гараж літ. «Ж», літній душ літ. «И», вбиральня літ. «Г», колонки № 5,6, огорожі з воротами та хвіртками, що знаходиться в АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2909353963120).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській області 17 лютого 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

представник позивача - адвокат Бойко Карина Борисівна, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса для листування: АДРЕСА_4 ;

вдповідач - Мереф`янська міська рада Харківської області, Код ЄДРПОУ: 04058692, місцезнаходження: 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпровська, 213;

третя особа - державний нотаріус Харківської районної нотаріальної контори Богунова Надія Валентинівна, адреса: м.Харків, вул. Євгена Котляра, 4.

Суддя Т.П.Даниленко