Ухвала суду № 139144848, 20.08.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20 серпня 2026 року м.Черкаси Справа №925/1119/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши матеріали за позовом Релігійної організації "СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКА ГАРНІЗОННА ПАРАФІЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) м. ЧЕРКАСИ"

до Черкаської міської ради

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Релігійна організація "СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКА ГАРНІЗОННА ПАРАФІЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) м. ЧЕРКАСИ" (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Надпільна, 212, ЄДРПОУ 45439648) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради (18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542) в якому просить суд визнати за релігійною організацією «СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКА ГАРНІЗОННА ПАРАФІЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) М. ЧЕРКАСИ» (код ЄДРПОУ 45439648) право власності на самочинно збудований комплекс завершених будівель і споруд за адресою: м. Черкаси, вул. Надпільна, 212, інвентаризований технічним паспортом КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер TI01:9425-1492-3294 0594, загальною площею завершених основних будівель 5031,1 кв. м., у такому складі: Свято-Михайлівський кафедральний собор літ. «А-3» з ґанками та пандусами, загальна площа 3 208,0 кв. м; Єпархіальне управління літ. «Б-3» з підвалом «пд», прибудовою «б1» та ґанком, загальна площа 798,5 кв. м; школа для сиріт літ. «Л-2» з прибудовою «л1» та ґанками, загальна площа 815,8 кв. м; церковна лавка літ. «О-2», загальна площа 133,4 кв. м; храм літ. «Р», загальна площа 75,4 кв. м; допоміжні будівлі, споруди та елементи благоустрою, розташовані в межах земельних ділянок Позивача: котельня літ. «З» з підвалом «пд»; погріб літ. «В»; капличка літ. «М»; складське приміщення літ. «Е» з прибудовою «е1»; складське приміщення літ. «Ж»; церковна лавка літ. «Т»; альтанка літ. «У»; ворота з хвіртками, хвіртки й огорожі № 1 9, 12, 13, 19 22; яма зливна № 23; вимощення I, II.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

Позивач в обґрунтування клопотання послався на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначив, що розмір судового збору, який не враховує фінансове становище сторони, розцінюється як такий, що обмежує право на доступ до правосуддя (справа «Нальбант та інші проти Туреччини» , рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 03.05.2022 ). Сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (справа «Креуз проти Польщі», рішення ЄСПЛ від 19.06.2001). Зазначив, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що з урахуванням фінансового становища заявника може бути ним сплачений. Позивач зауважив, що ст. 8 Закону України «Про судовий збір» пов`язує вирішення питань про відстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору з майновим станом сторони та встановленими законом умовами. Розмір ставки судового збору для позивача є надвеликим, при цьому останній надав суду належні та допустимі докази на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Таким чином, суд вважає за необхідне розглянути клопотання позивача з урахуванням висновків, викладених у рішенні ЄСПЛ від 09.10.2025 у справі «Король та інші проти України» (Korol and Others v. Ukraine, заява № 82560/17 та інші, включно з № 36465/21).

ЄСПЛ, посилаючись на свою усталену практику (зокрема, рішення у справах «Голдер проти Сполученого Королівства» ([Golder v. the United Kingdom], від 21.02.1975, пункт 36, Серія А № 18, «Пономаренко проти України» [Ponomarenko v. Ukraine], заява № 13156/02, пункт 36, від 14.06.2007, «Мацюк проти України» [Matsyuk v. Ukraine], заява № 1751/03, пункт 28, від 10.12.2009 та «Кузьменко проти України» [Kuzmenko v. Ukraine, заява № 49526/07, пункт 25, від 09.03.2017), наголосив, що право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід`ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана.

Так, у рішенні від 10.01.2006 у справі «"Телтронік-КАТВ" проти Польщі» ЄСПЛ встановив, що компанія-заявник не могла подати свої позовні вимоги до суду через відмову звільнити її від сплати судового збору в розмірі 13 948,49 злотих за подання позову. ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник була невеликим товариством з обмеженою відповідальністю, яка у 1993-1995 роках за контрактом побудувала мережу кабельного телебачення для компанії Best-Sat. Остання компанія відмовилася оплатити рахунок-фактуру компанії-заявника […], відмова сплатити зазначений рахунок-фактуру поставила компанію-заявника на межу неплатоспроможності. ЄСПЛ вважав, що обмеження доступу до суду, які мають суто фінансовий характер і які абсолютно не пов`язані з суттю позову або його перспективами на успіх, повинні підлягати особливо ретельному контролю з точки зору інтересів правосуддя. Для ЄСПЛ також важливо, що відмова у наданні звільнення відбулася на попередній стадії провадження в суді першої інстанції та призвела до того, що позови компанії-заявника ніколи не розглядалися по суті.

У рішенні від 03.05.2022 у справі «Нальбант та інші проти Туреччини» ЄСПЛ вважав надмірним, а отже порушенням самої суті права на доступ до суду ситуацію, коли високі судові збори не були виправдані фінансовим становищем заявника, а натомість були розраховані на основі встановленого законом відсотка від суми, що була предметом провадження. Незважаючи на відсутність консенсусу або навіть консолідованої тенденції серед держав-учасниць Конвенції щодо надання правової допомоги юридичним особам, ЄСПЛ застосував ті самі принципи щодо права на доступ до суду, не розрізняючи фізичних та юридичних осіб (Teltronic-CATV проти Польщі, заява № 48140/99, пункти 45-49, 10.01.2006; FC Mretebi, пункти 39-41; Agromodel OOD та Mironov проти Болгарії, заява № 68334/01, пункти 34-37, 24.09.2009; та Sace Elektrik Ticaret ve Sanayi A.S. проти Туреччини, заява № 20577/05 , пункт 28, 22.10.2013). Відповідно до сталої практики ЄСПЛ ніколи категорично не виключав комерційних юридичних осіб з гарантій, визначених пунктом 1 статті 6 Конвенції, щодо надмірних судових витрат.

Суд звертає увагу, що у справі «Телтронік-КАТВ" проти Польщі» ЄСПЛ наголосив на необхідності особливо ретельного контролю за фінансовими обмеженнями доступу до суду, коли такі обмеження не пов`язані з перспективами успіху позову чи його суттю, а також коли відмова у звільненні від сплати судового збору відбувається на стадії прийняття позовної заяви, що унеможливлює будь-який розгляд справи по суті.

Сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансового положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

Аналогічно у справі «Нальбант та інші проти Туреччини» ЄСПЛ вказав, що розрахунок судового збору виключно на основі відсоткової ставки від ціни позову без урахування реального фінансового становища заявника може становити надмірний тягар, який підриває саму суть права на доступ до суду.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави в цивільних спорах, і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження в цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).

Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia) від 20.02.2014, пункт 111).

Ураховуючи наведене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, оскільки в даній справі судовий збір у розмірі 975 000,00 грн становив 1,5 % від заявленої суми позову (65 000 000, 00 грн), що для позивача, який надав докази фактичної відсутності активів, доходів та банківських залишків на рівні 856,54 грн, становить непропорційне та непосильне обтяження.

Подана позовна заява відповідає вимогам статей 162-164, 174-175 Господарського процесуального кодексу України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення її чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.

Відповідно до ст. 176 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву належить прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання і з повідомленням усіх учасників справи.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання Релігійної організації "СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКА ГАРНІЗОННА ПАРАФІЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) м. ЧЕРКАСИ" про звільнення від сплати судового збору.

2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

3. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

4. Підготовче засідання призначити на 10 год. 30 хв. 17 вересня 2026 року.

5.Засідання суду відбудеться в приміщенні Господарського суду Черкаської області за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 307, зал судових засідань 219, тел. канцелярії суду (0472) 31-21-49.

6.Встановити відповідачу строк для надіслання (надання) господарському суду та позивачу відзиву на позов у відповідності з вимогами ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання цієї ухвали.

7. Встановити позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив у відповідності з вимогами ст. 166 ГПК України протягом п`яти днів з дня його отримання.

8. Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь позивача на відзив у відповідності з вимогами ст. 167 ГПК України протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

9. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.

10. Роз`яснити сторонам, що в силу положень п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання учасника справи без повідомлення про причини неявки не є підставою для відкладення підготовчого засідання.

11. Роз`яснити позивачу, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

12. Явку сторін або їх представників в судове засідання визнати обов`язковою.

Копію ухвали надіслати учасникам справи в порядку ч. 11 ст. 242 ГПК України.

Ця ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 20 серпня 2026 року і не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя О.В. Чевгуз