Ухвала суду № 139145689, 19.08.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6961/26

н/п 1-кс/953/4600/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі власника майна - ОСОБА_3 ,

представника власників майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання представника власників майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 08.07.2026 року у кримінальному провадженні № 42026052110000031 від 14.05.2026, -

ВСТАНОВИВ:

Представник власників майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 звернувся до Київського районного суду м.Харкова із клопотанням про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 42026052110000031 від 14.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України, у якому просить скасувати повністю арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08.07.2026 у справі № 953/6961/26 (н/ п 1-кс/953/3850/26), а саме на 430 банкнот по 100 доларів США (43 000 доларів США), 30 банкнот по 50 євро (1 500 євро) та 100 банкнот по 10 євро (1 000 євро), вилучені 09-10.06.2026 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати орган досудового розслідування негайно повернути ці кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як подружжю співвласникам майна, у яких його було вилучено.

На обгрунтування клопотання представник зазначив, що ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 08.07.2026 (справа № 953/6961/26, н/п 1-кс/953/3850/26) за клопотанням прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 накладено арешт на кошти, вилучені 09-10.06.2026 під час обшуку у кв. АДРЕСА_2 : 430 банкнот по 100 доларів США (43 000 доларів США), 30 банкнот по 50 євро (1 500 євро) і 100 банкнот по 10 євро (1 000 євро). Вказав, що заявники перебувають у зареєстрованому шлюбі, проживають у цій квартирі та є її співвласниками; обидва були присутні при обшуку (вступна частина протоколу). Кошти накопичені за час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя (ч. 1, 2 ст. 60 Сімейного кодексу України). Жоден із заявників не є підозрюваним, нікому не повідомлено про підозру, жодного не допитано. ОСОБА_4 до розгляду 08.07.2026 не залучалася, попри те, що резолютивна частина ухвали називає її співвласницею квартири, і реалізує право за абз. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України.

Посилаючись на абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, заявники вважають, що арешт накладено необґрунтовано і потреба в подальшому його застосуванні відпала.

Так, ухвалою від 03.06.2026 (н/п 1-кс/953/3144/26) дозволено обшук для відшукання 68 індивідуально визначених банкнот по 100 доларів США з переліком серій і номерів. У клопотанні прокурора наведено перелік 100 банкнот по 100 доларів США, які, за версією обвинувачення, становили неправомірну вигоду 10 000 доларів США, передану 01.06.2026 та 09.06.2026. Захист провів суцільне посимвольне звіряння трьох переліків: жодна з 430 арештованих банкнот не збігається з жодною зі 100 банкнот неправомірної вигоди і з жодною з 68 банкнот, дозволених до відшукання; кількість збігів нуль; із 68 дозволених до відшукання банкнот не виявлено жодної. Арештовані 2 500 євро взагалі не були предметом пошуку: ухвала від 03.06.2026 дозволу на відшукання готівки в євро не містила, а інкримінована неправомірна вигода виражена виключно в доларах США. Висновок не є оціночним він прямо випливає з двох переліків, наведених в ухвалі один за одним. З протоколу обшуку від 09-10.06.2026 та безперервного відеозапису цієї слідчої дії (обов`язкова фіксація за ч. 10 ст. 236 КПК України) вбачається, що ОСОБА_3 заявив про наявність у квартирі коштів, які належать йому та дружині, і добровільно надав їх слідчому саме для звіряння серійних номерів з переліком 68 банкнот. Слідчий огляд провів і жодного збігу не встановив. Попри це, знаючи за результатами власного огляду, що це майно не є тим, на відшукання якого надано дозвіл, він вилучив усі надані кошти всупереч запереченням володільця, пояснивши, що вилучення тимчасове. В ухвалі ці обставини не досліджені.

Також вважав, що майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Посилаючись на ч.1 ст.98, ч. 3 ст. 170 КПК України зазначив, що ані клопотання прокурора, ані постанова слідчого від 10.06.2026 про визнання коштів речовими доказами, ані ухвала не вказують, за якою саме ознакою ч. 1 ст. 98 КПК України кошти віднесено до речових доказів. В ухвалі зазначено, що слідчий суддя «не зобов`язана оцінювати доказове значення майна на стадії арешту як речового доказу - достатньо того, що майно може мати потенційне значення для кримінального провадження». Це суперечить ч. 3 ст. 170 КПК України, яка вимагає достатніх підстав, і п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України. До того ж знижений стандарт застосовано до обставини, яка не є оціночною: чи входять арештовані банкноти до кола банкнот, які прокурор і слідчий самі ідентифікували як предмет злочину, питання суто фактичне з однозначною відповіддю. Заміна «достатніх підстав» на «потенційне значення» позбавляє судовий контроль змісту: за такою логікою будь-яке вилучене майно підлягає арешту вже тому, що воно вилучене.

Також вказав, що ухвала дорікає захисту тим, що він не надав доказів, які «беззаперечно підтверджували законне походження вилучених коштів». Це прямо суперечить ч. 1 ст. 173 КПК України, за якою слідчий суддя відмовляє у клопотанні, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність арешту, та п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України. Вимога до осіб, які не є підозрюваними, «беззаперечно підтвердити» законність походження власних заощаджень, суперечить ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України. Твердження ухвали про ненадання захистом доказів не відповідає дійсності: до заперечень долучено близько 40 документів (понад 100 аркушів), які ухвала не проаналізувала. Заявники наводять ці відомості не тому, що зобов`язані доводити законність походження власного майна (розділ 2.5), а для спростування цієї тези. Декларацією, поданою ОСОБА_3 24.02.2021 за 2020 звітний рік, задекларовано грошові активи на 47 500 доларів США (готівка 22 500, рахунок в АТ «Ощадбанк» 15 000, рахунок в АТ «Укрексімбанк» 10 000) більше за всю арештовану доларову суму, за понад п`ять років до обшуку. Надалі ці активи поповнювалися за рахунок продажу ОСОБА_4 нежитлового приміщення (офісу) за договором від 22.01.2016 на 242 683,00 грн (еквівалент 10 000 доларів США) та автомобіля за договором від 17.11.2018 на 92 229 грн (еквівалент 3 500 доларів США); офіційного доходу від здавання в оренду квартири ОСОБА_3 на АДРЕСА_3 , що отримується понад десять років; трудових і пенсійних доходів ОСОБА_3 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 4,64094 за довідкою ПФУ; посади заступника міського голови м. Дніпра та генерального директора УДППЗ «Укрпошта»; з 2016 року заробітна плата професора Українського державного університету науки і технологій). Обсяг арештованої готівки узгоджується з офіційно задекларованим і документально підтвердженим майновим станом подружжя.

Також зазначає, що виклад ухвали щодо власника коштів ґрунтується на твердженні прокурора, що квартира зареєстрована одноособово за ОСОБА_7 . Це не відповідає дійсності: за інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 - ці ж дані наведено і в ухвалі від 03.06.2026, і в резолютивній частині оскаржуваної ухвали. Сама ОСОБА_8 у засіданні 08.07.2026 заявила, що у квартирі не проживає і «до вилучених грошових коштів не має жодного відношення». Отже, арешт накладено на майно, власник якого судом не визначений, що несумісно з п. 3 ч. 2 ст. 171 та п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України. Спору про належність коштів немає: названа прокурором особа причетність заперечила, підозрюваний претензій не заявляв, - а кошти фактично вилучено у заявників як володільців, що зафіксовано протоколом обшуку. Перешкод для їх повернення подружжю ОСОБА_9 не існує. ОСОБА_10 не є власником квартири на підставі жодного речового права і ніколи в ній не проживав: з 2015 року він проживав з ОСОБА_8 за іншою адресою, а з вересня 2025 року, покинувши родину, за місцем реєстрації або в орендованому житлі; у квітні 2026 року звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу (справа №932/5449/26, відкрито 19.05.2026), що підтвердила ОСОБА_8 у засіданні 08.07.2026.

Вказує, що обшук проведено ані за місцем реєстрації, ані за місцем фактичного проживання підозрюваного. Сам лише факт виявлення готівки в житлі, у якому підозрюваний не проживав і не є її власником, не може бути доказом належності цієї готівки підозрюваному; жодного іншого доказу зв`язку клопотання прокурора не наводить, а слідчий суддя цю презумпцію не перевірив.

Місцем зберігання визначено банківську установу, ухвала підлягала негайному виконанню. Проте через понад місяць після її оголошення жодного з власників не повідомлено про передачу коштів на зберігання, ні опису, ні квитанції про прийняття нікому не надано, - хоча п. 21 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104, передбачає передачу готівки уповноваженому банку з описом, а ч. 2 ст. 100 КПК України зобов`язує зберігати речовий доказ у придатному для використання стані. Якщо реальні заходи зі збереження не підтверджуються, декларована мета арешту не досягається.

Також вважав, що потреба в подільному застосуванні арешту відпала. Так, кошти вилучено 09-10.06.2026 - понад два місяці тому. За цей час не призначено і не проведено жодної слідчої дії з арештованими банкнотами: ні технічної експертизи документів, ні дослідження на наявність спеціальних хімічних речовин, ні дактилоскопічної експертизи. Також орган досудового розслідування не зафіксував у жодному процесуальному документі жодного факту, який пов`язував би арештовані 43 000 доларів США та 2 500 євро з підозрюваним ОСОБА_10 або з інкримінованими йому діями: не встановлено, що кошти належали йому, перебували в його володінні, передавалися йому або ним, були предметом, знаряддям чи наслідком діяння, або що він знав про їх існування. Ці доводи не є передчасними: орган розслідування має у своєму розпорядженні саме це майно, повний перелік його індивідуальних ознак і необмежений доступ до нього протягом понад двох місяців, тож ненадання доказів там, де їх отримання від жодних зовнішніх перешкод не залежить, свідчить саме про відсутність таких доказів.

Ч. 5 ст. 132 КПК України зобов`язує врахувати можливість отримати речі і документи без застосованого заходу; серії та номери всіх 430 банкнот уже зафіксовані у трьох процесуальних документах, тож ця інформація зберігається незалежно від арешту - скасування арешту не позбавляє сторону обвинувачення жодної можливості доказування.

Крім того посилався на те, що власників коштів не допитано. За понад два місяці жодному із заявників не повідомлено про підозру і жодного з них навіть не допитано - ні як свідка, ні в іншій якості; запитань про походження готівки та джерела доходів родини їм не ставилося. Це прямо стосується єдиної ознаки ч. 1 ст. 98 КПК України, на якій могла б ґрунтуватися версія обвинувачення щодо готівки, - «гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом», яка стосується виключно походження майна.

На думку заявника, арештовані кошти не мають статусу речового доказу через відсутність будь-якої з ознак ч. 1 ст. 98 КПК України (розділ 2.3). Постанова слідчого від 10.06.2026 про визнання їх речовими доказами винесена помилково: вона зводиться до хронології розслідування і не містить аналізу зв`язку коштів зі складом інкримінованого злочину, ґрунтуючись виключно на факті вилучення. За ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, вилучений стороною провадження, має бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 170-174 КПК України; оскільки підстав для арешту немає, відпадає і єдиний виняток, що виправдовував утримання майна.

Також посилався на те, що клопотання прокурора двічі поверталося судом для усунення недоліків як таке, що не відповідає ст. 171 КПК України (ухвали від 11.06.2026, н/п 1-кс/953/3318/26, та від 25.06.2026, н/п 1-кс/953/3595/26), проте було задоволене без усунення жодного з них.

Отже, як зазначає заявник, наявні обидві альтернативи абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України: арешт накладено необґрунтовано і потреба в подальшому його застосуванні відпала.

19.08.2026 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_11 , у яких прокурор вважав, що підстави для арешту майна, встановлені ухвалою слідчого судді від 08.07.2026 не відпали, а необхідність подальшого застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження зберігається на весь час досудового розслідування, посилаючись при цьому на наступне.

Зазначив, що аргумент захисту про "нуль збігів" серій і номерів арештованих банкнот із переліком банкнот, дозволених до відшукання, та переліком банкнот неправомірної вигоди, не спростовує наявність достатніх підстав для арешту. Ухвала від 03.06.2026 про надання дозволу на обшук стосувалася відшукання конкретних індивідуально визначених банкнот як речового доказу одного епізоду неправомірної вигоди, відсутність збігу з цим переліком не означає, що вилучені кошти не мають кримінального походження в цілому, а лише те, що вони не є тими самими банкнотами, що фігурували в цьому конкретному епізоді передачі неправомірної вигоди. Кримінальне провадження №42026052110000031 не обмежується встановленими на момент обшуку фактами, а перебуває на стадії досудового розслідування, в межах якого не виключається встановлення додаткових епізодів корупційної діяльності підозрюваного, до яких вилучені кошти можуть мати відношення.

Що стосується суми в євро, її невключения до переліку банкнот, дозволених ухвалою від 03.06.2026 до відшукання, пояснюється тим, що на момент постановления цієї ухвали слідство ще не мало вичерпної інформації про повний обсяг та валютну структуру коштів, отриманих підозрюваним неправомірним шляхом. Виявлення в ході обшуку значно ширшого переліку готівки, ніж було відомо слідству, саме по собі є підставою для процесуальної перевірки її походження, а не для автоматичного висновку про правомірність володіння нею.

Крім того, на стадії розгляду клопотання про арешт майна для збереження речових доказів не вимагається доведення поза розумним сумнівом кримінального походження кожної конкретної банкноти. Достатньо обґрунтованої підозри, що майно може мати доказове значення для кримінального провадження, з огляду на: значний обсяг готівки, виявленої під час обшуку за місцем, пов`язаним із родиною підозрюваного; характер інкримінованого підозрюваному діяння (одержання неправомірної вигоди), що за своєю природою передбачає накопичення готівкових коштів; відсутність у заявників на момент обшуку вичерпних документальних пояснень походження саме цієї готівки.

Доводи сторони захисту про те, що готівка є родовим майном і не може бути індивідуалізована інакше, ніж за серією та номером, не спростовує можливості арешту готівки як речового доказу за сукупністю непрямих ознак (місце, час та обставини виявлення), що є усталеною слідчою й судовою практикою у справах про корупційні злочини.

Заперечення власності на кошти, висловлене ОСОБА_8 в судовому засіданні, не є вичерпним доказом належності коштів саме заявникам, а не підозрюваному ОСОБА_10 , який протягом тривалого часу мав доступ до вказаного житлового приміщення як член сім`ї власників. Питання остаточної належності коштів підлягає вирішенню за результатами досудового розслідування, а не в межах розгляду клопотання про скасування арешту.

Так, факт відсутності реєстрації або постійного проживання підозрюваного ОСОБА_10 за адресою проведення обшуку на момент вилучення коштів не виключає можливості доступу підозрюваного до цього приміщення та обізнаності про зберігання в ньому готівки з огляду на тривалі сімейні зв`язки з власниками квартири. Дане питання потребує додаткової перевірки в ході досудового розслідування.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, його строк продовжено в установленому законом порядку, що свідчить про активність процесуальної діяльності органу досудового розслідування. Непризначення на цей момент окремих експертиз не свідчить про відпадання потреби в арешті майна, а обумовлено об`єктивною черговістю проведення слідчих та інших процесуальних дій в межах провадження. Скасування арешту до завершення досудового розслідування створить ризик втрати можливості використання вилучених коштів як речового доказу та ризик їх відчуження.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_5 просили задовольнити клопотання з мотивів, зазначених у ньому.

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна, зазначив що СВ ВСП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026052110000031 від 14.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України. Постановою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 04.08.2026 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42026052110000031 від 14.05.2026, до трьох місяців, тобто до 10.09.2026 року включно.

В ході подальшого досудового розслідування, крім інших слідчих та розшукових дій, планується також допит ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості свідків. Їх допит не було проведено у зв`язку проведення інших слідчих та розшукових дій, а також зміни органу досудового розслідування, та після повернення кримінального провадження до СВ ВСП ГУНП в Харківській області, досудове розслідування продовжено.

Крім того вказав, що постановою слідчого СВ ВСП ГУНП в Харківській області ОСОБА_12 від 19.08.2026 по грошовим коштам, які були вилучені під час обшуку у квартирі АДРЕСА_2 призначено судову технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса».

Вважає, що арешт накладено обгрунтовано та не відпала потреба у подальшому його накладенні. Обставини та підстави його накладення не зникли та продовжують існувати. А тому клопотання про скасування арешту на теперішній час є передчасним.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, надані до суду матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Слідчим суддею встановлено, що ВСП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026052110000031 від 14.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України, в рамках якого подається дане клопотання.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 03.06.2026 надано дозвіл слідчому, який здійснює досудове розслідування, чи прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, виявлення та вилучення: медичної документації щодо військовослужбовця ОСОБА_13 ; документів з ознаками підроблення; чорнових записів; мобільних телефонів; комп`ютерної техніки; електронних носіїв інформації; грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, зокрема, грошових купюр номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 68 (шістдесят вісім) купюр, які мають наступну серію та номер: PF 77867959 K; QC 23408864 A; PD 69084262 C; PA 18874908 C; PK 35469530 I; LB 16859618 A; PB 67643838N; PA 50309298 A; LI 68742408 A; LF 22254496 K; QJ 32185246 A; MB 95400305 Q; LB 17489058 J; LK 98960250 F; PE 24885080 A; QK 02213267 A; QG 35545062 A; QF 16062345 B; QF 16062344 B; QF 16062325 B; QF 16062331 B; QF 16062332 B; QF 16062333 B; QF 16062334 B; QF 16062335 B; QF 16062336 B; QF 16062337 B; QF 16062338 B; QF 16062339 B; QF 16062346 B; QF 16062340 B; QF 16062342 B; QF 16062343 B; QF 16062341 B; PK 44197872 H; PK 44197866 H; LA 37228295 A; LA 37228297 A; QI 05436013 A; PF 06523922 L; QF 16062321 B; QF 16062322 B; QF 16062323 B; QF 16062324 B; QF 16062326 B; PE 18540056 D; QB 77758132 A; QB 77758129 A; QB 77758128 A; QІ 05489790 A; QI 05489789 A; QE 24459353 A; QE 24459349 A; PF 76595959 K; QK 04992526 A; PD 42171147 C; QI 02704566 A; MH 73344483 A; PB 83682540 K; QB 69775606 A; MB 29745317 A; PK 49109458 I; PB 59417036 S; PL 08394326 Q; MJ 04208510 A; MB 68103752 N; PB 60272782 S; PH 62753216 B; інших речей та документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.

09-10.06.2026 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова проведено обшук в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , в ході якого виявлено та вилучено майно, яке було арештовано ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 08.07.2026, а саме: грошові кошти номіналом по 100 доларів США в кількості 430 штук з наступною серією та номером: LH963296B, LJ04232210B, JC17883371A, LH20802101C, LG67904656D, LG21104234B, LA78362401A, LD48963834C, LD42067731D, MB79940557D, MB10887713B, MB11199226A, MB 07163924C, LK44798885E, LF14819427F, FL14819426F, FL148194265F, LF47073372K, LF26187987H, LF30642487A, LE45828554D, LE94854919C, LL95786416G, LB35203633F, LD10171313V, LB10171312V, LB77344127W, LB10171311V, LB10171461V, LB10171462V, LB39380688V, LB69362601N, LB34913312F, LB39406256V, LB40638484L, LB15849945K, LB31335086S, LB31861062H, LB40609478C, LB92407009L, LB00370715S, LB10961460C, LB59334382C, LB0886322S, LL92911568H, JD07972653A, JC27548904A, LL79167732E, LL79167731E, LB77545301N, PB32865938F, PB32865966F, PB32865915F, PB32865927F, PB32865928F, PB32865939F, MB29883983M, MB29883053M, MB29883051M, MB29883041M, MB29883224M, MB29883985M, PB32865920F, MB29883179M, LF71227130F, MK61197838C, MB71386632Q, LA83015837B, LB13753533P, LB57741748B, PL17423358K, PL17423355K, PL17423356K, PL17423357K, PL02409357B, NB69893430B, LK14334235E, LK68886989E, LK54064741C, LF30852809F, LF03274204F, LF50593757I, LF50593756I, LF48050839A, LD79456121C, LD89049672C, LD89049641C, LL44711195D, LL51962005C, LL51962006C, LL89238396D, LL44711194D, LB68862432S, LB79661621U, LB68862435S, LB68862442S, LB66278478B, LB54209979J, LB88775672T, LB97359235C, LB97359236C, LB92563873N, LB64320057K, LG63739871B, LD94100836D, LL15073463C, LD93840182D, LB10148457Q, LB37960719W, LI25586233A, LE82013689D, PF41233492C, MG24635657B, MB32537153F, LG27824457B, MK79208200B, MK21051151B, MG63158338A, LH72896021B, LH72896024B, ME46210406B, ME71843264B, ME71843245B, ME70530096B, MB20444506N, MB17875068S, MB90844836A, LF97645186G, LF49544806E, LF23036036G, LB92477204B, MF97589892F, MF97589893F, ME24528255B, ME24528256B, ME24528257B, PB76128305A, LE44268683C, LA52029004A, PB58800381B, LB03405412S, LF52155470B, LL20165646B, LB61813552R, LB43896450G, PB76128307A, MH82013663A, MH40989020A, LD45730770C, MG62937383A, PB58802915B, MC42557862A, MC42557867A, MC42557868A, MC42557869A, MC42557872A, MC42557879A, MC42557880A, MC42557889A, MC42557860A, MC42557861A, LL90149754E, LB12531411P, LD15940465D, LG55721272E, PB58802914B, PB58802928B, PB76128303A, ML32018893E, MF57319433B, MG15667963B, LB, 27381245H, LB18057444B, LB87731840A, LB18057442B, LB18057443B, LF59307211G, LC24288048A, LL88933462D, MB61747624P, MK14519938B, MK14519916B, MK14519915B, LE01436251*, LE01436254*, LE01436255*, LE01436256*, LE01436259*, LE01436264*, LE01436263*, LE01436262*, LE01436260*, LE01436261*, LE01436233*, LE01436234*, LE01436235*, LE01436238*, LE01436239*, LE01436240*, LE01436248*, LE01436247*, LE01436249* LE01436250*, LE01436265*, LE01436266*, LE01436269*, LE01436270*, LE01436271*, LE01436272*, LE01436274*, LE01436275*, LE01436276*, LE01436277*, LB55285245N, LF30668978E, LE01436201*, LE01436202*, LE01436203*, LE01436204*, LE01436270*, LE01436210*, LE01436211*, LE01436214*, LE01436225*, LE01436224*, LE01436226*, LE01436229*, LE01436230*, LE01436218*, LE01436217*, LE01436219*, LE0143622*, LE01436223*, MB99088697M, MB29883047M, PB8800382B, LJ24153239A, MB29883978M, MB35126845D, LF78583991E, PB32865929F, ML92348659E, MF90441511E, MK12713945A, PG42111348B, PG42111349B, PB58802913B, PG42111347B, PB58802921B, PB58800383B, LE16279471A, PB13438100A, PB13438088A, PB58802919B, PB40297276F, PB32865935F, PB13438095A, PB13438096A, LB75164780K, LB30918751H, PB58802927B, LH64525347A, LE43494404C, LB72423436A, PD68644765B, PG42111346B, MA51090622A MA51090623A, MB29883977M, MH89756258A, PA30045004B, LB06154234N, PB54841748A, MB10919344M, PB32865932F, PB58027992G, LB62831882K, LG01033603A, PH16400749A, ML40854248C, PF93103392E, PB32865933F, PD16215481C, PK346630151, PK34661378I, PE92523141E, PE92523124E, PE92523140E, PE92523149E, PE92523148E, PJ11825032A, LE16279472A, LE16279468A, LE16279469A, LB75164779K, LB26788263Q, LL44921211C, LB26788268Q, PB13438087A, PB13438090A, LF75812589F, LF75812588F, LF75812587F, LF75812586F, LF75812585F, LF75812584F, LF75812583F, LF75812582F, LF75812581F, LF79110229H, LF79110230H, LB97708310L, LB97708309L, LB97708308L, LB97708307L, LB97708304L, LB97708302L, LE16279488A, LE16279486A, LE16279491A, LE16279480A, LE16279487A, LF12097449H, LE16279479A, LE16279478A, LE16279477A, LE16279490A, LE16279493A, LE16279498A, LE16279492A, LE16279460A, LE16279466A, LE16279465A, LE16279463A, LB29688353C, MB10919238M, LE16279464A, LE16279462A, QL03657638C, LB35195191F, LB29688341C, LE16279489A, QL03657639C, LB85246641T, PB48554895C, LE16279467A, LC37218947A, MB29883005M, PK04938990H, MB29883052M, LH59718559B, LH59718568B, LH59718566B, LH59718547B, LD77614682C, LD77614681C, LD77614679C, LD77614678C, LH59718611B, LH59718612B, LH59718614B, LH59718615B, LB40637714L, LH59718619B, LJ84625676A, LF05315476E, LF05315477E, LH59718529B, LH59718528B, LH59718575B, LH59718585B, LH59718660B, LH59718659B, LH59718730B, LH59718731B, LH59718760B, LJ84625678A, LH59718618B, LH59718616B, LH59718613B, LH59718610B, LD77614680C, LH59718562B, LH59718567B, LF87781262D, LF87481263D, LF75812590F, LF35044493G, LF87781261D, LF00331225E, LF35044492G, LF35044495G, LB97708303L, LB97708306L, LB97708473L, LB97708474L, LB97708475L, LB97708476L, LB88681287F, LB35195192F, LF05315475E, LF35044494G, LF75812591F, LF05315478E, LH59718600B, LH59718542B, LH59718575B, LH59718666B, LH59718661B, LH59718663B, LH59718733B, LH59718724B, LH59718759B, LG84625677A, LH59718758B, LH59718725B, LH59718672B, LH59718662B, LH59718664B, LH59718665B, LH59718551B, LH59718593B, LH05313471E, LF05315479E, LF05315472E, LF05315474E, LF87791260D, LF35044478G, LF00708808E, LF21295720E всього 43000 доларів США; грошові кошти номіналом по 50 євро в кількості 30 штук з наступною серією та номером: х30656652338, в24279450826, в18513951628, s01123435087, s10277854738, p17863823017, x15095320787, s19974099643, x44615132102, z48907768538, s14459322058, x32478236426, s23950111498, s23199323623, s24196996708, s08262095002, x05104547849, x39612806561, x33604218731, x30110380256, s61252956736, s16553340961, s15112998646, z30691869777, x16215631778, s26785026376, z67231326888, z04465165106, x48630497933, s 21453598609 всього 1500 євро; грошові кошти номіналом по 10 євро в кількості 100 штук з наступною серією та номером: х25260864734, x24372229628, x44589736793, n33101624298, x25373239427, p05715362278, p15184376767, y44387119216, u12492229451, x14377344167, n14022964956, x36170215418, x08618621753, x233165411022, x49353398102, n21148138938, n23018602791, x02916335423, p12271644208, y11933981929, n35147187237, n66134006454, y11058318973, x30394053569, x35057247518, n59155100481, x37733709638, x04295581904, x15436904249, y07668065332, y12244572793, y44173865863, n14101676535, x09420682915, u07516560074, p12120366214, x07611927842, x33427931915, n68154182418, n68154182427, n19193108142, n19193108151, n29090136477, t25290339531, u30694428032, x18433121573, n32130455079, u44373187765, x24898381031, z24618063672, n66025160049, x20648650277, p16603544827, x25082604272, y13815590158, x08546317229, x31583950886, u41577603341, x38780994224, p15604370353, s05171391385, u23703064115, y124598447717, x25348151051, u10516369892, y11693264194, x21862286786, n68164618665, x36606844676, n51135783285, n34140989118, x45863639696, y06360780178, y13283177221, t26569657851, u31608509216, y11548992925, p16204972618, l08329280036, u27762410057, n56173234656, u12968849386, n37133576445, y30309062464, x38169570377, s02195243584, p16043334211, u26769811037, p15074977528, z18360828155, u20759402723, y10402975495, x31353709988, u31347287861, x28889527592, n41170992537, x41217208229, x37493508053, u07762284815, x34975354952 всього 1000 євро, шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування, - до скасування арешту у встановленому нормами КПК України порядку. Визначено місцем зберігання арештованих грошових коштів - банківську установу, з якою СВ ВСП ГУНП в Харківській області укладено договір.

Постановою слідчого СВ ВСП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 визнано речовими доказами, в т.ч. виявлені та вилучені 09.06.2026 в період часу з 18:26 по 00:48 10.06.2026 в ході проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_2 , грошові кошти430 банкнот по 100 доларів США (43000 доларів США), 30 банкнот по 50 євро (1500 євро) та 100 банкнот по 10 євро (1000 євро),

ОСОБА_10 10.06.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Статтями 7, 16 КПК України передбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість при розгляді клопотання, поданого в порядку ст.174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Згідно з приписами ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вивчивши клопотання та додані документи, слідчий суддя зазначає, що заявниками та їх представником на теперішній час не доведено наявності підстав скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 08.07.2026 по справі №953/6961/26 н/п 1-кс/953/3850/26, в тому числі, що арешт було накладено необґрунтовано.

Так, в судовому засіданні встановлено, що на даний час досудове розслідування по кримінальному провадженню №42026052110000031 від 14.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України - триває.

Постановою заступника керівника Спеціалізованоїх прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_14 від 04.08.2026 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026052110000031 від 14.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України, до трьох місяців, тобто до 10.09.2026 року включно.

Як зазначив прокурор в судовому засіданні, в ході подальшого досудового розслідування, крім інших слідчих та розшукових дій, планується також допит ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості свідків. Не проведення їх допиту до теперішнього часу прокурор обумовляє проведенням інших слідчих та розшукових дій, а також зміною органу досудового розслідування.

Постановою слідчого СВ ВСП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 від 19.08.2026 у кримінальному провадженні №42026052110000031 від 14.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.369-2 КК України призначено судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл. проф. М.С.Бокаріуса», на вирішення якої поставлені питання: 1. Чи відповідають надані на дослідження грошові кошти номіналом по 100 доларів США в кількості 430 штук з вищевказаними серіями та номерами, які були вилучені 09.06.2026 в період часу з 18:26 по 00:48 10.06.2026 під час обшуку у квартирі АДРЕСА_2 ., грошовим знакам Національної валюти США - доларам, що знаходяться у офіційному обігу? 2. Чи відповідають надані на дослідження грошові кошти номіналом 50 євро в кількості 30 штук та грошові кошти номіналом по 10 євро в кількості 100 штук з вищевказаною серією та номером , які були вилучені 09.06.2026 в період часу з 18:26 по 00:48 10.06.2026 під час обшуку у квартирі АДРЕСА_2 , грошовим знакам Національної валюти Євросоюза - евро, що знаходяться у офіційному обігу? 3. Для дослідження експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Заел. проф. М.С. Бокаріуса» надати 1) Один полімерний сейф - пакет «Національна поліція України» RAW 0013894, в якому знаходяться грошові кошти в загальній сумі 43000 (сорок три тисячі) доларів СІЛА та 2500 (дві тисячі п`ятсот) Євро з вищевказаними серіями та номерами; 2) Матеріали кримінального провадження №42026052110000031 (за вимогою). Копію постанови направити експертам «Інститут судовик експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Таким, чином з наведеного вбачається, що у органу досудового розслідування для проведення ефективного досудового розслідування є необхідність у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення та проведення експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку, передбаченому ст. ст. 170-174 КПК України.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З огляду на положення ч.ч.2,3 ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, при вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя також бере до уваги той факт, що в даному випадку обмеження права власності (володіння) є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, п.п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, заявником не надано та слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.

Слідчий суддя вважає, що обставини, які стали підставою для накладення арешту на майно продовжують існувати, необхідність накладення арешту є об`єктивно необхідною для кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що рішення прийняте слідчим суддею про накладення арешту на майно було обґрунтовано та такий захід забезпечення кримінального провадження було застосовано за результатами об`єктивного розгляду клопотання про накладення арешту на майно, з дотримання процесуального законодавства та таке було виправдано потребами досудового роздування кримінального провадження на відповідному його етапі.

Слід зазначити при цьому, що на даний час досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, відомостей про те що у рамках вказаного кримінального провадження проведено всі необхідні слідчі та процесуальні дії, а в застосуванні такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт майна на вказані предмети та речі відпала потреба, слідчому судді не надано.

Напроти, прокурором та матеріалами кримінального провадження доведена необхідність у продовженні застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання не містить обґрунтування та відповідних доказів того, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба та що арешт накладено необґрунтовано, що є єдиним підставами згідно чинного КПК України, для скасування арешту майна, на підставі чого приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.

Слідчий суддя також роз`яснює право власника майна в подальшому, під час досудового розслідування або судового слідства, звернення до слідчого судді чи суду з клопотанням про скасування арешту, за наявності для цього належних підстав, за наявності обґрунтованих доказів на підтвердження необхідності його скасування.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 174, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника власників майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 08.07.2026 року у кримінальному провадженні № 42026052110000031 від 14.05.2026 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1