Вирок № 139147653, 21.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/14778/22

Провадження № 1-км/760/1205/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Солом`янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25, у спеціальному судовому провадженні (in absentia) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2016 за №42016000000002419 (виділеного з кримінального провадження № 42015000000001289 від 26.06.2015), на підставі обвинувального акту, затвердженого 06.10.2022 р. прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 , за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сімферополя АРК, громадянина України, колишнього судді Залізничного районного суду міста Сімферополя, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 , будучи громадянкою України, вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6 , достовірно знаючи про тимчасову окупацію російською федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, будучи громадянином України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та російської федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації, усвідомлюючи, що так званий «Залізничний районний суд міста Сімферополя Республіки Крим» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах російської федерації, перебуваючи в м. Сімферополі АР Крим упродовж березня-грудня 2014 продовжив роботу у складі незаконного органу судової влади російської федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, указом президента російської федерації путіна в.в. від 19.12.2014 №786 був призначений на посаду судді незаконно утвореного Залізничного районного суду міста Сімферополя Республіки Крим, а в подальшому, указом президента російської федерації путіна в.в. від 22.06.2016 №294 призначений на посаду судді незаконно створеного Верховного суду Республіки Крим, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи в приміщенні, так званого, «Залізничного районного суду міста Сімферополя Республіки Крим» по вул. Хромченко, буд. 6А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах російської федерації, керуючись нормами кримінально-процесуального кодексу рф, 12.05.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, виніс «постанову» у справі № 1-76/2014, а також 02.06.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, виніс «приговор» у справі № 1-58/2014, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.

Крім цього, ОСОБА_6 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи в приміщенні так званого «Верховного суду Республіки Крим» по вул. Павленко, буд. 2, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах російської федерації, керуючись нормами кримінально-процесуального кодексу рф, 14.03.2018, точний час досудовим розслідуванням не встановлено виніс «апеляційну постанову» у справі № 22-525/2018 по обвинуваченню проукраїнсько налаштованого жителя Роздольненського району АР Крим ОСОБА_7 , чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.

Відповідно до ст. 70 Конвенції окупаційна держава не має права здійснювати арешт, переслідування або висувати обвинувачення проти осіб, що перебувають під захистом, за вчинки або переконання скоєні або виражені ними до початку окупації або протягом періоду її тимчасового припинення, за винятком випадків порушення законів або звичаїв війни.

Допомога ОСОБА_6 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.

Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 111 КК України, як державну зраду, а саме вчинення громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, що проявилось у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Приймаючи рішення про кваліфікацію дій та призначення покарання у вказаній редакції закону суд виходить із того, що вчинений злочин має триваючий характер і не закінчився станом на 31 жовтня 2014 року дата набрання чинності Законом України № 1689-VIIвід 07 жовтня 2014 року та при цьому керується положеннями ч. 2 ст. 5 КК України, згідно яких закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

22.05.2015 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України /т. 1 п. д. а. с. 190-194/.

11.08.2015 підозрюваного ОСОБА_6 було оголошено у розшук, встановлено, що останній проживає на тимчасово окупованій російською федерацією АР Крим у м. Ялта.

19.08.2016 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва по справі № 757/39301/16-к надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 /т. 2 п. д. а. с. 18-19/.

06.10.2022 ОСОБА_6 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 1 ст. 111 КК України /т. 2 п. д. а. с. 218-229/.

На сайті Офісу Генерального прокурора були опубліковані повідомлення про виклик підозрюваного, а також - в газеті «Урядовий кур`єр» була опублікована інформація про виклики підозрюваного /т. 1 п. д. а. с. 195-207, т. 2 п. д. а. с. 1-10, а. с. 215-217/.

Крім того, обвинувачений викликався в судові засідання до Солом`янського районного суду міста Києва у порядку, визначеному ст. 135 КПК України, та будучи повідомленим належним чином, до суду не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до поданої до суду інформації Департаменту контррозвідки СБ України від 14.06.2016 «Стосовно колишніх суддів АР Крим» слідує, що ОСОБА_6 проживає та перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим /т. 2 п. д. а. с. 11-17/;

Обвинувачений забезпечений захисником, призначеним відповідно до доручення Центру надання безоплатної правової допомоги.

Таким чином, із врахуванням тієї обставини, що обвинуваченому у порядку, визначеному КПК України, повідомлено про те, що в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження відносно нього, в якому здійснювалось спеціальне досудове розслідування на підставі ухвали слідчого судді, про що опубліковані відповідні відомості у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора, маючи відомості, подані стороною обвинувачення, стосовно того, що обвинувачений переховується від суду на тимчасово окупованій території України - АР Крим, ухиляючись таким чином від кримінальної відповідальності, суд дійшов до висновку про наявність підстав для здійснення спеціального судового провадження, про що 26.11.2024 судом була постановлена відповідна ухвала.

Суд також враховує, що можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства, стандартам судового розгляду, закріпленим, зокрема, в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи (75) 11 від 19 січня 1973 року «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого».

Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_6 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, мав би отримати оголошено підозру, відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство України надає обвинуваченому всі необхідні можливості в рамках спеціального судового провадження, щодо необхідності дотримання яких у справах за відсутності обвинуваченого (in absentia) зазначено в рішеннях ЄСПЛ, зокрема, надає право обвинуваченому, за бажанням, бути присутнім при розгляді справи, право виробити лінію захисту, право на юридичну допомогу, право бути вислуханим, право оскаржити вирок.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 здійснював активний та розумний захист у кримінальному провадженні прав та законних інтересів обвинуваченого всіма незабороненими законом способами. На думку захисника, обвинувачення не доведено в судовому засіданні, що, за позицією сторони захисту, є підставою для виправдання ОСОБА_6 .

Незважаючи на вказану позицію сторони захисту, винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого останньому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які суд визнав належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми для висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом, а саме:

-Заявою народного депутата України ОСОБА_8 про кримінальне правопорушення, відповідно до змісту якої слідує, що незаконно без правової підстави здійснюють судочинство на тимчасово окупованій російською федерацією території АР Крим в Залізничному районному суді м. Сімферополя, серед інших зазначених суддів, суддя ОСОБА_6 /т. 1 п. д. а. с. 1-48/;

-Заявою Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_9 від 14.02.2015 до Генерального прокурора України про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, стосовно суддів, які раніше були обрані або призначені на посаду судді відповідно до законодавства України та склали присягу судді, які указами президента російської федерації від 13.11.2014 за № 719, від 19.12.2014 за № 786, від 02.01.2015 за № 4 призначені суддями Автономної Республіки Крим для здійснення правосуддя від імені російської федерації, серед яких - ОСОБА_6 /т. 1 п. д. а. с. 49-58/;

-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, зі змісту якого слідує, що ряд осіб, обіймаючи відповідно до чинного законодавства України посади суддів судів АР Крим та м. Севастополя, нехтуючи ст. ст. 5, 72, 73 Конституції України, п. п. 1, 3, 21 ч. 2 ст. 9, ч. 9 ст. 10 Закону України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим», ч. 3 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України, п. 2 ч. 3 ст. 3., ст. ст. 6, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», ст. ст. 6, 6-1 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», ст. ст. 1, 2, 4, 55, 66, 74 Закону України «Про судоустрій та статус суддів України», достовірно знаючи про незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Севастопольської міської ради, а також приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації, впродовж березня-квітня 2014 року продовжили свою роботу на посадах суддів судів незаконно створеної Республіки Крим, яка у подальшому увійшла до складу російської федерації, чим забезпечили функціонування незаконно створених органів судової влади та сприяли представникам російської федерації у проведенні підривної діяльності на території України. Створення та діяльність на території України органу судової влади іноземної держави призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, забезпечили належне функціонування незаконних органів законодавчої, виконавчої, судової влади та правоохоронних органів /т. 2 п. д. а. с. 101/;

-Витягом з Указу Президента України ОСОБА_10 від 04.11.2004 за № 1367/2004 «Про призначення суддів», відповідно до якого призначено строком на п`ять років у місцевому загальному суді на посаду судді Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 /т. 1 п. д. а. с. 151/;

-Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 676/263-б від 19.11.2009 р. за результатами розгляду заяви судді Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 щодо надання висновку щодо можливості обрання його суддею Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим безстроково, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_6 , 1972 року народження, є громадянином України та на той час мав 5-ти річний стаж роботи на посаді судді Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим /т. 1 п. д. а. с. 164-165/;

-Супровідним листом за підписом Голови Верховного Суду України ОСОБА_11 від 25.12.2009 за № 4/329б, яким на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України подані матеріали щодо судді Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 для обрання його суддею Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим безстроково /т. 1 п. д. а. с. 166/;

-Постановою Верховної Ради України від 17.06.2010 № 2349-VI «Про обрання суддів», відповідно до якої обрано на посади суддів безстроково: Залізничного районного суду міста Сімферополя ОСОБА_6 /т. 1 п. д. а. с. 162-163/;

-Інформацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16.02.2015, наданою на запит Генерального прокурора України, відповідно до якої до Комісії звернулися 53 судді місцевих та апеляційних судів із заявами про переведення до інших судів на території України, серед яких відсутні відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_6 звертався до Комісії із подібною заявою на переведення до іншого суду /т. 1 п. д. а. с. 101-103/;

-Інформацією Секретаріату Вищої ради юстиції від 12.01.2015 на запит в.о. Голови ВККСУ ОСОБА_12 , відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_6 не звертався до Вищої ради юстиції із заявою про звільнення з посади за загальними обставинами /т. 1 п. д. а. с. 104-106/;

-Заявою Заступника Генерального прокурора України ОСОБА_13 від 25.05.2015, адресованої Голові Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про ініціювання дисциплінарного провадження щодо ряду осіб, які, обіймаючи відповідно до чинного законодавства України посади суддів судів АР Крим та м. Севастополя, нехтуючи вимогами Конституції України, і законами України, маючи тривалий стаж роботи суддею, достовірно знаючи про незаконність дій Верховної Ради АР Крим та приєднання території АР Крим до складу російської федерації, впродовж березня-квітня 2014 року продовжили свою роботу на посадах суддів судів незаконно створеної Республіки Крим, яка у подальшому увійшла до складу російської федерації. Указами президента російської федерації зазначені особи призначені на посади суддів незаконно створених судів Республіки Крим та міста Севастополя, серед цих осіб - суддя Залізничного районного суду м. Сімферополя ОСОБА_6 - суддею Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим /т. 1 п. д. а. с. 107-117/;

-Листом Члена Комісії ОСОБА_12 від 06.10.2015, яким повідомлено Заступника Генерального прокурора України про те, що рішенням Комісії від 05 жовтня 2015 року за результатами розгляду матеріалів перевірки, проведеної за заявою Заступника Генерального прокурора, та зверненням народного депутата України ОСОБА_14 , голови Верховного Суду України ОСОБА_15 , відкрито дисциплінарну справу стосовно суддів Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим, в тому числі - відносно обвинуваченого ОСОБА_6 /т. 1 п. д. а. с. 124-127/;

-Протоколом огляду інтернет-видань від 30.03.2021, відповідно до змісту якого прокурором було здійснено пошук інформації за адресо: ІНФОРМАЦІЯ_4, де знайдено «Федеральный конституционный закон от 21.03.2014 г. № 6-ФКЗ О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» /мовою оригіналу/. Зазначеним актом Республіка Крим приймається до складу Російської Федерації у відповідності до Конституції Російської Федерації /т. 2 п. д. а. с. 107-145/;

-Протоколом огляду інтернет-видань від 30.03.2021, відповідно до змісту якого прокурором було здійснено пошук інформації за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, де було знайдено «Федеральный закон от 23.06.2014 г. № 154-Ф3 «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации». Відповідно до ст. 1 вказаного закону слідує: «В соответствии со статьей 9 Федерального конституционного закона от 21 марта 2014 года № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значений Севастополя» и статьей 17 Федерального конституционного закона от 31 декабря 1996 года № 1-ФКЗ «О судебной системе Российской Федерации: 1) создать: ….Железнодорожный районный суд города Симферополя» /мовою оригіналу/ /т. 2 п. д. а. с. 146-168/;

-Протоколом огляду інтернет-видань від 30.03.2021, відповідно до кого прокурором було здійснено пошук інформації за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, де було виявлено «Указ Президента Российской Федерации от 19.12.2014 г. № 786 О назначении судей федеральных судов» /мовою оригіналу/, відповідно до змісту якого ОСОБА_6 було призначено суддею «Железнодорожного районного суда г. Симферополя» /мовою оригіналу/ /т. 2 п. д. а. с. 169-182/;

-Протоколом огляду інтернет-видань від 30.03.2021, відповідно до змісту якого прокурор здійснив пошук інформації за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, де знайдено «Указ Президента Российской Федерации от 22.06.2016 г. № 294 О назначении судей федеральных судов», відповідно до змісту якого ОСОБА_6 було призначено суддею «Верховного Суда Республики Крым» /мовою оригіналу/ /т. 2 п. д. а. с. 183-197/;

-Рапортом о/у УСР в Київській області від 04.10.2022, відповідно до якого отримана достовірна інформація про те, що ОСОБА_6 , суддя Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим, всупереч вимогам законодавства України, порушуючи Присягу судді, після анексії російською федерацією півострова Крим з березня 2014 року перейшов на бік ворога та почав здійснювати правосуддя у так званих судах Республіки Крим та протиправно приймати судові рішення до теперішнього часу, останнє судове рішення датоване 03.10.2022. До рапорту долучені довідка про отримання інформації щодо державної зради судді Залізничного суду м. Сімферополь АР Крим, указ президента російської федерації «Про призначення суддів федеральних судів» /т. 2 п. д. а. с. 199-203/;

-Протоколом огляду інтернет-видань від 11-18 червня 2015 року, відповідно до якого була оглянута інформація із сайту «ІНФОРМАЦІЯ_3», де за прізвищем судді ОСОБА_16 знайдено постанову по справі № 1-76/2014 від 12.05.2014, вирок по справі № 1-58/2014 від 02.06.2014 /т. 1 п. д. а. с. 177/;

-Роздрукованими копіями «постановления Железнодорожного районного суда г. Симферополь (Республики Крым)» по справі № 1-76/2014, під головуванням судді-обвинуваченого по даній справі ОСОБА_6 , «приговора именем Российской Федерации Железнодорожного районного суда в составе - председательствующего судьи ОСОБА_16 » /мовою оригіналу/, винесеного суддею ОСОБА_6 у справі № 1-58-58/2014 /т. 1 п. д. а. с. 185-189/;

-Роздрукованим «апелляционным постановлением № 22-525/2018 от 14 марта 2018 года Верховного Суда Республики Крым в составе председательствующего ОСОБА_16 » /мовою оригіналу/, зі змісту якого слідує, що розглядалась апеляційні скарги захисників на вирок «Раздольненского районного суда Республики Крым» /мовою оригіналу/, на підставі якого ОСОБА_17 було засуджено по ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 222.1 кримінального кодексу російської федерації, та не погодившись із яким захисники обвинуваченого ОСОБА_18 подали апеляційну скаргу, зазначаючи про неповноту судового слідства та порушення права обвинуваченого на захист при затриманні останнього, в якій просили виправдати обвинуваченого. Суд під головуванням обвинуваченого ОСОБА_6 вирок «Раздольненского районного суда Республики Крым» змінив, виключивши із обсягу пред`явленного обвинувачення за ч. 1 ст. 222 кк рф кваліфікуючу ознаку - незаконне придбання боєприпасів та по ч. 1 ст. 222.1 кк рф - незаконне придбання вибухових речовин, знижено ОСОБА_19 призначене покарання по ч. 1 ст. 222 кк рф до 1 року 5 місяців позбавлення волі, за ч. 1 ст. 222.1 кк рф - до 2 років 5 місяців позбавлення волі із штрафом у розмірі 10 000 рублів, на підставі ч. 2 ст. 69, ч. 1 ст. 70 кк рф, остаточно призначено покарання у виді 3 років 5 місяців позбавлення волі із штрафом у розмірі 10 000 рублів, із відбуванням покарання у колонії поселенні, в іншому - вирок залишено без змін, апеляційну скаргу адвокатів залишено без задоволення. Під час огляду та аналізу інформації, розміщеної в мережі інтернет за посиланням встановлено, що ОСОБА_6 виніс апеляційну постанову в справі по обвинуваченню українського активіста ОСОБА_7 . Оглядом сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено інформацію на сайті Верховного суду Республіки Крим про те, що останнє судове рішення винесено ОСОБА_6 , датоване 03.10.2022 /т. 2 п. д. а. с. 203-213/;

-Інформацією, наданою Першим заступником Глави Адміністрації Президента України ОСОБА_20 від 28.09.2016 на звернення Генеральної прокуратури України, відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_6 не звертався до Комісії при Президентові України із клопотанням про вихід із громадянства України /т. 2 п. д. а. с. 20-29/;

-Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15, зі змісту якого слідує, що розглянувши дисциплінарну справу, відкриту стосовно суддів Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим, серед яких - обвинувачений ОСОБА_6 , встановлено, що указами президента російської федерації від 13 листопада 2014 року № 719, від 19 грудня 2014 року № 786 «Про призначення суддів федеральних судів», від 02 січня 2015 року № 4 «Про призначення суддів федеральних судів, про представників президента російської федерації в кваліфікаційних колегіях суддів суб`єктів російської федерації і про затвердження складу президії далекосхідного окружного військового суду», від 16 березня 2015 року № 135 «про призначення суддів федеральних судів та про представників президента російської федерації в кваліфікаційних колегіях суб`єктів російської федерації» призначено суддею Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим ОСОБА_6 , який на той час обіймав посаду судді Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим. Комісією прийнято рішення за порушення суддею присяги направити до Вищої ради юстиції висновок щодо встановлених Комісією фактів, які свідчать про порушення суддею присяги, та рекомендувати Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення обвинуваченого з посади судді /т. 2 п. д. а. с. 32-50/;

-Рішенням Вищої ради юстиції від 24.12.2015 № 1206/0/15-15 «Про внесення подань Президентові України та до Верхової Ради України про звільнення суддів судів Автономної Республіки Крив і міста Севастополя за порушення присяги та залишення без розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно судді Судацького міського суду Автономної Республіки Крив ОСОБА_21 », яким встановлено, що ОСОБА_6 , 1972 року народження, Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2349-VI обраний безстроково суддею Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим, водночас указами Президента Російської Федерації від 13 листопада 2014 року № 719 «О назначении судей федеральних судов», від 19 грудня 2014 року № 786 «О назначении судей федеральних судов», від 02 січня 2015 року № 4 «О назначении судей федеральних судов, о представителях Президента Российской Федерации в квалификационных коллегиях судей субъектов Российской Федерации и об утверждении состава президиума Дальневосточного окружного военного суда», від 16 березня 2015 року № 135 «О назначении судей федеральних судов и о представителях Президента Российской Федерации в квалификационных коллегиях судей субъектов Российской Федерации» /мовою оригіналу/ призначено суддею Залізничного районного суду м. Сімферополя Республіки Крим ОСОБА_6 , який на день винесення вказаного указу президента російської федерації був суддею України. Вища рада юстиції звертає увагу на те, що під час здійснення дисциплінарного провадження встановлено, що 30 суддів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, стосовно яких розглядалась дисциплінарна справа, подавали заяви про звільнення з посади судді за власним бажанням або у відставку. Станом на дату винесення вказаного рішення на розгляді у Вищій раді юстиції перебувають 8 заяв, розгляд яких зупинено. Заяви 9 суддів були розглянуті Вищою радою юстиції протягом жовтня - грудня 2013 року, подання про їх звільнення направлено до Верховної Ради України, 7 липня 2015 року їх було повернуто Верховною Радою України без розгляду. 13 суддів подавали заяви про звільнення за власним бажанням або у відставку, проте у подальшому їх відкликали. Усі ці заяви не реалізовано, а судді, які їх подали, є суддями України. З огляду на викладене, Вища рада юстиції дійшла висновку, що вказаний суддя, обіймаючи відповідно до чинного законодавства посаду судді України, прийняв на себе повноваження судді іншої держави, чим вчинив дії, що порочать звання судді, та порушив морально-етичні принципи поведінки судді. У зв`язку із чим, було прийнято рішення внести подання до Верховної Ради України про звільнення за порушення присяги судді - відносно судді Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 /т. 2 п. д. а. с. 53-90/;

-Постановою Верховної Ради України «Про звільнення судді» від 19 квітня 2016 року за № 1205-VIII, якою відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України Верховна Рада України постановила звільнити ОСОБА_6 з посади судді Залізничного районного суду міста Сімферополя у зв`язку з порушенням присяги /т. 2 п. д. а. с. 93/;

Постановляючи обвинувальний вирок відносно ОСОБА_6 , суд керується і тим, що відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.

Крім того ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною другою ст. 125 Конституції України визначено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу російської федерації на правах суб`єкта федерації.

Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу російської федерації на правах суб`єкта федерації.

Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.

Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.

У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».

Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».

Надалі, 18.03.2014 між російською федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_22 , ОСОБА_23 і ОСОБА_24 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації.

В подальшому з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад російської федерації.

Так, відповідно до ч. 2 ст.13 «О судебной системе Российской Федерации» /мовою оригіналу/ від 31 грудня 1996 року № 1-ФКЗ: Порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб`єктів російської федерації і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 закону російської федерації від 26.06.1992 № 3132-I зі змінами та доповненнями «О статусе судей в Российской Федерации» /мовою оригіналу/ - президент російської федерації в двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді верховного суду російської федерації представляє для призначення раді федерації федеральних зборів російської федерації або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові верховного суду російської федерації.

Водночас, згідно зі ст. 86 «Конституції «Республики Крым»»: Правосуддя в Республіці Крим здійснюється тільки судом. У Республіці Крим діють федеральні суди і мирові судді. Повноваження, порядок утворення та діяльності федеральних судів визначаються законодавством Російської Федерації. З ініціативи Державної Ради Республіки Крим, узгодженої з Верховним Судом Російської Федерації, в Республіці Крим можуть утворюватися судові ділянки і посади мирових суддів відповідно до законодавства Російської Федерації і законодавства Республіки Крим. Статус, повноваження, порядок і гарантії діяльності суддів визначаються федеральним законом, а по відношенню до мирових суддів - також законом Республіки Крим.

Окрім того, 20.03.2014 державною думою російської федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 за № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» /мовою оригіналу/.

Вищезазначене свідчить про проведення представниками російської федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.

Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники суддівського корпусу та інших органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему російської федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.

Відповідно до п. 1 ст. 9 федерального конституційного закону від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» /мовою оригіналу/ протягом перехідного періоду на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя з урахуванням їх адміністративно-територіального поділу, встановленого відповідно законодавчим (представницьким) органом державної влади Республіки Крим і законодавчим (Представницьким) органом державної влади міста федерального значення Севастополя, створено суди російської федерації (федеральні суди) відповідно до законодавства російської федерації про судову систему.

Пунктом 2 статті 9 вказаного закону передбачено, що громадяни, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття в російську федерацію Республіки Крим і утворення в складі російської федерації нових суб`єктів, мають переважне право на заміщення посади судді в судах російської федерації, що створюються на цих територіях, при наявності у них громадянства російської федерації, а також за умови їх відповідності іншим вимогам, що пред`являються законодавством російської федерації про статус суддів до кандидатів на посади суддів. Конкурсний відбір на заміщення посади судді в зазначених судах здійснюється вищою кваліфікаційною колегією суддів російської федерації.

Створення та діяльність органів іноземної держави, у тому числі судової системи, на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід`ємної території України.

В той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії російської федерації з 20 лютого 2014 року.

Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію російською федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

В подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію російською федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Також, відповідно до статті 64 Конвенції Про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.

У контексті окупації Криму, російська федерація, як окупаційна держава, не мала права втручатися у порядок здійснення правосуддя українськими судами.

Проте, федеральним законом рф №154-Ф3 від 23.06.2014 «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» /мовою оригіналу/ створено систему судів на території Республіки Крим, зокрема незаконно створено «Железнодорожный районный суд г. Симферополя», суддею в якому на підставі «Указа Президента Российской Федерации от 19.12.2014 г. № 786 О назначении судей федеральных судов» /мовою оригіналу/, було призначено обвинуваченого ОСОБА_6 , діючого на той час суддю України, який вступаючи на посаду судді на тимчасово окупованій російською федерацією території України - Автономної Республіки Крим, порушив присягу судді України, складаючи яку присягнув Українському народові дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, тобто, будучи суддею Залізничного районного суду міста Сімферополя, обвинувачений ОСОБА_6 надавав іноземній державі (рф) та її представникам допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, а саме здійснював «правосуддя» від імені іноземної держави (рф), чим забезпечив функціонування незаконно створених рф судових органів, становлення та зміцнення окупаційної влади рф на території України, тобто своїми діями вчинив державну зраду.

Із врахуванням зазначених вище доказів, безпосередньо досліджених судом під час судового розгляду, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний вищезазначений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність вказаних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, а саме у вчиненні державної зради, тобто умисному діянні, вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, що проявилось у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Так, під час судового засідання встановлено, що внаслідок розпочатої 20 лютого 2014 року збройної агресії рф проти України відбулася воєнна окупація невід`ємної частини України - АР Крим, а в подальшому і незаконна анексія цієї території України, що є формами триваючої підривної діяльності з боку рф проти України на шкоду її суверенітетові та територіальної цілісності. З метою становлення та зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю України над цією територією рф утворила на ній, зокрема, федеральні органи судової системи.

Враховуючи наведене суд вважає доведеним, що:

- громадянин України ОСОБА_6 у період окупації АР Крим по день звільнення з посади, тобто з 20 лютого 2014 року по 19 квітня 2016 року формально-юридично мав статус судді Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим,

- громадянин України ОСОБА_6 , не будучи у встановленому законами України порядку звільненим з посади судді Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим, упродовж березня - грудня 2014 року як «суддя» незаконно створеного «Железнодорожного районного суда г. Симферополя», а в подальшому з 22.06.2016 як "суддя" «Верховного Суда Республики Крым» здійснював «правосуддя» на окупованій території України від імені іноземної держави - рф, керуючись її матеріальним та процесуальним правом, приймаючи на себе на окупованій території України повноваження судді іншої держави - рф, яка окупувала та незаконно анексувала цю територію;

- здійснення обвинуваченим ОСОБА_6 за таких умов «правосуддя» від імені рф свідчить про порушення ним вимог ст. 65 Конституції України, присяги судді, оскільки забезпечував становлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади рф на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади рф з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а відтак надання ним допомоги рф в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.

Достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду ОСОБА_6 для усвідомлення ним фактів активної підривної діяльності рф проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим доводиться об`єктивними даними про його кваліфікаційний рівень підготовки як судді в галузі права, який дозволяв йому здійснювати тривалий час правосуддя.

Використання ОСОБА_6 під час здійснення такого «правосуддя» від імені рф матеріально-технічної бази судів Автономної Республіки Крим, її власних теоретичних знань і практичних навичок підтверджується даними згаданих вище «судових рішень» окупаційних органів судової влади про організацію та проведення судових засідань в приміщенні відповідного «суду» та використання під час їх ухвалення інтелектуальних здібностей «суддів» (теоретичних знань, правосвідомості та життєвого досвіду).

Таким чином, зважаючи на викладене, суд відхиляє позицію сторони захисту стосовно невинуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд керується наступним:

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченій судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України, яке відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України належить до особливо тяжких злочинів; обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставини, які згідно ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого, та обставини, які згідно із ст. 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлені.

З огляду на викладене, враховуючи суспільну небезпеку скоєного, конкретні обставини справи та характер злочинного діяння, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, суд вважає, що обвинувачений представляє собою підвищену небезпеку для суспільства, і тому приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами можливо тільки в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства, та призначає покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією частини статті, вважаючи вказане покарання необхідним та достатнім.

Приймаючи рішення про кваліфікацію дій та призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із того, що вчинений злочин має триваючий характер і не закінчився станом на 31 жовтня 2014 року (дату набрання чинності Законом України № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року), при цьому суд керується положеннями ч. 2 ст. 5 КК України, відповідно до якої закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

У відповідності до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд застосовує приписи ч. 1 ст. 111 КК України у редакції, яка є найбільш сприятливою для обвинуваченого, від 02.02.2014, яка не передбачала можливість застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Таким чином, оскільки на час вчинення кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_6 обіймав посаду судді Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим, суд вважає за можливе при призначенні йому покарання застосувати приписи ч. 2 ст. 55 КК України, призначивши обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування строком на три роки.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, конкретних обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_6 , який будучи суддею України, вчинив державну зраду, відсутністю обставин, які пом`якшують та які обтяжують покарання обвинуваченого, суд доходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі строком на 13 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування строком на 3 роки.

Призначаючи такий вид та розмір покарання обвинуваченому, суд керується вимогами ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

З урахуванням зазначених обставин, на переконання суду, мета покарання буде досягнута через призначення обвинуваченому саме такого покарання, як визначено вироком суду.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Відомості про речові докази суду не подані.

Запобіжний захід судом під час ухвалення вироку не обирається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 128, 129, 174, 337, 349, 368, 369, 370, 373, 374, ч. ч. 1, 2 ст. 297-1, ч. 3 ст. 323, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та захиснику.

Інформацію про ухвалення вироку опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті судової влади.

Суддя: ОСОБА_1