Рішення № 139145807, 20.08.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3885/26

Номер провадження 2/629/1725/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання -Лукаренко А.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Лозова цивільну справу №629/3885/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» та ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено кредитний договір № 1457196 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), надісланого на номер її мобільного телефону. Згідно з умовами вказаного кредитного договору, Первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу фінансовий кредит, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором, а саме: сума наданого кредиту: 3600,00 грн; строк кредитування: 29 днів; відсоткова ставка: 1,9 % від суми кредиту за кожен день користування коштами. На виконання умов договору Первісний кредитор перерахував кредитні кошти в розмірі 3600,00 грн у безготівковій формі на картковий рахунок Відповідача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною інформаційною довідкою. 01 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» було укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023. Відповідно до реєстру боржників від 01.12.2023 року до вказаного договору, позивач набув права грошової вимоги до відповідача. Позивач вказує, що відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати нарахованих відсотків. У зв`язку з цим станом на 20 лютого 2026 року утворилася прострочена заборгованість у загальному розмірі 92 246,40 грн. яка складається з: простроченої заборгованості за тілом (сумою) кредиту - 3 600,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом - 88 646,40 грн. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості у розмірі 92 246,40 грн, а також покласти на неї судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано час для подання заяв по суті.

Судом було здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення.

Від представник відповідача - адвоката Здєльника С.І. було подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з таких підстав. Представник вказав, що позовну заяву було пред`явлено до ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Проте за вказаною адресою зареєстрована та мешкає ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 . Представник зазначив, що оскільки позивач не усунув цей недолік і не замінив відповідача на належного, у задоволенні позову до ОСОБА_2 слід відмовити. Крім того, відповідач кредитний договір № 1457196 від 25.09.2019 року не підписувала, не укладала та жодних грошових коштів від ТОВ «ФК «Верона» не отримувала. 25 вересня 2019 року відповідач звернулася до правоохоронних органів із заявою про те, що невідома особа шахрайським шляхом (через схему дублювання SIM-картки «SIM-swap») викрала її номер телефону, отримала доступ до онлайн-банкінгу та оформила кредити на її ім`я. За цим фактом Лозівським відділом поліції ГУНП в Харківській області було відкрите кримінальне провадження № 12019220380001449 за ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство). У межах іншої судової справи № 629/2046/26 між тими самими сторонами АТ КБ «ПриватБанк» надав відповідь, що банківська картка № НОМЕР_1 , на яку начебто перераховувалися кредитні кошти, ніколи не емітувалася (не видавалася) на ім`я відповідача та належить іншій, невідомій особі. Оскільки факт передачі грошей саме позичальнику не доведений договір є неукладеним. Також представник зазначив, що вимога позивача про стягнення 88 646,40 грн. прострочених відсотків повністю суперечить закону. Строк дії договору закінчився 23.10.2019 року (29 днів), а з урахуванням автопролонгації - 13.12.2019 року. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12, після спливу строку кредитування право нараховувати відсотки за договором припиняється. Понад те, нарахована сума відсотків становить 2462,4% від розміру самого кредиту (перевищує тіло у 24,6 раза), що створює істотний дисбаланс, є несправедливим та порушує Закон України «Про захист прав споживачів». Також позивачем не було враховано вимоги Закону України № 2120-IX (щодо дії воєнного стану), які зобов`язують списати відсотки та штрафні санкції, нараховані за прострочення грошових зобов`язань під час війни. Позивач не надав помісячного детального розрахунку, що позбавляє суд можливості перевірити періоди нарахування. Відповідач заперечує проти стягнення з неї 13 000,00 грн. витрат позивача на правову допомогу, оскільки ця сума є завищеною, неспівмірною зі складністю типової справи та не відповідає критеріям розумності. Водночас представник відповідача заявив про очікувані витрати на професійну правничу допомогу для захисту ОСОБА_3 у розмірі 25 941,00 грн, докази яких будуть надані суду в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Представником позивача - адвокатом Пархомчук С.В. було подано відповідь на відзив, у якій зазначено про повну безпідставність, необґрунтованість заперечень відповідача та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з огляду на таке. Позивач вказує, що 25.09.2019 року між ТОВ «ФК «Верона» та відповідачем було укладено кредитний договір № 1457196 в електронній формі. Договір підписано відповідачем добровільно та усвідомлено шляхом введення одноразового алфавітно-цифрового ідентифікатора (SMS-коду), що відповідно до ст. 638, 639 ЦК України та ЗУ «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідач самостійно зареєструвалася на сайті, за допомогою калькулятора обрала суму та строк позики, пройшла ідентифікацію, внесла свої персональні дані та реквізити картки для зарахування коштів. Позивач наголошує, що Первісний кредитор повністю виконав свої зобов`язання, перерахувавши 3 600,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 . Переказ здійснювався через сертифікованого платіжного провайдера ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» (Platon). Згідно з офіційним листом провайдера, транзакцію успішно проведено 25.09.2019 року о 13:10. Кредитор та позивач не мають доступу до повного номера картки чи виписки відповідача, оскільки це є банківською таємницею. Відповідач мала безперешкодну можливість надати власну виписку, проте не надала доказів незарахування коштів. Щодо заперечень про належність картки іншій особі, позивач зазначив: якщо позичальник вводить реквізити картки третьої особи, він цим підтверджує передачу їй майнових прав на отримання грошей, але відповідальність за виконання договору все одно несе сам позичальник. Позивач вказав, що перерахування коштів на рахунок третьої особи пов`язане з виконанням договору, а не з його неукладенням. Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на відкрите кримінальне провадження № 12019220380001449 за ч. 1 ст. 190 КК України. Подання заяви про злочин та внесення відомостей до ЄРДР за правилами ст. 81 ЦПК України є лише початком розслідування та етапом встановлення істини, а не автоматичним доказом відсутності волевиявлення Відповідача чи підтвердженням факту шахрайства. Будь-які твердження захисту без вироку суду, який набрав законної сили, є лише припущеннями, на яких судове рішення ґрунтуватися не може. Позивач заявив про категоричну незгоду з очікуваними витратами відповідача на адвоката в розмірі 25 941,00 грн. Зазначена сума є явно завищеною, неспівмірною з рівнем складності та малозначністю цієї категорії спорів. Витрачений час на консультації, ознайомлення та складання відзиву не відповідає критеріям реальності, розумності й обґрунтованості. На підставі викладеного представник позивача просив відкинути заперечення відповідача, провести розгляд справи за його відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з"явився, надав заяву, у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, останній подав до суду заяву у котрій прохав суд проводити розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.

Із матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2019 року між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено кредитний договір № 1457196 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису 32236), надісланого на номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

Згідно з умовами вказаного кредитного договору, Первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу фінансовий кредит, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором, а саме: сума наданого кредиту: 3600,00 грн; строк кредитування: 29 днів; відсоткова ставка: 1,9 % від суми кредиту за кожен день користування коштами.

Кредит надається строком на 29 днів, а саме з 25.09.2019 року по 23.10.2019 року включно/п.1.3 договору/.

Стандартна процента ставка становить 1,90% в день /п.1.4 договору/.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2. Договору, позичальник зобов`язується повернути суму отриманої позики та сплатити нараховані проценти за користування позикою у строки, визначені в Графіку платежів, не пізніше останнього дня користування позикою. Повернення суми позики та сплата процентів за користування позикою має бути здійснено позичальником в останній день користування позикою, без окремої письмової чи усної вимоги Позикодавця, що є належним виконанням зобов`язань Позичальника за цим Договором. Сума платежу, дата платежу в рахунок повернення позики та сплати процентів (надалі - платіж), терміни їх нарахування та сплати, визначаються згідно із Графіком платежів який містить розрахунок загальної вартості позики (суми наданої позики та сума процентів за користування позикою) із зазначенням періодичності, терміну та розмірів платежів Позичальника. Повернення суми позики (грошові кошти, які Позикодавець надав у позику, а Позичальник отримав за цим Договором) та сплата суми процентів здійснюється Позичальником відповідно до наступного Графіку платежів

Разом з тим, розділом 9 договору визначено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (у разі наявності) з урахуванням особливостей, визначених частиною 3 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", а саме: з моменту одержання Позикодавцем на його пропозицію укласти цей електронний договір (оферту) відповіді Позичальника про прийняття (акцепт) цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті, та переказу суми позики на рахунок банківської платіжної картки Позичальника. Цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Цей електронний Договір, відповідно до п.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Строк дії цього Договору складає 29 днів, починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1 цього Договору та закінчується 23.10.2019. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. Продовження дії Договору (пролонгація) можливе за умови, якщо Позичальник повністю сплатив нараховані проценти за весь строк користування позикою не пізніше останнього дня цього строку.

Сторони дійшли згоди, що сплата Позичальником нарахованих процентів у повному обсязі є його згодою на автоматичну пролонгацію Договору на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів без необхідності укладання сторонами Додаткової угоди. Кількість таких пролонгацій не обмежена.

Відповідно до даних, які містяться у довідці про ідентифікацію, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , з якою укладено договір ідентифікована ТОВ «ФК «Верона». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 32236, дата відправлення 25.09.2019, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор НОМЕР_2.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у строки і на умовах, передбачених договором.

01 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» було укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором №1457196 від 25.09.2019 року.

З витягу Реєстру боржників до вищевказаного договору відступлення прав вимоги ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1457196 від 25.09.2019 у розмірі 92 246,40 грн. з яких: сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 600 грн; сума заборгованості за відсотками у розмірі 88 646,40 грн.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором заборгованість відповідачки станом на 20.02.2026 року становить 92 246,40 грн. з яких: сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 600 грн; сума заборгованості за відсотками у розмірі 88646,40 грн.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або

електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 статті 626 ЦК України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, заповнила анкету з вказанням своїх детальних персональних даних (паспортні дані, РНОКПП) та підтвердила ознайомлення з Умовами та Правилами надання кредитів. На підтвердження свого волевиявлення щодо укладення даного правочину відповідач підписала Акцепт договору шляхом введення одноразового алфавітно-цифрового ідентифікатора (SMS-коду) 32236, який був надісланий на її мобільний телефон № НОМЕР_2 .

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Сторони узгодили всі істотні умови споживчого кредиту, а саме: суму позики (3600,00 грн), строк (29 днів) та відсоткову ставку (1,9% на добу).

Згідно з положеннями ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його

недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). Матеріали справи не містять відомостей про те, що оспорюваний Кредитний договір № 1457196 від 25.09.2019 року було визнано недійсним у судовому порядку.

Таким чином, фінансова компанія та клієнт пройшли всю передбачену чинним законодавством процедуру дистанційного укладення правочину.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги закону щодо форми та порядку підписання кредитного договору сторонами було повністю дотримано, а відтак Кредитний договір № 1457196 від 25.09.2019 року є укладеним.

Крім того, на підтвердження виконання товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором позивач посилається на лист ТОВ «Платежі онлайн» про те, що 25.09.2019 о 13:10 було проведено транзакцію на суму 3600,00 грн., маска картки НОМЕР_1 .

Натомість, згідно відповіді про надання інформації АТ КБ «Приватбанк», витребуваної на підставі ухвали суду 08.07.2026, банківська картка № НОМЕР_1 не була емітована Банком на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 . Оскільки вище вказана картка не була емітована на ім`я ОСОБА_2 , Банк не може підтвердити/спростувати надходження коштів 25.09.2019 у сумі 3600 грн. на вказаний картковий рахунок.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів (меморіального ордеру, виписки по рахунку, заяви на видачу готівки, платіжного доручення, або довідки про перерахування коштів), на підставі яких суд може з`ясувати обставини, які мають значення для справи, а саме щодо перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Верона» коштів у сумі 3600 грн. на належну відповідачці банківську картку.

За приписами ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Саме в обов`язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а й факт передачі грошей.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року в справі № 6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 року в справі № 194/1126/18. Тобто судова практика зі спірних правовідносин є сталою і незмінною.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 619/598/21 (провадження № 61-20498 св 21), враховуючи, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, колегія суддів дійшла висновку, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Подібний за змістом висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 757/40209/20 (провадження № 61-10924св21), згідно якої встановивши, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Дослідивши надані позивачем докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд вважає, що позивач до позовної заяви не надав доказів, які б беззаперечно свідчили про укладення відповідачкою кредитного договору з ТОВ «ФК «Верона» та отримання нею кредитних коштів в спосіб та розмірі, зазначеному в позовній заяві. Зазначена у матеріалах справи банківська картка не належить відповідачу.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю у зв`язку з недоведеністю.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України та висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені стороною позивача розподілу не підлягають.

Щодо стягнення з позивача витрат понесених відповідачем на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 цього Кодексу).

За змістом частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 ЦПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження обсягу наданих послуг та понесених витрат відповідачем надано суду такі письмові докази: ордер, договір про надання правової допомоги від 23.06.2026 року, акт виконаних робіт, прибутковий касовий ордер.

Відповідно до детального опису виконаних робіт та наданих послуг, до складу понесених витрат увійшли: дослідження поточної практики та правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах - 1 година (вартість послуги становить 0,25 розміру мінімальної заробітної плати (МЗП) - 2 161,75 грн); узгодження з Замовником правової позиції в суді та складання договору про надання правової допомоги від 23.06.2026 - 1 година (вартість послуги 0,25 розміру МЗП - 2 161,75 грн); складання та направлення до суду клопотання про доступ до справи в системі ЄСІТС від 23.06.2026 - 1 година (вартість послуги 0,25 розміру МЗП - 2 161,75 грн); складання відзиву на позовну заяву від 02.07.2026 - 3 години (вартість послуги 0,75 розміру МЗП - 6 485,25 грн); складання заяви про витребування доказів та розподіл судових витрат від 07.07.2026 - 1 година (вартість послуги 0,25 розміру МЗП - 2 161,75 грн); складання клопотання про розгляд питання витребування доказів без участі відповідача або його представника - 1 година (вартість послуги 0,25 розміру МЗП - 2 161,75 грн); складання клопотання про надання доказів понесених судових витрат від 23.07.2026 - 1 година (вартість послуги 0,25 розміру МЗП - 2 161,75 грн); прибуття до суду для участі у судовому засіданні 23.07.2026 та участь у судовому засіданні 06.08.2026 - всього 2 години (вартість послуги становить 4 323,50 грн.), що загалом становить 23 779,25 гривень.

Позивач заявив про категоричну незгоду з витратами відповідача на адвоката в заявленому розмірі, оскільки зазначена сума є явно завищеною, неспівмірною з рівнем складності та малозначністю цієї категорії спорів. Витрачений час на консультації, ознайомлення та складання відзиву не відповідає критеріям реальності, розумності й обґрунтованості.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis

рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Враховуючи особливості предмета спору, склад правовідносин, а також характер виконаної адвокатом роботи з урахуванням складності справи, суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23 779,25 гривень є завищеними, а тому суд дійшов висновку про зменшення розміру зазначених витрат та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айкон Дебт Коллекшн» на користь ОСОБА_1 суму коштів витрачених на оплату правової допомоги у розмірі 10 000,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Інформація про сторони:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айкон Дебт Коллекшн», ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове приміщення 1008.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О. Каращук