Рішення № 139145603, 21.08.2026, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2405/26

Провадження № 2/621/2139/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 серпня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Вельможна І. В.,

секретар судового засідання - Лацько А. В.,

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС",

представник позивач - Паладич А. О.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши за відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

02.07.2026 від представника ТОВ "СВЕА ФІНАНС", через підсистему "Електронний суд", до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 9501885 від 15.02.2025 у загальному розмірі 19 850 грн 00 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 2 662 грн 40 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.02.2025 між ТОВ "МІЛОАН"та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №9501885 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Після того, як Відповідачем було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://miloan.ua, ТОВ "МІЛОАН"15.02.2025 направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №9501885 у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними Позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).

В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету Позичальником Первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому пунктом 2 розділу 31 "Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта) "(Додатку 2 до "Положення про здійснення установами фінансового моніторингу", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107. Тобто отримання ідентифікаційних даних і їх верифікація із використанням системи BankID НБУ. Інформація про реєстрацію ТОВ "МІЛОАН"(із статусом абонент-надавач послуг) в ситемі BankID НБУ наявна на сайті Національного Банку України за посиланням https://bank.gov.ua/ua/bank-id-nbu/abonents (пошук за найменуванням або кодом ЄДРПОУ). Таким чином особу, що вчиняла дії в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (особистому кабінеті на сайті https://miloan.ua), було однозначно встановлено як ОСОБА_1 .

15.02.2025 Позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС Первісного кредитора.

Зі своєї сторони ТОВ "МІЛОАН"направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор 267494, котрий в свою чергу Боржником було 15.02.2025 12:08 введено/відправлено Первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору №9501885, на умовах визначених офертою. Т

Таким чином, 15.02.2025 року між ТОВ "МІЛОАН"та ОСОБА_1 було укладено Договір №9501885 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, ТОВ "МІЛОАН"зобов`язується надати Позичальнику кредит у гривні в сумі 5 000 грн 00 коп. на строк, визначений Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається строком на 345 днів.

За Договором нараховуються комісії у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: комісія за надання кредиту становить 1 250 грн 00 коп. та нараховується за ставкою 25.00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 15 400 грн 00 коп. та нараховується за ставкою 14.00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду); проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, що за весь строк кредитування складають 0,00 грн.

Додатково умовами Договору передбачено, що Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 грн. 00 к., за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш 2 днів.

Позичальник був обізнаний щодо особливостей кредитного продукту, за яким йому було надано кредит, які в свою чергу були відображені в кредитному договорі, графіку платежів і паспорті споживчого кредиту. Зокрема щодо того, що загальні витрати за кредитом здебільшого складаються з комісій за видачу і обслуговування кредиту.

ТОВ "МІЛОАН", свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту, що підтверджується платіжним дорученням №148015803 від 15.02.2025.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

27.06.2025 між ТОВ "МІЛОАН"та ТОВ "СВЕА ФІНАНС"було укладено Договір факторингу №01.02-16/25, відповідно до умов якого Первісний Кредитор відступає (передає) Новому Кредитору Права вимоги, а Новий Кредитор набуває Права вимоги від Первісного Кредитора та сплачує Первісному Кредитору за відступлення Прав вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору Факторингу у порядку та у строки встановлені цим Договором Факторингу.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №01.02-16/25 від 27.06.2025, заборгованість ОСОБА_1 за Договором №9501885 складає: 19 850 грн 00 коп., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 5 000 грн 00 коп.; заборгованість за процентами за кредитом - 0,00 грн. Заборгованість за комісією за надання кредиту - 1 250 грн 00 грн.; заборгованість за комісією за обслуговування кредиту - 5 600 грн 00 грн. Заборгованість за штрафом - 8 000 грн 00 коп.

Невиконання відповідачем умов кредитного договору стало підставою для пред`явлення в суді цього позову.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 16.07.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 05.08.2026.

31.07.2026 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування відзиву зазначив, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору в електронному вигляді, оскільки не надано належних та допустимих доказів на підписання ним договору за яким позивач просить стягнути заборгованість.Крім того, не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт виконання кредитодавцем свого обов`язку перед позичальником щодо перерахування суми кредиту на рахунок позичальника, також не надано доказів використання позичальником суми кредиту. Зазначив, що є військовослужбовцем, а тому на виниклі правовідносни розповсюджується гарантії передбачені законом для військовослужбовців, відповідно до яких діє повний мараторій щодо нарахування відсотків, штрафів та пені, а тому такі нараховані позивачем неправомірно (а. с.44-53).

05.08.2026 у зв`язку з надходженням відзиву на позовну заяву, та наданням часу стороні позивача для ознайомлення з ним, судове засідання відкладено до 21.08.2026.

21.08.2026 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися повторно.

Представник позивача Паладич А. О. в позовній заяві просила проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, на задоволенні позову наполягала.

Відповідач ОСОБА_1 до канцелярії суду надав заяву відповідно до якої просив проводити судове засідання за його відсутності, у позові просив відмовити на підставі доводів та доказів викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Даними копій договору про споживчий кредит № 9501885 від 15.02.2025, графіку платежів (додаток № 1 до договору про споживчий кредит № 9501885 від 15.02.2025), заявки на отримання кредиту № 9501885 від 15.02.2025 (Додаток № 2 до договору про споживчий кредит № 9501885 від 15.02.2025), додаткових контактних даних позичальника для взаємодії за кредитним договором (Додаток № 3 до договору про споживчий кредит № 9501885 від 15.02.2025), Паспорту споживчого кредиту, графіку платежів до паспорту споживчого кредиту, анкети-заяви на кредит № 9501885 від 15.02.2025, прийняття рішення по заяві, погоджених умов кредитування, Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ "Мілоан" (в редакції від 18.12.2024), платіжного доручення № 148015803 від 15.02.2025, підтверджується, що 15.02.2025 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 9501885, за умовами якого останній отримав 5 000 грн 00 коп. на строк 345 днів, до 26.01.2026; загальні витрати позичальника за кредитом складають 16 650 грн 00 коп. Комісія за надання кредиту 1 250 грн 00 коп., яка нараховується за ставкою 25,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк користування кредитування): 15 400 грн 00 коп., що нараховується за ставкою 14,00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період Договір та його складові містять електронний підпис ОСОБА_1 накладений одноразовим ідентифікатором 267494 (а. с. 8-19, 23).

Право вимоги ТОВ "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 щодо повернення заборгованості за договором про споживчий кредит № 9501885 від 15.02.2025 підтверджується: договором факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025, укладеним між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "СВЕА ФІНАНС" з додатками, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 10108 від 30.06.2025, Реєстром боржників до Договору факторингу від 27.06.2025 № 01.02-16/25 (а. с. 23-28).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 9501885 від 15.02.2025, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 19 850 грн 00 коп., яка складається з наступного: 5 000 грн 00 коп. - заборгованість за сумою кредиту; 1 250 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за надання кредиту; 5 600 грн 00 коп - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 8 000 грн 00 коп - заборгованість за штрафом ( а. с. 20-22).

Зазначений розрахунок містить відомості про порядок нарахування заборгованості, дати та суми погашення відсотків, кредиту, тобто, зрозумілі суми надходження та їх віднесення на погашення складових заборгованості.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції..

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Нормою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказані договори підписані електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, який відповідає номеру телефону зазначеному відповідачем у відзиві, як контактний, адреса), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надано, відомостей що правомірність укладеного договору оскаржувалася також суду не надано.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надано.

За таких обставин доводи відповідача про не підписання ним Кредитного договору суд відхиляє з огляду на вищевикладене.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно статті 642 Цивільного кодексу України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку укладанням 15.02.2025 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 9501885, та подальшим укладенням договору факторингу № 01.02-16/25 від 27.06.2025 між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ТОВ "СВЕА ФІНАНС", за яким право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ "СВЕА ФІНАНС"та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Перевіривши розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку дії кредитного договору, докази протилежного матеріали справи не містять.

При цьому у підписаному відповідачем договорі викладено інформацію про тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку, платежі за додаткові та супутні послуги, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку.

Вказане вище свідчить, що сторони беззаперечно погодили умови кредитного договору щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн 00 коп., оскільки умовами договору підтверджено надання відповідачу кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору, які були погоджені сторонами.

Щодо посилань відповідача на неправомірність нарахування відсотків під час дії особливого періоду, оскільки він відноситься до категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України "Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд зазначає що такі до стягнення позивачем не заявлені та відповідно до розрахунку заборгованості нараховані первісним кредитором не були.

Щодо правомірності нарахування комісій за договором, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1.5.1 Договору про споживчий кредит № 9501885 від 15.02.2025, встановлено, що комісія за надання кредиту складає 1250 грн 00 коп., яка нараховується за ставкою 25.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно пункту 1.5.2 Договору про споживчий кредит № 9501885 від 15.02.2025, встановлено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 15400.00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання та обслуговування кредиту.

Виходячи з аналізу вимог пункту 4 частини 1 статті 1, частини 2 статті 8, частини 1 статті 1, статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання та обслуговування кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, сплата комісії передбачена умовами кредитного договору. Підстав для відмови у її стягненні суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати комісії, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованість за кредитом у розмір 5 000 грн 00 коп.; заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 1 250 грн 00 коп.; заборгованості по комісії за обслуговування кредиту у розмірі 5 600 грн 00 коп., обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо вимоги в частині стягнення заборгованості штрафу за договором, суд зазначає наступне .

Відповідно до п. п. 18 і 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року:

"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)"

З розрахунку заборгованості, вбачається, що ОСОБА_1 було нараховано - 8 000 грн 00 коп. як штраф за Договором про споживчий кредит № 9501885 від 15.02.2025, під час дії воєнного стану на території України (а. с. 23).

Враховуючи, що вимагається до стягнення 8 000 грн 00 коп. заборгованість за штрафом, щодо якої позичальника ОСОБА_1 під час дії воєнного стану звільнено від відповідальності, належить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "СВЕА ФІНАНС" в цій частині.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "СВЕА ФІНАНС" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 9501885 від 15.02.2025, підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 11 850 грн 00 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 1 250 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за надання кредиту; 5 600 грн 00 коп. - заборгованості по комісії за обслуговування кредиту.

У задоволенні решти позову належить відмовити.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору, до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за Договором про споживчий кредит № 9501885 від 15 лютого 2025 року у розмірі 11 850 (одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" 1 589 (одну тисячу п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 45 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 21.08.2026.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ: 37616221.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Головуючий: