Рішення № 139149993, 21.08.2026, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/231/26

Провадження № 2/747/203/26

РІШЕННЯ

іменем України

21.08.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенко М.І. звернувся суду із даним позовом до відповідачки. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказує про те, що 19.09.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 23879-09/2024, відповідно до якого позичальнику надано фінансовий кредит у розмірі 5 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором. Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Договір підписаний позичальником електронним цифровим підписом. За умовами договору кредити надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, та вважається наданим в день перерахування суми кредиту за вказаними реквізитами. ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» не створює окремий рахунок для клієнта, а надає кошти на уже існуючий. Відповідач не виконала свого зобов`язання за договором не вносила платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів також сплату процентів за користування кредитом. В зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідачки утворилась заборгованість за кредитним договором. 27.01.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 27012025, за яким ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає ТОВ «ФК Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 . Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідачки в сумі 16 826 грн, а саме: 4300 грн заборгованість за тілом кредиту, 3963 грн заборгованість за процентами, 8563 грн заборгованість за штрафом. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 23879-09/2024 від 19.09.2024 року в загальному розмірі 16 826 грн, понесені судові витрати в сумі 2662, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Ухвалою від 18 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 21 липня 2026 року, у відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України ухвалено справу розглядати з повідомленням сторін. Ухвалою від 21 липня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та зобов`язано АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надати суду інформацію про те, чи є ОСОБА_1 власником банківської картки та про те, чи надходили на банківську картку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5 000 грн в період з 19.09.2024 по 24.09.2024, розгляд справи відкладено на 21 серпня 2026 року. Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і просять задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує. Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, не повідомивши суд про причину неявки, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, відзив на позов, заяви про розгляд справи за її відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили. Згідно ч.1 ст 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 19.09.2024 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W2529 підписала заявку-анкету на отримання фінансового кредиту у ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (а.с.16-17) та паспорт споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 17 зв- 19) 19.09.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було укладено договір про надання фінансового кредиту № 23879-09/2024, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 5000 грн. строком на 120 днів. (а.с.20-25) Додатком № 1 до даного договору є графік платежів, який позичальник ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 26-27) Факт отримання позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів сумі 5000 грн підтверджується повідомленням АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» від 10.08.2026 року, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів, згідно якого на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано банківську картку (зазначено номер), та за період з 19.09.2024 по 24.09.2024 на дану платіжну картку було зараховано платіж у сумі 5 000 грн (а.с. 56) 27 січня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 27012025, за яким ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає ТОВ «ФК Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. (а.с.33-37) Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу позивачу передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 16 826 грн, а саме: 4300 грн заборгованість за тілом кредиту, 3963 грн заборгованість за процентами, 8563 грн заборгованість за штрафом. (а.с.38)

З встановлених в ході розгляду справи обставинах суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до положень статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч.1 статті 15, ч.1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Приписами статті 15 ЦК України регламентовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 статті 16 ЦК України.

При розгляді даної справи судом застосовуються положення цивільного законодавства, що регулюють договірні правовідносини.

У відповідності до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Пункт 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Стаття 207 ЦК України вказує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 612 ч. 1 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк. Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, встановлені договором. Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). Згідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 516 ЦК України вказує, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на підставі наведених вище положень цивільного законодавства в судовому засіданні підтверджено факт укладання 19.09.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» Договору про надання фінансового кредиту № 23879-09/2024. Перевіряючи наявність у ТОВ «ФК «Кредит Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» кредитного договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні визначені ст. 512 ЦК України. Так, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поняття договору факторингу міститься у ст.1077 ЦК України, згідно ч.1 якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 23879-09/2024 від 19.09.2024 року, тому в силу умов даного договору та положень ст. 1054 ЦК України, п. 1-1 ч. 1 ст. 1. Закону України «Про споживче кредитування» відповідач зобов`язаний повернути суму основного боргу та суму заборгованості про нарахованим процентам, передбачену умовами договору. Тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині повернення суми заборгованості за основною сумою боргу 4 300 грн та суми заборгованості за процентами 3963 грн, що разом становить 8263 грн.

Стосовно стягнення з відповідачки суми заборгованості за штрафами в сумі 8563 грн, то суд зазначає наступне.

Положення п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України» визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). На підставі викладеного, у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача 8563 грн заборгованості за штрафом, оскільки вони нараховані у період дії в Україні воєнного стану, що є неправомірним.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором, укладеним з первісним кредитором, право вимоги за яким у відповідності до чинного законодавства перейшло до позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит Капітал» підлягають частковому задоволенню та з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №23879-09/2024 у розмірі 8263 грн, з яких 4 300 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3963 грн заборгованість за нарахованими процентами. Вимоги в частині стягнення заборгованості по штрафам в сумі 8563 грн задоволенню не підлягають з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно платіжної інструкції № 27982 від 12.05.2026 року (а.с. 1) позивачем було сплачено 2662 грн 40 коп. судового збору. Оскільки позовні вимоги позивача були задоволені частково, що складає 49 % від пред`явленої до стягнення суми, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору, пропорційно задоволеній частині позову, що складає 1304, 57 грн.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України вказано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн. Позивачем на підтвердження таких витрат надано: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про юридичну особу Адвокатське об`єднання «АПОЛОГЕТ», керівник Усенко М.І. (а.с. 41), договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» (а.с.42), акт № 1083 від 11.05.2026 наданих послуг (а.с.42 зв), детальний опис наданих послуг від 11.05.2026 року до акту № 1083 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 43), ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 (а.с.43 зв). Жодного підтвердження - квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку, тощо про оплату адвокату коштів в сумі 8 000 грн до позовної заяви не долучено. Встановлена обставина є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

На основі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 23879-09/2024 від 19.09.2024 року в сумі 8263 (вісім тисяч двісті шістдесят три) грн В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на сплату судового збору в сумі 1304 (одну тисячу триста чотири) грн 57 коп.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Учасники справи:

Позивач Позивач: Товариство з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: 79018 м Львів, вул Смаль-Стоцького, 1 корп 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя Л.В.Тіщенко