Рішення № 139146911, 21.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/28188/25

Провадження №: 2/752/3779/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр», Товариство) звернулось через підсистему «Електронний суд» до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 41 049,02 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 20.02.2025 між сторонами було укладено кредитний договір №20.02.2025-100001687, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 140 днів та сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі, що встановлені договором. Вказував, що на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти, проте, остання взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконує належним чином та не повертає кредитні кошти, частково сплативши у погашення боргу 3230,98 грн. та 1000,00 грн., внаслідок чого у неї виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на день звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним договором склав 41 049,02 грн, з яких: 14 000,00 грн - тіло кредиту, 18 430,00 грн - заборгованість по відсоткам, 1119,02 грн. - комісія за надання кредиту, 7500,00 грн - неустойка.

У зв`язку з тим, що відповідач відмовляється добровільно повернути отримані в кредит грошові кошти та сплатити відсотки за їхнє користування, то позивач з метою захисту свого порушеного права змушений був звернутися до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просив стягнути з ОСОБА_1 зазначену заборгованість та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 для розгляду цивільної справи №752/28188/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

05.12.2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача заперечує проти позову, вказуючи на те, що позивач некоректно зазначає суму тіла кредиту, здійснив незаконне та завищене нарахування процентів після строку кредитування та з порушенням принципу добросовісності. Крім того, на думку представника відповідача, незаконним є нарахування комісії та неустойки, а також позивачем не надано належних доказів щодо зарахувань попередніх платежів. З урахуванням наведеного, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову частково, визнати проценти, комісію та неустойку такими, що нараховані з порушеннями Закону та не підлягають стягненню, а також зменшити розмір неустойки відповідно до ст.551 ЦК України.

10.12.2025 року до суду надійшла відповідь представника позивача ОСОБА_3 на відзив. У даній відповіді представник позивача зазначає про правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача заборгованості, зокрема, процентів, які обраховані згідно вимог чинного законодавства, а також про наявність належних розрахунків. Крім того, представник позивача вважає обґрунтованими вимоги про стягнення комісії та неустойки, а також зазначив, що відповідачем жодних доказів, в тому числі власних розрахунків, на спростування позовних вимог не надано. З урахуванням наведеного, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

12.12.2025 року до суду надійшли заперечення представника відповідача ОСОБА_2 на відповідь представника позивача на відзив. У даних запереченнях представник відповідача наполягає на незаконності нарахування процентів та комісії, неспівмірності неустойки, недоведеності розміру тіла кредиту та зарахування платежів. З урахуванням наведеного, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову в частині стягнення комісії у розмірі 1119,02 грн. (як незаконної), процентів у розмірі 18 430,00 грн. (як нарахованих з порушенням строків та методики), неустойки в розмірі 7500,00 грн. (як неспівмірної та необґрунтованої), а також в разі задоволення позову в частині стягнення тіла кредиту здійснити перерахунок суми боргу, зарахувавши вся сплачені відповідачем кошти (4230,98 грн) виключно в рахунок погашення тіла кредиту та зменшити розмір неустойки до символічного розміру.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 20.02.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 20.02.2025-100001687, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 15 000,00 грн. строком на 140 днів із датою повернення кредиту 09.07.2025 року зі сплатою процентів за ставкою 1 % в день.

Вказаний кредитний договір підписано відповідачем електронним цифровим підписом, при цьому позичальником під час укладення кредитного договорі пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Під час ідентифікації Позичальника з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.

Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Стаття 14 вищезазначеного закону передбачено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 3 «Порядок використання Системи BankID Національного банку, права та обов`язки суб`єктів взаємовідносин у Системі BankID Національного банку» - учасниками процесу взаємодії в Системі BankID Національного банку є: користувачі та абоненти.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» являється абонентом Системи BankID Національного банку з 26 жовтня 2020 року.

Кредит надано Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти.

Згідно п.7 договору, комісія за надання кредиту - 2250,00 грн.

Відповідно до Договору від 20.02.2025 року та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 15 000,00 грн. строком на 140 днів, ОСОБА_1 20.02.2025 року отримано кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн.

Стороною відповідача факт укладення вищевказаного кредитного договору та отримання кредитних коштів не оспорювався.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. Однак, відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, частково сплативши на погашення заборгованості 4230,98 грн., що підтверджується долученими до справи даними бухгалтерського обліку за кредитним договору відповідача, а також визнано сторонами.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, у відповідача за період з 20.02.2025 року по 09.07.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 41 049,02 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14 000,00 грн., по процентам в розмірі 18 430,00 грн., по комісії в розмірі 2250,00 грн., а також неустойки в розмірі 7500,00 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язань, або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець мас право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Ці норми дають банку підстави для дострокового стягнення . всієї заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На момент розгляду справи відповідач не сплатила зазначену суму заборгованості, належними доказами наявність заборгованості за тілом кредиту та процентами не спростувала, власного контррозрахунку не надала.

При таких обставинах, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 000,00 грн.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення процентів, то суд дійшов наступних висновків.

22 листопада 2023 року був прийнято Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Таким чином, умови договору в частині визначення розміру процентної ставки - 1 % в день - відповідають нормам чинного законодавства, а тому судом відхиляються твердження представника відповідача щодо несправедливості та недобросовісності умов кредитного договору в цій частині.

Крім того, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України вказує, що щомісячна виплата процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.

Відповідно до умов договору від 20.02.2025 року, позичальнику надано кредит у розмірі 15 000,00 грн., процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, дата надання кредиту 20.02.2025 року, строк кредиту -140 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 09.07.2025 року. Також, договором було передбачено можливість застосування зниженою процентної ставки в розмірі 0,82 % в день.

Умовами договору, в тому числі і графіком платежів, сторонами погоджено, що за вказаний період розмір процентів має становити 15 059,68 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 32 309,68 грн., загальні витрати за кредитом - 17 309,68 грн. (проценти 15 059,68 грн. + комісія 2250,00 грн.).

Згідно наданих даних бухгалтерського обліку, відповідачу за період з 20.02.2025 року по 23.05.2025 року нараховувались проценти в розмірі 150,00 грн. щоденно, з 24.05.2025 року в зв`язку із погашенням тіла кредиту в розмірі 1000,00 грн. розмір процентів по 07.09.2025 року нараховувався в розмірі 140,00 грн., що відповідає процентній ставці в розмірі 1 % в день.

Таким чином, за визначений договором строк кредитування розмір процентів відповідача мав становити 150,00 грн. х 93 дні (з 20.02.2025 року по 23.05.2025 року) + 140,00 грн. х 47 днів (з 24.05.2025 року по 09.07.2025 року) = 20 530,00 грн.

Вимоги про стягнення процентів після закінчення строку кредитування позивачем не заявлено.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем 05.03.2025 року було здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 3230,98 грн. При цьому частина суми в розмірі 1130,98 грн. була направлена на погашення комісії, в зв`язку із чим її залишок, заявлений до стягнення становить 1119,02 грн. Решта сплати в розмірі 2100,00 грн. зарахована до суми заборгованості за процентами, яка після такого часткового погашення становить 18 430,00 грн.

Таким чином, перевіривши розрахунок заборгованості разом з наданими даними бухгалтерського обліку за кредитним договором відповідача, суд встановив, що нарахування процентів здійснено у відповідності до чинного законодавства та відповідає умовам договору. Також, судом встановлено порядок зарахування здійснених відповідачем платежів.

З урахуванням наведеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів в розмірі 18430,00 обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за комісією з обслуговування суд зазначає таке.

З огляду на положення пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

Пунктом 7 заявки кредитного договору (кредитної лінії) та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії) передбачено сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту, - 15 % від суми кредиту, що дорівнює 2250,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина 1 статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 28)). Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25)).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина 3 статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частина 3 статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини 1 статті 3, частина 3 статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи зазначене вище, умови кредитного щодо сплати комісії, пов`язаної з наданням кредиту, в розмірі 2250,00 грн є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за цією комісією задоволенню не підлягають. При цьому зараховану 05.03.2025 року в рахунок погашення комісії сплачену відповідачем суму в розмірі 1130,98 грн. слід зарахувати на погашення процентів, в зв`язку із чим їх розмір, що підлягає до стягнення, має становити 17 299,02 грн.

Щодо стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24лютого 2022 № 2102-ІХ, з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дія режиму воєнного стану неодноразово продовжувалась і він діє на час ухвалення рішення у даній справі.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває з 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а первісним кредитором нараховано штраф (неустойку) за невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором в цей період, підстави для стягнення з відповідача вказаної суми відсутні.

В зв`язку із цим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені договором кредиту належним чином не виконала, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14 000,00 грн., по процентам в розмірі 17 299,02 грн., а всього в розмірі 31 299,02 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 1119,02 грн. та неустойки в розмірі 7500,00 грн. належить відмовити.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно частиною 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволений частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1 847,03 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №20.02.2025-100001687 від 20.02.2025 року у загальному розмірі 31 299,02 грн, а також понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 847,03 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок №133-А, код ЄДРПОУ - 37356833;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Суддя А.О. Митрофанова