Ухвала суду № 139149881, 21.08.2026, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/1852/26

№ провадження 1-кп/738/119/2026

УХВАЛА

21 серпня 2026 року місто Мена Чернігівської області

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

судді - ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 червня 2026 року за №12026270000000255 про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Іванівка Борзнянського району Чернігівської області, громадянина України, зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286-1 КК України,

за участі:

секретаря судового засідання - ОСОБА_3 ,

учасників судового провадження:

прокурора (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

05 серпня 2026 року до Менського районного суду Чернігівської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 червня 2026 року за №12026270000000255 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.

З метою підготовки до судового розгляду судом з`ясовано в учасників судового провадження думку щодо можливості призначення судового розгляду, порядку його проведення (у відкритому чи закритому судовому засіданні), визначено склад осіб, які братимуть участь у справі та вирішено заявлені клопотання.

Під час підготовчого судового засідання прокурор висловив думку про можливість призначення до судового розгляду кримінального провадження на підставі даного обвинувального акту, посилаючись на те, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту прокурору не вбачає, просив доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації скласти досудову доповідь про обвинуваченого, а також заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, яке мотивоване тим, що на даний час ризики, які враховано при застосуванні запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, а саме ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України - це переховування від суду, який обґрунтовується тим, що обвинувачений, достовірно усвідомлюючи, що своїми діями спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у результаті якої особам спричинено тілесні ушкодження, не викликав швидку медичну допомогу, крім цього, є обвинуваченим у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, усвідомлює можливість призначення йому такого покарання у разі визнання винуватим, а тому всіма можливими способами намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності за інкриміноване діяння, у тому числі шляхом переховування від суду; ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, який обґрунтовується тим, що у разі застосування будь-якого іншого запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_2 матиме змогу фізично та психологічно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом умовлянь, підкупу, залякування чи погроз, з метою зміни їх показань на його користь, для уникнення або пом`якшення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, або схилити до відмови від давання показань; також обвинувачений матиме змогу відшукати інших свідків, на яких, шляхом здійснення підкупу, погроз або умовлянь здійснюватиме вплив з метою надання ними неправдивих показань; ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, про наявність якого, на думку прокурора, свідчить поведінка обвинуваченого, який своїми діями створивши дорожньо-транспортну пригоду, не викликав швидку допомогу; таким чином, перебуваючи на волі, з метою уникнення чи пом`якшення покарання, ОСОБА_2 може створити штучні докази чи підбурити осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій, що у своїй сукупності створює та встановлює обґрунтований ризик, у даному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що запобіжний захід тримання під вартою є єдиним та безальтернативним запобіжним заходом, який зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігатиме вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, однак просили частково задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, змінивши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід, а саме на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є занадто суворим, вказані прокурором ризики нічим не підтверджені, під час досудового розслідування були проведені всі слідчі дії, в тому числі допитані свідки та потерпілі, у зв`язку з чим ризик впливу на свідків та потерпілих відсутній, обвинувачений беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, а тому не має наміру будь-яким чином впливати на потерпілих та свідків; є особою з інвалідністю, у нього ампутована нога, а тому він не може вільно пересуватися, у СІЗО відсутні належні умови для тримання таких осіб, відсутнє належне харчування.

Потерпіла ОСОБА_6 не заперечувала проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, не заперечувала проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , посилаючись на те, що обвинувачений не зможе самостійно забезпечити собі нормальних умов проживання за місцем реєстрації у с. Куковичі, також має сумніви з приводу того, чи зможе він втриматися від вживання алкогольних напоїв.

Потерпіла ОСОБА_7 не заперечувала проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, а також зазначила, що у разі обрання обвинуваченому, який є її батьком, запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, вона буде допомагати йому, не заперечувала проти визначення місця відбування цілодобового домашнього арешту за місцем її проживання у місті Чернігові, де зі знайомою орендують квартиру.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, перевіривши обвинувальний акт з додатками на відповідність вимогам КПК України, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для призначення кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 до судового розгляду, виходячи з наступного.

Дане кримінальне провадження підсудне Менському районному суду Чернігівської області.

Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства. Підстав для зупинення або закриття кримінального провадження під час підготовчого засідання не встановлено.

З`ясувавши в учасників судового провадження їх думку щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених Розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У пункті 4 частини 2 статті 183 КПК України зазначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При судовому розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини відповідно до статті 178 КПК України.

Прокурор, заявляючи клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому послався на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 4 частини 1 статті 177 КПК України, які існували на час обрання стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу.

Під час досудового розслідування до підозрюваного ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 червня 2026 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 28 серпня 2026 року.

Відповідно до частини третьої статті 199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування/судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.

Ризик, це завжди ймовірність настання того чи іншого факту, а тому твердження сторони захисту про те, що прокурор не навів конкретні нові обставин для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є безпідставними, оскільки наведені прокурором ризики можливість переховуватися від суду, можливість впливу на потерпілих та свідків були встановлені як під час обрання запобіжного заходу під час досудового розслідування так і на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Судом встановлені ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК України.

Аналізуючи ризик переховування ОСОБА_2 від суду в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, необхідно зазначити, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).

Необхідно зазначити, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи тяжкість вчиненого злочину та розуміючи про реальний термін відбування покарання та невідворотність у майбутньому покарання за вчинений ним злочин, у разі доведення його вини, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.

Наявні підстави вважати, що існують ризики незаконного впливу ОСОБА_2 на потерпілих, однією з яких є його донька, та на свідків, оскільки перебуваючи на волі, матиме реальну можливість шляхом погроз, вмовляння чи переконання впливати на них з метою зміни їх показань, тим самим перешкоджати встановленню обставин по справі, перешкоджати кримінальному провадженню, в зв`язку з чим перебування останнього в слідчому ізоляторі унеможливить їх спілкування.

Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 КПК України, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу, а також те, що судове провадження не завершене, не допитані свідки та потерпілі, а тому зазначені прокурором та встановлені судом обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою з метою забезпечення виконання останнім процесуальних обов`язків та встановленню всіх обставин у кримінальному провадженні, та свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Станом на теперішній час медичних протипоказань, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_2 в умовах слідчого ізолятора, не встановлено.

Щодо заяви потерпілої ОСОБА_7 , яка не заперечувала про перебування її батька під цілодобовим домашній арештом за місцем її проживання у місті Чернігові, то суд не бере її до уваги, оскільки потерпіла ОСОБА_7 не має власного житла, як зазначила орендує квартиру у м. Чернігові зі знайомою, письмові підтвердження того, що власники квартири не заперечують проти проживання у квартирі обвинуваченого, відсутні.

Згідно з ч.3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням наведеного, суд вважає раніше визначений ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 червня 2026 року розмір застави залишити без змін, оскільки вказаний розмір буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб позбавити особу, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Підстав для застосування застави у мінімальному розмірі слідчий суддя не вбачає.

У відповідності до вимог ч.6 ст. 314 КПК України суд вважає необхідним доручити представнику Корюківського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області скласти досудову доповідь про обвинувачену ОСОБА_2 ..

Згідно з приписами ч.2 ст. 27 та ч.1 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється відкрито професійним суддею одноособово.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 314-317, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286-1 КК України, суддею одноособово у відкритому судовому засіданні на 28 серпня 2026 року на 14 годину 30 хвилин в приміщенні Менського районного суду Чернігівської області (вул. Сіверський шлях 146, м. Мена).

В судове засідання до приміщення Менського районного суду Чернігівської області конвоювати обвинуваченого ОСОБА_2 , викликати прокурора, потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_5 ..

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 17-00 години 16 жовтня 2026 року.

Визначити 16 жовтня 2026 року датою закінчення строку дії ухвали в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 .

Залишити визначений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 червня 2026 року розмір застави 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166400 гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Отримувач коштів: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26295412, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA128201720355289002000005960 (У призначенні платежу необхідно зазначити інформацію про назву суду, номер справи, дату справи, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка вносить кошти, та прізвище, ім`я, по-батькові особи, на користь якої внесено кошти (за яку внесено заставу)).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (с. Куковичі Корюківського району, Чернігівської області), без дозволу прокурора або суду;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

3) утримуватись від спілкування зі свідками.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Контроль за виконанням покладених обов`язків покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Доручити представнику Корюківського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області скласти досудову доповідь про обвинуваченого ОСОБА_2 , яку надати до початку розгляду справи по суті.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 про можливість брати участь у підготовці досудової доповіді, шляхом надання персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Роз`яснити учасникам судового провадження про можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження до судового розгляду, шляхом заявлення відповідного клопотання.

Ухвала у частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1