Рішення № 139152541, 21.08.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6052/26

Провадження №2-а/442/96/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої судді Павлів З.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження, за відсутності сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №7657590 від 02.08.2026, винесену старшим сержантом поліції Ярошем Михайлом Орестовичем, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 02.08.2026 старшим сержантом поліції Ярошем Михайлом Орестовичем винесено постанову серії ЕНА №7657590, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП. З вказаною постановою не погоджується. Вважає, що така винесена з порушенням вимог КУпАП, без належного з`ясування всіх обставин справи та без достатніх доказів, які б підтверджували його вину, а тому є незаконною, необгрунтованою та підлягає скасування.

Зазначає, що на момент прибуття працівників поліції він перебував біля мотоцикла, а не керував ним. Працівники поліції не зупиняли його під час руху транспортного засобу та не були безпосередніми очевидцями факту керування.

Звертає увагу на те, що єдине, що могли безпосередньо спостерігати працівники поліції це те, що він перебував біля мотоцикла у мотошоломі. Сам по собі факт перебування особи біля транспортного засобу, навіть у мотошоломі, не свідчить про факт керування ним. В оскаржуваній постанові також не наведено належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували, що саме позивач керував транспортним засобом у час та місці, зазначених у постанові.

ОСОБА_1 вказує, що на момент винесення постанови йому не було надано жодного належного та допустимого доказу, який би беззаперечно підтверджував факт його керування транспортним засобом.

Ухвалою від 05.08.2026 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи на 14.08.2026 без виклику учасників справи. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, а позивачу копію відзиву та доданих до нього документів.

З метою правильного встановлення фактичних обставин справи, суд наділено повноваженням збирати та оцінювати докази, а також сприяти реалізації прав сторін у справі в частині доказування обставин, шляхом витребовування необхідних доказів у разі потреби.

Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладено обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. (постанова КАС ВС від 16.12.2020 №500/1970/19 (К/9901/26293/20)).

05.08.2026 судом витребувано у Головного управління Національної поліції у Львівській області відеозапис з нагрудної камери патрульного, яка працювала у період часу, коли було виявлено адміністративне правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП відповідно до постанови серії ЕНА №7657590, а також інші матеріали, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Ухвалою від 14.08.2026 розгляд справи відкладено на 21.08.2026.

На виконання ухвали Головним управлінням Національної поліції у Львівській області не було надано відеозапису та інших матеріалів справи.

У ч.1 ст.286 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

З статті 52 Закону України Про дорожній рух» вбачається, що контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №7657590 від 02.08.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, а саме за те, що він 02.08.2026 о 16:35 год. за адресою: Львівська обл., с.Новий Кропивник, вул.Олекси Довбуша, 3, керував транспортним засобом марки Мустанг МТ250-9R, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 20400 грн.

Згідно з п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Вимогами ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», зокрема, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст.280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, таким чином, до їх компетенції, відповідно до підвідомчості відноситься розгляд вчинених адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП.

Таким чином, Головне управління Національної поліції є належним суб`єктом, який має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Диспозиція частини 4 статті 126 КУпАП України передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч.1 ст.14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

У постанові серії ЕНА №7657590 від 02.08.2026 зазначено, що власником транспортного засобу МТ250 9R д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивачем не надано жодних доказів того, що даний транспортний засіб було доставлено на місце події іншою особою та що таким керував не він.

Оцінюючи надані Відповідачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП), суд доходить висновку про доведеність факту керування Позивачем транспортним засобом.

Встановлені судом обставини показали, що накладення на позивача ОСОБА_1 стягнення за вчинене ним адміністративного правопорушення відбулось обґрунтовано та у відповідності до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову про скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В рішенні ЄСПЛ «Суомінен проти Фінляндії» (№37801/97, 01.07.2003 §36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, - суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

Також в рішенні «Гірвісаарі проти Фінляндії" (№49684/99, 27.09.2001 §30) ЄСПЛ вказує: «ще одне призначення належно обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті; також, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищестоящої інстанції; лише за умови винесення обґрунтованого рішення забезпечується публічний контроль за здійсненням правосуддя».

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналізуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства та зважаючи на те, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд прийшов до висновку про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відомості, які б спростовували даний висновок суду - відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам адміністративного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 було відмовлено у повному обсязі, то у відповідності до положень ст.139 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 72, 73, 77, 242-246, 286 КАС України, ст.ст.20, 247, 251, 252, 280, 283 КУпАП,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Копії рішення надіслати для відома сторонам.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Павлів З.С.