Рішення № 139149278, 18.08.2026, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/945/26

Номер провадження 2/573/622/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

18 серпня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.

з участю секретаря: Півньової О.М.,

представника позивача: Сокира В.В.

представник відповідача: Ужва К.Р.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 08.08.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 було укладено електронний договір кредитної лінії № 476303533 кредитним лімітом 7 500,00 грн. Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання надавши Відповідачу грошові кошти у сумі 7 500,00 шляхом перерахування через банк-провайдер.

Взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином відповідач не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 16762,5 грн.

08.10.2024 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/3 на виконання умов якого на сторони підписали Реєстр прав вимоги № Б/Н від 08.10.2024, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

08.10.2024 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги Б/Н до Договору факторингу № МВ-ТП/3 від 08.10.2024 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 18 112,50 грн.

30.09.2025 р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №30/0925-01 відповідно до умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Згідно з Реєстром прав вимог від 30.09.2025 до Договору № 30/0925-01 від 30.09.2025, до Позивача було передано право грошової вимоги до Відповідача в сумі 28015,50 грн., з яких 7 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 762,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, та нараховані штрафні санкції - 3 750 грн.

Виходячи з вищевикладеного, позивач просив стягнути з відповідача 24 262,50 грн заборгованості за кредитним договором, у подальшому позовні вимоги зменшено до 7 500 грн та судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 19 травня 2026 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження, витребувано докази у АТ КБ «Приват Банк» (а. с. 21).

Заяви, клопотання.

Представник позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» Сокира В.В., яка приймала участь в режимі відеоконференції, підтримала уточнені позовні вимоги із врахуванням зменшення позовних вимог, просила стягнути з відповідача тіло кредиту у сумі 7500 грн та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, його представник - адвокат Ужва К.Р. в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу.

Позиції сторін.

Представником відповідача - адвокатом Скользьнєвою В.В. 03.08.2026 в системі «Електронний суд», сформовано додаткові пояснення у справі наступного змісту. Відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Щодо правомірності переходу права вимоги: подані до суду Реєстри вимог до Договорів факторингу № МВ-ТП/3 та №30/0925-01 не можуть вважатися належними та допустимими доказами переходу права вимоги до Позивача, оскільки фактично складаються лише з титульного аркуша, окремого аркуша із записом щодо відповідача та окремого аркуша з підписами сторін. При цьому відомості щодо кредитного договору відповідача та сторінка із підписами не становлять єдиного належним чином оформленого документа. Інформація про відступлення права вимоги за кредитним договором №476303533 від 08.08.2024 р. не містить жодних підписів чи печаток сторін безпосередньо на аркуші, де наведені відомості про відповідача. Підписи та печатки містяться на окремому аркуші, що унеможливлює встановлення того, що саме цей аркуш із даними відповідача був складовою частиною підписаного сторонами Реєстру прав вимоги.

Таким чином, неналежне оформлення Реєстрів прав вимоги, відсутність доказів їх цілісності та належного підписання свідчать про недоведеність Позивачем факту переходу до нього права вимоги за кредитним договором №476303533 від 08.08.2024 р., що виключає можливість задоволення позову.

Щодо неправомірності нарахування відсотків: відповідач є діючим військовослужбовцем з 2018 р., який наразі проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 з 16.01.2023 р. Таким чином, на момент укладення кредитного договору від 08.08.2024 р., упродовж строку його кредитування і по даний час Відповідач був і наразі є військовослужбовцем, а тому на нього поширюються пільги, встановлені

вищевказаним Законом та йому не повинні нараховуватися проценти за користування кредитом та проценти за ст. 625 ЦК України, які були нараховані в цей період.

Отже, нарахування позивачем процентів за користування кредитом у розмірі 16 762,50 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3 750,00 грн. є протиправним та таким, що прямо суперечить вимогам чинного законодавства.

Щодо поширення дії ст. 625 ЦК України на спірні правовідносини. Кредитний договір укладено 08.08.2024 р., тобто у період дії військового стану. Оскільки штрафні санкції нараховані кредитором у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від обов`язку сплати на користь позивача, як кредитодавця, таких штрафних санкцій. Таким чином, вимога кредитора про стягнення з Відповідача штрафних санкцій в розмірі 3 750,00 грн. - є неправомірною, у зв`язку із чим не підлягає стягненню.

Щодо зменшення витрат на правову допомогу позивача: Відповідач зазначає про необґрунтованість вартості наданих адвокатом позивачу послуг на професійну правничу допомогу. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір витрат на правову допомогу визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу. Предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.

Крім цього, зазначає, що позовна заява є досить шаблонною з урахуванням кількості боржників за однаковими примірниками кредитного договору. Для цього адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулюють спір у справі та документи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала вимоги та інші обставини. Отже, відшкодування заявлених представником Позивача витрат обумовленого сторонами угодою у розмірі 7 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.

Стосовно стягнення судових витрат на користь Відповідача:

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

09.07.2026 р. між ОСОБА_2 та адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною було укладено договір про надання правової допомоги. Згідно акту здачі - прийняття наданих послуг від 24.07.2026 р., та квитанції до прибуткового касового ордеру від 24.07.2026 р. на суму 8 000,00 грн. та договору про надання правової допомоги відповідач поніс витрати у вказнай сумі, що підлягають стягненню з позивача на його користь.

04.08.2026 від представника позивача Кукси К.О. надійшла заява про зменшення позовних вимог на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому просить зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: - Стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 476303533 від 08.08.2024 у розмірі 7 500,00 грн., яка складається з 7 500,00 грн. заборгованості за тілом. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. покласти на Відповідача.

10.08.2026 від представника відповідача - адвоката Скользьнєвої В.В. надійшло заперечення на клопотання сторони позивача про зменшення позовних вимог.

Зазначає, що позивач як професійний учасник цивільного обороту та сторона кредитних правовідносин мав можливість належним чином перевірити обставини, що мають значення для визначення розміру заборгованості, до звернення до суду та до моменту подання позовної заяви.

Більше того, обставини, які, за твердженням позивача, стали підставою для зменшення позовних вимог, стосуються саме порядку та правомірності нарахування заборгованості за кредитним договором. Відтак такі обставини не виникли після подання позову, а існували об`єктивно ще до звернення позивача до суду.

Отже, позивач не позбавлений був можливості встановити наявність відповідних обставин та визначити належний розмір своїх позовних вимог ще до звернення до суду.

Окрім того, подавши заяву про зменшення позовних вимог, таким чином позивач прагне ухилитись від відшкодування понесених судових витрат відповідачу та стягнути з нього повний розмір заявлених судових витрат.

Таким чином, своєчасність реалізації позивачем права на зменшення позовних вимог має істотне значення не лише для визначення предмета спору, а й для забезпечення справедливого розподілу судових витрат.

У даному випадку відповідач, отримавши позовну заяву та будучи змушеним захищати свої права та інтереси у суді, поніс витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу. Прийняття судом заяви про зменшення позовних вимог може фактично призвести до створення для позивача процесуальної переваги та зменшення обсягу судових витрат, які підлягатимуть відшкодуванню відповідачу, незважаючи на те, що саме позивач своїми діями спричинив необхідність відповідача здійснювати захист щодо первісного, більшого розміру позовних вимог. Такий підхід не відповідав би принципам змагальності та рівності сторін, передбаченим статтею 12 ЦПК України, а також завданню цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ.

Позивач не може використовувати заяву про зменшення позовних вимог як спосіб усунення наслідків неналежного визначення ним ціни позову та розміру заборгованості після того, як відповідач уже поніс витрати та здійснив захист своїх прав у межах первісно заявлених вимог.

За таких обставин підстави для прийняття судом заяви про зменшення розміру позовних вимог відсутні.

11.08.2026 представником позивача Куксою К.О. надіслано додаткові поясненя по справі наступного змісту. Щодо тверджень Відповідача про зменшення позовних вимог Варто зазначити, що Позивач не є первинним кредитором за кредитним договором та не здійснював його укладення. Право грошової вимоги до Відповідача Позивач набув на підставі договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 року, укладеного з первісним кредитором, у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України.

Також, варто зазначити, що Позивач не здійснював нарахувань за кредитним договором. Зменшення позовних вимог не свідчить про відсутність заборгованості чи неправомірність права вимоги Позивача, а навпаки свідчить про добросовісне дотримання норм законодавства у сфері споживчого кредитування.

Таким чином, Позивач реалізує набуте ним право вимоги в межах і обсязі, які відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Заслухавши представників сторін, суд приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом.

З матеріалів справи вбачається, що 08 серпня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено кредитну лінію № 476303533 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. На підставі цього договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на суму сумі 7 500,00 грн строком на 1826 днів (із дисконтним періодом 30 днів) на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути надані в кредит грошові кошти, а також сплатити проценти за користування ними (а.с. 9-15).

На виконання зазначеного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на банківську карту ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 7 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням долученим до матеріалів справи та випискою за договором б/н за період з 08.08.2024 по 13 серпня 2024 року, складеної 29 травня 2025 року АТ КБ «Приватбанк» (матеріали ел. справи, а.с. 29, 30).

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом переказу грошових коштів, який завершується зарахуванням грошових коштів на поточний рахунок, для управління яким випущена Платіжна картка 4149-49XX-XXXX-3554, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Договір № 476303533 від 08 серпня 2024 року та паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, які були направлені на його електронну адресу bojko.mitya@yandex.ru.

При укладенні Кредитного договору: відповідач діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора (матер. ел. справи).

08.10.2024 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/3 на виконання умов якого на сторони підписали Реєстр прав вимоги № Б/Н від 08.10.2024, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги (матеріали. ел. справи).

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору факторингу 1 Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

08.10.2024 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги Б/Н до Договору факторингу № МВ-ТП/3 від 08.10.2024 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 18 112,50 грн (матеріали. ел. справи).

Відповідно до п.5.3.3 Договору факторингу 1 визначено, що Фактор (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС) має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

30.09.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 30/0925-01(матеріали ел. справи).

Згідно п. 1.5. Договору факторингу 2 ,«Реєстр прав вимог» - означає перелік Прав вимог до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма Реєстру прав вимог наведена в Додатку №1 до цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору факторингу 2 встановлено, що Клієнт зобов?язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних: Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов?язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу 2, Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 30.09.2025 за Договором факторингу 2 від ТОВ «ТАЛІОН

ПЛЮС» до ОСОБА_2 перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 28 012,50 грн (матеріали електронної справи).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 476303533 від 08 серпня 2024 року, наданим ТОВ «Юніт Капітал», заборгованість відповідача станом на 30.09.2025 року становить 28012,50 грн, з яких: 7 500 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 16762, 50 грн - прострочена заборгованість за процентами та 3750 грн - неустойка (а.с. 4,5).

Згідно військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_2 останній проходить службу в ЗСУ відповідачем військової служби з 2018 р.

Довідка форми 5 від 14.07.2026 р., відповідно до якої Відповідач наразі проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 , має посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_3 (а.с. 39-42).

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини позики, які регулюються нормами ЦК України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.2 ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ч.1ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання відповідно до статті 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Висновки суду.

Аналізуючи вище наведені норми матеріального права та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір у встановленій законом формі з визначенням усіх істотних умов та правил такого договору.

На виконання зазначених вимог, Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Натомість, відповідач заборгованість за вказаним договором не повернув.

Враховуючи наведене, Позивачем належним чином доведено факт отримання кредитних коштів Відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.

В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 537173890 від 14.05.2021 перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 21 182,00 грн.

Отже, розрахунки заборгованості, надані попереднім кредитором в сукупності з платіжними дорученнями та документами, що надані банком про підтвердження перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості.

Щодо доводів відповідача, про недоведеність переходу права вимоги, суд вважає безпідставними з наступих підстав: відповідно до пункту передати іншій особі свої права кредитора за Договором без згоди Позичальника (9.1.1.13.).

Як убачається з матеріалів справи, право вимоги за кредитним договором № 476303533 від 08 серпня 2024 року перейшло від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № МВ-ТП/3 від 08.10.2024 та Реєстру прав вимоги до нього. Надалі ТОВ «Таліон Плюс» відступило зазначене право вимоги ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу № 30/0925-01 від 30 вересня 2025 року та відповідного Реєстру прав вимоги.

Отже, матеріалами справи підтверджується безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача, який відповідно до статей 512, 514 ЦК України набув статусу нового кредитора у спірному зобов`язанні, а тому є належним позивачем у цій справі.

З огляду на те, що на час розгляду справи суду не надані відомості про визнання недійсними договорів факторингу, за якими право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Юніт Капітал», а відтак відсутні підстави посилатися на те, що за цими договором між його сторонами не виникли правовідносини, які обумовлені ними.

Щодо долучених витягів з реєстрів прав вимоги, то позивачем було зазначено про наявність повного реєстру прав вимоги і подання суду лише його витягу у зв`язку з великим обсягом та наявністю інформації про персональні дані інших осіб. Самі по собі вказані документи не є достатніми доказами переходу права, проте у своїй сукупності та разом з іншими доказами, у тому числі і Договорами факторингу, підтверджують послідовний перехід прав вимоги до позивача.

Суд приходить до висновку, що витяги з реєстру вимог до боржників, подані позивачем на підтвердження набуття права вимоги, містять достовірну інформацію прізвища, імені та по батькові боржника, а також у дати укладення кредитного договору та інших даних. Такі дані дають можливість достовірно встановити те, що право вимоги перейшло саме за тією кредитною заборгованістю, яка є предметом спору.

Відтак зазначені документи є належними і достовірними доказами набуття позивачем права вимоги до відповідача та не можуть бути покладені судом в основу рішення про задоволення позову.

Щодо заперечення про задоволення клопотання позивача про зменшення позовних вимог. Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 201/4160/19 вказав, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таким чином,суд приймає заяву представника позивача про зменшення суми позовних вимог і стягнення лише суми 7500 грн яка є основною заборгованістю..

Судові витрати.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч.1, п.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, представник позивача просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати понесені із зверненням Позивача за наданням правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, Додаткової угоди до нього № 25771382087 від 21.01.2026 та Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена зокрема в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою, такої ж позиції притримується Верховний суд в постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи, клопотання відповідача про зменьшення витрат на правову допомогу, та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), відсутність представництва в суді під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу розмірі 3000,00 грн.

У задоволенні клопотання представника відповідача про стягнення на користь відповідача 8 000 грн витрат на правову допомогу відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 512, 514, 516, 526, 599, 610, 611, 625, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 10, 81, 247, 265, 273, 274, 280-284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місце знаходження: м. Київ, бул-р Лесі Українки, 34, оф. 333) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором кредитної лінії № 476303533 від 08.08.2024 у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень, та судові витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 5662 (п`ять шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Повний текст складено 20.08.2026.

Суддя - ЧЕРКАШИНА М.С.

Справа № 573/945/26

Номер провадження 2/573/622/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( вступна і резолютивна частина)

18 серпня 2026 м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.

з участю секретаря: Півньової О.М.,

представника позивача: Сокира В.В.

представник відповідача: Ужва К.Р.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Зважаючи на складність справи, для складання повного тексту рішення необхідний тривалий час, а тому суд вирішив проголосити його вступну та резолютивну частину.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом 5 днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місце знаходження: м. Київ, бул-р Лесі Українки, 34, оф. 333) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором кредитної лінії № 476303533 від 08.08.2024 у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень, та судові витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 5662 (п`ять шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Суддя - ЧЕРКАШИНА М.С.