Ухвала суду № 139144760, 21.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

21 серпня 2026 року м. ХарківСправа № 922/2279/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

без виклику сторін

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» (вх. №20454 від 20.08.2026) про відвід судді від розгляду справи

за позовом фізичної особи - підприємця Петренка Валерія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (61072, м. Харків, пр-кт Науки, буд. 54) про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області, через систему "Електронний Суд", надійшов позов фізичної особи - підприємця Петренка Валерія Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення грошових коштів в розмірі 360725,42 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026, справу № 922/2279/26 передано на розгляд судді Юрченко В.С.

29.06.2026, суд позовну заяву залишив без руху, з одночасним встановленням строку та способу усунення її недоліків.

30.06.2026, позивач скерував, через систему «Електронний Суд», заяву про усунення недоліків (вх. № 15865).

01.07.2026, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2279/26. Постановлено здійснювати розгляд справи № 922/2279/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.07.2026, до суду, через систему "Електронний суд", від відповдіача надійшов відзив (вх. № 17488 від 17.07.2026).

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що спірним Договір між ним і позивачем не укладався та не підписувався в письмовому вигляді, а отже надана копія такого Договору не може бути доказом у справі. Також, відповідач вважає, що надані товарно-транспортні накладні містять суперечливі дані та дефекти, які не надають змогу встановити жодні правові факти, на які посилається позивач у позові. Крім того, відповідач заперечує достовірність відбитків печатки та підпису, які проставлені у товарно-транспортних накладних.

21.07.2026, ухвалою суду, в тому числі, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив (вх. № 17488 від 17.07.2026).

В той же час, в ухвалі суду від 21.07.2026, суд зазначив, що дана справа не є складною за категорією спору та/чи кількості наданих сторонами доказів, проте з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, а також забезпечення сторонам можливості реалізувати свої права, керуючись закріпленим у ст. 13 ГПК України принципом змагальності, враховуючи зміст заперечень відповідача в поданій ним заяві по суті спору, та дійшов висновку, що розгляд справи за правилами загального позовного провадження забезпечить належну реалізацію сторонами процесуальних прав, сприятиме повному та всебічному з`ясуванню обставин справи та дослідженню доказів і відповідатиме завданню господарського судочинства.

21.07.2026, ухвалою суду, в тому числі, постановлено перейти до розгляду справи № 922/2279/26 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено справу № 922/2279/26 до розгляду у підготовчому засіданні на 17.08.2026.

Ухвалою суду, яка постановлена без оформленні окремого процесуального документа від 17.08.2026, суд на підставі п. 1 ч. 2 ст. 183 ГПК України, було відкладено підготовче засідання на 07.09.2026, у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

17.08.2026, суд, в порядку ст. 120-121 ГПК України, повідомив ФОП Петренко Валерія Миколайовича та Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс", як учасників у справі № 922/2279/26, що підготовче засідання у справі відбудеться 07.09.2026.

20.08.2026, Товариством з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» в особі представника (директора) було подано через систему "Електронний Суд" заяву (вх.№ 20454) про відвід судді Юрченко В.С. від розгляду справи.

На обґрунтування наявності підстав для відводу заявник посилається на те, що ухвалою суду від 01.07.2026 було відкрито провадження у справі, за заявою особи, повноваження якої не були підтверджені жодним документом. При цьому, заявник зазначає, що ухвалою від 29.06.2026 було залишено без руху позовну заяву через відсутність документа про наявність банківського рахунку позивача, однак судом не було виявлено відсутність документів про повноваження підписанта, тобто недоліку, який відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України, унеможливив подальший рух справи.

Крім того, заявник зазначає про те, що ухвалою суду від 21.07.2026 суд, за відсутності будь-яких клопотань сторін перейшов до загального позовного провадження, що має наслідком відновлення для позивача процесуальних можливостей (підготовче провадження, додаткові заяви по суті справи, подання нових доказів), які у спрощеному провадженні були б для нього вичерпаними. Тобто якісна процесуальна активність відповідача була використана судом як привід для покращення процесуального становища позивача.

Отже, на переконання заявника, вищенаведені обставини свідчать на його думку про упередженість суду та викликають у заявника сумніви щодо неупередженості й об`єктивності судді, що є підставою, на його думку, для відводу судді Юрченко В.С. відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Дійшовши висновку про необґрунтованість заявленого відводу, суддя Юрченко В.С. ухвалою від 20.08.2026 передав заяву про відвід судді до відділу автоматизованого документообігу суду для визначення складу суду згідно вимог ч. 3 ст. 39 ГПК України для вирішення питання про відвід.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026 заява про відвід передана на розгляд судді Жиляєву Є.М.

Розглянувши заяву про відвід, суд вважає її необґрунтованою, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

При цьому, ч. 4 ст. 35 ГПК України регламентовано, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У даному разі, у поданому відводі відповідачем не спростовано презумпції особистої безсторонності судді Юрченко В.С., а також не наведено очевидних фактів, що можуть поставити під сумнів її безсторонність.

Суд наголошує про те, що суддя, відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.

Так, суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають як повноваження, надане особі, яка володіє владою вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Підставами для відводу судді можуть бути лише конкретні обставини, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості такого судді. Тобто, відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватись на певних конкретних доказах.

При цьому, незгода з процесуальною діяльністю суду до таких обставин не може належати, адже в такому випадку будь-яка сторона в будь-якій справі зможе в такий спосіб змінювати суддю у своїй справі. Саме тому, законодавцем включено до ст. 35 ГПК України частину четверту, якою встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У разі незгоди заявника з прийнятими судом рішеннями він не позбавлений можливості ставити питання про їх перегляд в установленому апеляційному та касаційному порядку, а не шляхом подання заяви про відвід.

Жодних об`єктивних та належних доказів наявності обставин, які б свідчили про упередженість та необ`єктивність судді при здійснені правосуддя, в розумінні ст.35 ГПК України, в ході розгляду даної заяви про відвід не встановлено, а відповідачем не надано.

Суд вважає за необхідне вдруге зазначити, що виходячи із положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони у справі з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для його відводу, а тому вказані обставини, що викладені у заяві позивача про відвід судді від розгляду справи з приводу упередженості судді при розгляді даної справи не можуть бути підставою згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді, і тому заява відповідача про відвід судді від розгляду справи є необґрунтованою.

Проаналізувавши наведені заявником обставини, суд приходить до висновку, що за своєю суттю всі аргументи щодо відводу судді Юрченко В.С. зводяться до незгоди відповідача з процесуальними діями (рішеннями) судді та власними припущеннями про ймовірну упередженість судді.

Втім саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акта, в тому числі й прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід судді. Інших доказів, передбачених приписами ст. ст. 35, 36 ГПК України, що могли б бути підставою для відводу судді, відповідачем не надано.

Інших підстав та обставин, які б викликали сумніви у неупередженості та об`єктивності судді під час розгляду справи № 922/2279/26 відповідач у заяві про відвід не навів.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відповідачем відводу судді Юрченко В.С. від розгляду справи № 922/2279/26.

Також суд звертає увагу заявника на положення статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

За змістом Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23 від 19.05.2006, незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно вказаними Принципами унормовано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Керуючись статтями 35, 38-39, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Макс» про відвід судді Юрченко В.С. (вх. № 20454 від 20.08.2026) від розгляду справи відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту ї підписання та не підлягає оскарженню.

Ухвалу підписано 21.08.2026 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв